ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2026 м.Дніпро Справа № 908/2617/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,
з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,
представника відповідача (апелянта): Кролика Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-АВЕНЮ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 (головуючий в першій інстанції Азізбекян Т.А., повний текст складений та підписаний 16.06.2026)
у справі за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-АВЕНЮ»
про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
1. Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції
У вересні 2024 року Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі - Концерн «МТМ») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-АВЕНЮ» (надалі - ТОВ «Гранд-Авеню») про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 103557,23 грн. В подальшому, 26.01.2026, позивач подав до Господарського суду Запорізької області заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 60952,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладено публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії (Типовий індивідуальний договір № 72205521), який вважається укладеним з 01.11.2021 відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки відповідач як власник нежитлових приміщень № 72, 73 у буд.№ 21 по просп.Металургів в м.Запоріжжі не прийняв рішення про вибір іншої моделі договірних відносин. На виконання умов вказаного договору, позивач у період з 01.11.2021 по 31.05.2024 надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії для опалення належних йому приміщень у багатоквартирному житловому будинку, обладнаному приладами комерційного обліку теплової енергії. Зазначає, що обсяг спожитої відповідачем теплової енергії визначався шляхом розподілу загальнобудинкового обсягу тепла згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, а нарахування плати здійснювалося за двоставковими тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374, які передбачають окрему плату за спожиту теплову енергію та плату за приєднане теплове навантаження, що сплачується рівними частинами протягом усього року.
Подаючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, позивач зазначив, що після подання позову виникла необхідність у здійсненні перерахунку заборгованості відповідача за послуги з постачання теплової енергії у зв`язку з тим, що рішенням Запорізької міської ради № 650 від 26.08.2025 належні ТОВ «Гранд-Авеню» приміщення № 72,73 за адресою: просп.Металургів, 21 в м.Запоріжжя, було визнано приміщенням з транзитними мережами опалення, що вплинуло на порядок нарахування плати за теплову енергію.
Заперечуючи проти позову в суді першої інстанції, відповідач зазначив, що згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358, надалі - Методика № 315), витрати на опалення допоміжних приміщень, у тому числі на підтримку розрахункової температури в підвалі, відносяться до загальнобудинкових потреб на опалення. Відповідач наголошував, що відповідно до технічних умов Концерну «МТМ» від 08.11.2010 № 5581/14, у підвальному приміщенні товариства опалювальні прилади відсутні, а проходять лише ізольовані трубопроводи та стояки внутрішньої системи опалення житлового будинку. З урахуванням сплачених ним 7000,00 грн, заборгованість, на переконання відповідача, становить 2281,00 грн з ПДВ за період з листопада 2021 року по травень 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відповідач просив відмовити.
Відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів та призначення судової експертизи, у якому просив, з метою перевірки правильності визначення позивачем обсягу теплової енергії, нарахованої до оплати відповідачу, поставити перед судовим експертом питання: чи відповідає розрахунок обсягу теплової енергії позивача для приміщення відповідача у кожному розрахунковому періоді, вимогам Методики № 315; чи є технічно можливим надходження до приміщення відповідача обсягу теплової енергії, зазначеного у розрахунках позивача, з урахуванням того, що у приміщенні відповідача відсутні опалювальні прилади, а через приміщення проходять лише ізольовані транзитні трубопроводи системи опалення будинку; який обсяг теплової енергії могло надходити у кожному місяці спірного періоду до приміщення відповідача виключно через ізольовані транзитні трубопроводи системи опалення будинку з урахуванням: довжини транзитних трубопроводів; матеріалу трубопроводів та їх діаметру; наявності теплоізоляції та її властивостей; фактичної температури у кожному розрахунковому періоді; чи підтверджуються документально вихідні дані, використані позивачем при розрахунку розподілу теплової енергії між споживачами будівлі, а саме: опалювальна площа будівлі; площа приміщень споживачів з індивідуальним опаленням; площа приміщень з розподільними приладами обліку; обсяг теплової енергії, спожитої будівлею у кожному розрахунковому періоді; чи відповідає дійсності теплове навантаження у розмірі 0,0141911 Гкал/годину для приміщення відповідача, вказане позивачем при розрахунку умовно-постійної частини; чи відповідає дійсності обсяг теплової енергії, нарахований на приміщення відповідача, який позивач використовує при формуванні умовно-змінної частини у кожному розрахунковому періоді.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 відмовлено ТОВ «Гранд-Авеню» у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у справі № 908/2617/24. Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд виходив з того, що відповідач не довів наявності умов, передбачених ст.99 ГПК України, зокрема, не підтвердив, що для встановлення обставин справи необхідні спеціальні знання, а також не навів підстав, які б свідчили про неможливість з`ясування цих обставин на підставі поданих доказів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 позов задоволено; стягнуто з ТОВ «Гранд-Авеню» на користь Концерну «МТМ» суму заборгованості за надані на підставі договору № 72205521 житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 в розмірі 60952,75 грн. Цим же рішенням розподілені судові витрати та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин. Відповідно, у відповідача виник обов`язок оплачувати отримані послуги з постачання теплової енергії. Суд врахував, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 650 від 26.08.2025, яким затверджено акт обстеження від 04.03.2025, підвальні приміщення № 72, 73 було визнано окремими приміщеннями з транзитними мережами опалення. На підставі вказаного рішення позивач здійснив коригування нарахувань за період з січня 2022 року по березень 2024 року на суму 42604,48 грн зі знаком мінус, внаслідок чого загальна сума заборгованості зменшилась до 60952,75 грн, яку суд визнав обґрунтованою. Суд також дослідив технічну документацію, зокрема, Технічні умови від 08.11.2010 № 5581/14, договір купівлі-продажу теплової енергії № 102188 від 01.04.2010 та Акт розмежування балансової належності, та встановив, що нарахування позивачу здійснювалися відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315. При цьому суд зазначив, що статус окремого приміщення з транзитними мережами опалення був набутий лише з 04.03.2025, а тому до цього моменту нарахування були правомірними. Суд не прийняв до уваги аргументи відповідача про те, що приміщення мало такий статус з 2010 року, оскільки це не було підтверджено відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, а також відхилив доводи відповідача про неукладеність договору № 72205521. Також суд відхилив твердження відповідача про те, що заборгованість становить лише 2281,00 грн, оскільки такі твердження не були підкріплені належними та допустимими доказами.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням та ухвалою про відмову в призначенні експертизи від 16.03.2026, відповідач у справі - ТОВ «Гранд-Авеню» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 у справі № 908/26217/24 про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, а також скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 про задоволення позову у даній справі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та не відповідає нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд не надав належної оцінки тому, що приміщення відповідача є окремим приміщенням з транзитними мережами опалення з 2010 року на підставі Технічних умов, а не лише з 2025 року, як помилково зазначив суд. Апелянт наполягає на тому, що суд не перевірив розрахунків позивача, не з`ясував джерел походження даних про обсяги теплової енергії, не застосував належної методики розрахунку згідно з Методикою № 315, не врахував, що публічний договір № 72205521 не є укладеним через відсутність заяви-приєднання та доказів розміщення на сайті, а також безпідставно відмовив у призначенні судової експертизи та витребуванні доказів, чим позбавив можливості перевірити обґрунтованість позовних вимог. Відповідач звертає увагу залишення судом поза увагою, що договір № 102188 від 2010 року є чинним, пролонгованим та містить узгоджені сторонами обсяги теплової енергії (1,06 Гкал на рік), які позивач безпідставно збільшив втричі. Апелянт вважає, що його заборгованість перед позивачем не може перевищувати 2281,00 грн. Вказує, що оскаржуване рішення не містить мотивованої оцінки кожного аргументу, що є порушенням ст.238 ГПК України.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її у повному обсязі, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. При цьому представник зазначив, що апелянт не заперечує самого факту надання послуг та не ухиляється від обов`язку їх оплати, однак категорично не погоджується з наведеним позивачем розрахунком, який, на думку сторони, є математично необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсним обсягам спожитої теплової енергії. Для усунення цих розбіжностей та встановлення об`єктивних даних апелянт під час розгляду справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення судової експертизи, проте йому було безпідставно відмовлено, що, на переконання скаржника, позбавило суд можливості належно перевірити правильність заявлених вимог.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання представник Концерну «МТМ», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом доставки до його електронного кабінету ухвали суду від 23.07.2026, не з`явився, що з урахуванням ч.12 ст.270 ГПК України не перешкоджає розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що ухвалою суду від 28.08.2026 представник Концерну «МТМ» було задоволено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Гранд-Авеню» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у даній справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 призначено справу № 908/2617/24 за позовом Концерну «МТМ» до ТОВ «Гранд-Авеню» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ТОВ «Гранд-Авеню» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2026 о 16:30 год.
