ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/11182/25 (910/10679/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М. Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Заріцької Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О"
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Мандичев Д. В.) від 20.03.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Остапенко О. М., судді: Отрюх Б. В., Сотніков С. В.) від 28.05.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О"
до 1. Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
2. Акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України"
про визнання зобов`язання припиненим
в межах справи за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О"
про визнання банкрутом
за участі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Учасники справи:
представник позивача - не з`явився;
представник відповідача 1 - Шагірманов Д. О., адвокат;
представник відповідача 2 - Олійник А. О., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 26.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" (далі - Позивач) подало позов про визнання припиненим зобов`язання за Консорціумним кредитним договором від 09.06.2006 № 129/31/1-1 (далі - Кредитний договір), укладеним Позивачем з Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - Відповідач 1) та Акціонерним товариством "Державний експертно-імпортний банк України" (далі - Відповідач 2).
1.2. Позов обґрунтований припиненням зобов`язання Позивача та відповідних прав вимоги відповідачів за Кредитним договором, зобов`язання за яким забезпечені укладеним між сторонами 03.10.2007 іпотечним договором № 166/31/6 з передачею в іпотеку торговельно-офісного комплексу, оскільки відповідачі у позасудовому порядку звернули стягнення на зазначений предмет іпотеки, чим задовольнили свої вимоги за Кредитним договором, у зв`язку з чим відповідні зобов`язання Позивача за такою угодою є припиненими, а відповідачі позбавлені права вимоги щодо стягнення залишку заборгованості за Кредитним договором.
1.3. 19.11.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна арбітражної керуючої Ткачука О. В.
1.4. 21.01.2026 Позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14053/25, яке обґрунтовано необхідністю уникнути ухвалення взаємовиключних рішень у вказаній справі та у цій справі з огляду на вирішення у справі № 910/14053/25 спору щодо правомірності рішень про державну реєстрацію, якими відповідачі реалізували позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за банками відповідачів права власності на майно Позивача.
1.5. 17.02.2026 Позивач подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТОВ "Компанія "Мобіл Вест", Компанію "Подемос", Компанію з обмежено відповідальністю "Хебітер файненс лімітед", Компанію "Левіш венчєрз лімітед", ОСОБА_1 . Клопотання обґрунтовано впливом рішення у цій справі на права зазначених осіб як поручителів за зобов`язаннями Позивача за Кредитним договором згідно з умовами плану фінансової реструктуризації від 26.08.2020.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 20.03.2026 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026) про відмову у позові, відмовивши також у задоволенні клопотань Позивача про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для припинення зобов`язань Позивача за Кредитним договором через неповне задоволення вимог відповідачів як кредиторів за таким договором за рахунок звернення стягнення на передане Позивачем в іпотеку майно, ураховуючи, що є дійсними та підлягають застосуванню положення укладених між сторонами іпотечних договорів про те, що після завершення позасудового врегулювання за наслідком якого зобов`язання не було виконано в повному обсязі, наступні вимоги Іпотекодержателів (відповідачів) щодо виконання зобов`язання Іпотекодавцем (Позивачем) є дійсними, а також виходячи з того, що відмова відповідачів в односторонньому порядку від Плану фінансової реструктуризації від 26.08.2020 не свідчить про автоматичне припинення дії Договору про внесення змін від 09.09.2020 № 23 до Іпотечного договору № 166/31/6, докази визнання якого недійсними матеріали справи не містять.
Поряд з викладеним судами ураховано забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором окрім іпотекою, також порукою та заставою, через що недійсність наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, тоді як у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін.
Відхилення клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб мотивовано незазначенням Позивачем у позові про правовідносини відповідних осіб із Позивачем та їх вплив на зміст та підстави позовних вимог. Відхилення клопотання про зупинення провадження у цій справі мотивовано можливістю суду дослідити та встановити у цій справі обставини щодо припинення зобов`язань позивача за Кредитним договором, які належать до предмета доказування у цій справі, безвідносно до справи № 910/11182/25 (910/14053/25), предметом оскарження в якій є дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації за відповідачами права власності на передане в іпотеку майно Позивача відповідно до умов іпотечних договорів та положень статті 37 Закону України "Про іпотеку".
