ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року Справа № 924/37/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" адвоката Богача А.А. про ухвалення додаткового рішення у справі №924/37/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Білдінг"
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57"
за участю третіх осіб, які не заявлють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Центрально-Західного міжрегіонального управління Держпраці, Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" та Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом зобов`язання вчинення дій по демонтажу та винесення з них належного відповідачу майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року у справі №924/37/26 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року у справі №924/37/26 заяву ОСББ "Фортеця 57" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з ТОВ "ВК-Білдінг" на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВК-Білдінг" на користь ОСББ "Фортеця 57" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятими судом першої інстанції рішеннями, ТОВ "ВК-Білдінг" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, у задоволенні заяви ОСББ "Фортеця 57" про стягнення судових витрат відмовити.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Білдінг" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року у справі №924/37/26 залишено без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ "Фортеця 57" зазначило попередній розрахунок судових витрат у розмірі 6 000,00 грн та повідомило про подання доказів на підтвердження їх розміру в порядку та строки, передбачені частиною восьмою статті 129 ГПК України.
23.09.2026 у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України, представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №924/37/26 (від 22.09.2026), в якій просить суд стягнути з ТОВ "ВК-Білдінг" на користь ОСББ "Фортеця 57" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляцйного господарського суду від 25.09.2026 прийнято до розгляду заяву представника відповідача - адвоката Богача А.А. про ухвалення додаткового рішення у справі №924/37/26. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Білдінг" за наявності надати суду свої заперечення на заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №924/37/26 до 02.10.2026.
01.10.2026 від представника позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких останній просить врахувати, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано платіжну інструкцію №924 від 10.08.2026 на суму 3 000 грн, тоді як відповідач просить стягнути 6 000 грн, не надавши доказів фактичної сплати решти заявленої суми. Крім того, представник позивача вважає заявлений розмір витрат неспівмірним з обсягом наданої правничої допомоги, яка полягала у підготовці відзиву на апеляційну скаргу та участі в одному судовому засіданні, посилаючись також на те, що за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, де було вчинено більший обсяг процесуальних дій, на користь відповідача стягнуто 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву ОСББ "Фортеця 57" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Разом із тим, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Зі змісту заяви вбачається, що представник відповідача визначив до стягнення з позивача 6 000 грн на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем долучено до заяви копії договору про надання правничої допомоги від 07.08.2026, попереднього розрахунку вартості послуг від 07.08.2026, Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 22.09.2026, платіжної інструкції №924 від 10.08.2026.
Дослідивши подані представником відповідача докази, колегією суддів встановлено, що 07 серпня 2026 року між ОСББ "Фортеця 57" (клієнт) та адвокатом Богачем Анатолієм Анатолійовичем укладено договір про надання правничої допомоги, згідно пункту 1.1 якого клiєнт доручає, а адвокат бере на себе эобов`язання за зверненням клієнта надати йому правничу (правову) допомоrу у cпpaвi №924/37/26 за позовом Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "ВК-Білдінг" до клієнта про усунення перешкод у користуваннi нежитловими примiщеннями шляхом зобов`язання вчинення дiй по демонтажу та винесення з них належного вiдповiдачу майна під час розгляду справи у Пiвнiчно-захiдному апеляцiйному господарському суді, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клiєнт зобов`язаний оплатити таку допомогу в порядку та строки, обумовленi сторонами.
Згідно пунктів 3.1-3.2 договору за правничу допомогу, передбачену в п.1.2. цього договору, клiєнт сплачує адвокату гонорар в розмiрі 6000,00 rрн. Вартiсть гонорару визначена адвокатом з урахуванням того, що адвокат вивчає надані клiєнтом документи, здiйснює правовий аналіз, складає процесуальнi документи, зокрема вiдзив на апеляційну скаргу, клопотання та заперечення, у спpaвi №924/37/26 за позовом Товариства э обмеженою вiдповiдальнiстю "ВК-Білдінг" до клiснта про усунення перешкод у користуваннi нежитловими примiщеннями шляхом зобов`язання вчинення дiй по демонтажу та винесення з них належного вiдповiдачу майна, а також представляє iнтереси клієнта у Пiвнiчно-захiдному аnеляцiйному госnодарському суді.
22.09.2026 між ОСББ "Фортеця 57" (Клієнт) та адвокатом Богачем Анатолієм Анатолійовичем складено Акт №1 приймання-передачі наданих послуг на виконання договору про надання правничої допомоги від 07.08.2026.
Відповідно до Акта адвокатом надано такі послуги:
1. Ознайомлення з текстом апеляційної скарги, аналіз доводів апелянта, моніторинг актуальної судової практики Верховного Суду - вартість 1 000 грн.
2. Складання та направлення іншим учасникам справи і суду відзиву на апеляційну скаргу - вартість 2 500 грн.