28.07.2026 матеріали справи № 908/2617/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
28.08.2026 від представників Концерну «МТМ» та ТОВ «Гранд-Авеню» надійшли заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, які ухвалами суду від 28.08.2026 задоволені.
У судовому засіданні 01.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
01.04.2010 між ТОВ «Гранд-Авеню» (споживач) та Концерном «МТМ» (теплопостачальна організація) укладено договір № 102188 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на об`єкти - викуплені приміщення підвалу № 72 і № 73 (літера А-3,4) для розміщення офісу за адресою: просп.Металургів, 21/вул.Богдана Хмельницького, 24 у м.Запоріжжі.
Відповідно до п.1.1 договору, теплопостачальна організація зобов`язалася відпускати теплову енергію в гарячій воді, а споживач - приймати та оплачувати її вартість за діючими тарифами в терміни та порядку, встановленими договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторони керуються Законом України «Про теплопостачання», Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж та іншими актами цивільного і нормативно-правового законодавства.
Розділом 2 договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до договору на потреби опалення протягом опалювального періоду.
Пунктом 2.3 договору погоджено, що перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку проєктної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з теплопостачальною організацією.
Пунктом 5.1 договору зафіксовано, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. Пунктом 5.5 договору передбачено, що при відсутності приладів комерційного обліку обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання споживача.
Розділом 6 договору передбачено, що розрахунки здійснюються відповідно до встановлених тарифів на підставі показань приладів комерційного обліку або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць, підставою для розрахунків є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.
Пунктом 6.7 договору визначено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вулиця Щаслива, будинок 2а, рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії та податкову накладну.
Розділом 10 договору передбачено, що договір діє з 01 квітня 2010 року до 01 квітня 2011 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії не заявила про його розірвання.
Додатком № 1а до договору оформлено Звертання-доручення про укладення договору для опалення із зазначенням теплового навантаження на потреби опалення - 0,000564 Гкал/год., опалювальна площа приміщення - 140,5 кв.м.
Додатком № 2 до договору затверджено Схему межі поділу теплової мережі, яким зафіксовано технічну характеристику теплотраси: теплове джерело - котельня по просп.Металургів, 32; теплова камера (вузол приєднання) - домова система; тип прокладки - по підвалу житлового будинку.
Додатком № 4 до договору (Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін) зафіксовано, що для вбудованого приміщення межею розподілу балансів належності є транзитні трубопроводи системи опалення будинку в межах викупленого приміщення.
Додатком № 5 до договору сторонами погоджено розмір плати за одиницю приєднаного теплового навантаження за місяць протягом року - 11164,662 грн з ПДВ та плату за спожиту теплову енергію - 482,904 грн з ПДВ.
08.11.2010 Концерном «МТМ» видано Технічні умови № 5581/14 на реконструкцію, технічне переоснащення систем теплопостачання підвального приміщення під косметичний салон, перукарню, масажний кабінет, сауну і офіс за адресою: просп.Металургів, 21/вул.Богдана Хмельницького, 24. Технічними умовами передбачено: потреби в опаленні - а) на опалення - 3500 Ккал/год., б) вентиляцію -, в) на гаряче водопостачання - 800 Ккал/год., всього - 4300 Ккал/год.; приєднання можливо від існуючої внутрішньої системи опалення житлового будинку. Встановлено, що у приміщенні, яке реконструюється, нагрівальні прилади відсутні, по приміщенню проходять ізольовані теплопроводи і стояки внутрішньої системи опалення будинку; при реконструкції внутрішню систему опалення залишити без зміни; для укладення договору на теплопостачання виконати розрахунок теплових втрат транзитними трубопроводами та стояками.
28.11.2014 проведено обстеження об`єкту ТОВ «Гранд-Авеню» щодо системи опалення та гарячого водопостачання, за результатами якого складено Акт, в якому зазначено: житловий будинок, однотрубна система опалення з верхньою розводкою, лічильник обліку тепла не встановлений, система опалення загальна з будинком, розподільчі трубопроводи домової системи опалення та будинкові стояки опалення ізольовані, зашиті гіпсокартоном.
Житловий будинок по просп.Металургів, 21/24 оснащений приладом обліку теплової енергії, про що складені акти приймання в експлуатацію приладу обліку з 16.12.2025. 22.09.2021 здійснювалась перевірка готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2021-2022 р.р., про що складено Акт від 22.09.2021.
20.10.2021 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Гранд-Авеню» на нежитлові приміщення № 72,73 підвального типу літери А-3, 4, загальною площею 135,6 кв.м за адресою: просп.Металургів, 21/вул.Богдана Хмельницького, 24, що підтверджується Інформацією № 362892588 від 23.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
02.10.2021 Концерн «МТМ» розмістив на офіційному сайті http://teploseti.zp.ua Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії як публічний договір приєднання з умовою, що він набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення.
23.10.2021 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 382 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у місті Запоріжжя».
З 01.11.2021 позивач вважає укладеним Типовий індивідуальний договір № 72205521 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: просп.Металургів, 21, приміщення 72, 73 з відповідачем, оскільки останній не обрав моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги відповідний індивідуальний договір.
29.03.2022 виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 126 «Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років у місті Запоріжжя», а 11.10.2022 рішення № 410 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років у місті Запоріжжя».
01.08.2022 складений Акт готовності до опалювального періоду 2022-2023 року.
27.03.2023 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 186 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 № 184 «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у місті Запоріжжя».
21.06.2023 прилад обліку з житлового будинку за адресою: просп.Металургів, 21/24 у м.Запоріжжі знятий на державну метрологічну повірку, про що складений акт від 21.06.2023.
03.08.2023 складений Акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік, яким зафіксовано, що прилад обліку ТЕ встановлено на житловий будинок за адресою: просп.Металургів, 21 у м.Запоріжжя, та опломбовано. Повірку проведено 03.07.2023.
09.11.2023 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 665 «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років у місті Запоріжжя», а 27.03.2024 - рішення № 87 «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років у місті Запоріжжя».
31.10.2024 виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 758 «Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою просп.Металургів / вул.Богдана Хмельницького, буд.21/24, прим.№ 71 (площа 134,9 кв.м.) у м.Запоріжжі від 30.09.2024 року», яким підвальне приміщення № 71 визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.
04.03.2025 робочою комісією у складі: заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Гординським В.Г., заступника директора Департаменту з управління ЖКГ Лазарчук О.Л., начальника відділу ЖКП Департаменту з управління ЖКГ Олійник Т.О., головного спеціаліста відділу містобудівного кадастру ДАтаМ Тітова С.О., головного спеціаліста-юрисконсульта ДПЗ Москаленко Л.П., провідного інженера інспекції Концерну «МТМ» Шевченко О.В., головного спеціаліста відділу ЖКП Департаменту з управління ЖКГ Крешталь В.В., уповноваженої особи/представника управителя багатоквартирного будинку Стаханової К.Ю., уповноважної особи співвласників багатоквартнирного будинку / ОСББ Буряк С.Л., у присутності власника/уповноважного представника власника підвального приміщення Кролик О.А., складенй Акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: просп.Металургів, буд.21, прим. № 72,73 (площа 135,6 кв.м.). За результатами обстеження встановлено: опалювальні прилади відсутні; довжина ізольованого трубопроводу - 32,4 м, неізольованого - 6,7 м (горизонтальна прокладка); внутрішньобудинкові мережі теплопостачання з вертикальною прокладкою: довжина ізольованого трубопроводу - 2,9 м, неізольованого - 1,8 м. Підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.
26.08.2025 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 650 «Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою просп.Металургів, буд.21, приміщення № 72,73 (площа 135,6 кв.м.) у м.Запоріжжі від 04.03.2025 року», яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення та запропоновано Концерну «МТМ» змінити порядок розподілу обсягу спожитої послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення № 72,73.
Позивачем виставлялися відповідачу на оплату рахунки за постачання теплової енергії. В матеріалах справи містяться Акти зняття показань приладів обліку у споживача по просп.Металургів, 21 у м.Запоріжжя.
За розрахунком позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), заборгованість ТОВ «Гранд-Авеню» перед Концерном «МТМ» за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за договором № 72205521 за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 складає 60952,72 грн.
За приписами ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).
Правовідносини між сторонами в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово - комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина 1 ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певно дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визнаних частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно статті 13 цього Закону.
Частиною 5 ст.13 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
За приписами ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, при цьому спільне майно багатоквартирного будинку представляє собою приміщення загального користування ( у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне , електричне , сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до п.8 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком представляє собою вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Згідно з ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, у тому числі допоміжних, несучих, огороджувальних та несуче-огороджувальних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівель і споруд, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
Отже, ТОВ «Гранд-Авеню» має статус співвласника багатоквартирного будинку розташованого за адресою: 69001, м.Запоріжжя, просп.Металургів, буд.21 / вул.Богдана Хмельницького, буд.24.
Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами.
За правилами статті 6 вказаного Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зафіксовано, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, при цьому договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач ( співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Розділом VІ вказаного Закону «Прикінцеві та перехідні положення» закріплено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01 травня 2019 року. Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі зі співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Відповідно до положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 (Методики № 315), окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проєкту будівлі/ будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.
Вказаною Методикою № 315 передбачено, що опалювальним приміщення, вважається приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Приміщення з індивідуальним опаленням - це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднало від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Пунктом 3 Методики № 315 визначений порядок розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг, який здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих ( приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (у тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за договором № 72205521 за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 у розмірі 60952,72 грн.
Апелянт стверджує, що суд не надав належної оцінки тому, що приміщення відповідача є окремим приміщенням з транзитними мережами опалення з 2010 року на підставі Технічних умов, а не лише з 2025 року. Наполягає на тому, що суд не перевірив розрахунків позивача, не з`ясував джерел походження даних про обсяги теплової енергії, не застосував належної методики розрахунку згідно з Методикою № 315, не врахував, що публічний договір № 72205521 не є укладеним через відсутність заяви-приєднання та доказів розміщення на сайті, а також безпідставно відмовив у призначенні судової експертизи та витребуванні доказів, чим позбавив можливості перевірити обґрунтованість позовних вимог. Відповідач звертає увагу залишення місцевим господарським судом поза увагою тієї обставини, що договір № 102188 від 2010 року є чинним, пролонгованим та містить узгоджені сторонами обсяги теплової енергії (1,06 Гкал на рік), які позивач безпідставно збільшив втричі. Апелянт вважає, що його заборгованість перед позивачем не може перевищувати 2281,00 грн, а оскаржуване рішення не містить мотивованої оцінки кожного аргументу, що є порушенням ст.238 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду врахувала наступне.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, через необґрунтовану відмову у призначенні судової експертизи, неповне з`ясування обставин справи та неправильну оцінку доказів. Апелянт стверджує, що приміщення № 72, 73 є окремим приміщенням з транзитними мережами опалення з 2010 року на підставі Технічних умов № 5581/14, а не лише з 2025 року, як зазначив суд першої інстанції, а також що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обсягів теплової енергії та правильності розрахунків.
Колегія суддів вважає зазначені доводи апеляційної скарги необґрунтованими, з огляду на таке.
Одним з основних доводів апеляційної скарги є твердження про неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У постанові Верховного Суду від 28.08.2025 у справі № 908/72/24 зазначено, що призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених ч.1 ст.99 ГПК України.
Сама по собі незгода апелянта з судовим рішенням про відмову у призначенні експертизи не може бути підставою для висновку про порушення судом норм процесуального права.
Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про призначення судової експертизи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення. Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами необхідності призначення у справі судової експертизи, не навів фактичних обставин справи, які не можуть бути встановлені на підставі наявних у справі доказів, та для встановлення яких необхідними є спеціальні знання. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення експертизи не впливає на обставини, що мають значення для справи, а поставлене питання не входить до предмета доказування в межах даної господарської справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. В матеріалах справи наявна значна кількість письмових доказів, зокрема, договір № 102188 від 01.04.2010, Технічні умови № 5581/14 від 08.11.2010, Додатки до договору, Технічний паспорт від 21.09.2021, Акт обстеження підвального приміщення від 04.03.2025, Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 650 від 26.08.2025 «Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою просп. Металургів, буд. 21, приміщення № 72,73 (площа 135,6 кв.м.) у м.Запоріжжі від 04.03.2025 року», рахунки на оплату, розрахунки позивача тощо. Вказані докази є достатніми для встановлення фактичних обставин справи, зокрема, визначення правового статусу приміщення, обсягів спожитої теплової енергії та правильності розрахунків позивача.
Колегія суддів враховує, що апелянт не навів жодних обґрунтованих доводів щодо неможливості встановлення обставин справи на підставі наявних доказів, а також неможливості самостійно замовити проведення експертизи та надати суду відповідний висновок експерта. Посилання апелянта на необхідність застосування спеціальних знань у сфері теплотехніки є необґрунтованим, оскільки правовий статус приміщення та обсяги спожитої теплової енергії визначаються на підставі наявних письмових доказів, а не потребують проведення спеціальних досліджень.
