Номер провадження: 22-з/813/480/26
Справа № 523/11940/16-ц
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Лозко Ю. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
02.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Драгомерецького М.М., Назарової М.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову (скарги)
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 27 січня 2026 року
у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком Фінанс», заінтересовані особи Акціонерне товариство «Універсал Банк», боржник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження
встановив:
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 27 січня 2026 року вказану вище заяву задоволено. Замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях №59215344, №59220064 щодо виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22 червня 2017 року по справі №523/11940/16 з стягувача Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком Фінанс».
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою за якими ухвалами Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року та від 02 жовтня відкрито апеляційні провадження.
01 жовтня 2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися із заявою у якій просять:
-вжити заходів забезпечення апеляційної скарги;
-зупинити продаж арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка реалізується приватним виконавцем Колечком Д.М. у межах виконавчих проваджень №59215344, №59220064, №80895922, №80895858 (зокрема зупинити проведення других електронних торгів, призначених на 07 жовтня 2026 року) до набрання законної сили остаточним судовим рішення Одеського апеляційного суду у цій справі;
-зупинити звернення стягнення та утримання 20% із заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у межах виконавчих проваджень №59215344, №59220064, №80895922, №80895858 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням Одеського апеляційного суду у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що приватним виконавцем Колечко Д.М., починаючи з 01 червня 2026 року здійснюються дії з примусового виконання рішення на користь ТОВ «Інком Фінанс», шляхом щомісячного утримання грошових коштів із заробітної плати боржників, а також у спосіб примусової реалізації об`єкта нерухомості на електронних торгах.
Ухвалою суду першої інстанції від 10 вересня 2026 року заявникам відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення скарги на дії виконавця.
Подальше здійснення відрахувань із заробітної плати та реалізація майна (квартири) на торгах на користь особи, чий правовий статус стягувача є спірним і це питання є предметом апеляційного перегляду, призведе до протиправного позбавлення їх єдиного житла та стягнення коштів, що є порушенням ст. 1 Першого протоколу та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 47 Конституції України.
У разі реалізації квартири з електронних торгів 07 жовтня 2026 року до ухвалення апеляційним судом рішення за результатами апеляційного перегляду, захист та відновлення житлових і майнових прав стане неможливим або істотно ускладненим, що змусить їх звертатися з новими позовами про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Посилаючись на положення п.п. 5,6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, заявники просять задовольнити вказану вище заяву.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (ч.1 ст. 153 ЦПК України).
З огляду на положення ч.1 ст. 153 ЦПК України, розгляд цієї заяви здійснюється апеляційним судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи, якими обґрунтовується вказана вище заява, колегія суддів доходить таких висновків.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі N 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі N 519/2-5034/11).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі N 754/5683/22 (провадження N 14-28цс23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі N 908/309/21, від 04 листопада 2021 року у справі N 907/416/21, від 24 червня 2021 року у справі N 310/9167/20, від 12 січня 2023 року у справі N 334/9179/21)".
Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. У частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2024 року в справі N 565/1607/23 (провадження N 61-2438св24)).
Суд може вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Звернення виконавцем стягнення на майно боржника та його реалізація, в тому числі шляхом проведення торгів, є виконавчою дією, яка здійснюється на примусове виконання виконавчого документа. Зупинення такої виконавчої дії здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови відповідно до вимоги пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Внаслідок забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа виконавець має зупинити всі виконавчі дії з примусового виконання такого виконавчого документа, в тому числі звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах" (див. пункти 31, 40, 41 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі N 910/11552/20 (провадження N 12-44гс21)).
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі N 640/32706/21 вказано, що: "судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. […] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили".
Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову (скарги) на предмет її обґрунтованості, колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях №59215344, №59220064 щодо виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22 червня 2017 року по справі №523/11940/16.
З викладеного вище убачається, що заявники порушують питання про забезпечення позову (скарги) не на стадії розгляду справи, як то передбачено ч.2 ст. 149 ЦПК України, а на стадії виконання судового рішення, що не ґрунтується на положеннях процесуального закону.
Фактично заявники порушують перед апеляційним судом питання про забезпечення позову, шляхом зупинення виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22 червня 2017 року у справі №523/11940/16, яке набрало законної сили, що є недопустимим.
Заявники, як на підставу задоволення заяви помилкового посилаються на положення п.п. 5,6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, оскільки у межах цієї справи ними не ініційовано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п.5 ч.1 ст. 150 ЦПК України), а також відсутні відомості про те, що ними оскаржується виконавчий документ у судовому порядку (п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України).
Суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки згідно з положеннями норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження N 61-21640сво19).
Отже, зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише у разі розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та не може застосовуватися як захід забезпечення позову (див. постанову Верховного суду від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23).
На підставі викладеного вище, ураховуючи предмет апеляційного перегляду та стадію судового розгляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову (скарги).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: М.М. Драгомерецький
М.В. Назарова