П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/2794/26
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 14.09.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В :
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26 позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) задоволено частково, зокрема, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення набрало законної сили 09.05.2026, на виконання якого 18.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 07.06.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року залишено без змін.
02 липня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що відповідач тільки зробив перерахунок пенсії в розмірі 26996,33 грн, але виплачує її у попередньому розмірі з обмеженням у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність - 25950 гривень. Як доказ, надає виписку із Приватбанку про отримання 25950 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.07.2026 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та наслідків бездіяльності шляхом фактичної виплати перерахованої пенсії у новому розмірі, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням виплачених сум.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року залишено без змін.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.09.2026 про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26 у двомісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Миколаївській області від 08.09.2026 року та накласти на керівника ГУ ПФУ в Миколаївській області штраф у максимальному розмірі, передбаченому частиною першої статті 382 КАС України.
Встановити ГУ ПФУ в Миколаївській області новий, скорочений строк - не більше десяти днів з дня отримання постанови суду апеляційної інстанції - для повторного звіту про виконання рішення суду.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 року витребувано у Головного управління ПФУ в Миколаївській області:
- деталізовану інформацію щодо сум пенсії нарахованих та виплачених ОСОБА_1 за період 01 квітня 2026 року по 31 серпня 2026 року;
- письмове пояснення, яка сума пенсії виплачувалась позивачу до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року та яка сума пенсії виплачується позивача після виконання рішення суду?
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2026 року частково задоволено клопотання ГУ ПФУ в Миколаївській області, продовжено процесуальний строк на виконання вимог ухвали апеляційного суду на п`ять днів - до 05.10.2026 року.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов, -
УСТАНОВИВ:
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, яка набрала чинності з 19.12.2024 згідно з Законом № 4094, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Як зазначено вище, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
При цьому, слід зазначити, що первісними позовними вимогами позивача були про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 р. № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.
Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення суду щодо вимоги про виплату пенсії без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, зазначено встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» зазначено, що згідно доданого до матеріалів справи розрахунку індексація згідно Постанови № 236 нараховано, а коефіцієнти згідно Постанови №1778 до позивача не застосовано. Відтак, спору в цій частині позовних вимог на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Натомість, заявник стверджую, що суд першої інстанції встановив лише факт проведення перерахунку пенсії та зазначив, що відповідач визначив її розмір без застосування обмеження десятьма прожитковими мінімумами. При цьому суд одночасно встановив, що відповідач застосував понижуючий коефіцієнт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1778.
З приводу вказаного доводу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 7 Закону України № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2026 складає 2595 гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Законом України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі- Закон № 3668) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Саме на підставі вказаної норми, пенсійний орган установив обмеження пенсії позивача на рівні 25950 грн, що відповідно і стало приводом для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції констатував таке обмеження пенсії позивача десят`ю розмірами прожиткового мінімуму, установлених для осіб, які втратили працездатність, протиправним.
Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 08.05.2026 року, на виконання якого, відповідач винесено рішення про перерахунок пенсії з 01.06.2026 року, яким визначений розмір пенсії позивача на рівні 28042,66 грн.
До визначеної пенсії застосовано коефіцієнт пониження згідно Постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 у результаті чого розмір пенсії становить 26996,33 грн. Отже, з урахуванням змісту рішення суду першої інстанції та застосованого коефіцієнту пониження (1046,33 грн), розмір пенсії позивача становить 26996,33 грн. проте, всупереч цьому пенсійний орган продовжує виплачувати позивачу пенсію в розмірі 25950 грн.
Тобто, розмір пенсії позивача не зазнав змін та залишився на рівні, яке було до виконання рішення суду, що свідчить про невиконання рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що згідно з даними пенсійної справи позивача, які розміщені в електронному особистому кабінеті позивача на вебпорталі відповідача, відповідач провів з червня 2026 року перерахунок пенсії позивача і встановив її в розмірі 26996,33 гривні, але продовжує незважаючи на це виплату пенсії здійснює у меншому розмірі (25950).
Вказане свідчить про невиконання рішення суду першої інстанції, що виключає можливість прийняття звіту про його виконання. При цьому, колегія суддів розмежовує поняття виплати заборгованості за минулі періоди і реальну виплату поточної пенсії.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про виконання відповідачем виконав рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26 в частині нарахування позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром.
Так, колегія суддів зазначає, що проведення перерахунку пенсії є нерозривним поняттям із проведенням виплати поточної пенсії, оскільки судом констатовано порушення пенсійного органу у виплаті пенсії в меншому розмірі, тому таке відновлення не може бути лише в частині щомісячного перерахунку у належному обсязі, а має і виплачуватись у такому, а не зменшеному розмірі.
Водночас, застосовуючи обмеження розміру на підставі іншого нормативно - правового акту, як то Постанови КМУ №1778, пенсійним органом утворено новий публічно-правовий спір.
Отже, суд першої інстанції, помилково дійшов висновку, що виконуючи вказане рішення суду позивачу нарахована пенсії в розмірі 26996,33 гривні, оскільки розмір пенсії після перерахунку становить 28042,86 грн.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.09.2026 про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26 у двомісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про невиконання рішення суду першої інстанції, тому оскаржувана ухвала в частині прийняття звіту про виконання рішення суду підлягає скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в прийнятті звіту про виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1-3 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно із заявою ОСОБА_1 від 05.08.2026 року за результатом якої і прийнята оскаржувана ухвала була подана у межах статті 382 КАС України, натомість в апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд прийняти рішення щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо невиплати пенсії та зобов`язати вжити заходів щодо усунення причин та наслідків цієї бездіяльності у межах статті 383 КАС України.
Колегія суддів враховує, що вирішення питання про прийняття або відмову у прийнятті звіту у розумінні статті 382-3 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Миколаївський окружний адміністративний суд, тому апеляційний суд позбавлений права вирішити таку заяву по суті, що зумовлює відмову у задоволенні апеляційної скарги в частині визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вжити заходів усунення причин та наслідків цієї бездіяльності. Крім того, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята у межах статті 382 КАС України, що є відмінною від статті 383 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також те, що виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі № 400/2794/26 підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі №400/2794/26 скасувати.
Справу № 400/2794/26 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко