Справа № 296/6695/23
4-с/296/45/26
У Х В А Л А
Іменем України
28 вересня 2026 року м. Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
при секретарі Панасюк К.В.,
за участі скаржника ОСОБА_1 ,
державного виконавця Осіпчук І.В.,
представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради - Баб`як М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира матеріали скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осіпчук Ірини Вікторівни, про визнання неправомірної бездіяльності, зобов`язання відновити виконавчі провадження, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 13.08.2026р. звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира зі скаргою в якій просить:
- визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Осіпчук І.В. про закінчення виконавчих проваджень №78147261 та №78147042 від 02.06.2026 року;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Осіпчук І.В. щодо повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях №78147261 та №78147042 до суду;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та керівництва Корольовського відділу ДВС щодо неопрацювання та залишення без задоволення заяв про відновлення виконавчих проваджень від 28.07.2026 року та 10.08.2026 року.
- зобов`язати Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі витребувати виконавчі документи з Корольовського районного суду м. Житомира, відновити виконавчі провадження №78147261 та №78147042 та продовжити їх примусове виконання.
В обґрунтування скарги зазначила, що у провадженні Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі (державний виконавець Осіпчук Ірина Вікторівна) перебували виконавчі провадження №78147261 та №78147042, відкриті на виконання виконавчого листа №296/6695/23, виданого 20.03.2025 Корольовським районним судом м.Житомира про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою внучкою ОСОБА_2 , 2019 року народження, шляхом визначення способів участі у вихованні та спілкуванні.
У подальшому, 02.06.2026р. державним виконавцем Осіпчук І.В. було винесено постанови про закінчення зазначених виконавчих проваджень №78147261 та №78147042. Проте, після закриття виконавчих проваджень боржники знову почали систематично порушувати графік зустрічей та перешкоджати спілкуванню.
У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернулась до відділу ДВС із заявами від 28.07.2026 та від 10.08.2026 про відновлення виконавчих проваджень. Проте державний виконавець та керівництво відділу не лише протиправно не відновили провадження за заявами, а здійснили повернення виконавчих документів до суду, про що їй стало відомо лише 11.08.2026р. під час безпосереднього ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у відділі ДВС, в ході якого було виявлено фізичну відсутність виконавчих листів.
Після закриття проваджень боржники продовжили чинити перешкоди у спілкуванні. Зокрема, зриви зустрічей фіксувалися неодноразово: 19.07.2026р. та 02.08.2026р., коли встановлений графіком час зустрічі з 12:00 до 14:00 було грубо порушено боржниками, оскільки реальний час спілкування з дитиною становив усього 4-5 хвилин, що є прямим порушенням графіку зустрічей і підтверджується відповідним актом фіксації. На думку ОСОБА_1 боржники навмисно не готують дитину до зустрічей, що призводить до зриву виконання рішення суду. Замість того, щоб задовольнити заяви від 28.07.2026р. та 10.08.2026р. про відновлення виконавчих проваджень державний виконавець протиправно повернув виконавчі документи до суду.
ОСОБА_1 вказує, що постанови про закінчення виконавчих проваджень, дії щодо повернення виконавчих документів до суду, а також бездіяльність державного виконавця щодо нерозгляду заяв від 28.07.2026р. та 10.08.2026р. є незаконними та такими, що порушують її права.
Від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 21.08.2026р. надійшов відзив, в якому зазначають, що твердження ОСОБА_1 про систематичне порушення графіку зустрічей та перешкоджання спілкуванню з онукою не відповідають дійсності.
