ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.10.2026 Справа № 910/12927/23 (910/8159/26)
За позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Імпорт"
про стягнення 3 099 421,35грн.
в межах справи №910/12927/23
За заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"(69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний номер 00130926)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12927/23 за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток".
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражний керуючий Череватий Л.Б. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Імпорт" про стягнення заборгованості у розмірі 3 099 421,35грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Імпорт" наступні документи та інформацію: копії усіх без виключення Договорів, укладених між ТОВ "Паверсток" (код ЄДРПОУ 43016569) та ТОВ "Альянс Імпорт" за період з 01.12.2019 по 02.07.2026 року з усіма без виключення додатками до них (Додаткові угоди, Додаткові договори тощо); актуальну інформацію про стан виконання, чинність, наявність/відсутність заборгованості щодо усіх без виключення Договорів, укладених між ТОВ "Паверсток" (код ЄДРПОУ 43016569) та ТОВ "Альянс Імпорт" за період з 01.12.2019 по 02.07.2026; копії усіх без виключення: актів взаємозвірки по договорам, що створені за результатом укладених Договорів; рахунків, що виставлені ТОВ "Паверсток" (код ЄДРПОУ 43016569) за укладеними Договорами; документів на підтвердження оплати ТОВ "Альянс Імпорт" за укладеними Договорами; платіжних доручень, актів зарахування взаємних однорідних вимог, угод про переуступку боргу або будь-яких інших документів, які підтверджують факт розрахунку по договорам з ТОВ "Паверсток" (код ЄДРПОУ 43016569) за період з 01.12.2019 по 02.07.2026 року; накладних на товар, актів приймання-передачі товару, актів виконаних робіт, актів наданих послуг підписаних з ТОВ "Паверсток" (код ЄДРПОУ 43016569); інші документи, що надавались ТОВ "Альянс Імпорт" та ТОВ "Паверсток" (код ЄДРПОУ 43016569) на виконання укладених Договорів.
Так, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету позивача 16.07.2026 о 12:34 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 16.07.2026.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 16.07.2026 о 12:34 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 16.07.2026.
18.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Під час виконання повноважень ліквідатора щодо виявлення та формування ліквідаційної маси боржника, ліквідатором ТОВ «Паверсток» за результатом аналізу руху грошових коштів відповідно до виписки з банківського рахунку ТОВ «Паверсток» № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», встановлено, що ТОВ «Паверсток» 21.06.2022 здійснено переказ грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн. на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Імпорт» із призначенням платежу: «оплата за послуги з маркетингу зг договору №01/01-1 від 01,01,2022 р/ф від 01,06,2022, в т.ч. ПДВ 20% - 333333.33 грн».
12.06.2025 ліквідатором ТОВ «ПАВЕРСТОК» Череватим Л.Б. направлено до ТОВ «Альянс Імпорт» запит арбітражного керуючого № 12/06/2025-1 від 12.06.2025 з проханням надати інформацію та копії документів.
Крім того, на адресу відповідача ліквідатор ТОВ «ПАВЕРСТОК» арбітражний керуючий Череватий Л.Б. направив вимогу про сплату заборгованості № 02/06/2026-37 від 01.06.2026.
Проте, відповіді на запит № 12/06/2025-1 від 12.06.2025 від ТОВ «Альянс Імпорт» не надійшло, грошові кошти на вимогу № 02/06/2026-37 від 01.06.2026 відповідачем не повернуто.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.
Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Як установлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи виписками по особовим рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «Паверсток» останнім перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. із посиланням у призначенні платежів на договір про надання послуг із маркетингу.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Однак, до матеріалів справи оригінал або копію укладеного між сторонами договору про надання послуг із маркетингу не долучено, інших доказів що підтверджували би правомірність отримання від позивача відповідачем грошових коштів у загальній сумі 2 000 000,00 грн. не надано.
Також, судом прийняті до уваги посилання позивача на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач не має зареєстрованих видів економічної діяльності (КВЕД) у сфері маркетингу, реклами, досліджень ринку чи надання консалтингових послуг.
Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Оскільки відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про наявність достатніх правових підстав для утримання ним 2 000 000,00 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України). Проценти, визначені статтею 536 ЦК України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказано правову позицію про те, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 указала, що недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених позивачем 3 % річних у розмірі 234 410,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 865 010,39 грн., нарахованих за період прострочення з 01.07.2022 по 30.06.2026 на суму 2 000 000,00 грн., суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення цих сум у повному обсязі.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн., суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Між ТОВ «ПАВЕРСТОК» (далі - Клієнт) та Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» (далі - Об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги № 2 від 28.02.2025 про надання правової допомоги.
Згідно пункту 3 Договору про надання правової допомоги вартість надання правової допомоги визначається Об`єднанням щодо кожного окремого дебітора Товариства з обмеженою відповідальністю «Паверсток» у Акті про надання правової допомоги та не може перевищувати 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) за одного дебітора.
Факт надання правової допомоги за цим Договором підтверджується Актом про надання правової допомоги, який складається Об`єднанням та направляється Клієнту разом з підготовленими проектами документів, сформованими за дорученням Клієнта (п. 4 Договору про надання правової допомоги).
Відповідно до Акту про надання правової допомоги № 30 від 02.07.2026 розмір витрат на професійну правничу допомогу за підготовку проекту позовної заяви становить 50 000,00 грн.
Дана сума сплачена ТОВ «Паверсток» на користь Професійного адвокатського об`єднання «Правовий альянс», що підтверджується платіжною інструкцією № 2245 від 27.03.2026 на загальну суму 240 000,00 грн.
Згідно частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги ціну позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Імпорт" (65026, місто Одеса, вул. Приморська (Приморський р-н), будинок 18, приміщення А; ідентифікаційний код 41240792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) 2 000 000 (два мільйони) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 865 010 (вісімсот шістдесят п`ять тисяч десять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 234 410 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 96 коп. трьох відсотків річних, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 193 (тридцять сім тисяч сто дев`яносто три) грн. 06 коп., 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.10.2026
Суддя Д.В. Мандичев