ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10118/26 Справа № 214/2688/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 214/2688/16-ц
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тімофєєв Артур Сергійович, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 16 липня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у травні 2004 року позивач почала зустрічатись з відповідачем, а з 01 грудня 2004 року вони почали спільно проживати. За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом проводили багато часу, відвідували батьків та друзів.
У березні 2005 року позивач завагітніла та 24 червня 2005 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, від якого у них народилось двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що 13 червня 2005 року, під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, сторони придбали чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була придбана за кредиті кошти на ім`я відповідача, які у повному обсязі були повернуті фінансовій установі вже під час перебування сторін у шлюбі.
Також позивач вказує, що з нею проживають 2 малолітніх дітей, молодша дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю І групи, матеріальних коштів, які надає відповідач недостатньо для утримання, що, на переконання позивачки, є підставою для відступу від рівності часток в квартирі АДРЕСА_1 .
Крім того, перебуваючи у шлюбі, а саме 14 квітня 2008 року, за спільні кошти вони з відповідачем придбали автомобіль марки «KIA CARENS II 2,0 EX 7P A/T», (VIN) НОМЕР_1 , держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір-чорна вишня, вартістю 132 900 грн, ринкова вартість якого згідно висновку судового експерта Чивчиша О.П. від 06 січня 2017 року, складає 219 902 грн. 80 коп.
Також, позивач зазначає, що за час перебування у шлюбі ними були набуті за спільні кошти побутова техніка та речі, які також є об`єктами права спільної власності подружжя.
На підставі наведенного вище ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання разом із відповідачем - ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 грудня 2004 року по 23 червня 2005 року, тобто до часу реєстрації шлюбу; визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю її та відповідача, як набуту під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу; розподілити вказану квартиру між нею та відповідачем, визнавши за нею право власності на 3/5 частини вказаної квартири, а за відповідачем визнати право власності на 2/5 частини вказаної квартири; сплатити їй грошову компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіля марки «KIA CARENS II 2,0 EX 7P A/T», (VIN) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 109 951 грн 40 коп. Розподілити між нею та відповідачем наступне майно наступним чином: визнати за нею право власності на: кухонну меблю (3 000 грн. 00 коп.), кондиціонер «Медиа» (2 000 грн. 00 коп.), холодильник «SHARP» (6 500 грн. 00 коп.), стіл кухонний розсувний (3 000 грн. 00 коп.), телевізор «Philips» (800 грн. 00 коп.), духову шафу «Fagor Inovation 5H-760» (5 000 грн. 00 коп.), м`який куток (700 грн. 00 коп.), витяжку (2 000 грн. 00 коп.), електроплиту (1 150 грн. 00 коп.), мікрохвильовку (1 100 грн. 00 коп.), мультиварку (1 000 грн. 00 коп.), посудомийку (900 грн. 00 коп.), соковижималку зел мер (1 000 грн. 00 коп.), шафу-тумбу (900 грн. 00 коп.), комод (1 200 грн. 00 коп.), прикроватні тумбочки (2 шт.) (1 000 грн. 00 коп.), двоспальне ліжко (1 900 грн. 00 коп.), кондиціонер «Yamaha» (2 000 грн. 00 коп.), кресло (1 500 грн. 00 коп.), монітор «Philips 234 EL» (1 500 грн. 00 коп.), комп`ютерний стіл (1 000 грн. 00 коп.), комп`ютер (2 400 грн. 00 коп.), книжкову шафу (800 грн. 00 коп.), меблі в передпокої (3 000 грн. 00 коп.), шафу-купе (3 500 грн. 00 коп.), шафу-купе з дзеркалом (3 100 грн. 00 коп.), диван «Хьюстон» (3 000 грн. 00 коп.), кондиціонер «Панасоник» (3 500 грн. 00 коп.), плазму «панасоник» (5 200 грн. 00 коп.), електрокамін (2 200 грн. 00 коп.), пилесос «Керхер» (2 600 грн. 00 коп.), пральну машинку «LG Direct Drive 6 kg» (5 000 грн. 00 коп.), мультимедійний плеер фірми асус (1 200 грн. 00 коп.) та визнати за відповідачем право власності на: плазмовий телевізор «Samsung PS 50C91HR» (15 000 грн. 00 коп.), компактну систему «JVC EX-A3» (5 500 грн. 00 коп.), стіл з кріпленням під плазмовий телевізор (2 500 грн. 00 коп.), ноутбук «ASUS версія V1R2333» (8 000 грн. 00 коп.), принтер «Canon LBP 2900» (2 500 грн. 00 коп.), порохотяг миючий (новий) «Zelmer 919.OST» (5 700 грн. 00 коп.), буфер на 630 W (2 100 грн. 00 коп.), праску «Philips» (1 300 грн. 00 коп.), фотоапарат «Nikon Coolpix AW 100 Black» (6 000 грн. 00 коп.), підсилювач «Danon AVR-1705» (5 000 грн. 00 коп.), BOX S6HD PVR (1 500 грн. 00 коп.), колонки для підлоги червоне дерево «SVEN» (3 500 грн. 00 коп.), колонки «SVEN» червоне дерево настінні (1 100 грн. 00 коп.), колонки «SVEN» (1 200 грн. 00 коп.), ICON BIT Toucan Stick G2mk2 (900 грн. 00 коп.), акваріум з тумбою під акваріум і обладнанням на 200 л. (8 000 грн. 00 коп.), соковижималку «Tefal ZN 3501» (1 600 грн. 00 коп.), ASUS O! Play (HDR-R1) W/HDMI cable (1 200 грн. 00 коп.), DENON DVD VIDEO PLAYER DVD-1720 (1 000 грн. 00 коп.), тонометр вимірювач артеріального тиску (1 000 грн. 00 коп.), столик під ноутбук (500 грн. 00 коп.), DVD рекордер «Panasonic Model №DMR-ES» (10 800 грн. 00 коп.), санки дитячі (400 грн. 00 коп.), електрохлібопічку модель OW 200 ххх «Moulinex/Tefal» (тип 5788 хх) (3 100 грн. 00 коп.), праску для волосся (1 500 грн. 00 коп.), ASUS O! Play AIR HDP-R3 (1 200 грн. 00 коп.), вантажний бокс «Thule silver» (22 000 грн. 00 коп.), дитяче автокрісло (1 500 грн. 00 коп.), багажник для авто з гладким дахом (7 000 грн. 00 коп.), велокріплення «Thule» на дах авто 2 штуки (4 000 грн. 00 коп.). Окрім того, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати та витрати на правову допомогу.
В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вимоги про встановлення факту проживання сторонами однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 грудня 2004 року по 23 червня 2005 року є безпідставними, адже до 19 травня 2005 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу між останніми, майно набуте за їх спільного проживання, залишилось у користуванні ОСОБА_5 , а, відповідно, грошові кошти отримані від ведення підприємницької діяльності, сторони вирішили, що розділяти не будуть, щоб відповідач мав можливість придбати квартиру для окремого проживання. 13 червня 2005 року ОСОБА_2 , не перебуваючи у шлюбі, придбав за свої особисті кошти нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Разом із тим зазначено, що 28 вересня 2016 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 214/3986/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано та зазначено, що майнового спору між сторонами немає.