3. Підготовка до судового засідання (0,5 год.) та безпосередня участь адвоката у судовому засіданні 17.09.2026 о 12:00 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, тривалістю до 1 години (0,5-1 год.), у Північно-західному апеляційному господарському суді - вартість 2 000 грн.
4. Підготовка та направлення до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, технічне налаштування кабінету в підсистемі відеоконференцзв`язку - вартість 500 грн.
Загальна вартість наданих відповідно до Акта послуг становить 6 000 грн без ПДВ.
Підписанням Акта клієнт підтверджує факт належного отримання передбачених ним послуг та відсутність претензій до адвоката щодо їх надання.
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Колегія суддів враховує, що зазначені в Акті послуги безпосередньо пов`язані з апеляційним переглядом цієї справи та підтверджуються наявними у матеріалах справи процесуальними документами і відомостями про вчинені представником відповідача процесуальні дії. Зокрема, представником відповідача здійснено ознайомлення з доводами апеляційної скарги та підготовлено відзив на неї, який подано до суду апеляційної інстанції та направлено іншим учасникам справи. Адвокат також здійснював представництво інтересів відповідача у судовому засіданні 17.09.2026 у режимі відеоконференції, для участі в якому ним попередньо було подано відповідне клопотання.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне надання відповідачу професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи, а зазначені в Акті роботи та послуги за своїм змістом пов`язані з представництвом інтересів відповідача у суді апеляційної інстанції.
При цьому за умовами договору про надання правничої допомоги від 07.08.2026 сторони погодили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 6 000 грн за надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи №924/37/26. Вказаний розмір гонорару не поставлений сторонами у залежність від фактичної кількості часу, витраченого адвокатом на виконання окремих дій, а визначений за весь погоджений договором обсяг правничої допомоги.
Отже, надані відповідачем договір про надання правничої допомоги, Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 22.09.2026 та платіжна інструкція №924 від 10.08.2026 у своїй сукупності підтверджують факт надання відповідачу професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду цієї справи, її обсяг та погоджену сторонами вартість у розмірі 6 000 грн, а також часткову оплату відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 3 000 грн.
Проаналізувавши надані представником відповідача на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу докази, доводи заявника та заперечення позивача, а також оцінивши співмірність заявлених витрат зі складністю справи, характером та обсягом виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що витрати у розмірі 6 000 грн є належним чином підтвердженими, безпосередньо пов`язаними з апеляційним переглядом цієї справи, відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, а їх розмір є співмірним зі складністю справи, характером та обсягом фактично наданої адвокатом правничої допомоги.
При цьому позивачем не доведено неспівмірності заявлених відповідачем витрат відповідно до частин четвертої, шостої статті 126 ГПК України.
Посилання позивача на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції за більший, на його думку, обсяг процесуальних дій було стягнуто 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, саме по собі не свідчить про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат у суді апеляційної інстанції.
Обсяг та вартість професійної правничої допомоги, наданої під час розгляду справи в кожній судовій інстанції, підлягають самостійній оцінці з урахуванням характеру та обсягу фактично наданих послуг, складності справи та обставин відповідного судового провадження. Тому саме по собі співвідношення розміру витрат, заявлених у судах першої та апеляційної інстанцій, не є визначальним критерієм їх співмірності.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем документально підтверджено фактичну сплату витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 3 000 грн, тоді як до стягнення заявлено 6 000 грн, колегія суддів зазначає таке.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 дійшла висновку, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється та розподіляється судом відповідно до умов договору про надання правничої допомоги за наявності доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відтак витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи вони лише мають бути сплачені. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.12.2023 у справі №925/200/22.
У цій справі факт надання адвокатом Богачем А.А. професійної правничої допомоги та її вартість у розмірі 6 000 грн підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 07.08.2026 та Актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 22.09.2026, підписаним адвокатом і клієнтом без зауважень. При цьому часткова оплата гонорару у розмірі 3 000 грн підтверджується платіжною інструкцією №924 від 10.08.2026.
Отже, відсутність доказів фактичної сплати відповідачем решти 3 000 грн на момент звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення не є підставою для відмови у відшкодуванні цієї частини витрат, оскільки обсяг наданої правничої допомоги та її загальна вартість у розмірі 6 000 грн підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене, враховуючи підтвердження факту надання відповідачу професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи, її обсягу та вартості, а також відповідність заявленої до відшкодування суми критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника ОСББ "Фортеця 57" адвоката Богача А.А. та покладення на позивача (апелянта) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" адвоката Богача А.А. про ухвалення додаткового рішення у справі №924/37/26 задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Білдінг" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортеця 57" 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Головуюча суддя Кульчій І.М.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.