3. Встановлені судами обставини
3.1. 09.06.2006 відповідачі як кредитодавці та Позивач як позичальник уклали Консорціумний кредитний договір №129/31/1-2 (далі з додатковими угодами №1-66, далі - Кредитний договір)
3.2. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено Іпотечний договір № 166/31/6, зі змінами, посвідчений 03.10.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № кдз-5029, відповідно до якого Позивач передав в іпотеку відповідачам торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (літера "В") розташований за адресою: м. Київ, площа Спортивна, будинок 1 а, загальною площею 151 803, 3 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 185393880000 та земельну ділянку площею 1,379 га, розташовану за адресою: м. Київ, площа Спортивна, земельна ділянка 1А , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 14858580000, кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:76:058:0008.
3.3. Позивач як іпотекодавець та відповідачі як іпотекодержателі уклали Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. 31.03.2017 за реєстровим № 1547 з відповідними змінами до нього, відповідно до умов якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,1133 га, розташовану за адресою: м. Київ, площа Спортивна, земельна ділянка 1А , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 134930280000, кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:76:058:0013.
3.4. Відповідно до пп. 6.5.3.5 Іпотечного договору № 1076/31/6-3 від 11.03.2017 (у редакції Договору від 19.09.2020 № 23 про внесення змін) після завершення позасудового врегулювання (зокрема і способами, які передбачені в цьому застережені про задоволення вимог Іпотекодержателів), за наслідком якого зобов`язання не було виконано в повному обсязі, наступні вимоги Іпотекодержателів щодо виконання Зобов`язання Іпотекодавцем є дійсними.
Аналогічні положення містить п. 5.5.3.5 Іпотечного договору № 166/31/6 від 03.10.2007.
3.5. Виконання зобов`язань за Консорціуми кредитним договором №129/31/1-1 від 09.06.2006 забезпечено, окрім іпотеки, порукою та заставою.
3.6. 26.08.2020 банки відповідачів як кредитодавці, Позивач як боржник, та ТОВ "Компанія "Мобіл Вест", компанія Podemos LLP, компанія Budley Coast Limited, компаніґ Hetiber Finance Limited, компаніґ Lavish Ventures Limited, ОСОБА_1 як поручителі та/або майнові поручителі підписали План реструктуризації.
Відповідно до статті 4.03 Плану реструктуризації за взаємною згодою Сторони домовились, що Банки-Учасники мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору частково або в повному обсязі.
У підпункті а) пункту 3 статті 4.03 Плану реструктуризації передбачено, що у разі розірвання договору внаслідок відмови Банків-Учасників від нього настають наслідки у вигляді настання строку погашення Кредиту та вся сума заборгованості вважатиметься такою, що підлягає сплаті в цей день.
3.7. На виконання Плану реструктуризації 09.09.2020 Банки відповідачів та Позивач уклали Додаткову угоду № 67, якою внесено зміни до Кредитного договору (Консорціумного кредитного договору) та змінено валюту виконання частини зобов`язання, визначено зобов`язання Позивача перед банками відповідачів: 1. Погашення Основної суми боргу: 1.1. Перед АТ "Ощадбанк" як Банком-Координатором у розмірі:- 2 760 427 156 грн 69 коп.; 226 525 141,96 доларів США; 1.2. Перед АТ "Укрексімбанк" як Банком-Учасником у розмірі: 816 593 604,34 гривень;- 51 818 341,89 доларів США; 1 118 007,84 євро з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2039, із погашенням згідно з графіком та на умовах, зазначених у Кредитному договорі. 2. Погашення Процентної суми боргу: 2.1. перед АТ "Ощадбанк" як Банком-Координатором у розмірі:- 5 877 502 659 грн 23 коп.; 2.2. перед АТ "Укрексімбанк" як Банком-Учасником у розмірі:- 1 536 851 332 грн 25 коп.; із терміном сплати не пізніше 31.01.2044, із погашенням згідно з графіком та на умовах, зазначених у Консорціумному кредитному договорі. 3. сплачувати проценти за користування кредитними коштами в строки (терміни), передбачені Консорціумним кредитним договором, в розмірі:- процентної ставки 3,65 % річних у гривні, доларах США та євро на умовах, передбачених Консорціумним кредитним договором,- процентної ставки 4,15 % річних у гривні, доларах США та євро на умовах та у випадках, передбачених Консорціумним кредитним договором (далі - Проценти); 4. сплачувати комісійні винагороди в строки та на умовах, зазначених у Консорціумному кредитному договорі; (Основна сума боргу, Процентна сума боргу, проценти за користування кредитними коштами та комісійні винагороди - далі разом - Грошове зобов`язання) 5. сплачувати штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов`язань за Консорціумним кредитним договором, а також інші платежі, що підлягають сплаті згідно з умовами Консорціумного кредитного договору; 6. відшкодовувати Банкам витрати та збитки в повному обсязі.