Крім того зазначено, що ОСОБА_2 не заперечує щодо придбання у період шлюбу та поділу рухомого майна, а саме: автомобіля марки «KIA CARENS II 2.0 EX 7P A/T», кузов № НОМЕР_1 , колір - чорна вишня, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого згідно видаткової накладної № 0155 від 14 квітня 2008 року, наданої позивачем за первісним позовом, становить 134 290 грн. 00 коп.; ?телевізора марки «Panasonik» вартістю 20 000 грн. 00 коп.; холодильника марки «SCHARP» - 9 000 грн. 00 коп.; ?кондиціонерів у кількості 3 шт. вартістю - фірми «Panasonik» - 4000 грн. 00 коп., фірми «Medea» - 2 000 грн. 00 коп. та фірми «Mitsubishi» - 2 000 грн. 00 коп. на загальну суму 8 000 грн. 00 коп.; пральної машини «LG» - 7 000 грн. 00 коп.; ?пилесмоку фірми «Karcher» - 4 000 грн. 00 коп.; ?посудомийної машини «Ariston» - 4 000 грн. 00 коп.; екрану марки «Philips» - 3 000 грн. 00 коп.; ?процесора «LG» - 3 000 грн. 00 коп.; ?телевізора «Philips» - 800 грн. 00 коп. з акустичною системою - 1 000 грн. 00 коп.; ?вбудованого електричного каміну - 3 000 грн. 00 коп.; ?газового котла - 9 000 грн. 00 коп.; ?мікрохвильової пічі «Samsung» - 1 500 грн. 00 коп.; ?мультиварки «Redmond» - 1 000 грн. 00 коп.; ?духової шафи «Fagor» - 7 000 грн. 00 коп.; ?витяжки на кухню «Fagor» - 2 000 грн. 00 коп.; поверхні «Fagor» - 6 000 грн. 00 коп.; ?кухонного гарнітуру зі столом та диваном - 20 000 грн. 00 коп.; ?душової кабіни - 6 000 грн. 00 коп.; ?меблів для ванної кімнати - 2 500 грн. 00 коп.; ?умивальника для ванної кімнати - 500 грн. 00 коп.; джакузі - 15 000 грн. 00 коп.; ?умивальника для туалету - 500 грн. 00 коп.; ?двох туалетів вартістю по 1 000 грн. 00 коп. кожен, всього загальною вартістю 2 000 грн. 00 коп.; ?шафи для вітальні «БРВ» - 6 000 грн. 00 коп.; ?шафи купе для холу - 6 000 грн. 00 коп.; ?меблів для спальні ліжка, прикроватних тумб, шафи купе, комоду загальною вартістю 9 000 грн. 00 коп.; ?меблів для дитячої кімнати двоповерхового ліжка, комода, письмового столу, двох стільців, шафи, загальною вартістю 10 000 грн. 00 коп.; ?стола для комп`ютера з шафою для книг - 2 000 грн. 00 коп.; ?м`якого куточка персикового кольору диван і два крісла - 9 000 грн. 00 коп.; дитячого дивана синього кольору - 1 500 грн. 00 коп.; ?електричного чайника фірми «BOSCH» - 600 грн. 00 коп.; ?мультимедійного плеера фірми «Asus» - 1 200 грн. 00 коп.; ?соковижималки фірми «Zelmer» - 1 500 грн. 00 коп. Всього на загальну суму в розмірі 165 600 грн.00 коп.
На підставі наведеного вище ОСОБА_2 просив суд розподілити спільне сумісне майно подружжя, виділивши у його власність рухоме майно, автомобіль марки «KIA CARENS II 2.0 EX 7P A/T», кузов № НОМЕР_1 , колір - чорна вишня, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого становить 134 290 грн. 00 коп.; розподілити спільне сумісне майно подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 майно: телевізор марки «Panasonik» вартістю 20 000 грн. 00 коп.; холодильник марки «SCHARP» - 9 000 грн. 00 коп.; ?кондиціонери в кількості 3 шт. фірми «Panasonik» - 4000 грн. 00 коп., фірми «Medea» - 2 000 грн. 00 коп. та фірми «Mitsubishi» - 2 000 грн. 00 коп. на загальну суму 8 000 грн. 00 коп., пральну машину LG - 7 000 грн. 00 коп., ?пилесмок фірми «Karcher» - 4 000 грн. 00 коп., ?посудомийну машину «Ariston» - 4 000 грн. 00 коп.; екран марки «Philips» - 3 000 грн. 00 коп., ?процесор «LG» - 3 000 грн. 00 коп., ?телевізор «Philips» - 800 грн. 00 коп. з акустичною системою - 1 000 грн. 00 коп., ?вбудований електричний камін - 3 000 грн. 00 коп., ?газовий котел - 9 000 грн. 00 коп., ?мікрохвильову піч «Samsung» - 1 500 грн. 00 коп., ?мультиварку «Redmond» - 1 000 грн. 00 коп., ?духову шафу «Fagor» - 7 000 грн. 00 коп., ?витяжку на кухню «Fagor» - 2 000 грн. 00 коп., поверхню «Fagor» - 6 000 грн. 00 коп., ?кухонний гарнітур зі столом та диваном - 20 000 грн. 00 коп., ?душову кабіну - 6 000 грн. 00 коп., ?меблі для ванної кімнати - 2 500 грн. 00 коп., ?умивальник для ванної кімнати - 500 грн. 00 коп., джакузі - 15 000 грн. 00 коп., ?умивальник для туалету - 500 грн. 00 коп., ?два туалети вартістю по 1 000 грн. 00 коп. кожен, а загальною вартістю 2 000 грн. 00 коп., ?шафу для вітальні «БРВ» - 6 000 грн. 00 коп., ?шафу купе для холу - 6 000 грн. 00 коп., ?меблі для спальні ліжко, прикроватні тумби, шафу купе, комод загальною вартістю 9 000 грн. 00 коп., ?меблі для дитячої кімнати двоповерхове ліжко, комод, письмовий стіл, два стільця, шафу, загальною вартістю 10 000 грн. 00 коп., ?стіл для комп`ютера з шафою для книг - 2 000 грн. 00 коп., ?м`який куточок персикового кольору диван і два крісла - 9 000 грн. 00 коп., дитячий диван синього кольору - 1 500 грн. 00 коп., ?електричний чайник фірми «BOSCH» - 600 грн. 00 коп., ?мультимедійний плеер фірми «Asus» - 1 200 грн. 00 коп., ?соковижималку фірми «Zelmer» - 1 500 грн. 00 коп., а всього майна на загальну суму в розмірі 165 600 грн. 00 коп. Разом із тим, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на правову допомогу.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіля марки «KIA CARENS II 2,0 EX 7P A/T», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 109 951 грн. 40 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 956 грн. 95 коп.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тімофєєв А.С., ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділу майна, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог позивачки.
Апеляційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділу майна, позивачка посилалась на те, що у травні 2004 року вона почала зустрічатись з відповідачем, а з 01 грудня 2004 року вони почали спільно проживати. За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом проводили багато часу, відвідували батьків та друзів.
Не дивлячись на приведені позивачкою обгрунтування позовних вимог, суд першої інстанції проігнорував факт народження у сторін по справі спільних дітей, проігнорував свідчення, які надали свідки зі сторони позивачки, а навпаки прийняв до уваги тільки покази відповідача та свідків з його боку, які надали неправдиві свідчення під час судових засідань стосовно факту спільного проживання позивачки з відповідачем та коштів на придбання спіорної квартири.
Апелянт зазначає, що не вразили суд і докази спільного проживання позивачки з відповідачем, а саме спільні фото з родичами.
Також зазначє, що суд фактично позбавив позивачку права на майно, яке було придбано за спільні кошти сторін по справі за два тижні до укладення шлюбу, наполягає, що саме спільні кошти були витрачені ними на придбання спірної квартири та за придбання квартири вони сплачували кредит.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ковалик М.Ф. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тімофєєв А.С., - залишити без задоволення.
Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Тімофєєва А.С., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковалик М.Ф., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини по справі.
24 червня 2005 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6 , про що Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного сану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області було складено актовий запис №308. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини було змінено на « ОСОБА_7 ».
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03 листопада 2005 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 05 грудня 2006 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 , батьками якої зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до Довідки № 20, виданої Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою, ОСОБА_2 (власник), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 - з 13 вересня 2005 року, ОСОБА_1 - з 26 вересня 2006 року, ОСОБА_3 - з 26 вересня 2006 року та ОСОБА_4 - з 21 грудня 2006 року.
Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 13 червня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4019, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І., зазначена вище квартира АДРЕСА_1 , була придбана покупцем ОСОБА_2 у продавців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Згідно п. 2.1 та п. 2.2 вказаного Договору, продаж квартири за домовленістю сторін вчинявся за 68 243 грн. 00 коп., які отримані продавцями від покупця під час оформлення цього договору в рівних частках кожним. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру.
Інших застережень, зокрема стосовно походження коштів, за які була придбана зазначена квартира (за сімейні кошти ОСОБА_2 або за згодою дружини тощо) зміст зазначеного договору не містить.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08 липня 2005 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 4019, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І.
Згідно Висновку експерта з питань будівельно-технічної експертизи № 1-17, складеного 09 січня 2017 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 84,7 м2, житловою площею 42,0 м2, визначена по порівняльному підходу на дату оцінки 09 січня 2017 року та складає 639 504 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ.
Відповідно до Видаткової накладної № 0155 від 14 квітня 2008 року, ОСОБА_2 придбав у власність автомобіль марки «KIA CARENS II 2.0 EX 7P A/T», кузов № НОМЕР_1 , вартість якого становила 110 750 грн. 00 коп., а з встановленням паркувального радару - 134 290 грн. 00 коп.
Згідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 12 квітня 2008 року, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу - автомобіля марки «KIA CARENS», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 .
Згідно Висновку експерта № Д8/01/17 про оцінку транспортного засобу від 10 січня 2017 року, наданого судовим експертом-автотоварознавцем Чивчишем О.П. у виконання ухвали суду про призначення судової автотоварознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля марки «KIA CARENS», р/н НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , на дату проведення оцінки складає 219 902 грн. 80 коп.
Відповідно до відповіді АТ «Укрексімбанк» за вих. № 057-09-00/96-БТ від 25 вересня 2017 року, на ім`я ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2004 року по 23 червня 2005 року включно не було відкритих депозитних вкладів.
Відповідно до відповіді АТ «Укрексімбанк» за вих. № 0501301/3257-21 від 27 січня 2021 року, за період з початку 2004 року по теперішній час ОСОБА_2 уклав з банком 16 депозитних договорів.
На витребувану інформацію судом АТ КБ «ПриватБанк» надав виписки за період з 29 грудня 2004 року по 29 січня 2021 року по депозитним рахункам ОСОБА_2 .
Згідно до відповіді АТ «Укрсиббанк» за вих. № 55-4/21-5 від 25 лютого 2021 року, у ОСОБА_2 були депозитні вклади у 2009 році, 2011 році та 2014 році. Також зазначено, що документи за кредитним договором від 13 червня 2005 року знищені у зв`язку з закінченням строку зберігання, кредит погашений до 2007 року.
Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що з 01 грудня 2004 року по 23 червня 2005 року вона з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та придбали у власність, за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 . Крім того позивачка посилалась на те, що сторонами у справі за спільні кошти в період шлюбу було придбано автомобіль марки «KIA CARENS II 2.0 EX 7P A/T» та майно побутового характеру.
Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторін у справі, та як наслідок, відсутності підстав, передбачених ст. 74 СК України, вважати спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , такою, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам у цій справі, як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловіку, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).
Звертаючись до суду з даним позовом позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що з 01 грудня 2004 року по 23 червня 2005 року вона з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Разом з тим, як вірно виснував суду першої інстнації, із матеріалів справи убачається, що у зазначений позивачкою у позовній заяві період з 01 грудня 2004 року по 23 червня 2005 року, між сторонами існували та підтримувались певні романтичні стосунки, однак доказів, які б свідчили про їх спільне проживання у цей період, ведення спільного господарства, утримання житла, наявність спільного бюджету, взаємного піклування чи виконання обов`язків, притаманних подружжю, до суду не надано.
Досліджуючи надані позивачкою на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 грудня 2004 року по 23 червня 2005 року (до реєстрації шлюбу) спільні фотографії, суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги як докази, оскільки такі не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, а встановлюють лише факт їхнього знайомства, спільного відпочинку та проведення часу.
Судом першої інстанції вірно надано оцінку поясненням свідків та суд вірно поставився до них критично, оскільки свідки у справі є зацікавленими особами, їх пояснення є суперечливими і незмістовними, при цьому деякі обставини вони знають зі слів сторін у цій справі, а також інформацію про обставини особистого життя сторін отримували під час спільних відпочинків та спілкування, а тому суд першої інстанції вірно виснував, що пояснення свідків можуть беззаперечно підтвердити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому доводи апеляційної скарги представника позивача в цій частині не заслуговують на увагу.
