ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
"30" вересня 2026 р. Справа № 924/298/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Приведьон В.М. адвокат
відповідача: Соколовська В.О. самопредставництво
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на протокольну ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі №924/298/26 (суддя Заверуха С.В., м.Хмельницький)
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго", м. Житомир
до відповідача Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький
про стягнення 1 425 018,92 грн заборгованості з невиплачених дивідендів, 1571964,9 грн інфляційних втрат та 54298,27 грн 3% річних
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про стягнення з відповідача 1425018,92 грн заборгованості з невиплачених дивідендів, 1571964,9 грн інфляційних втрат (за листопад 2022р. - грудень 2025р.) та 54298,27 грн - 3% річних (станом на 31.01.2026р.).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання АТ «Хмельницькобленерго» обов`язку з виплати АТ «Житомиробленерго» як акціонеру товариства дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2021- 2024 роки. Позивач зазначає, що загальними зборами акціонерів відповідача прийнято рішення про виплату дивідендів за відповідні роки, а його право на їх отримання підтверджується виписками з рахунку в цінних паперах. Попри направлення повідомлень про обраний спосіб переказу дивідендів та вимоги від 15.12.2025 про їх виплату, відповідач належних позивачу коштів у встановлені строки не сплатив. За розрахунком позивача, заборгованість становить 1 425 018,92 грн, з яких за 2021 рік - 235 113,06 грн, за 2022 рік - 188 186,14 грн, за 2023 рік - 378 782,20 грн, за 2024 рік - 622 937,52 грн. Посилаючись на приписи Закону України «Про акціонерні товариства» та статей 116, 526, 530 ЦК України, позивач стверджує, що невиплата дивідендів є порушенням грошового зобов`язання. У зв`язку із простроченням його виконання на підставі частини другої статті 625 ЦК України позивач також просить стягнути 1 571 964,90 грн інфляційних втрат та 54 298,27 грн трьох процентів річних.
Протокольною ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 у справі №924/298/26 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про зупинення розгляду справи №924/298/26 до набрання законної сили судовими рішеннями по справах №990/99/23, № 990/102/23, № 990/100/23, № 990/120/23, № 990/123/23, що розглядаються Касаційним адміністративним судом, та №991/5746/23, що розглядається у Вищому антикорупційному суді.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі №924/298/26 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" - 1 425 018,92 грн заборгованості з невиплачених дивідендів, 1 571 964,9 грн інфляційних втрат, 54 298,27 грн - 3% річних, 36 615,38 грн судового збору.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що на підставі рішень загальних зборів акціонерів АТ «Хмельницькобленерго» у відповідача виник обов`язок виплатити позивачу дивіденди за 2021- 2024 роки в загальній сумі 1 425 018,92 грн, який у встановлені строки не виконано. При цьому розмір нарахованих позивачу дивідендів відповідачем визнавався. Відхиляючи заперечення відповідача щодо санкційних обмежень, суд першої інстанції врахував індивідуальний характер санкцій, відсутність у матеріалах справи відомостей про їх застосування безпосередньо до АТ «Житомиробленерго» та приписи частини другої статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства». Суд першої інстанції дійшов висновку, що санкції, застосовані до кінцевих бенефіціарних власників позивача, не поширюються безпосередньо на товариство та не впливають на вирішення цього спору. Також суд першої інстанції врахував арешт банківських рахунків позивача із забороною визначених видаткових операцій на користь пов`язаних компаній і підсанкційних фізичних осіб, а також те, що відповідач не спростував твердження позивача про непоширення на нього заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187. Визнавши відмову у виплаті дивідендів неправомірною, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про відсутність його вини у простроченні та керуючись приписами статті 625 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для стягнення, крім основного боргу, 1 571 964,90 грн інфляційних втрат і 54 298,27 грн трьох процентів річних.
Не погоджуючись з постановленою проткольною ухвалою та рішенням АТ "Хмельницькобленерго" звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 у справі №924/298/26 про відмову у задоволенні клопотання Товариства про зупинення розгляду справи №924/298/26 до набрання законної сили судовими рішеннями по справах №990/99/23, №990/102/23, №990/100/23, №990/120/23, №990/123/23, що розглядаються Касаційним адміністративним судом та №991/5746/23, що розглядається у Вищому антикорупційному суді. Постановити ухвалу, якою задовольнити клопотання Товариства про зупинення розгляду справи №924/298/26 до вирішення справ №990/99/23, №990/102/23, №990/100/23, №990/120/23, №990/123/23, що розглядаються Касаційним адміністративним судом, та №991/5746/23, що розглядається у Вищому антикорупційному суді. Скасувати повністю рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі № 924/298/26 та ухвалити нове, яким у позові відмовити. У разі прийняття рішення про правомірність стягнення заборгованості з невиплачених дивідендів, відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 571 964,90 грн інфляційних втрат та 54 298,27 грн - 3% річних.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» зазначає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі №924/298/26, яким з відповідача на користь Акціонерного товариства «Житомиробленерго» стягнуто 1 425 018,92 грн заборгованості з невиплачених дивідендів, 1 571 964,90 грн інфляційних втрат, 54 298,27 грн 3 % річних та 36 615,38 грн судового збору, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Скаржник також не погоджується з постановленою судом першої інстанції 09.06.2026 ухвалою без оформлення окремого процесуального документа про відмову у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, вважаючи, що суд першої інстанції передчасно здійснив розгляд спору по суті, не врахував існування пов`язаних судових проваджень щодо правомірності застосування персональних санкцій до кінцевих бенефіціарних власників позивача та не надав належної правової оцінки впливу санкційного режиму на можливість виплати спірних дивідендів.
