П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/30425/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового порвадження в місті Одесі в апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 420/30425/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 16.05.2025 №№ 2382115320705, 2382315320705, 2382215320705.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 лютого 2026 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2382115320705 від 16 травня 2025 року в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 47 961 390,06 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3 317 681,01 грн.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2382215320705 від 16 травня 2025 року в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 24 738 046,40 грн та застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 247 804,34 грн.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2382315320705 від 16 травня 2025 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16 651 993 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
23.02.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Баранчука Л.М. про винесення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 100 000 ,00 грн.
Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 27 лютого 2026 року заяву представника позивача - задовольнив частково.
Ухвалив по справі № 420/30425/25 додаткове рішення, яким стягнув з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА" витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч грн).
В іншій частині заяви відмовив.
Не погоджуючись з даним рішенням, представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу до одного прожиткового мінімуму станом на 01.01.2025, що складала 3028,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що наразі сума заявлених представниками позивача витрат за надання правової допомоги по справі № 420/30425/25 є надто завищеною у зв`язку із незначною складністю справи, предметом розгляду якої були здебільшого порушення податкового законодавства, які випливали із господарських взаємовідносин ТОВ «ВЕСТА» зі своїми контрагентами. Крім того, дана категорія справ є досить поширеною.
Апелянт вказав, що як вбачається з адміністративного позову, поданого 05.09.2025 та усіх подальших процесуальних документів, відповіді на відзив, численних клопотань про долучення додаткових доказів та інших, всі вони були підготовлені та подані безпосередньо директором ТОВ «ВЕСТА» Акопяном В.Р., через засоби ЕСІТС «Електронний Суд», а не адвокатом Баранчук Л.М., про що свідчать матеріали даної судової справи.
Окрім того, складений сторонами Додаток №2 до Договору про надання правової допомоги від 01.09.2025, складається з 3 пунктів, які на думку відповідача, є суміжними та тотожними, повторюваними та взаємопов`язаними між собою, створеними з метою завищення вартості послуг адвоката. Хоча, як вбачається в реальності, адвокат займався виключно представництвом інтересів позивача в судових засіданнях, оскільки усім іншим займався безпосередньо директор підприємства. Ба більше, виключно участь в судових засіданнях адвоката, складає мізерну частину найменування правової допомоги та усього обсягу правової допомоги, задекларованої Договором про надання правової допомоги від 01.09.2025 та у подальшому Додатком №2.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п.1,ч.1. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 308 КАС України визначає межі перегляду судом апеляційної інстанції, за змістом цієї норми суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведена норма визначає апеляційний перегляд як перевірку вже ухваленого рішення суду першої інстанції, а не як повторне вирішення спору поза встановленими межами.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.
Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2025 року; ордер серії ВН №1591929 від 01.09.2025; акту прийому-передачі наданої правової допомоги від " 17" лютого 2026 року до Договору про надання правової допомоги від " 01" вересня 2025 року; замовлення від 01.09.2025.
Відповідно розділу V. Ціна договору та порядок розрахунків :
5.1 Ціна цього Договору становить суму вартості Послуг та додаткових витрат Виконавця, наданих останньому та сплачених Замовником протягом строку дії Договору.
5.2 Гонорар за даним Договором с фіксованим та визначається Сторонами у Замовленні на надання правової допомоги (яке с невід`ємною частиною Договору). Розрахунок гонорару за надання правової допомоги визначається за згодою Сторін у ході підписання Договору у відповідному додатку до нього. У випадку підписання сторонами декількох Замовлень до даного Договору, гонорар за Договором складає суму вартості усіх Замовлень.
5.3. Замовник зобов`язується також оплатити (компенсувати) документально підтверджені додаткові витрати Виконавця, пов`язані з наданням Послуг за Договором. Зокрема, під даними витратами слід розуміти, але не обмежуватися: збори та мита, обов`язкові платежі, поштові та інші витрати (до яких включаються послуги нотаріуса, кур`єра, перекладу документів, у тому числі і тих, що є результатом роботи Виконавця), які поніс Виконавець для виконання Замовлення.
5.4. Вартість Послуг та додаткові витрати Виконавця сплачуються Замовником у безготівковій формі у національній грошовій валюті гривні на поточний рахунок Виконавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту відправлення Замовнику відповідного рахунку.
5.5. Оплата вважається здійсненого з дати зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
5.6. Понесені Замовником витрати на сплату банку комісійної винагороди за проведений переказ коштів на користь Виконавця компенсації не підлягають
Згідно Додатку 2 до договору, гонорар оплачується замовником у сумі 100 000 грн. на поточний рахунок Виконавця.
Відповідно до акту виконаних робіт від 17.02.2026 виконавець на підставі Договору надав Замовнику правову допомогу в межах Замовлення на правову допомогу, зазначеного в п. 2.1.1 Договору (п.1); правова допомога надана у повному обсязі, відповідно до вимог та Замовлення Замовника. Претензії та зауваження Замовника щодо наданих послуг відсутні (п.2); винагорода за надані юридичні послуги складає 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) (п.3); цей Акт є невід`ємною частиною Договору (п.4); акт складено українською мовою, у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін (п.5).
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до матеріалів справи представник відповідача надав до суду першої інстанції заперечення проти розподілу витрат на правничу допомогу, у якому просив зменшити представнику позивача ТОВ «ВЕСТА» - адвокату Баранчук Л.М. суму витрат на професійну правничу допомогу до одного прожиткового мінімуму станом на 01.01.2025, що становить 3028 грн.
В обґрунтування заяви представник податкового органу зазначив, що підготовка до даної справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, вважаємо, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 100 000 грн. є неспівмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Суд першої інстанції при викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, вважав заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та з урахуванням задоволення позову, вважав достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 7000 грн.
Тобто з вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції не стягнув на користь товариства заявлену до відшкодування суму понесених правничих витрат в суді першої інстанції повністю.
Принагідно, колегія суддів зазначає, що правнича допомога, яка складається із усного та письмового консультування клієнта, збирання доказів для підготовки позовної заяви за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з Клієнтом.
Крім того, дії з подання до суду позовної заяви, клопотань і доказів носять організаційно-технічний характер і не можуть охоплюватися поняттям "правнича допомога".
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 100 000,00 грн. є не співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
До того ж колегія суддів акцентує, що питання розподілу судових витрат окрім іншого пов`язане також із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 грудня 2018 року справа №826/856/18.
Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.
Слід зауважити, що податковим органом не оскаржується здійснений судом першої інстанції розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, натомість контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено в апеляційній скарзі об`єктивних обставин, які б спростували співмірність стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних адвокатами у цій справі робіт в апеляційної інстанції. Тоді, як доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції доказів щодо обсягу та вартості наданої правничої допомоги, а така незгода сама по собі не свідчить про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Крім цього, доводи апеляційної скарги взагалі містять посилання на дублювання виконаних правничих робіт в суді першої інстанції та завищення суми оплати за ці послуги, враховуючи витрачену на них кількість часу, проте скаржником не враховано, що саме такі обставини власне і слугували підставою для зменшення судом першої інстанції заявлених товариством витрат.
Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу у додатковому рішенні.
Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару який був присуджений судом першої інстанції до відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є співмірною зі складністю справи.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 420/30425/25.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 420/30425/25- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк