П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/2456/26
Провадження № 22-ц/4815/1735/26
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни про примусове проникнення до житла боржника - фізичної особи,
в с т а н о в и в :
Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника - фізичної особи, в якому просить суд вирішити питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
В обгрунтування подання зазначає, що в нього на виконанні перебуває виконавчий лист №2-466/2010 від 10.02.2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Украгазбанк» заборгованості в сумі 82547,05 долларів США, пені в сумі 44399,87 грн. та судового збору в сумі 1820 грн.
Вказує, у ОСОБА_1 відсутні кошти на банківських рахунках, відсутні зареєстровані за ним транспортні засоби, за ним не зареєстроване нерухоме майно, офіційно не працює, майно на яке можна звернути стягнення відсутнє.
Також вказує, що з рахунків боржника було стягнуто лише 893,79 грн., останній жодного разу не здійснив оплату по боргу та не подав декларацію про доходи та майно боржника - фізичної особи.
Зазначає, що вході перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 за місцем проживання АДРЕСА_1 , до житла боржника з метою виявлення, опису та арешту майна потрапити не вдалося, останній був належним чином повідомлений про приїзд приватного виконався.
У зв`язку з відсутністю можливості потрапити до житла боржника з метою виявлення, опису та арешту майна боржника (в разі наявності майна, на яке можливо звернути стягнення), є необхідність примусового проникнення до житла боржника.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року подання задоволено.
Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни примусово проникнути (ввійти) до будинку, що за адресою АДРЕСА_1 , з метою виявлення, опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 (в разі наявності майна, на яке можливо звернути стягнення).
Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною та необґрунтованою, винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що примусове проникнення до житла є винятковим заходом, застосування якого потребує переконливих доказів вичерпання інших можливостей виконання рішення та перешкоджання боржником проведенню виконавчих дій. Самі собою невиконання рішення суду та неможливість виконавця потрапити до будинку не свідчать про наявність таких підстав.
Стверджує, що матеріали справи не містять доказів його обізнаності про намір приватного виконавця провести опис та арешт майна, належного вручення йому відповідних документів або вчинення ним перешкод у виконанні рішення. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження він не отримував, а про його відкриття дізнався лише з оскаржуваної ухвали. Наголошує, що нікому не відмовляв у доступі до будинку, зокрема працівники банку щороку безперешкодно оглядають предмет іпотеки, попередньо погоджуючи з ним відвідування телефоном.
Крім того, вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, а тому правових підстав для відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження не було. Посилається також на те, що в межах попереднього виконавчого провадження державний виконавець уже здійснив опис та арешт належних йому житлового будинку і земельної ділянки, а відповідна постанова була виконана.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. просить відмовити в її задоволенні, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що з 03.10.2023 у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2-466/2010 від 10.02.2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Украгазбанк» заборгованості в сумі 82547,05 долларів США, пені в сумі 44399,87 грн. та судового збору в сумі 1820 грн.
Встановлено, що приватним виконавцем 03.10.2023 на адресу боржника було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, та запит щодо зареєстрованого майна, однак конверт був невручений та повернувся з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Встановлено, що за боржником ОСОБА_1 відсутні зареєстровані транспортні засоби, останній офіційно не працевлаштований, майно на яке можна звернути стягнення у боржника відсутнє.
З матеріалів подання встановлено, що з рахунку боржника було стягнуто лише 893,79 грн., та останній жодного разу не здійснив оплату по боргу.
Встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстрований житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки разом з земельною ділянкою, на якій він розташований. Іпотекодержатель: ВАТ АБ "Укргазбанк".
У відповідності до Закону України 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30- денний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія ст.41, 47 Закону України «Про іпотеку».
Судом встановлено, що 13.03.2026 приватним виконавцем було направлено вимогу боржнику про надання доступу до будинку з метою перевірки майнового стану боржника на 26.03.2026, однак конверта вернувся невручений з поштовою відміткою «відсутній за адресою».
26.03.2026 приватний виконавець з метою перевірки майнового стану боржника здійснив виїзд за його адресою реєстрації, однак потрапити до будинку за адресою АДРЕСА_1 потрапити не вдалося.
Судом встановлено, що 27.03.2026 приватним виконавцем було направлено вимогу боржнику про надання доступу до будинку з метою перевірки майнового стану боржника на 16.04.2026, однак конверта вернувся невручений з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
16.04.2026 приватний виконавець з метою перевірки майнового стану боржника здійснив виїзд за його адресою реєстрації, однак потрапити до будинку за адресою АДРЕСА_1 потрапити не вдалося.
Судом встановлено, що 08.05.2026 приватним виконавцем було направлено вимогу боржнику про надання доступу до будинку з метою перевірки майнового стану боржника на 18.05.2026, конверт було вручено одержувачу 18.05.2026.
19.05.2026 приватний виконавець з метою перевірки майнового стану боржника здійснив виїзд за його адресою реєстрації, однак потрапити до будинку за адресою АДРЕСА_1 потрапити не вдалося.