Зокрема, апелянт вказує, що ухвала від 09.06.2026 про відмову у зупиненні провадження фактично не містить мотивів її постановлення. За твердженням скаржника, суд обмежився внесенням до протоколу судового засідання запису про те, що у задоволенні клопотання відмовлено «відповідно до норм ГПК України», однак не зазначив, які саме обставини встановив, яким чином оцінив наведені відповідачем аргументи щодо необхідності зупинення провадження, з яких підстав відхилив їх та які конкретні норми процесуального права застосував. На переконання апелянта, такий спосіб вирішення заявленого клопотання не відповідає вимогам статей 13, 86, 236 ГПК України, принципу обґрунтованості судового рішення та гарантіям справедливого судового розгляду, оскільки унеможливлює з`ясування правових мотивів, якими керувався суд, і належну перевірку відповідного процесуального рішення в апеляційному порядку.
Також АТ «Хмельницькобленерго» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України та наполягає на існуванні об`єктивної неможливості розгляду справи №924/298/26 до вирішення пов`язаних судових справ. Скаржник зазначає, що у провадженні Верховного Суду перебували справи №990/99/23, №990/100/23, №990/102/23, №990/120/23 та №990/123/23 щодо оскарження кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Житомиробленерго» указів Президента України про застосування до них персональних санкцій, а у провадженні Вищого антикорупційного суду справа №991/5746/23 за позовом Міністерства юстиції України про застосування спеціальної санкції у вигляді стягнення активів відповідних осіб у дохід держави.
Крім того, апелянт звертає увагу, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2026, введеним у дію Указом Президента України №378/2026, щодо окремих кінцевих бенефіціарних власників позивача повторно застосовано санкції строком на десять років. На думку відповідача, результати розгляду зазначених справ безпосередньо впливають на оцінку правомірності його поведінки, оскільки стосуються чинності санкцій, законності їх застосування та правового режиму активів осіб, які, як стверджує скаржник, здійснюють кінцевий корпоративний контроль над позивачем.
Отже, основні доводи відповідача в апеляційній скарзі полягають в тому, що суд першої інстанції, за твердженням відповідача, неправильно визначив зміст його заперечень щодо застосування санкційного законодавства. АТ «Хмельницькобленерго» наголошує, що не стверджувало про застосування персональних санкцій безпосередньо до АТ «Житомиробленерго» як юридичної особи та не доводило автоматичного поширення на позивача санкцій, запроваджених щодо його кінцевих бенефіціарних власників. Позиція відповідача полягала у тому, що за наявності чинних персональних санкцій щодо кінцевих бенефіціарних власників позивача, судових проваджень щодо їх оскарження та провадження про стягнення відповідних активів у дохід держави існувала об`єктивна правова невизначеність щодо допустимості здійснення виплати дивідендів, оскільки така виплата могла створити ризик прямого або опосередкованого отримання економічної вигоди підсанкційними особами. Відтак предметом правової оцінки, на переконання скаржника, мало бути не питання формального поширення персональних санкцій на АТ «Житомиробленерго», а питання правомірності поведінки АТ «Хмельницькобленерго», яке утрималося від виплати дивідендів в умовах існування відповідних санкційних обмежень та пов`язаних із ними правових ризиків.
У цьому контексті скаржник посилається на частину третю статті 5 Закону України «Про санкції», за змістом якої рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами на території України, та вважає, що суд першої інстанції неправильно звів правові наслідки персональних санкцій виключно до їх індивідуального характеру. На переконання апелянта, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.02.2024 у справі №990/270/23 про те, що указ Президента України щодо застосування персональних санкцій є актом індивідуальної дії, не означає, що санкції, застосовані до кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи, за жодних обставин не можуть мати значення для оцінки операцій, здійснюваних з такою юридичною особою. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 18.10.2024 у справі №160/8773/23 як на підтвердження того, що застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника у передбачених законом випадках може породжувати правові наслідки для діяльності відповідної юридичної особи, а тому сама лише відсутність АТ «Житомиробленерго» у санкційному переліку, на думку відповідача, не усувала необхідності дослідження санкційної складової спірних правовідносин.
Окремо апелянт заперечує правильність застосування судом першої інстанції частини другої статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства». За твердженням скаржника, положення зазначеної норми щодо самостійності відповідальності акціонерного товариства та його акціонерів, а також непоширення на товариство санкцій за протиправні дії його акціонерів не регулюють безпосередньо спірне питання. АТ «Хмельницькобленерго» не ставило питання про відповідальність АТ «Житомиробленерго» за дії його акціонерів чи бенефіціарних власників і не наполягало на тому, що позивач набув статусу підсанкційної юридичної особи. Натомість, як зазначено у скарзі, необхідно було встановити, чи мав відповідач достатні правові підстави діяти з підвищеною обачністю та утримуватися від корпоративної виплати у ситуації, коли щодо кінцевих бенефіціарних власників її отримувача діяли персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, оскаржувані ними у судовому порядку, а питання про стягнення їх активів у дохід держави перебувало на розгляді Вищого антикорупційного суду.
Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 скаржник зазначає, що незастосування передбачених нею обмежень безпосередньо до АТ «Житомиробленерго» не спростовувало усієї правової позиції відповідача. АТ «Хмельницькобленерго» стверджує, що правомірність невиплати дивідендів обґрунтовувалася ним не лише постановою №187, а комплексом спеціального правового регулювання, зокрема Законом України «Про санкції», Законом України від 12.05.2022 №2257-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб», рішенням НКЦПФР від 04.08.2022 №1053 «Про впорядкування провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у період дії воєнного стану», рішеннями РНБО про застосування санкцій до кінцевих бенефіціарних власників позивача та обставинами розгляду справи №991/5746/23. При цьому апелянт акцентує, що Закон №2257-IX передбачає можливість стягнення в дохід держави не лише активів, які безпосередньо належать підсанкційній особі, а й активів, щодо яких така особа може прямо або опосередковано через інших фізичних чи юридичних осіб вчиняти дії, тотожні здійсненню права розпорядження, тоді як рішення НКЦПФР №1053 містить обмеження щодо здійснення операцій з активами та виплати доходів на користь визначених ним категорій осіб. На цій підставі відповідач доводить, що здійснення виплати дивідендів могло спричинити виникнення економічної вигоди у підсанкційних осіб, однак відповідні доводи судом першої інстанції належним чином не досліджені.
Не погоджується апелянт і з правовою оцінкою ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №757/18778/23-к, якою накладено арешт на банківські рахунки АТ «Житомиробленерго» із встановленням обмежень щодо проведення видаткових операцій на користь окремих фізичних осіб та компаній групи «VS Energy». Скаржник зазначає, що така ухвала постановлена у межах кримінального провадження та вирішувала питання застосування заходів забезпечення саме у цьому провадженні, а тому не змінювала і не скасовувала вимог спеціального санкційного законодавства. Крім того, АТ «Хмельницькобленерго» не було учасником відповідного кримінального провадження, не отримувало копії зазначеної ухвали та за його твердженням, об`єктивно не могло враховувати її при прийнятті рішень щодо виплати дивідендів. Відповідач також заперечує проти використання судом висновків у справах №906/1432/23 та №906/1121/25 як таких, що вирішують спір у цій справі, посилаючись на відмінність складу учасників, предмета спору та фактичних обставин, а також на приписи частини четвертої статті 75 ГПК України щодо меж преюдиційності.
Крім того, скаржник окремо заперечує проти стягнення з нього 1 571 964,90 грн інфляційних втрат та 54 298,27 грн 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України. На думку АТ «Хмельницькобленерго», перш ніж застосовувати передбачені цією нормою наслідки прострочення грошового зобов`язання, суд мав надати оцінку обставинам, які об`єктивно впливали на можливість здійснення спірної виплати, зокрема чинним санкціям щодо кінцевих бенефіціарних власників позивача, судовим провадженням щодо їх оскарження, розгляду питання про стягнення активів у дохід держави та ризику надання підсанкційним особам економічної вигоди. Скаржник наголошує, що невиплата дивідендів, за його позицією, зумовлена не наміром ухилитися від виконання корпоративного обов`язку, а необхідністю діяти добросовісно, розумно та обачно в умовах чинного санкційного режиму, у зв`язку з чим навіть у разі підтвердження права позивача на отримання основної суми дивідендів відповідач вважає відсутніми підстави для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Враховуючи вищевикладене, АТ «Хмельницькобленерго» посилається на порушення судом першої інстанції статей 2, 7, 13, 79, 86, 236 ГПК України, вказуючи на вибіркову оцінку доказів, ненадання відповіді на істотні аргументи відповідача та формальний підхід до санкційної проблематики шляхом констатації лише тієї обставини, що безпосередньо АТ «Житомиробленерго» не є підсанкційною особою.
Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 та на протокольну ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №924/298/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09 вересня 2026 року.
04 серпня 2026 року представником АТ «Житомиробленерго» адвокатом Приведьон В.М. поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу АТ «Хмельницькобленерго» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі №924/298/26 залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.
Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач зазначає, що санкції мають індивідуальний характер і поширюються на осіб, прямо зазначених у відповідному рішенні РНБО. Посилаючись на частину другу статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» та практику Верховного Суду, стверджує, що застосування санкцій до бенефіціарів товариства не зумовлює автоматичного поширення таких обмежень на саме товариство, а тому не є підставою для невиплати дивідендів чи зупинення провадження у справі. Також позивач зазначає, що арешт його банківських рахунків та заборона видаткових операцій на користь компаній групи «VS Energy» і відповідних фізичних осіб унеможливлюють виведення коштів, отриманих унаслідок виплати дивідендів. Щодо нарахувань за статтею 625 ЦК України позивач зазначає, що інфляційні втрати та три проценти річних мають компенсаційний характер і не є штрафними санкціями. На його думку, дія воєнного стану та побоювання правових ризиків за відсутності санкцій щодо самого товариства не звільняють відповідача від виконання грошового зобов`язання та сплати відповідних нарахувань.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 №01-05/915 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Олексюк Г.Є. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/298/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.09.2026 визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.09.2026 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 та на протокольну ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №924/298/26, що призначене на 09 вересня 2026 о 10:00 у новому складі суду: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.09.2026 розгляд справи відкладено на 30 вересня 2026 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2026 підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Колегією суддів в судовому засіданні 30.09.2026 після заслуховування представників сторін, звернута увага представників, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.10.2025 передав справу №927/994/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 31 219 436,87 грн, з яких 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, 2 268 035,12 грн пені та 265 528,93 грн інфляційних втрат на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі №910/1418/23 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності).
