ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Справа № 924/211/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Кульчій І.М.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» про ухвалення додаткової постанови за наслідками апеляційного перегляду рішення у справі №924/211/26
за позовом Приватного підприємства «Західпроменерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Рівненська міська рада
про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 у справі №924/211/26 відмовлено у задоволенні позову ПП «Західпроменерго» до ТОВ «ТД Ремарк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Рівненська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Крім того, суд першої інстанції частково задоволив клопотання ТОВ «ТД Ремарк» про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнув з ПП Західпроменерго» 28000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог клопотання ТОВ «ТД Ремарк» про відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням позивач ПП «Західпроменерго» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Західпроменерго» на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 у справі №924/211/26 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
18.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, у якій відповідач просить суд постановити додаткову постанову у справі №918/211/26, якою стягнути з Приватного підприємства «Західпроменерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» витрати на професійну правничу допомогу у справі №918/211/26 в сумі 40000 грн, що відповідає мінімальному фіксованому розміру гонорару.
У заяві про ухвалення додаткової постанови Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу повідомило суд про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Заявник зазначає, що між ТОВ «ТД Ремарк» та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Сінтем» укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 18.04.2024, відповідно до умов якого вартість комплексного ведення судової справи в суді апеляційної інстанції визначається з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката, однак у будь-якому разі становить не менше 40000 грн. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було заявлено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі не менше 40000 грн.
На підтвердження понесених витрат заявник посилається на акт наданих послуг від 15.09.2026, відповідно до якого загальна вартість наданої професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 40000 грн, а також на платіжну інструкцію №1770 від 17.09.2026, якою підтверджується сплата зазначеної суми на користь АО «ЮФ «Сінтем».
Посилаючись на положення статей 119, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України та практику Верховного суду що розподілу судових витрат, заявник вважає, що з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
При цьому ТОВ «ТД Ремарк» наголошує на погодженому сторонами мінімальному фіксованому розмірі гонорару, обсязі наданих адвокатських послуг, складності справи, характері спірних правовідносин та принципах співмірності й розумності судових витрат. З огляду на викладене заявник просить ухвалити додаткову постанову та стягнути з Приватного підприємства «Західпроменерго» на його користь 40000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
22.09.2026 до суду від позивача ПП ««Західпроменерго» надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких позивач заперечує проти задоволення заяви заперечує проти задоволення заяви ТОВ «ТД Ремарк» про ухвалення додаткової постанови та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами.
ПП «Західпроменерго» зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат суд має враховувати їх фактичність, необхідність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і часом, необхідним для їх виконання. При цьому в суді першої інстанції розмір заявлених ТОВ «ТД Ремарк» витрат на правничу допомогу у сумі 52000 грн було зменшено до 28000 грн.
На думку ПП «Західпроменерго», заявлена у цій справі сума 40000 грн фактично відповідає мінімальному гонорару, передбаченому договором про надання правничої допомоги, а не обсягу фактично виконаної роботи. Вказує, що відповідно до акта наданих послуг загальна тривалість робіт становить 12 годин, однак окремі позиції не містять зазначеного часу, а сума інших послуг у сукупності становить саме 40000 грн.
Також зазначає, що наведена заявником правова позиція Верховного Суду у справі №910/7352/25, на думку ПП «Західпроменерго», не є аналогічною, оскільки стосувалася фіксованого гонорару.
Окремо ПП «Західпроменерго» заперечує проти заявлених витрат за підготовку до апеляційного розгляду, зазначаючи, що аналіз апеляційної скарги та підготовка відзиву на неї є взаємопов`язаними видами роботи, а відзив значною мірою містить положення, аналогічні викладеним у попередніх процесуальних документах у справі. У зв`язку з цим вважає обґрунтованим врахування не більше 2 годин роботи адвоката вартістю 8000 грн. Щодо участі адвоката у судовому засіданні 14.09.2026 зазначає, що воно проводилося в режимі відеоконференції, фактична участь адвоката у розгляді справи тривала близько 41 хвилини, а тому обґрунтованим, на думку позивача, є врахування 1 години роботи вартістю 4000 грн.
Крім того, ПП «Західпроменерго» зазначає, що справа не була складною, оскільки стосувалася вимоги немайнового характеру, розгляд апеляційної скарги відбувся в одному судовому засіданні, нових доказів чи експертиз не подавалося, а обставини, на яких ґрунтувалися вимоги, вже досліджувалися судом першої інстанції. У зв`язку з цим вважає заявлені 40000 грн неспівмірними з обсягом виконаної роботи та звертає увагу на сукупний розмір витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.
Також ПП «Західпроменерго» звертає увагу на те, що в окремих частинах акта наданих послуг та заяви зазначено номер справи №918/211/26 замість №924/211/26, у зв`язку з чим ставить під сумнів належність поданого акта саме до цієї справи.
З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення 40000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх розподілу - зменшити їх до 12000,00 грн, з яких 8000,00 за підготовку та аналіз апеляційної скарги і 4000 грн за участь у судовому засіданні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду та постановлено розглядати заяву без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове судове рішення.
