ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
02 жовтня 2026 року Справа № 280/9251/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
03 вересня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі -відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 3), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу в період з 25 лютого 2022 року по 11 лютого 2023 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01 січня 2022 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу в період з 12 лютого 2023 року по 10 серпня 2024 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати позивачу в період з 11 серпня 2024 року по 21 червня 2025 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік на 01 січня 2025 року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу в період з 25 лютого 2022 року по 11 лютого 2023 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01 січня 2022 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу в період з 12 лютого 2023 року по 10 серпня 2024 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити позивачу в період з 11 серпня 2024 року по 21 червня 2025 року грошового забезпечення із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01 січня 2024 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік на 01 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 08.09.2026 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №280/9251/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог з 25.02.2022 по 18.07.2022.
Ухвалою суду від 08.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Від представника відповідача - ВЧ НОМЕР_1 позивач виключений зі списків Відповідача 21.06.2025. При цьому, Відповідач наголошує, що при звільненні Позивачеві разом із витягом із наказу вручений грошовий атестат. Отже, згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні передбачено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні». Тобто, позивач виключений зі списків 21.06.2025, відтак щодо вирішення трудового спору про виплату позивачу всіх сум, що належать при звільненні, підлягає застосуванню строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, а саме тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. До суду з цим позовом позивач звернувся 03.09.2026, що свідчить про пропуск строку звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши подану заяву, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.3 та 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Так, Європейський суд з прав людини, в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 вказав на те, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Водночас, відповідач - ВЧ НОМЕР_1 не подав суду ні грошового атестата, ні довідки-розрахунку, ні будь-якого іншого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, ні доказів вручення такого документа позивачу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.В. Новікова