Верховний Суд в ухвалі від 23.10.2025 зазначив, що існує неоднакове правозастосування Верховним Судом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" стосовно того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов`язань на користь осіб, пов`язаних із державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов`язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов`язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов`язання та відмови у захисті порушеного права.
Ухвалою від 21.11.2025 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025.
Таким чином, колегія суддів поставила на розгляд питання зупинення провадження у справі №924/298/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/994/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2026 не заперечила щодо зупинення провадження у справі №924/298/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/994/23.
Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2026 заперечив щодо зупинення провадження у справі №924/298/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/994/23.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», зміст оскаржуваного рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026, заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, а також врахувавши наявність на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/994/23, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №924/298/26 враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі №924/298/26 позов Акціонерного товариства «Житомиробленерго» задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» 1 425 018,92 грн заборгованості з невиплачених дивідендів, 1 571 964,90 грн інфляційних втрат, 54 298,27 грн трьох процентів річних та 36 615,38 грн судового збору. Апелянт оскаржує як висновки суду щодо наявності підстав для стягнення зазначених сум, так і відмову суду першої інстанції у зупиненні провадження.
Одним із головних доводів АТ «Хмельницькобленерго» як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі є посилання на правові наслідки застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до кінцевих бенефіціарних власників АТ «Житомиробленерго», на положення Закону України «Про санкції», постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», а також на питання допустимості виконання грошового зобов`язання на користь юридичної особи за наявності такого санкційного контексту. Апелянт вважає, що зазначені обставини мають значення як для вирішення питання про можливість виплати дивідендів, так і для встановлення факту прострочення грошового зобов`язання та, відповідно, застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідачем щодо невиплати дивідендів позивачу зазначено: «Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб» від 12.05.2022 №2257-ІХ , який набрав чинності 24.05.2022, внесені зміни до Закону України «Про санкції» та доданий додатковий вид санкції «стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними» (пункт 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII).
Застосування такого виду санкції спрямоване на сприяння зупиненню агресивних дій рф та припинення підтримки її нинішнього політичного режиму і прихильників режиму для продовження збройної агресії; здійснення швидкого та ефективного відшкодування збитків, завданих Україні та її народу, за рахунок коштів, отриманих від стягнутих активів в дохід держави, та запобігання подальшому сприянню та підтримці «воєнних операцій» росії і порушенню нею норм міжнародного права шляхом встановлення конкретних і невідворотних наслідків таких дій - втрати власних активів; запобігання вчиненню росією на території України воєнних злочинів, злочинів проти людяності та масштабності руйнування цивільної інфраструктури; укріпленню фінансово- економічного підґрунтя, обороноздатності Української держави та компенсації шкоди жертвам злочинів росії.
Також пунктом 3 рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.08.2022 № 1053 «Про впорядкування провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у період дії воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану заборонено, зокрема:
професійним учасникам ринків капіталу та організованих товарних ринків встановлення ділових відносин та/або вчинення правочинів з особами, щодо яких встановлені заборони, передбачені Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", та особами, пов`язаними з державою-агресором - Російською Федерацією та/або Республікою Білорусь, та/або здійснення операцій щодо активів таких осіб, та/або здійснення виплат доходів, сум погашення на користь таких осіб, а саме:
- осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" (далі - санкції), які унеможливлюють вчинення вказаних в цьому підпункті правочинів/дій;
- юридичних осіб, засновниками та/ або учасниками (акціонерами), опосередкованими власниками істотної участі яких є Російська Федерація, Республіка Білорусь;
- юридичних осіб, засновниками, учасниками (акціонерами), частка яких у статутному капіталі цієї юридичної особи сумарно не менше 10 відсотків, та/або власниками істотної участі в яких є юридичні особи, зареєстровані за законодавством Російської Федерації, Республіки Білорусь, та/ або громадяни Російської Федерації, Республіки Білорусь, крім тих осіб, які:
є громадянами Російської Федерації, Республіки Білорусь, які проживають на території України на законних підставах;
відповідно до закону, рішення Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку чи іншого відповідного державного органу позбавлені права користування корпоративними правами за акціями / частками у статутних капіталах цих юридичних осіб, що належать таким особам.
При цьому, у 2022 році СБУ та ДБР проведено розслідування, за яким встановлено що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які проводять активну діяльність на користь країни - агресора, є пов`язаними між собою особами, входять та контролюють групу компаній під назвою «ВС Енерджі», до якої належить АТ «Житомиробленерго», та можуть здійснювати контроль над активами, які знаходяться на території України, через низку юридичних та фізичних осіб, зокрема через кінцевих бенефіціарних власників АТ «Житомиробленерго».».