За приписами ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Розглядаючи клопотання, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони.
Так, у частини 3 статті 126 та частині 8 статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.(ч.3 ст.126 ГПК України).
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі №921/221/21, від 31.05.2022 року у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 року у справі №910/2053/20.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18)).
Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 (провадження №12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).
Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22 та від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21.
Колегія суддів враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Водночас у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Матеріалами справи стверджується, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТД Ремарк» зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані із розглядом справи в Північно-західному апеляційному господарському суді в розмірі 40000 грн за надання професійної правничої допомоги.
Після прийняття постанови апеляційним судом, 18.09.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» про ухвалення додаткового судового рішення.
На підтвердження витрат на послуги адвоката додано: договір про надання професійної правничої допомоги від 18.04.2026; додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 18.04.2026; додаткова угода до договору про надання професійної правничої допомоги від 04.04.2026; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1280950 від 10.05.2026; довіреність у порядку передоручення, сформована в системі «Електронний суд» від 29.12.2025; акт наданих послуг від 15.09.2026; рахунок-фактура №ЛВ-15/09/26 віл 15.09.26; платіжна інструкція №1770 від 17.09.2026.
Дослідивши подані ТОВ «ТД Ремарк» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив, що 18.04.2024 між ТОВ «ТД Ремарк» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Сінтем» (Адвокат) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги. Відповідно до пункту 1.1 цього Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає доручення про надання професійної правничої допомоги згідно з чинним законодавством України, зокрема щодо представництва інтересів Клієнта в усіх державних органах, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, у судах України незалежно від стадії та юрисдикції, з усіма правами заявника, сторони та іншого учасника судового процесу, а також щодо надання правової інформації, консультацій, роз`яснень правових питань та правового супроводу діяльності Клієнта.
Згідно з пунктом 3.1 Договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів професійної правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, які визначені в Додатку №1.
Відповідно до п.1, 2 вказаного додатку №1 до Договору сторони досягли згоди про те, що гонорар за надання правничої допомоги складає 4000 грн за годину роботи Адвоката, а вартість комплексного ведення судової справи в суді відповідної інстанції визначається з розрахунку вартості однієї години роботи Адвоката, але у всякому разі становить не менше 40000 грн, які підлягають авансовій оплаті.
На підтвердження факту надання послуг відповідно до пункту 3.3 Договору ТОВ «ТД Ремарк» подано Акт наданих послуг від 15.09.2026, відповідно до якого Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв наступні послуги з професійної правничої допомоги по господарській справі №924/211/26 за позовом ПП «Західпроменерго» до ТОВ «ТД Ремарк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Воротної Олени Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 81268241 від 10.10.2025, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відомості про реєстрацію права власності за .ТОВ «ТД РЕМАРК» на земельну ділянку з к.н. [номер приховано]:01:008:0195, площею 0,1862 га (яка розглядалася в Північно-західному апеляційному суді за апеляційною скаргою ПП «Західпроменерго» на рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 по справі №918/211/26).
В акті наведено окремі види виконаних робіт із зазначенням витраченого часу та їх вартості, зокрема аналіз апеляційної скарги, документів, законодавства та судової практики - 2 години вартістю 8000 грн, підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 6 годин вартістю 24000 грн, а також участь представника у судовому засіданні - 2 години вартістю 8000 грн. Водночас за окремими позиціями акта, а саме за робочою зустріччю та консультацією директора, а також за підготовкою заяви про ухвалення додаткового рішення, зазначено прочерки. Акт підписано сторонами без претензій і зауважень
Вартість наданих послуг у сумі 40000 грн підтверджується також рахунком-фактурою №ЛВ-15/09/26 від 15.09.2026 та платіжною інструкцією №1770 від 17.09.2026, згідно з якою ТОВ «ТД Ремарк» перерахувало на користь АО «ЮФ «Сінтем» 40000 грн. Отже, поданими документами підтверджуються договірні відносини між ТОВ «ТД Ремарк» та АО «ЮФ «Сінтем», визначений сторонами порядок обчислення вартості правничої допомоги, склад та вартість заявлених до відшкодування послуг, а також факт сплати Клієнтом Адвокатському об`єднанню 40000 грн.
Вказані матеріали є належними доказами того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі у суді апеляційної інстанції Адвокатським об`єднанням «ЮФ «Сінтем» згідно відповідного договору, що в силу статті 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону - договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини 3 статті 30 зазначеного Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення.
Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (аналогічна правова позиція, викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Схожа правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (схожий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час розгляду справи №924/211/26 у суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ТД Ремарк» (адвокат Петришин П.М.) брав особисту участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
При цьому, колегією суддів враховується, що в суді апеляційної інстанції проведено лише одне судове засідання за участю представника відповідача: 14 вересня 2026 року, яке тривало 51 хв 15 сек., і на якому представником відповідача підтримано позицію, наведену ним у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів у цій справі враховує, що судове засідання у цій справі 14.09.2026 розпочалося пізніше призначеного часу, було проведене із затримкою в часі.
Отже, представник відповідача, який згідно із протоколом вказаних засідання брав у ньому участь, був вимушений витратити час на очікування його початку. При цьому необхідність та тривалість такого очікування не залежали від волі представника відповідача, а фактично було вимушеним заходом перед безпосередньою участю у засіданні для того, щоб здійснити захист інтересів клієнта в суді.
Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21 висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта.
Відтак, колегія суду вважає доведеними та підставними послуги щодо участі в судовому засіданні у вартості 8000 грн.
Що ж стосується таких видів робіт із наданням правничої допомоги, як юридичний аналіз документів, законодавства та судової практики, проведення робочої зустрічі з директором відповідача та надання ним консультацій і пояснень, то всі вони зводяться до такого виду робіт як написання відзиву на апеляційну скаргу. Відтак колегія суду вважає доведеною та обґрунтованою таку послугу з правничої допомоги як написання відзиву на апеляційну скаргу.
В той же час, оцінюючи розмір, заявленої суми за надання послуги з юридичного аналізу документів, законодавства та судової практики зазначених в апеляційній скарзі позивача та самої скарги на предмет її обґрунтованості та відповідності вимогам законодавства України, колегія суддів зазначає наступне.
Такі види послуг як: аналіз апеляційної скарги, аналіз практики, підготовка правової позиції, поточна консультація поглинаються єдиною послугою такою як написання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки кінцевим результатом описаних послуг є саме написання відзиву на апеляційну скаргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 1 червня 2022 року.
Дослідивши зміст відзиву на апеляційну скаргу вбачається, колегія суддів виснує, що він дублює доводи відзиву на позовну заяву, що подавалися місцевому господарському та за які вже було стягнуто відшкодування цих витрат, а також зміст оспорюваного рішення місцевого господарського суду. Також справу розглянуто за одне судове засідання, то на переконання колегії суду це свідчить про завищення у даному разі розміру судових витрат за надані адвокатом послуги.
Окрім того, такий вид послуги як підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат (про що зазначає представник відповідача в акті наданих послуг під номером 5) не є видом правничої допомоги, що надається стороні. Оскільки, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, з огляду на що, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.
З огляду на що колегія суддів звертається до правової позиції наведеної, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2023 року в справі №911/3586/21, від 25 липня 2023 року в справі №914/4092/21, від 7 лютого 2023 року в справі №922/4022/20 щодо застосування статтей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір таких витрат (з огляду на розмір витрат, що стягнуто за розгляд в суді першої інстанції, де збиралися докази та первинно надавалися пояснення) є завищеними та по-суті, порушують критерій розумності їх розміру, що є підставою для їх зменшення.
Окремо варто зазначити щодо посилань ПП «Західпроменерго» на зазначення в окремих частинах акта наданих послуг та заяви про ухвалення додаткового рішення номера справи №918/211/26 замість №924/211/26.
Колегія суддів зазначає, що таке зазначення має місце лише в окремих випадках, а не в усьому змісті вказаних документів. Саме по собі допущення такої технічної помилки в номері справи в декількох місцях не спростовує факту надання відповідних послуг у справі №924/211/26 та їх належності до її розгляду. Зі змісту поданих документів, характеру зазначених у них послуг та їх співвідношення з фактичними процесуальними діями у справі №924/211/26 вбачається, що такі послуги стосуються саме розгляду цієї справи, а тому наведене технічне зазначення номера справи не є підставою для неврахування відповідних витрат.
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом та значенням справи для сторони), констатує, що відсутні підстави для присудження відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2021 року в справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року в справі №927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції позиція відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом і адвокатським об`єднанням.
Відтак, правова позиція відповідача вже була сформована під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного розгляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених відповідача витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
Підсумовуючи усе вищевказане колегія суду наголошує, що за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт та те, що в суді апеляційної інстанції представником відповідача відстоювалася позиція сформована ним в суді першої інстанції та підтверджувалося законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, що і знайшло своє відображення в поданому відзиві на апеляційні скарги, беручи до уваги кількість і тривалість засідання у даній справі, в яких брав участь представник відповідача в суді апеляційної інстанції, факт того, що в суді апеляційної інстанції не збиралися та не подавалися додаткові докази, а також те, що підготовка до судового засідання, робота в судовому засіданні у даній справі фактично є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу, недоведеність заявником: обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, враховуючи заперечення сторін щодо зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що такий розмір у сумі 40000 грн є значно завищеним заявником.
З огляду на вищевказане колегія суддів, дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде покладення на позивача витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 16000 грн, а саме: за написання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 8000 грн та участь в судовому засіданні в розмірі 8000 грн.
Крім того, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №924/211/26 та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 16000 грн. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.
Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду рішення у справі №924/211/26 задоволити частково.
2. Стягнути із Приватного підприємства «Західпроменерго» (35338, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Ясининичі, вул. Івана Франка, 2а, код ЄДРПОУ 37246018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 16, код ЄДРПОУ 41906120) 16000 (шістнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти вимог заяви ТОВ «ТД Ремарк» - відмовити.
4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "01" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Хабарова М.В.
Суддя Кульчій І.М.