Вказують, що в акті від 19.07.2026р. зазначено, що 19.07.2026р. була забезпечена присутність малолітньої дитини ОСОБА_5 для проведення зустрічі із ОСОБА_1 в порядку виконання рішення суду. «Стягувач ОСОБА_1 ні з ким не поздоровалась, в тому числі з дитиною, але мовчки знімала усіх присутніх на свій телефон. Будь-яких звернень або інших дій для спілкування з дитиною ОСОБА_1 не здійснювала, а сиділа мовчки на лавочці, а дитина стояла навпроти неї на відстані одного метра. ОСОБА_3 декілька разів питала дитину: чи буде вона спілкуватись?, на що дитина декілька разів дуже голосно відповіла: «ні, хочу додому». Після тривалого мовчання ОСОБА_1 сказала: «Повідомляю усім, що я викреслила усіх ОСОБА_6 із свого заповіту і мої квартири перейдуть іншим особам». На питання ОСОБА_3 : «що змінюється від цього?», ОСОБА_1 по суті не відповіла. Оскільки ОСОБА_1 ніяким чином з дитиною не спілкувалась, а навпаки намагалась її залякувати позбавленням спадщини, зустріч закінчилась.»
Всупереч вказаній поведінці, ОСОБА_1 28.07.2026р. подала до Корольовського ВДВС у м. Житомирі заяву про відновлення виконавчих проваджень, у якій підтвердила, що її зустріч з дитиною відбулась 19.07.2026р.
У подальшому, 02.08.2026р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в добровільному порядку забезпечили присутність дитини для спілкування із ОСОБА_1 , яка під час зустрічі жодного слова нікому, в тому числі дитині, не сказала, а лише мовчки здійснювала відеозйомку усіх присутніх без згоди останніх.
Дитина від спілкування з ОСОБА_1 відмовилась. Учасниками даної зустрічі був складений відповідний акт, копія якого направлена 02.08.2026р. до Корольовського ВДВС у м.Житомирі із відповідною заявою ОСОБА_3 .
Окрім того, боржники вказують, що ОСОБА_1 не надала суду докази поважності причин пропуску процесуального строку подачі скарги до суду, а тому просили скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду.
У відзиві від 24.08.2026р. представник Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Товкач Р.В. заперечив щодо задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки вважає дії державного виконавця законними й такими, що в повній мірі відповідають Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавець пояснив, що на виконанні в Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України перебували виконавчі провадження, внесені до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме - № 78147261 та №78147042 з виконання виконавчого листа № 296/6695/23, виданого Корольовським районним судом м. Житомира 20.03.2025.
У подальшому, 02.06.2026 державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень № 78147261 та № 7814042 у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, в резолютивній частині яких зазначено: «06.07.2025, 20.07.2025, 03.08.2025, 17.08.2025, 07.09.2025, 21.09.2025,02.11.2025,16.11.2025, 07.12.2025, 21.12.2025, 04.01.2026, 18.01.2026, 15.02.2026, 01.03.2026, 15.03.2026, 05.04.2026, 18.04.2026, 02.05.2026, 16.05.2026 відбулись зустрічі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_2 , 2019 року народження, у присутності матері ОСОБА_3 , головного спеціаліста Служби (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради, психолога Житомирського міського центру соціальних служб міської ради, представника за довіреністю батька ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та державного виконавця, про що складено відповідні акти.
Тобто, батьки дитини ОСОБА_2 , 2019 року народження, постійно забезпечують присутність дитини на зустрічах (окрім випадків пов`язаних зі станом здоров`я дитини, що підтверджувалось медичними довідками), визначених виконавчим листом №296/6695/23, виданим Корольовським районним судом м. Житомира 20.03.2025.
Також, згідно повідомлень Служби (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради від 30.06.2026 та 20.07.2026 вбачається, що представник Служби (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради був присутнім на зустрічах ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_2 , які на виконання рішення суду відбувались 07 та 21 червня 2026, 05 та 19 липня 2026 року. Мати дитини ОСОБА_3 забезпечила присутність малолітньої дочки ОСОБА_2 , на зустрічах 07 та 21 червня 2026 року, 05 та 19 липня 2026 року.