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023, введеним у дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, застосовано санкцію у виді блокування активів, зокрема, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 98 зворот- 99 зворот, 103 т.1). На підтвердження застосування санкцій наведено також витяги з Державного реєстру санкцій (а.с. 116- 122 т.1). Відомості про їхню участь у структурі власності позивача та відомості про застосовані до них санкції підлягають окремій правовій оцінці.
Вказані особи є кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Житомиробленерго», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.133 т.1). Зазначені обставини позивач не заперечує.
Таким чином, відповідач вважає, що розрахунок з акціонером АТ «Житомиробленерго» в особі його дійсних бенефіціарних власників фактично означає проведення фінансових операцій з пов`язаними особами, до числа яких належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . Щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_9 відповідачем додано до відзиву на позовну заяву витяги з Державного реєстру санкцій (а.с. 112-115 т.1).
Поряд з цим, відповідач в обґрунтування доводів щодо невиплати дивідендів позивачу також звертає увагу, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.06.2023 відкрито провадження у справі №991/5746/23 за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 (російська федерація, місто москва), ОСОБА_2 (російська федерація, місто москва), ОСОБА_9 (Кошице, ОСОБА_10 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 ), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, зокрема, Акціонерного товариства «Житомиробленерго», Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» (а.с.123-127 т.1).
За викладом доводів відповідача, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.06.2023 у справі №991/5746/23 задоволено заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову та вжито заходів щодо збереження активів, з приводу яких заявлено вимогу про застосування санкції. Обґрунтовуючи зв`язок цього провадження зі спірною виплатою, відповідач посилається, зокрема, на відомості про такі пакети акцій АТ «Житомиробленерго»:
- 19,11% від загальної кількості акцій Акціонерного товариства «Житомиробленерго» (ідентифікаційний код 22048622), якими опосередковано володіє ОСОБА_4 ;
- 19,11% від загальної кількості акцій Акціонерного товариства «Житомиробленерго» (ідентифікаційний код 22048622), якими опосередковано володіє ОСОБА_12 ;
- 19,11% від загальної кількості акцій Акціонерного товариства «Житомиробленерго» (ідентифікаційний код 22048622), якими опосередковано володіє ОСОБА_13 ;
- 19,11% від загальної кількості акцій Акціонерного товариства «Житомиробленерго» (ідентифікаційний код 22048622), якими опосередковано володіє ОСОБА_8 ;
- 19,11% від загальної кількості акцій Акціонерного товариства «Житомиробленерго» (ідентифікаційний код 22048622), якими опосередковано володіє ОСОБА_14 .
Крім того, у даній ухвалі зазначено, що на території України відповідачі через низку юридичних та фізичних осіб контролюють групу компаній під назвою «ВС Енерджі», до якої, зокрема, входять вісім обленерго, шість готелів, два об`єкти промисловості, торговельний центр та інші корпоративні права 31-ї юридичної особи, серед яких зокрема, АТ «Житомиробленерго» (ідентифікаційний код 22048622) (а.с.126-132 т.1).
З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що несвоєчасна виплата дивідендів зумовлена об`єктивними причинами, що не залежали від волі відповідача, а саме необхідністю дотримання вимог законодавства України у сфері застосування санкцій, що спрямовано на сприяння зупиненню агресивних дій рф та припинення підтримки прихильників режиму для продовження збройної агресії. Зокрема, у разі включення кінцевих бенефіціарних власників до санкційних списків, забороняється здійснення будь-яких виплат доходів, у тому числі дивідендів, а також проведення операцій з активами, щодо яких така особа прямо чи опосередковано (через інших фізичних чи юридичних осіб) може здійснювати дії, тотожні за змістом праву розпорядження. Відповідно, наявність у структурі власності позивача АТ «Житомиробленерго» осіб, до яких застосовано санкції, унеможливлює здійснення виплати дивідендів позивачу без порушення вимог законодавства.
В свою чергу, суд першої інстанції виходив із відсутності санкцій безпосередньо щодо АТ «Житомиробленерго» та з того, що відповідач не спростував доводів про непоширення на позивача заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187. Натомість апелянт оспорює повноту оцінки наведених ним відомостей про фактичний контроль над позивачем і правових наслідків такого контролю для виконання та судового стягнення спірного грошового зобов`язання. Саме в цих межах питання застосовності зазначеного мораторію входить до предмета апеляційної перевірки.
Колегія суддів зазначає, що порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано статтею 228 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, цією статтею визначено перелік підстав, за наявності яких суд має право зупинити провадження у справі.
Зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23.
Відповідно до частини 1 статті 270 та пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити апеляційне провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23, зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції є обґрунтованим у випадку перегляду судового рішення Верховним Судом, якщо це може вплинути на розгляд спору по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Колегія суддів встановила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду хвалою від 23.10.2025 передав справу №927/994/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23.
Предметом позову у справі №927/994/23 є матеріально-правові вимоги Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" про стягнення із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" коштів, зокрема заборгованості за поставлений товар, пені та інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №927/994/23, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки в частині оплати вартості поставленого товару.