Задовольняючи подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» кредитної заборгованості залишається невиконаним, а вжиті виконавцем заходи не забезпечили його виконання. Боржник офіційно не працевлаштований, зареєстрованих транспортних засобів не має, з його рахунку стягнуто лише 893,79 грн. Належні боржнику житловий будинок та земельна ділянка перебувають в іпотеці, а можливість реалізації іпотечного майна обмежена на період дії воєнного стану.
Суд урахував, що приватний виконавець неодноразово направляла боржнику вимоги про надання доступу до будинку для перевірки його майнового стану та здійснювала виїзди за місцем проживання, однак потрапити до житла не змогла. При цьому вимогу від 08 травня 2026 року боржник отримав 18 травня 2026 року. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на примусове проникнення до будинку з метою виявлення, опису та арешту майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з п.п. 4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.
Виконавець звертається до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Разом з тим, Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України та міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загальних інтересів.
Представленими суду документами підтверджується описані в поданні обставини щодо наявності виконавчого провадження та ухилення боржника від виконання рішення суду, що зокрема стверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
13.03.2026 приватним виконавцем було направлено вимогу боржнику про надання доступу до будинку з метою перевірки майнового стану боржника на 26.03.2026, однак конверта вернувся невручений з поштовою відміткою «відсутній за адресою».
26.03.2026 приватний виконавець з метою перевірки майнового стану боржника здійснив виїзд за його адресою реєстрації, однак потрапити до будинку за адресою АДРЕСА_1 потрапити не вдалося.
27.03.2026 приватним виконавцем було направлено вимогу боржнику про надання доступу до будинку з метою перевірки майнового стану боржника на 16.04.2026, однак конверта вернувся невручений з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
16.04.2026 приватний виконавець з метою перевірки майнового стану боржника здійснив виїзд за його адресою реєстрації, однак потрапити до будинку за адресою АДРЕСА_1 потрапити не вдалося.
Судом встановлено, що 08.05.2026 приватним виконавцем було направлено вимогу боржнику про надання доступу до будинку з метою перевірки майнового стану боржника на 18.05.2026, конверт було вручено одержувачу 18.05.2026 (а.с. 26-28)
19.05.2026 приватний виконавець з метою перевірки майнового стану боржника здійснив виїзд за його адресою реєстрації, однак потрапити до будинку за адресою АДРЕСА_1 потрапити не вдалося.
З урахуванням встановлених обставин та несвоєчасного виконання божником судового рішення, вчинення державним виконавцем всіх необхідних виконавчих дій, що не мали ефективного результату, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення подання державного виконавця на примусове проникнення до житла боржника.
Дії боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого документа, що тягне за собою порушення строків виконання, а також порушує вимоги чинного законодавства щодо обов`язковості судових рішень.
Доводи апелянта про необізнаність про відкриття виконавчого провадження колегія суддів відхиляє.
Так, у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 331/24/22 зазначено, що "відправлення постанов про відкриття виконавчих проваджень за адресою, яка була вказана у виконавчих листах, свідчить про належне повідомлення боржника щодо примусового виконання рішень (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 757/38861/20).
Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15, від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц, від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц, від 17 листопада 2025 рокув справі № 357/2297/23 та інших.
У цій справі копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2023 року було направлено боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням строку зберігання не спростовує виконання приватним виконавцем обов`язку щодо повідомлення боржника про початок примусового виконання рішення. Отже, посилання апелянта на неотримання копії цієї постанови саме собою не свідчить про неналежне повідомлення його про відкриття виконавчого провадження (а.с. 4-6)
Крім того, отримання ОСОБА_1 18 травня 2026 року вимоги про надання доступу до будинку спростовує його твердження про те, що про здійснення приватним виконавцем виконавчого провадження він дізнався лише з ухвали суду від 19 червня 2026 року.
Доводи апелянта про сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не враховують його попереднього перебування на примусовому виконанні та переривання відповідного строку.
Як убачається з відміток на виконавчому листі, він неодноразово пред`являвся до виконання та востаннє був повернутий стягувачу 28 липня 2023 року, після чого повторно пред`явлений приватному виконавцю, яка 03 жовтня 2023 року відкрила виконавче провадження. Отже, саме посилання на дату видачі виконавчого листа - 10 лютого 2011 року - без урахування періодів його перебування на виконанні та переривання строку не підтверджує його пропуску при повторному пред`явленні у 2023 році (а.с. 3).
Посилання апелянта на здійснені у 2021 році опис та арешт житлового будинку і земельної ділянки не спростовує необхідності перевірки наявності іншого майна боржника. Попередній опис зазначених об`єктів нерухомості не засвідчує встановлення складу рухомого майна, яке перебуває у будинку на час розгляду подання, та не свідчить про виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Оскаржуваною ухвалою дозволено доступ до житла для виявлення, опису та арешту майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення. Вона не вирішує питання про виселення мешканців або реалізацію іпотечного будинку та не скасовує встановлених законом обмежень щодо звернення стягнення на окремі види майна.
Доводи про надання працівникам банку доступу до предмета іпотеки стосуються проведення ними відповідних оглядів і самі собою не підтверджують забезпечення доступу приватному виконавцю для вчинення виконавчих дій.
За наведеного, вимоги апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 367, 368, 371. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Шимків С.С.