Апелянт стверджує, що приміщення № 72,73 є окремим приміщенням з транзитними мережами опалення з 08.11.2010 на підставі Технічних умов № 5581/14, а не лише з 04.03.2025, як зазначив суд першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що відповідно до Технічних умов № 5581/14 від 08.11.2010, виданих Концерном «МТМ» адресату ТОВ «Гранд-Авеню», у приміщенні, що реконструюється, нагрівальні прилади відсутні, по приміщенню проходять ізольовані теплопроводи і стояки внутрішньої системи опалення будинку. Однак самі по собі Технічні умови не є документом, який встановлює правовий статус приміщення як окремого приміщення з транзитними мережами опалення.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 04.03.2025 робочою комісією складено Акт обстеження підвального приміщення, а 26.08.2025 Виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв Рішення № 650, яким затверджено вказаний акт та визнано підвальні приміщення № 72, 73 окремим приміщенням з транзитними мережами опалення. Отже, правовий статус приміщення як окремого приміщення з транзитними мережами опалення виник саме з 04.03.2025.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що приміщення мало статус окремого приміщення з транзитними мережами опалення з 2010 року. Технічні умови від 08.11.2010 визначали технічні характеристики приміщення та порядок його реконструкції, однак не встановлювали правового статусу приміщення в розумінні Методики № 315. Статус окремого приміщення з транзитними мережами опалення визначається виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування у встановленому порядку.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що зменшуючи розмір позовних вимог, позивач врахував наявність у спірного приміщення статусу окремого приміщення з транзитними мережами опалення, здійснивши відповідний перерахунок за спірний період, тобто з листопада 2021 року по травень 2024 року.
Апелянт стверджує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обсягів теплової енергії, спожитих будівлею у спірний період, а також що позивач одноосібно змінив узгоджені сторонами показники річного обсягу теплової енергії та теплового навантаження.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем надано суду розгорнуту інформацію щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором № 72205521, рахунки за весь спірний період, акти приймання в експлуатацію лічильника обліку теплової енергії, акти перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії, акти зняття показань приладів обліку теплової енергії, акти обстеження теплового вузла. Вказані докази є належними та допустимими, вони підтверджують обсяги спожитої теплової енергії та правильність розрахунків позивача.
Крім того, суд першої інстанції перевірив розрахунок заборгованості, сформований позивачем, та дійшов висновку про його правомірність. Колегія суддів зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Суд першої інстанції виконав вказані вимоги, перевіривши розрахунок позивача та визнавши його обґрунтованим. Колегія суддів не вбачає підстав для сумніву у правильності розрахунків позивача, здійснених відповідно до Методики № 315 та на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Апелянт стверджує, що договір № 102188 від 01.04.2010 є чинним та пролонгованим, а публічний договір № 72205521 від 01.11.2021 не є укладеним. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання. Частиною 5 ст.13 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, співвласники багатоквартирного будинку за адресою: м.Запоріжжя, просп.Металургів, 21, рішення про вибір моделі договірних відносин не прийняли, а відтак публічний індивідуальний договір приєднання № 72205521 від 01.11.2021 вважається укладеним. Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо тверджень апелянта, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту розміщення типового індивідуального договору на офіційному сайті Концерну «МТМ», колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно зі ст.77 цього Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд першої інстанції встановив, що з тексту типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 слідує, що даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «МТМ» за адресою http://teploseti.zp.ua. Відповідачем документально не спростований факт розміщення типового індивідуального договору на офіційному сайті Концерну «МТМ». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних доказів на спростування факту розміщення договору на сайті позивача.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 26.01.2026 позивачем зменшено розмір позовних вимог до 60952,75 грн у зв`язку з визнанням приміщення № 72, 73 окремим приміщенням з транзитними мережами опалення на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 650 від 26.08.2025. Вказане зменшення позовних вимог свідчить про добросовісність позивача та врахування ним зміни правового статусу приміщення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі № 908/2617/24 є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Твердження апелянта про необхідність призначення судової експертизи є необґрунтованим, оскільки усі обставини справи у даному випадку можуть бути встановлені на підставі наявних письмових доказів, а відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення експертизи відповідає вимогам ч.1 ст.99 ГПК України. Суд першої інстанції надав оцінку поданим доказам, перевірив розрахунок позивача та дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів встановлює, що оскаржуване рішення відповідає вимогам ст.236 ГПК України, оскільки ґрунтується на повно і всебічно з`ясованих обставинах, підтверджених належними та допустимими доказами, та ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, без порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-АВЕНЮ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі № 908/2617/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі № 908/2617/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 02.10.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
О.І.Кучеренко