Передаючи справу №927/994/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд в ухвалі від 23.10.2025 зазначив, що існує неоднакове правозастосування Верховним Судом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" стосовно того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов`язань на користь осіб, пов`язаних із державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов`язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов`язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов`язання та відмови у захисті порушеного права.
При цьому в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №927/994/23 також зазначено, що за доводами відповідача, кінцевий бенефіціарний власник товариства позивача - ОСОБА_15 є особою, на яку накладені персональні економічні санкції, крім того, його дружина є громадянкою рф, позивач є особою, "пов`язаною з державою-агресором" у розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації", а тому на нього поширюється мораторій на виконання грошових зобов`язань, за якими позивач є кредитором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у справах №910/17647/18 та №910/1418/23 (від якої, на думку колегії суддів, необхідно відступити за результатами розгляду справи № 927/994/23), застосування мораторію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" не залежить від стадії судового процесу, оскільки з моменту запровадження зазначеного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) обмежується у реалізації ними права вимоги до зобов`язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання.
Ухвалою від 21.11.2025 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вказаній ухвалі зазначила:
"24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.10.2025 передав справу №927/994/23 на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі №910/1418/23 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності).
25. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у зазначених постановах, застосування мораторію відповідно до Постанови №187 не залежить від стадії судового процесу, оскільки з моменту запровадження зазначеного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) обмежується у реалізації ними права вимоги до зобов`язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання.
26. Отже, якщо застосовувати вказану правову позицію у цій справі, то виходить що у разі з`ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у п. 1 Постанови №187 як такі, що "пов`язані з державою-агресором", це є підставою для відмови в позові.
27. Натомість відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у цій справі (№927/994/23), спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв`язку з цим застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов`язань, а є за своєю правовою природою відстроченням виконання певних зобов`язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акта (рішення РНБО). Закон "Про санкції" та рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами. Як наслідок, навіть за умови застосування санкцій за рішенням РНБО щодо позивача, відповідний факт не має бути підставою для припинення зобов`язання та відмови у захисті порушеного права (п. 56 постанови).
28. Тобто, за змістом правової позиції Верховного Суду, сформованої у справі №927/994/23, у разі з`ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у п. 1 Постанови №187 як таких, що "пов`язані з державою-агресором", це не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення виконання майбутнього судового рішення під час виконавчого провадження.
29. Таким чином існує неоднакове правозастосування Верховним Судом п. 1 Постанови №187 в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов`язань на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов`язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов`язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов`язання та відмови у захисті порушеного права.
30. Колегія суддів вважає, що законодавець передбачив певні особливості, пов`язані із примусовим виконанням рішень, якщо стягувачами у виконавчому провадженні є особи, пов`язані з державою-агресором, з метою акумулювання майна для майбутнього звернення стягнення. Водночас законодавством не передбачено такої підстави для відмови в позові про стягнення заборгованості як пов`язаність особи з державою-агресором або введення мораторію на виконання грошового зобов`язання.
...Керуючись висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 27.05.2025 у справі №910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі №910/1418/23, відповідач наполягає на тому, що вказаний мораторій означає неможливість стягнення коштів на користь позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
36. Враховуючи наведене вище та те, що доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №927/994/23 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними, справа №927/994/23 підлягає прийняттю до розгляду Об`єднаною палатою відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК. "
Отже, для справи №924/298/26 значення має очікуваний висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо правових наслідків мораторію, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 (далі - Постанова №187), для судового захисту грошової вимоги за умови встановлення належності кредитора до визначеного цим приписом кола осіб. Застосування персональних санкцій до окремих фізичних осіб саме собою не замінює встановлення передбачених Постановою №187 ознак кредитора.
Відмінність між грошовими зобов`язаннями пов`язаними з корпоративними правовідносинами у справі №924/298/26 та договірною природою зобов`язання у справі №927/994/23 сама собою не виключає подібності спірних правовідносин у частині застосування спеціального обмеження до судового захисту грошової вимоги. Спільне правове питання полягає в тому, чи є мораторій, передбачений підпунктом 1 пункту 1 Постанови №187, за умови встановлення належності кредитора до визначеного цим приписом кола осіб, підставою для відмови в судовому стягненні заборгованості, чи він обмежує виконання зобов`язання, у тому числі примусове, без усунення можливості судового захисту порушеного права. Подібність оцінюється саме щодо цього питання.
Конкретним приписом, застосування якого є спірним, є підпункт 1 пункту 1 Постанови №187, який установлює мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань перед визначеними ним кредиторами. Абзац четвертий цього підпункту охоплює юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Для застосування цього припису необхідно врахувати також передбачені ним винятки та редакцію нормативного регулювання, чинну у відповідний період.
У справі №924/298/26 АТ «Житомиробленерго» є українською юридичною особою та кредитором у зобов`язанні з виплати дивідендів. Розмір нарахованих дивідендів відповідач визнає, а заперечення стосуються, зокрема, допустимості їх виплати та судового стягнення на користь позивача. Отже, спірна вимога за своїм змістом є грошовою вимогою кредитора, стосовно якого апелянт порушує питання про наявність спеціальних ознак, визначених абзацом четвертим підпункту 1 пункту 1 Постанови №187.