При цьому судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що доводи позивачки про те, що зазначена квартира була придбана за кредиті кошти, які у повному обсязі були повернуті вже під час перебування сторін у шлюбі, не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалами справи відсутні відомості щодо укладення кредитного договору саме для купівлі спірної квартири, квитанцій щодо сплати грошових коштів у погашення такого кредиту тощо.
Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що спірна квартира була придбана за кредиті кошти, які у повному обсязі були повернуті вже під час перебування сторін у шлюбі, апелянт не надала будь яких доказів на підтвердження вказаних обставин.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано суду будь-яких належних доказів, документів, тощо, які б підтверджували спільне проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позивачкою у справ не доведено факту ведення сторонами у справі спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, а відтак підстав вважати, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю немаєю
Крім того суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Виходячи з наведеного, право на встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу виникає лише після припинення попереднього шлюбу. Тобто, право на встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у випадку, якщо один з них перебував у зареєстрованому шлюбі, не можливе, оскільки це суперечить вимогам ст. 25 СК України та порушує презумпцію одношлюбності.
Таким чином, факт спільного проживання чоловіка і жінки як сім`ї без офіційної реєстрації шлюбу не може бути встановлений на той період, коли чоловік або жінка перебували у зареєстрованому шлюбі з іншими.
Отже, винесення судом рішення про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за умови, що обидва або один з них перебували в офіційному шлюбі з іншими особами, призведе до порушення принципу одношлюбності, передбаченого ст. 25 СК України.
Аналіз ст. 25 та ст. 74 СК України вказує на те, що обов`язковою передумовою для застосування положення ст. 74 СК України є, серед іншого, підтвердження того, що особа не перебуває в жодному іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2022 року у справі № 523/6717/15-ц).
Так, судом першої інсанції установлено та сторонами не заперечувалось, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а саме ОСОБА_12 , яка була допитана у судовому засіданні в якості свідка та, яка також підтвердила цей факт, шлюб між якими було розірвано 19 травня 2005 року, що є самостійною підставою, що виключає можливість встановлення факту спільного проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
На підставі наведенного вище суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні й підстави, передбачені ст. 74 СК України, вважати спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , такою, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам у цій справі, як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Доводи апеляційної скарги представника позивачки вказаних висновків суду першої інстнації не спростовують.
Зі змісту пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог убачається, що її метою є також поділ спільного сумісного майна подружжя, яким серед іншого, зокрема, є неподільна річ - автомобіль марки «KIA CARENS II 2,0 EX 7P A/T», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , грошову компенсацію вартості 1/2 частки якого позивач просила стягнути з відповідача на свою користь.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволені та рішення суду першої інстанії в цій частині сторонами фактично не оскаржується.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про щодо поділу майна побутового характеру, а саме: кухонної меблі (3 000 грн. 00 коп.), кондиціонера «Медиа» (2 000 грн. 00 коп.), холодильника «SHARP» (6 500 грн. 00 коп.), стола кухонного розсувного (3 000 грн. 00 коп.), телевізора «Philips» (800 грн. 00 коп.), духової шафи «Fagor Inovation 5H-760» (5 000 грн. 00 коп.), м`якого кутка (700 грн. 00 коп.), витяжки (2 000 грн. 00 коп.), електроплити (1 150 грн. 00 коп.), мікрохвильовки (1 100 грн. 00 коп.), мультиварки (1 000 грн. 00 коп.), посудомийки (900 грн. 00 коп.), соковижималки Зелмер (1 000 грн. 00 коп.), шафи-тумби (900 грн. 00 коп.), комоду (1 200 грн. 00 коп.), прикроватної тумбочки (2 шт.) (1 000 грн. 00 коп.), двоспального ліжка (1 900 грн. 00 коп.), кондиціонера «Yamaha» (2 000 грн. 00 коп.), кресла (1 500 грн. 00 коп.), монітора «Philips 234 EL» (1 500 грн. 00 коп.), комп`ютерного столу (1 000 грн. 00 коп.), комп`ютера (2 400 грн. 00 коп.), книжкової шафи (800 грн. 00 коп.), меблів в передпокої (3 000 грн. 00 коп.), шафи-купе (3 500 грн. 00 коп.), шафи-купе з дзеркалом (3 100 грн. 00 коп.), дивану «Хьюстон» (3 000 грн. 00 коп.), кондиціонеру «Панасоник» (3 500 грн. 00 коп.), плазми «панасоник» (5 200 грн. 00 коп.), електрокаміну (2 200 грн. 00 коп.), пилосмоку «Керхер» (2 600 грн. 00 коп.), пральної машинки «LG Direct Drive 6 kg» (5 000 грн. 00 коп.), мультимедійного плеера фірми асус (1 200 грн. 00 коп.); плазмового телевізору «Samsung PS 50C91HR» (15 000 грн. 00 коп.), компактної системи «JVC EX-A3» (5 500 грн. 00 коп.), столу з кріпленням під плазмовий телевізор (2 500 грн. 00 коп.), ноутбуку «ASUS версія V1R2333» (8 000 грн. 00 коп.), принтера «Canon LBP 2900» (2 500 грн. 00 коп.), порохотяга миючого (новий) «Zelmer 919.OST» (5 700 грн. 00 коп.), буфера на 630 W (2 100 грн. 00 коп.), праски «Philips» (1 300 грн. 00 коп.), фотоапарату «Nikon Coolpix AW 100 Black» (6 000 грн. 00 коп.), підсилювача «Danon AVR-1705» (5 000 грн. 00 коп.), BOX S6HD PVR (1 500 грн. 00 коп.), колонок для підлоги червоне дерево «SVEN» (3 500 грн. 00 коп.), колонок «SVEN» червоне дерево настінні (1 100 грн. 00 коп.), колонок «SVEN» (1 200 грн. 00 коп.), ICON BIT Toucan Stick G2mk2 (900 грн. 00 коп.), акваріуму з тумбою під акваріум і обладнанням на 200 л. (8 000 грн. 00 коп.), соковижималки «Tefal ZN 3501» (1 600 грн. 00 коп.), ASUS O! Play (HDR-R1) W/HDMI cable (1 200 грн. 00 коп.), DENON DVD VIDEO PLAYER DVD-1720 (1 000 грн. 00 коп.), тонометру - вимірювач артеріального тиску (1 000 грн. 00 коп.), столика під ноутбук (500 грн. 00 коп.), DVD рекордера «Panasonic Model №DMR-ES» (10 800 грн. 00 коп.), санок дитячих (400 грн. 00 коп.), електрохлібопічки моделі OW 200 ххх «Moulinex/Tefal» (тип 5788 хх) (3 100 грн. 00 коп.), праски для волосся (1 500 грн. 00 коп.), ASUS O! Play AIR HDP-R3 (1 200 грн. 00 коп.), вантажного боксу «Thule silver» (22 000 грн. 00 коп.), дитячого автокрісла (1 500 грн. 00 коп.), багажника для авто з гладким дахом (7 000 грн. 00 коп.), велокріплення «Thule» на дах авто 2 штуки (4 000 грн. 00 коп.), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнації про відмову в їх задоволенні з огляду на те, що з матеріалів справи не вбачається, яким чином була визначена вартість майна та чи було стороною позивача визначено коефіцієнт фізичного зносу спірного майна. У позові зазначена лише орієнтовна його вартість без належного документального підтвердження.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених цим Кодексом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст.81 ЦПК України.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі № 757/1782/18 вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду.
Суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів наявності у подружжя, на час подання як первісного, так і зустрічного позову та його розгляду у суді, меблів та побутової техніки.
Надані суду фотознімки не підтверджують ні наявність майна, яке просить поділити ОСОБА_1 на час розгляду справи, ні його місцезнаходження.
З матеріалів справи не вбачається, яким чином була визначена вартість майна та чи було стороною позивача визначено коефіцієнт фізичного зносу спірного майна. У позові зазначена лише орієнтовна його вартість без належного документального підтвердження.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині
Доводи апеляційної скарги по суті позовних вимог не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тімофєєв Артур Сергійович,залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: