УХВАЛА
01 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 405/3854/24
провадження № 22-ц/4809/1408/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Чельник О. І.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради,
особа, яка не брала участі у справі й оскаржила рішення - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Іванова Л. А.) від 11.07.2024,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що він як батько самостійно виховує та утримує малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник обґрунтував заяву тим, що він та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З березня 2022 року ОСОБА_1 фактично припинив шлюбні відносини та спільне проживання з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , після чого їхній спільний син ОСОБА_4 залишився проживати разом із заявником. З того часу заявник самостійно здійснює виховання, утримання, матеріальне забезпечення дитини, створює всі належні та необхідні умови для фізичного та психологічного розвитку дитини, в той час, як ОСОБА_2 будь-якої участі у вихованні сина не бере.
Заявник разом із сином ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але дитина не має зареєстрованого місця проживання, що суттєво обмежує її права (надання медичних послуг, влаштування до дитячого садочка тощо), а згоду матері для реєстрації місця проживання дитини через її самоусунення від виховання заявник надати не може. Звернувшись до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради з питанням, які документи необхідні для реєстрації місця проживання дитини без згоди матері, заявник отримав відповідь, що вказане питання може бути вирішено шляхом надання рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання дитини одним із батьків. Заявник вказав, що встановлення факту самостійного виховання ним дитини породжує для нього та дитини юридичні наслідки та чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, що стало підставою для звернення до суду з цією заявою.
11.07.2024 Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалив рішення, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнив. Встановив факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3
26.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 , як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.07.2024, у якій просив скасувати його та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення вказаного факту, що має юридичне значення, відмовити.
Скаргу обґрунтовано тим, що у зв`язку зі встановленням оскаржуваним рішенням суду факту самостійного виховання та утримання заявником малолітньої дитини, у нього, як військовозобов`язаного, виникло право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскаржуване рішення безпосередньо впливає на апелянта, оскільки після виникнення обставин, які дають право на відстрочку, передбачених вказаною статтею, у відповідного структурного підрозділу ТЦК та СП виникає обов`язок щодо надання особі такої відстрочки. Крім того, суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 4 ст. 19 СК України та не врахував, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки, свідомого нехтування батьківськими обов`язками матір`ю.
29.06.2026 від заявника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві зазначив, що рішенням суду у справі № 405/3854/24 питання про права та обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_2 не вирішувалися, оскільки заявник звертався до суду не з метою отримання відстрочки. Оскільки рішення суду першої інстанції прийняте у законний спосіб на підставі належних, допустимих та достатніх доказів та не впливає на права та обов`язки скаржника, вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
04.07.2026 від представника апелянта ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вона підтримала позицію, викладену раніше в апеляційній скарзі.
05.08.2026 від заявника ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких він просив долучити відповідь на адвокатські запити від ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У судовому засіданні 01.10.2026 представник апелянта ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, а представник заявника адвокат Кулик К. І. апеляційну скаргу не визнала. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
У порядку обговорення поставленого за ініціативою суду питання про необхідність зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду судового рішення у цивільній справі № 725/8568/25, представники апелянта ОСОБА_7 і заявника ОСОБА_8 висловили думку про недоцільність зупинення провадження з огляду на те, що рішення суду було ухвалене раніше.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, враховуючи мотиви рішення суду, апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів апеляційного суду дійшла такого висновку.
У справі № 405/3854/24, яка переглядається в апеляційному порядку, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржує рішення суду першої інстанції, оскільки, які стверджується, воно фактично порушує його права та обов`язки. При цьому суд не залучив його не долучив його до участі у розгляді справи.
Водночас заявник у справі заперечує право ІНФОРМАЦІЯ_2 на оскарження рішення у цій справі, посилаючись на те, що встановлений судом факт має юридичне значення у сімейних правовідносинах, учасником яких апелянт не є. Відтак дії апелянта свідчать про намагання державного органу неправомірно втрутитися у сімейні правовідносини заявника.
Під час апеляційного перегляду цієї справи колегія суддів апеляційного суду на підставі інформації з ЄДРСР встановила, що ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у цивільній справі № 725/8568/25 (провадження № 61-4331сво26) прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, Служба у справах дітей Волоківської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 20.03.2026. Справу призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно з мотивувальною частиною вказаної ухвали Верховного Суду у цій справі спірним питанням, на яке має дати відповідь Об`єднана палата Касаційного цивільного суду, є право територіального центру комплектування та соціальної підтримки оскаржувати рішення у справах про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання.
Одним із питань, на яке має дати відповідь суд апеляційної інстанції у справі № 405/3854/24, також є питання наявності/відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_2 права на оскарження рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі може бути прийняття палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду іншої справи в подібних правовідносинах (ст. 403 ЦПК України).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц тощо).
Обставини справи № 405/3854/24, яку переглядає апеляційний суд, та обставини справи № 725/8568/25, яку прийняв до розгляду Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, є подібними. До того ж у цих справах тотожним є одне з ключових питань - право територіального центру комплектування та соціальної підтримки оскаржувати рішення у справах про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком дитини.
Доводи представників учасників справи про недоцільність зупинення провадження у справі є немотивованими, адже судові рішення судів першої та другої інстанцій мають враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у відповідних постановах Верховного Суду.
При цьому правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню. Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 910/12968/17 та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 (п. 9.27).
Відтак цивільним процесуальним законом визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.
З огляду на це, враховуючи положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, а також те, що перегляд у касаційному порядку справи № 725/8568/25 наразі не завершено (у ЄДРСР відсутнє остаточне рішення Верховного Суду), колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що існують передбачені п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України підстави для зупинення провадження у справі № 405/3854/24.
Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі № 405/3854/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.07.2024 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду судового рішення у цивільній справі № 725/8568/25 (провадження № 61-4331сво26).
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: Л. М. Дьомич
О. І. Чельник