Юридично значущим для перевірки таких ознак є конкретні доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 через інших фізичних і юридичних осіб здійснюють фактичний контроль над групою «ВС Енерджі», до якої входить позивач, та над її активами. Відповідач пов`язує з цим ризик одержання зазначеними особами економічної вигоди від спірної виплати. У межах застосування Постанови №187 цей довід потребує перевірки щодо наявності саме кінцевого бенефіціарного володіння або іншої передбаченої її приписом форми участі, громадянства відповідних осіб, а також застосовності винятків із мораторію. Самої участі в групі компаній чи загального твердження про економічну вигоду для такої кваліфікації недостатньо.
На обґрунтування наведених доводів відповідач посилається на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29.06.2023 про відкриття провадження у справі №991/5746/23 за позовом Міністерства юстиції України про застосування санкції у виді стягнення активів у дохід держави (а.с. 123- 127 т.1), а також на викладені в ухвалі цього суду від 30.06.2023 відомості про контроль відповідних осіб через інших осіб над групою «ВС Енерджі», до якої належить АТ «Житомиробленерго», та про активи, стосовно яких вжито заходів забезпечення позову (а.с. 126- 132 т.1). Саме посилання на фактичний опосередкований контроль, пов`язане з конкретними процесуальними документами, ставить під сумнів, за доводами апелянта, достатність висновку першої інстанції про непоширення на позивача Постанови №187.
Окремо в матеріалах справи наявні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо кінцевих бенефіціарних власників позивача (а.с. 133 т.1), документи про застосування до них санкцій (а.с. 98 зворот- 99 зворот, 103, 116- 122 т.1), а також витяги з Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (а.с. 112- 115 т.1). Ці документи мають різний предмет підтвердження: реєстраційні відомості про бенефіціарів, зміст санкцій та обставини, на які посилається відповідач щодо фактичного контролю, не є взаємозамінними. Визнання позивачем відомостей про п`ятьох зареєстрованих бенефіціарів не означає визнання ним доводу про контроль ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .
Таким чином, доводи апелянта має конкретну фактичну основу: названо осіб, стверджуваний спосіб їхнього опосередкованого контролю, зв`язок із позивачем та документи, на які спирається це твердження. Водночас ухвали про відкриття провадження і забезпечення позову засвідчують існування відповідного спору та вжиття тимчасових заходів; вони не замінюють доказування всіх ознак кредитора за Постановою №187 і не є остаточним вирішенням питання про належність або контроль активів. При вирішенні питання про зупинення колегія суддів встановлює релевантність цього доводу для апеляційного перегляду, не визнаючи наперед доведеними громадянство, кінцеве бенефіціарне володіння та інші обставини, що підлягають оцінці при вирішенні спору по суті.
Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, посилається на індивідуальний характер санкцій, відсутність санкцій безпосередньо щодо АТ «Житомиробленерго», самостійність товариства та його акціонерів, а також на відсутність підстав для застосування до нього Постанови №187. Він зазначає, що встановлена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №757/18778/23-к заборона певних видаткових операцій на користь відповідних осіб і компаній унеможливлює виведення отриманих дивідендів. Отже, між сторонами існує спір як щодо належності позивача до кола кредиторів, охоплених мораторієм, так і щодо правового значення наведених обмежень для заявленої вимоги.
Відсутність персональних санкцій щодо самого позивача є обставиною, яка підлягає врахуванню, однак вона не дає самостійної відповіді на доводи про ознаки кредитора, визначені Постановою №187 через бенефіціарне володіння або участь у ньому інших осіб. Так само обмеження окремих видаткових операцій за ухвалою суду стосується режиму подальшого використання коштів і потребує окремої оцінки щодо його впливу на спірне надходження. Ухвала про арешт рахунків сама собою не є нормативно-правовим актом або рішенням Національного банку України, з якими підпункт 1 пункту 1 Постанови №187 пов`язує один із винятків із мораторію. Наявність та застосовність такого винятку мають перевірятися за належними документами, а не виводитися лише з факту дозволеності окремих операцій за ухвалою суду.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не спростував непоширення на позивача Постанови №187, оспорюється апелянтом із посиланням на конкретні матеріали щодо фактичного опосередкованого контролю. Колегія суддів повинна перевірити їх достатність, належність і правове значення за правилами статей 74, 86 та 269 ГПК України. Очікуваний правовий висновок у справі №927/994/23 не встановить факти контролю над АТ «Житомиробленерго» і не звільнить суд апеляційної інстанції від цієї перевірки, оскільки він має значення для визначення правових наслідків мораторію в разі встановлення передумов його застосування.
Залежно від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду, за умови підтвердження передбачених Постановою №187 ознак кредитора та відсутності застосовного винятку, суду належатиме визначити, чи становить мораторій перешкоду для задоволення вимоги про стягнення дивідендів, чи обмеження стосується виконання зобов`язання та рішення про стягнення. Якщо ж зазначені передумови не підтвердяться або буде встановлено застосовний виняток, мораторій не може бути підставою для відмови в позові. Саме ця залежність правової оцінки від тлумачення спільної норми зумовлює значення результату касаційного перегляду для розгляду апеляційної скарги у справі №924/298/26.