3.8. 14.02.2025 банки відповідачів повідомили Позивача про односторонню відмову від Плану реструктуризації від 26.08.2020, відкликання кредиту та необхідність дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором.
3.9. 29.05.2025 відповідачі направили Позивачу вимогу-повідомлення про усунення порушення грошового зобов`язання за Кредитним договором та Іпотечним договором протягом 30 робочих днів з дати направлення вимоги, та про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання зобов`язань.
3.10. 26.07.2025 приватний нотаріус Гамаль І. М. провів реєстраційні дії щодо звернення стягнення на предмети іпотеки у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", а саме: на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80092483 від 26.07.2025 08:51:09 здійснив перереєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 185393880000 з Позивача на банки відповідачів; на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80092419 від 26.07.2025 08:13:28 здійснив перереєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 14858580000 з Позивача на банки відповідачів; на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80092451 від 26.07.2025 08:36:41 здійснив перереєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 134930280000 з Позивача на банки відповідачів.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 10.06.2026 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 і ухвалити нове рішення - про задоволення позову у повному обсязі.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами Позивача в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми статті 36 Закону України "Про іпотеку", не врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, які викладені у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, про неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання у розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність), а відповідно і про припинення відповідного зобов`язання боржника, забезпеченого іпотекою; через що суди не врахували недійсність будь-яких наступних вимог відповідачів як кредиторів за Кредитним договором до Позивача після набуття відповідачами як іпотекодержателями права власності на предмет іпотеки з огляду на помилковий висновок судів про чинність та можливість застосування умов Договору № 23 про внесення змін до Іпотечного договору № 166/31/6, які є похідними від Плану фінансової реструктуризації, від якого відповідачі відмовились в односторонньому порядку, у зв`язку з чим втратили свою юридичну силу з моменту його припинення 14.02.2025.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи відповідачів у відзивах на касаційну скаргу, у якому ці особи заперечують обґрунтування, викладені в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до:
- дійсності та законності в силу закону зобов`язань Позивача за Кредитним договором після звернення на предмет іпотеки, що забезпечував виконання таких зобов`язань, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє основне зобов`язання автоматично);
- погодження сторонами у Кредитному договорі умов щодо повної відповідальності Позивача як позичальника усім належним йому майном у тому числі коштами, за виконання зобов`язань за цим договором перед відповідачами як кредиторами;
- щодо чинності умов за договорами про внесення змін до Договорів застави як їх невід`ємної складової, а відповідно і чинності зобов`язань, які виникли і продовжують існувати саме на підставі Кредитного договору, а не Плану фінансової реструктуризації;
- посилання скаржника на нерелевантну судову практику, оскільки за обставинами справи № 761/36873/18, на висновки Великої Палата Верховного Суду в якій послався скаржник, зобов`язання виникли за кредитним договором, що має споживчий характер, кредитором є фізична особа, тоді як у спірних правовідносинах Кредитний договір укладено з юридичною особою, зобов`язання забезпечено декількома видами забезпечення у вигляді іпотеки, поруки та застави;
- недобросовісної та суперечливої поведінки Позивача, який після звернення до суду з позовом у цій справі в межах справи № 910/2221/25 визнав заборгованість за Кредитним договором перед відповідачами, а в межах справи № 910/10837/25 оспорює Кредитний договір.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо умов та підстав припинення зобов`язання, забезпеченого іпотекою майна боржника
7.1. Суди встановили, що предметом спору стало зобов`язання Позивача за Кредитним договором перед банками відповідачів, оскільки Позивач заперечує їх права за Кредитним договором, вважаючи свої зобов`язання за такою угодою припиненими внаслідок звернення відповідачами стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку з набуттям відповідачами як іпотекодержателями права на предмети іпотеки, якими забезпечувалось виконання зобов`язання Позивача за Кредитним договором.
7.2. У зв`язку з цим Суд звертається до законодавчого регулювання зобов`язання, забезпеченого заставою майна боржника.
Загальне правило припинення зобов`язання, визначене статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином.
Поряд з цим припинення зобов`язання, забезпечене іпотекою майна боржника, має певні особливості.
7.3. Відповідно до положень частини першої статті 572 ЦК України загальне правило забезпечення виконання зобов`язання заставою майна, до якого належить і іпотека (стаття 575 ЦК України), передбачає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
7.4. Правовий механізм існування іпотеки як окремого інституту в зобов`язальних правовідносинах регулюється спеціальним законом, Законом України "Про іпотеку".