Окрім того, представник вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк на оскарження дій виконавця, оскільки остання звернулася до суду зі скаргою щодо визнання неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Осіпчук І.В. про закінчення виконавчих проваджень №78147261 та №78147042 від 02.06.2026 року лише 13.08.2026, хоча постанови про закінчення виконавчих проваджень отримала 06.06.2026 року.
Представник виконавчої служби вказує, 28.07.2026 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі надійшла заява ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та контролю за виконанням рішення від 28.07.2026. Заяву ОСОБА_1 було розглянуто у відповідності до Закону України « Про звернення громадян» та підготовлено відповідь 11.08.2026, яку направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу заявниці, й отримано останньою 19.08.2026 згідно трекінгу відправлень Укрпошти.
Також, 10.08.2026 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі надійшла заява ОСОБА_1 від 10.08.2026 про відновлення виконавчого провадження. Відповідь на дану заяву буде надано заявниці в термін передбачений Законом України « Про звернення громадян».
Таким чином державний виконавець вважає, що вимога скаржниці в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та керівництва Корольовського відділу ДВС щодо залишення без задоволення заяв про відновлення виконавчих проваджень від 28.07.2026р. та 10.08.2026р. підлягає відмові.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_8 просив залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.08.2026р. скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осіпчук Ірини Вікторівни в частині визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця Осіпчук І.В. про закінчення виконавчих проваджень №78147261 та №78147042 від 02.06.2026 р., а також визнання неправомірними дії державного виконавця Осіпчук І.В. щодо повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях №78147261 та №78147042 до суду - залишено без розгляду.
Від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01.09.2026р. надійшло клопотання про залишення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та керівництва Корольовського відділу ДВС щодо неопрацювання та залишення без задоволення заяви про відновлення виконавчих проваджень від 28.07.2026р. та 10.08.2026р.- без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги скарги у повному обсязі та просила її задовольнити, оскільки судове рішення не виконується боржниками у добровільному порядку, дитину на зустрічі приходить непідготовленою, а тому такі тривають з порушенням графіку зустрічей .
Представник Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осіпчук І.В. просила залишити скаргу без задоволення. Наявні докази, що побачення відбуваються. Зазначила, що вона була присутньою до закінчення виконавчого провадження на зустрічах стягувача та дитини і складала акти. Боржники приводили дитину на зустріч із ОСОБА_1 , однак дитина постійно казала я хоче додому, а на деякі зустрічі дитина приїзджала зла та засмучена. Було залучено психолога. Представник зазначає, що дитина ховається від ОСОБА_1 за мамою, або за іншою бабусею. На думку державного виконавця, існує внутрішній конфлікт між боржниками та стягувачем.
Представник органу опіки та піклування Житомирської міської ради Баб`як М.М., допитаний як свідок, пояснив, що був присутній на кожній зустрічі стягувача, дитини та боржників. ОСОБА_3 забезпечувала присутність дитини ОСОБА_9 дні та години зустрічі змінювались, але лише за домовленості сторін. Дитина, як не сприймала, так і не сприймає особистість ОСОБА_1 . Коли дитина проявляла небажання до спілкування із ОСОБА_1 , її силоміць ніхто звичайно не тримав. Спроби контакту відбувались, але далі були суперечки сторін про підписання актів. Також зазначив, що поки тривало виконавче провадження, то психолог приймала участь для налагодження контакту між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Представник вказав, що з самого початку примусового виконання судового рішення, а саме з липня 2025 року дитина відмовлялась спілкуватися із ОСОБА_1 .. Повноцінних зустрічей дитини та стягувача у 2 години не було. На зустрічах кожен раз напружена атмосфера. Налаштувань дитини на зустріч з ОСОБА_1 з негативної сторони не було, а фрази від батьків до дитини, що маєш підійти до бабусі та поспілкуватись з нею - були.