З огляду на характер наведених доводів апеляції, його зв`язок із зазначеними доказами та можливий вплив тлумачення підпункту 1 пункту 1 Постанови №187 на результат розгляду, колегія суддів вважає очікування висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду виправданим для узгодженого вирішення спірного правового питання. Заперечення позивача щодо відсутності санкцій безпосередньо стосовно нього та щодо режиму його рахунків підлягають оцінці в наведених межах і самі собою не усувають необхідності відповісти на зазначене правове питання.
Отже, подібність правовідносин у юридично частині визначається наявністю грошової вимоги (1 425 018,92 грн заборгованості з невиплачених дивідендів, 1 571 964,9 грн інфляційних втрат (за листопад 2022р. - грудень 2025р.) та 542 98,27 грн - 3% річних (станом на 31.01.2026р.) до юридичної особи та спору про застосування мораторію, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 Постанови №187, на можливість її задоволення судом. Відмінність джерел виникнення зобов`язань не усуває спільності цього правового питання, тоді як фактичні передумови застосування мораторію до кожного кредитора мають встановлюватися окремо.
Колегія суддів враховує також, що частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено врахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 цього Закону єдність системи судоустрою забезпечується, серед іншого, єдністю судової практики.
Так, постановою Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №906/565/24 за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", 2) Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про визнання недійсним договору № 41-30/01 на закупівлю електричної енергії від 30.01.2023, укладеного між Новогуйвинським ВЖРЕКП та ТОВ "Твій Газзбут"; стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" на користь Новогуйвинського ВЖРЕКП 804 162,82 грн та стягнення з Новогуйвинського ВЖРЕКП одержаних ним за рішенням суду 804 162,82 грн у дохід держави, залишено без змін ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 про зупинення апеляційного провадження до завершення перегляду справи №927/994/23. У пунктах 4.14- 4.18 цієї постанови Верховний Суд оцінив можливий вплив очікуваного правового висновку на спір:
"4.14. Ураховуючи підстави передачі справи № 927/994/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за результатами розгляду справи № 927/994/23 може бути сформований висновок щодо застосування мораторію на виконання грошових зобов`язань, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації", до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, на яку накладені персональні економічні санкції (означена особа також є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут" (відповідача) у справі, яка розглядається) та щодо правових наслідків застосування такого мораторію.
4.15. Отже, правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/994/23 матиме значення для оцінки доводів Прокурора щодо правових наслідків застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та щодо правомірності укладення спірного договору у справі, яка розглядається, а отже, може вплинути на розгляд позову Прокурора у справі, яка розглядається.
4.16. Оскільки зупинення провадження у справі є обґрунтованим, якщо висновки в іншій справі можуть вплинути на розгляд спору по суті, то Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, що розглядається.
4.17. Відтак доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 270 та пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу за встановлених у цій справі фактичних обставин, не підтвердилися.
4.18. Посилання скаржника на ухвали Верховного Суду, не можуть бути враховані Судом, оскільки відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, вирішуючи питання про наявність підстав для зупинення провадження у справі, суд у кожному конкретному випадку враховує не лише предмет і підстави позову, а й установлені у справі фактичні обставини, мотиви оскарження, доводи сторін."
Застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України в апеляційному провадженні узгоджується також із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 7.54 постанови від 05.03.2025 у справі №910/13175/23, за яким обмеження переліку підстав зупинення, встановлене частиною третьою статті 195 ГПК України для стадії розгляду справи по суті, застосовується при розгляді справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.
Колегія суддів при цьому враховує, що раніше судом першої інстанції розглядалося клопотання АТ «Хмельницькобленерго» про зупинення провадження до вирішення справ №990/99/23, №990/100/23, №990/102/23, №990/120/23, №990/123/23 та №991/5746/23. Апелянт обґрунтовував необхідність такого зупинення пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України та неможливістю розгляду господарського спору до встановлення відповідних обставин іншими судами.
Проте, раніше заявлене клопотання за пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України не перешкоджає вирішенню судом апеляційної інстанції з власної ініціативи самостійного питання про зупинення за пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу. У цій ухвалі суд не вирішує наперед заперечення проти протокольної ухвали від 09.06.2026, оскільки їх оцінка належить до апеляційного перегляду рішення з урахуванням частини третьої статті 255 ГПК України. Підставою теперішнього зупинення є перегляд об`єднаною палатою судових рішень у подібних правовідносинах, а не очікування встановлення фактів в адміністративних справах, названих апелянтом.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що результат перегляду справи №927/994/23 може вплинути на оцінку доводів апеляційної скарги щодо допустимості стягнення 1425018,92 грн заборгованості з невиплачених дивідендів, 1571964,9 грн інфляційних втрат (за листопад 2022р. - грудень 2025р.) та 54298,27 грн - 3% річних (станом на 31.01.2026р.) за наявності передумов застосування Постанови №187, а отже на результат апеляційного перегляду рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі №924/298/26 .
Станом на постановлення даної ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація про ухвалення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови по суті справи №927/994/23.
З огляду на встановлену подібність спірних правовідносин у наведеній частині та значення очікуваного правового висновку для апеляційного перегляду колегія суддів вважає за необхідне на підставі пункту 7 частини першої статті 228 та пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України зупинити апеляційне провадження у справі №924/298/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі №927/994/23.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Зупинити провадження у справі №924/298/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на протокольну ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2026 у справі №924/298/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/994/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.