Підстави виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовані нормами ЦК України та Законом України "Про іпотеку".
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Частиною четвертою цієї статті Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
7.5. Відповідно до статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з частинами першою - п`ятою статті 37 Закону України "Про іпотеку" (дія положень якої зупинена згідно з пунктом пункт 52 розділу VI цього Закону у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки стосовно нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами):
- іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання;
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі;
- рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді;
- іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності; у разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
7.6. У застосуванні наведених положень Закону України "Про іпотеку" Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, звертаючись до висновків Верховного Суду України у постанові від 22.03.2017 у справі № 6-2967цс16, підкреслила, що Законом України "Про іпотеку" передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Велика Плата Верховного Суду, звернувшись також до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 30.03.2016 у справі № 6-1851цс15, зазначила, що при вирішенні категорії справ про звернення стягнення на предмет іпотеки суди повинні встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб урегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом як правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені договором іпотеки.
7.7. Отже позасудові способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом як правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя, можуть бути застосовані, якщо такі умови передбачені договором іпотеки.
7.8. Щодо задоволення у спірних правовідносинах вимог відповідачів як кредиторів за Кредитним договором до Позивача за рахунок предметів іпотеки в порядку позасудового врегулювання з набуттям іпотекодержателями прав на предмети іпотеки, що має певні особливості, то згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку":
- позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша);
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону України "Про іпотеку" (частина третя).
- у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності/спеціальне майнове право на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору 9частина п`ята).
7.9. При цьому законодавець встановив відмінні наслідки завершення позасудового врегулювання за вимогами іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником фізичною особою та боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до приписів частини шостої статті 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання:
- боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;
- боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Крім цього, частиною сьомою цієї статті Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
7.10. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини недостатності для задоволення вимог відповідачів як кредиторів майна Боржника, переданого ним в іпотеку відповідачам як забезпечення виконання зобов`язання Позивача за укладеним між сторонами Кредитним договором (що скаржник не заперечує), погодження сторонами позасудового способу задоволення вимог відповідачів як кредиторів за Кредитним договором до Позивача за рахунок належних Позивачу предметів іпотеки, а саме в порядку позасудового врегулювання з набуттям іпотекодержателями прав на предмети іпотеки (пункти 3.1- 3.4), Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для припинення зобов`язань Позивача за Кредитним договором через неповне задоволення вимог відповідачів як кредиторів за таким договором за рахунок звернення стягнення на передане Позивачем в іпотеку майно.
7.11. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1) з апелюванням зокрема до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми статті 36 Закону України "Про іпотеку" та до неврахування цими судами висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування такої норми, які викладені у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, з огляду на таке.
По-перше, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 сформульовані щодо правовідносин, які виникли за кредитним договором, зобов`язання за яким забезпечені іпотекою майна боржника, в яких позичальником та боржником є фізична особа, на відміну від правовідносин у цій справі, в яких позичальником та боржником є юридична особа Позивача.
Крім цього, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 були сформульовані щодо застосування відповідних положень статті 36 Закону України "Про іпотеку" у її попередній редакції (пункт 8.1 постанови від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18), яка є відмінною від тієї редакції статті 36 Закону України "Про іпотеку", що є чинною на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, та згідно з якою законодавець передбачив відмінні наслідки завершення позасудового врегулювання за вимогами іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником фізичною особою та боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем (пункт 7.9).
Тож висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, на необхідності врахування яких наполягає скаржник (пункт 5.1), є нерелевантними для врахування та застосування у цій справі через відмінність і обставин (суб`єктного складу) справи з цією справою, і норм, які були застосовані судами у зазначеній та у цій справі.
7.12. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) з апелюванням до втрати юридичної сили змін згідно з Договором № 23 про внесення змін до Іпотечного договору № 166/31/6 з моменту припинення 14.02.2025 Плану фінансової реструктуризації через відмову відповідачів від такого плану в односторонньому порядку, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.
7.13. Умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника визначені Законом України "Про фінансову реструктуризацію", норми якого у спірних правовідносинах застосовуються у редакції цього Закону, чинній станом на момент підписання, зокрема Позивачем та відповідачами Плану реструктуризації у серпні 2020 року (пункт 3.6 цієї постанови).