ОСОБА_7 , під час допиту як свідок зазначила, що 16.08.2026р. прибула на зустріч автомобілем таксі разом із ОСОБА_10 та з дитиною - ОСОБА_2 . Вийшли біля кафе та до них підійшов ОСОБА_11 . Вони стояли на куті алеї. ОСОБА_1 перейшла дорогу подивилась на них та пройшла повз, зайшла в алею і сіла на лавочці з лівої сторони. Після цього ОСОБА_11 разом з мамою та дитиною пішли, а вона зайшла з бокової алеї і спостерігала. Дитина відмовляється від спілкування з ОСОБА_1 , чує сварки і розмови стягувача та боржників, які відбуваються на зустрічах. Вказала, що дитині ніколи не заборонялось спілкуватися із ОСОБА_1 .
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали надані сторонами, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа № 296/6695/23, виданого Корольовським районним судом м.Житомира 20.03.2025р. відкрито виконавчі провадження №78147261 та № 78147042.
Встановлено, що головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осіпчук І.В. винесено постанови про закінчення виконавчих провадженнь № 78147261 та № 78147042 від 02.06.2026р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 3, 5).
Згідно заяв ОСОБА_12 від 28.07.2026р. та 10.08.2026р. до Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України остання просила відновити виконавчі провадження № 78147261 та № 78147042, оскільки боржники продовжують ухилятися від виконання рішення суду щодо графіку побачень з онукою ОСОБА_2 , згідно з яким зустрічі мають тривати з 12:00 год. до 14:00год. Однак, 19.07.2026р. зустріч тривала лише 4 хвилини з 12:00 до 12:04 год., після чого боржник ОСОБА_3 та представник другого боржника - ОСОБА_7 з представником служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Бабяк М.М. залишили місце зустрічі. Згідно заяви ОСОБА_1 від 10.08.2026 вказано, що чергова зустріч 02.08.2026р. тривала 5 хвилин, батьки не забезпечили умов для повноцінного спілкування дитини із бабусею протягом двох годин. Відмова дитини спілкуватися не є підставою для припинення зустрічі. (а.с. 7, 8).
Відповідно до акту від 19.07.2026р., складеного ОСОБА_7 ОСОБА_4 та представником органу опіки та піклування - Баб`яком М.М., вбачається наступне: «19.07.2026р. з 11:58 год. була забезпечена присутність дитини ОСОБА_2 , 2019 р.н., для проведення зустрічі із ОСОБА_1 в порядку виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11.06.2024р. ОСОБА_1 будь-яких звернень або інших дій для спілкування з дитиною не здійснювала, сиділа мовчки на лавочці, а дитина стояла навпроти неї на відстані одного метра. Альбіна на питання ОСОБА_4 відповідала, що не хоче спілкуватись, а хоче додому. Потім ОСОБА_1 повідомила присутнім на зустрічі, що вона викреслила всіх із заповіту. Оскільки ОСОБА_1 ніяким чином з дитиною не спілкувалась, а навпаки намагалась її залякувати позбавленням спадщини, зустріч закінчилась» (а.с. 67).
Зі змісту акту складеного 02.08.2026р. ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , зазначено, що: « ОСОБА_3 забезпечила присутність дитини ОСОБА_2 , 2019р.н., для зустрічі із ОСОБА_1 в порядку виконання судового рішення […] 02.08.2026р. з 11.59 год. ОСОБА_1 привела на зустріч сторонню особу, яка не привіталась і не назвала своє ім`я. ОСОБА_1 з дитиною не привіталсь, не сказала жодного слова і не намагалася будь-яким чином спілкуватися з дитиною. На пропозицію ОСОБА_3 спілкуватися з бабусею ОСОБА_1 . ОСОБА_5 категорично відмовилась, сховалась за спину матері […] ОСОБА_1 сиділа мовчки на лавочці і знімала нас на телефон. Дитина стояла навпроти ОСОБА_1 , яка увагу на дитину не звертала. На вимоги дитини іти додому, зустріч закінчилась» (а.с. 68).
Відповідно до листа начальника відділу Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковалевської Марії від 11.08.2026р. № 72146/20.12-26/11, станом на 11.08.2026р. відсутні підстави для винесення постанов про відновлення виконавчих проваджень, оскільки батьки дитини ОСОБА_2 , 2019 року народження, 19.07.2026 забезпечили присутність дитини на черговій зустрічі з ОСОБА_1 . Отже, боржники не перешкоджають зустрічі стягувача з дитиною (а.с. 74-75).
Згідно відповіді начальника відділу Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковалевської Марії від 08.09.2026р. № 79509/20.12-26/11, мати дитини ОСОБА_3 забезпечила присутність малолітньої ОСОБА_2 , 2019 року народження, на зустрічах 02 та 16 серпня 2026 відповідно до рішення суду, а тому підстав для відновлення виконавчого провадження не вбачається.
Розділ VII ЦПК України регулює порядок судового контролю за виконанням судових рішень. За змістом ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до змісту ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, судовий контроль, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, на стадії виконавчого провадження, окрім розв`язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюють законність дій виконавця та ухвалених ним рішень, тобто, він спрямований на недопущення зловживань з боку державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Приписи ст. 447, 447-1 ЦПК України встановлюють можливість оскаржити до суду не лише дію державного або приватного виконавця, а й його бездіяльність.
Бездіяльність державного або приватного виконавця, на відміну від дії, не має моменту вчинення; бездіяльність має тривалий характер та існує до часу початку дії, що може свідчити про припинення бездіяльності; тобто, фактично, означає перебування в перманентному стані безперервного вчинення особою протиправної дії (бездіяльності), у зв`язку з чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена протягом усього часу тривання зазначеного правопорушення.
Враховуючи зазначене, не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про залишення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірної бездіяльності державного виконавця, зобов`язання відновити виконавчі провадження без розгляду, в тому числі з тих підстав, що вказані в ухвалі Корльовського районного суду м. Житомира від 24.08.2026р.
Так, на момент звернення до суду ОСОБА_1 не мала офіційної відповіді виконавчої служби щодо розгляду заяви від 28.07.2026 та від 10.08.2026 про відновлення виконавчих проваджень. Суд зауважує, що скарга ОСОБА_1 надійшла до суду 13.08.2026, а повідомлення начальника відділу Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковалевської Марії про відмову у відновленні виконавчого провадження датовані 11.08.2026р. та 08.09.2026. Державний виконавець у відзиві вказав, що ОСОБА_1 отримала відповідь на заяву від 11.08.2026р. - 19.08.2026, тобто після звернення до суду зі скаргою, що також підтверджується матеріалами скарги.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги, суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до положень ч.ч.1,2 5,6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, що визначене судовим рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, що визначає державний виконавець. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Суд при вирішенні скарги враховує відсутність доказів вчинення боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій, спрямованих на створення штучних перешкод у реалізації побачень малолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Так, всі учасники процесу стверджують, що боржник ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 забезпечували присутність дитини на кожній зустрічі, в тому числі 19.07.2026 та 02.08.2026. Також, з пояснень учасників процесу та актів від 19.07.2026 та 02.08.2026 вбачається, що побачення ОСОБА_5 з ОСОБА_1 були короткочасними - до 5 хвилин, оскільки дитина не бажала спілкуватися з бабусею, про що відкрито говорила.
Верховний Суд у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 824/308/20-а та від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19 вказував, що небажання дитини спілкуватися з батьком, що прямо зафіксовано в акті державного виконавця, не може розцінюватись як неповажна причина невиконання позивачем як боржником судового рішення у виконавчому провадженні, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та очевидно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
З пояснень сторін у судовому засіданні та досліджених матеріалів встановлено, що боржники не ухиляються від виконання судового рішення, регулярно приводять дитину в обумовлений час на зустрічі та не перешкоджають зустрічам малолітньої ОСОБА_5 з бабусею ОСОБА_1 .. Скаржник не надала доказів того, що батьки формують негативне ставлення у дитини до бабусі та перешкоджають виконанню судового рішення. Та обставина, що малолітня дитина не йде на контакт із бабусею ОСОБА_1 сама по собі не свідчить про невиконання судового рішення, оскільки необхідний певний час для налагодження стосунків, встановлення контакту з дитиною.
Також суд звертає увагу на консультацію клінічного психолога від 11.09.2026 паціента ОСОБА_13 , 7 років, в якому, зокрема, зазначено, що при обговоренні майбутнього контакту з бабусею у дівчинки виникають виражені емаційні та соматичні реакції (зміна темпу мовлення, плач, рухове занепокоєння, зміна голосу, уникнення зоревого контакту, відмова продовжувати). Дитина повідомляє про небажання спілкуватися з бабусею («тьотя ОСОБА_14 » - пряма мова дитини). Описує ці зустрічі, як примушування її розмовляти з чужою людиною (она «чужая», «злая», «постоянно снимает меня на телефон» […] ). Ситуація контакту з бабусею асоціюється у дитини з вираженим психологічним дистресом (стан надмірного або тривалого психологічного напруження, коли вимоги ситуації перевищують здатність психіки адаптуватися до неї).
Відмова дитини спілкуватися з ОСОБА_1 також встановлено постановою Верховного суду від 09.06.2026 по справі №296/6695/23. Зокрема в п.40 даного судового рішення зазначено, що «Крім того, з наявних у матеріалах справи актах від 06 липня 2025 року, від 20 липня 2025 року, від 03 серпня 2025 року, від 17 серпня 2025 року, від 07 вересня 2025 року, від 21 вересня 2025 року, від 16 листопада 2025 року суди встановили, що боржниками було забезпечено виконання судового рішення та вони не чинили перешкод у спілкуванні скаржника зі своєю онукою ОСОБА_2 , а неможливість спілкування викликана саме поведінкою дитини, яка відмовлялася йти на контакт зі своєю бабусею ОСОБА_1 (а.с. 53 - 59).
Таким чином ОСОБА_1 , як учаснику процесу по справі №296/6695/23, достеменно відомо про небажання дитини спілкуватися, про що ОСОБА_5 вказувала неодноразово сама на зустрічах.
На переконання суду, враховуючи вік дитини - 7 років, вразливість дитячої психіки до конфліктних ситуацій, не лише батьки (боржники), але й сама бабуся (стягувач) мають готуватися до зустрічей, щоб забезпечити найбільш сприятливі та комфортні умови для спілкування та максимально захистити дитину від нервового напруження.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Враховуючи встановлені судом обставини, відсутність доказів створення боржниками будь - яких перешкод побаченням стягувача з дитиною, забезпечення боржниками явки дитини на зустрічі із ОСОБА_1 , відношення дитини на даному етапі до таких зустрічей, її психо-емоційний стан, суд не вбачає підстав для відновлення виконавчого провадження.
Доводи скаржника про те, що державний виконавець, відмовляючи у відновленні виконавчого провадження був зобов`язаний винести відповідну постанову спростовуються положеннями ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, не передбачено обов`язок державного виконавця виносити постанову про відмову у вчиненні певної процесуальної дії, в тому числі про відмову відновлення виконавчого провадження за заявою стягувача, такі дії можуть бути вчинені у формі повідомлень, що передбачено ст.13 вказаного Закону.
Враховуючи вищезазначене у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 447 - 451 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про залишення скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осіпчук Ірини Вікторівни про визнання неправомірної бездіяльності, зобов`язання відновити виконавчі провадження без розгляду - відмовити.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осіпчук Ірини Вікторівни про визнання неправомірної бездіяльності, зобов`язання відновити виконавчі провадження, - відмовити.
Ухвала можу бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В. П. Маслак