ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
02.10.2026 Справа № 910/11182/25 (910/10991/26)
За позовною заявою Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" арбітражного керуючого Ткачука О.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Міленіум."
про спростування майнових дій боржника та стягнення 540 000,00 грн.
в межах справи № 910/11182/25
За заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г, ідентифікаційний номер 00032129)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Представники сторін: не викликалися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/11182/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О".
До суду надійшла позовна заява розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" арбітражного керуючого Ткачука О.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Міленіум" про спростування майнових дій боржника та стягнення 540 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
До суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Міленіум.» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши вказане клопотання відповідача, судом встановлено наступне.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Міленіум.» із посиланням на положення ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України просить суд розглядати справу № 910/11182/25 (910/10991/26) у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обгрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що характер спірних правовідносин є нетиповим, оскільки стосується спростування господарської операції, яка вже відбулася, з підстав, які передбачені законодавством про банкрутство. При цьому, на переконання відповідача, вказане законодавство є досить новим та потребує окремого тлумачення судом із застосуванням висновків Верховного суду, наведених у позовній заяві та відзиві на позовну заяву. Крім того, предметом позову є стягнення грошової суми, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із даного приводу суд зауважує, що особливістю розгляду позовних заяв, заявлених в межах провадження у справі про банкрутство згідно абзацу 4 частини 2 статті 7 КУзПБ, є те, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Тобто КУзПБ, який є спеціальним законодавчим актом та має пріоритет над нормами ГПК, прямо визначає розгляд такої категорії справ за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд звертається до практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Мушта проти України", "Kreuz v. Poland", "Golder v. the United Kingdom", "Stanev v. Bulgaria", згідно якої право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, дозволеним за змістом, однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Згідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
При цьому загальні засади (принципи) господарського судочинства поширюються на будь-яке провадження, в тому числі і на спрощене у однаковій мірі.
Тому сторона у спрощеному провадженні має такі ж самі права як і у загальному позовному провадженні, які самою лише процедурою спрощеного провадження, як такою, не є обмеженими.
У відповідності до ч. 3 ст. ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Швидке вирішення справи є пріоритетним при розгляді справ про банкрутство, що покликане необхідністю забезпечення строків розгляду справи про банкрутство, яка є досить тривалою, і, відповідно, за умови розгляду спорів, стороною в яких є боржник за правилами загального позовного провадження збільшуються строки розгляду справи про банкрутство на невизначений і досить тривалий термін.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Доводи відповідача, покладені в обгрунтування існування необхідності у розгляді справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, щодо нетиповості спірних правовідносин, а також новизни законодавства про банкрутство судом відхиляються, оскільки позовними вимогами у даній справі є спростування майнових дій боржника та стягнення грошових коштів у розмірі 540 00,00 грн. При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.04.2019 та був введений в дію 21.10.2019 та діє вже протягом майже семи років.
Також, відповідачем до поданого відзиву не додано клопотання про витребування доказів/призначення експертизи, не заявлено наміру подати додаткові докази, тощо. Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Міленіум.» не наведено жодної обставини, яка була би важливою для розгляду даного спору та яку було би неможливо встановити за наявними у матеріалах справи письмовими документами/доказами.
За таких обставин, наявність заявленої позовної вимоги про стягнення грошової суми, яка перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не може бути самостійною та достатньою підставою для прийняття судом рішення про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, на переконання суду, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, з огляду на те, що відповідачем не доведено існування необхідності у розгляді справи № 910/11182/25 (910/10991/26) у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку відмовити відповідачу у задоволенні вказаного клопотання.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 12, 232, 234, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «Міленіум.» у задоволенні клопотання про розгляд справи № 910/11182/25 (910/10991/26) у судовому засіданні з повідомленням сторін.
2. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Д.В. Мандичев