7.14. Відповідно до пункт 23 частини першої статті 1 зазначеного Закону процедура фінансової реструктуризації визначена як комплекс заходів з реструктуризації грошового зобов`язання та/або господарської діяльності боржника, що здійснюється на умовах та в порядку, встановлених цим Законом.
Вплив фінансової реструктуризації на іпотеку та заставу регламентований положеннями статті 26 цього Закону, згідно з якими визначена і правова природа плану реструктуризації, а також наслідки затвердження такого плану для сторін відповідних зобов`язань, а саме:
- затвердження сторонами плану реструктуризації не є новацією та не призводить до припинення договорів щодо забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі договорів іпотеки чи застави майна боржника та/або поручителя, якщо сторони не домовилися про інше (абзац перший частини першої);
- договори про забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі договори іпотеки чи застави майна боржника, залишаються чинними та не змінюють пріоритет обтяження, якщо інше не передбачено планом реструктуризації, за умови згоди забезпеченого кредитора, на користь якого створено забезпечення (абзац другий частини першої);
- якщо планом реструктуризації передбачена зміна обсягу, умов та пріоритету іпотеки, застави чи обтяження, забезпечений кредитор, що є заставодержателем (іпотекодержателем), та боржник (поручитель) протягом 10 робочих днів з моменту підписання плану реструктуризації повинні внести зміни до відповідних договорів іпотеки, застави чи обтяження майна боржника (поручителя) та в разі необхідності вжити заходів до реєстрації зміни відомостей про обтяження (абзац перший частини другої);
- зміна пріоритету на предмет забезпечення здійснюється виключно за згодою заставодержателя (іпотекодержателя) (абзац другий частини другої).
7.15. У зв`язку з викладеним, а саме виходячи з того, що:
- план реструктуризації не є новацією та не призводить до припинення договорів щодо забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі договорів іпотеки чи застави майна боржника та/або поручителя;
- суди не встановили тих обставин, що сторони у спірних правовідносинах домовлялись про інше згідно з умовами Плану реструктуризації;
- за положеннями частини першої статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами;
Суд доходить висновку про те, що всі зміни, внесені до чинних договорів іпотеки між сторонами, що мало місце у спірних правовідносинах, зберігають свою юридичну силу, чинність та обов`язковість, у розумінні статті 629 ЦК України, незалежно від передумов та підстав, за яких відповідні зміни до таких угод (договорів були внесені).
У цьому висновку Суд виходить з наведеної правової природи плану реструктуризації, який не є новацією, зокрема у розумінні статті 604 ЦК України, а тому і не є частиною договору/договорів, за якими виникло відповідне зобов`язання та забезпечується його виконання. Тож умови такого плану як комплексу заходів з реструктуризації грошового зобов`язання, які не є внесенням змін до договору/договорів, за яким виникло таке зобов`язання, якщо сторони не домовились у такому плані про інше, не можуть підміняти собою і умови щодо забезпечення виконання грошового зобов`язання, яке реструктуризується.
Тож, припинення правовідносин за планом реструктуризації внаслідок відмови від нього з підстав, визначених та погоджених сторонами у такому плані (стаття 4.03 Плану реструктуризації, пункт 3.6), не скасовує та не припиняє правовідносини сторін за грошовим зобов`язанням, яке реструктуризувалось за таким планом, з урахуванням також і тих змін/доповнень, як до договору, за яким у боржника виникло відповідне грошове зобов`язання, так і до договорів, за якими забезпечувалось виконання такого зобов`язання, що були здійснені/внесені на виконання умов плану реструктуризації, оскільки невід`ємною, а тому обов`язковою до виконання у розумінні статей 629, 651 ЦЦ України, частиною договорів є і зміни, внесені до них, на чинність яких не впливає факт припинення правовідносин за планом реструктуризації, відповідно до умов якого такі зміни були внесені.
7.16. Суд також враховує встановлені судами обставини забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором окрім іпотеки, порукою та заставою (пункт 3.5), положення частини сьомої статті 37 Закону України "Про іпотеку" (пункт 7.10) та висновки щодо застосування цих положень, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 у кредитних правовідносинах за наявності декількох видів або предметів забезпечення, відповідно до яких у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.
7.17. Таким чином, доводи скаржника про незаконність відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позову про визнання припиненим зобов`язання Позивача перед відповідачами за Кредитним договором, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
Отже висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
7.18. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
7.19. Дійшовши висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та -без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 у справі № 910/11182/25 (910/10679/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк