ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"01" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/881/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі
за позовом Комунального підприємства ''РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС'' Рівненської міської ради (33019, місто Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 23, код ЄДРПОУ 03362844)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (33013, місто Рівне, вул. Князя Володимира, будинок 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003)
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 4 637 690 грн 25 коп.
у судове засідання представники з`явилися:
- від позивача: не з`явився;
- від відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
19 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Комунального підприємства ''РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС'' Рівненської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 4 637 690 грн 25 коп.
Рішенням від 22.01.2026 позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди №3 від 14.08.2023, №5 від 12.09.2023 та №6 від 18.12.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16009-ВЦ від 02.03.2023, укладеного між позивачем та відповідачем. Ухвалено стягнути із ТОВ "РОЕК" на користь КП ''РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС'' РМР 4 637 690 грн 25 коп. грошових коштів як правовий наслідок недійсності додаткових угод та 62 919 грн 48 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, ТОВ "РОЕК" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Супровідним листом № 918/881/25/229/26 від 25.02.2026 матеріали справи № 918/881/25 було направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 апеляційну скаргу ТОВ "РОЕК" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 січня 2026 року у справі №918/881/25 залишено без змін.
15 вересня 2026 року до Господарського суду Рівненської області від боржника ТОВ "РОЕК" надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, а саме - рішення від 22.01.2026 у справі № 918/881/25.
Ухвалою від 17.09.2026 заяву ТОВ "РОЕК" про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі № 918/881/25 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2026. Запропоновано позивачу (стягувачу) у строк до 29.09.2026 (включно) надати суду письмові пояснення на заяву відповідача (боржника) про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі № 918/881/25.
22 вересня 2026 року до Господарського суду Рівненської області повернулися матеріали справи із суду апеляційної інстанції.
22 вересня 2026 року на виконання рішення від 22.01.2026 у справі № 918/881/25 видано відповідний наказ.
01 жовтня 2026 року від відповідача (боржника) надійшла заява в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України про проведення судового засідання 01.10.2026 без участі представника боржника, до якої долучено докази часткової оплати заборгованості перед стягувачем у розмірі 772 948 грн 38 коп.
01 жовтня 2026 року ані стягувач, ані боржник (заявник) не забезпечили явку уповноважених представників.
Згідно з ч. 2 та абз 1 ч. 3 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Судом встановлено, що стягувач та боржник належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали від 17.09.2026 до електронних кабінетів КП ''РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС'' РМР та ТОВ "РОЕК" у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 17.09.2026 після 17:00 год.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак позивач (стягувач) та відповідач (боржник) вважаються такими, що отримали ухвалу від 17.09.2026 - 18.09.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на вчинену відповідачем 01.10.2026 заяву в порядку ст. 196 ГПК України, - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду заяви ТОВ "РОЕК" про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі без участі представників стягувача (позивача) та боржника (відповідача).
Дослідивши матеріали заяви про розстрочення виконання рішення, судом встановлено, що заява обґрунтована сукупністю обставин, які, на думку відповідача (боржника) істотно ускладнюють одномоментне виконання рішення, однак не виключають можливості його повного виконання у майбутньому. Обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення, боржник називає зокрема своє складне фінансове становище, спричинене наслідками воєнного стану, зниженням рівня розрахунків споживачів за електричну енергію, необхідністю здійснення закупівлі електроенергії за попередньою оплатою та виконанням товариством функцій постачальника універсальних послуг і постачальника останньої надії. Одноразове стягнення 4 637 690,25 грн, з огляду на специфіку діяльності товариства та його значення для забезпечення електропостачання споживачів Рівненської області, може істотно погіршити його фінансовий стан та створити ризики для належного виконання ним функцій з постачання електричної енергії. Водночас відповідач заявляє, що не ухиляється від виконання судового рішення та гарантує його повне виконання шляхом сплати присудженої суми рівними щомісячними платежами протягом шести місяців. У даному випадку розстрочка спрямована на забезпечення реального виконання судового рішення із одночасним дотриманням балансу інтересів боржника та стягувача.
У зв`язку з цим боржник пропонує графік розстрочення коштів в сумі 4 637 690,25 гривень строком на шість місяців, а саме: вересень 2026 року - 772 948,38 грн.; жовтень 2026 року - 772 948,38 грн.; листопад 2026 року - 772 948,38 грн.; грудень 2026 року - 772 948,37 грн.; січень 2027 року - 772 948,37 грн.; лютий 2027 року - 772 948,37 грн.
Крім того, у заяві від 01.10.2026 стягувач зазначає, що вже оплатив першу суму по графіку за вересень 2026 року - 772 948,38 грн., в підтвердження чого надав платіжну інструкцію № 21644 від 29.09.2026.
Судом встановлено, що позивач (стягувач) не надав суду заперечень на заяву ТОВ "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі, а також не забезпечив явку уповноваженого представника для надання пояснень з приводу правової позиції позивача у даному питанні виконання рішення.
Розглянувши доводи заявника (боржника), дослідивши матеріали справи, суд зауважує наступне.
Згідно з правилами ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно із нормами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Норми ст. 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.01.2026 присуджено до стягнення з ТОВ "РОЕК" на користь КП ''РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС'' РМР 4 637 690 грн 25 коп. грошових коштів як правовий наслідок недійсності додаткових угод та 62 919 грн 48 коп. судового збору.
29 вересня 2026 року боржник в погашення заборгованості сплатив для позивача 772 948 грн 38 коп.
Відтак залишок заборгованості боржника перед стягувачем становить 3 927 661 грн 35 коп.
Розстрочення виконання рішення - це процесуальний інститут, передбачений ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, який полягає у наданні судом дозволу боржнику виконати рішення не відразу, а частинами у визначені строки за встановленим графіком.
Суд відзначає, що відповідно до диспозиції ст. 331 ГПК України, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі № 873/145/21 вказаний правовий висновок, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, лише комплексне дослідження усіх доводів заявника за наявності відповідних доказів надає суду можливість застосувати розстрочку виконання рішення суду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що боржник ТОВ "РОЕК" було створене на виконання абзацу 3 п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону, України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII від 13.04.2017 (далі - Закон) у результаті здійснення заходів з відокремлення, для забезпечення постачання електричної енергії споживачам, та почало постачання електричної енергії споживачам з 01.01.2019, згідно отриманої ліцензії (Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429). Відповідно абзацу 4 п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону та ліцензії, ТОВ "РОЕК" виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території - Рівненської області. Пунктом 93 ст. 1 Закону визначено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам. Основним та єдиним видом діяльності ТОВ «РОЕК» є постачання електроенергії споживачам, шляхом її закупівлі на окремих сегментах ринку на умовах попередньої оплати.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, згідно Наказу Міністерства енергетики України № 104 від 04.03.2022, тимчасово, на період дії воєнного стану, споживачі, яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником переводяться до постачальника універсальних послуг на закріпленій території. Таким чином, з 04.03.2022 ТОВ "РОЕК", крім виконання функцій постачальника універсальних послуг на території Рівненської області, частково виконує функцію Постачальника останньої надії, що як доводить боржник суттєво збільшило навантаження на фінансові ресурси юридичної особи ТОВ "РОЕК", та обмежило їх обсяги, оскільки фактичні обсяги купованої електричної енергії на об`єднаних сегментах ринку електричної енергії за попередню оплату збільшились, а контрагенти які перейшли в якості споживачів - в основній масі здійснюють оплату згідно фактично спожитих обсягів товару - електричної енергії.
Боржник стверджує, що з огляду на повномасштабну війну рівень оплат споживачами вартості отриманої електричної енергії катастрофічно знизився, що змусило Товариство здійснювати закупівлю електричної енергію, в тому числі за кредитні кошти. Також суттєвий негативний вплив на діяльність Товариства мають обставини щодо несвоєчасного виконання своїх зобов`язань перед постачальниками універсальних послуг з боку інших учасників ринку електричної енергії.
При оцінці можливості застосування розстрочення виконання рішення як заходу, що забезпечує баланс між інтересами стягувача та збереженням господарської діяльності боржника суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24:
"Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції")."
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо розстрочення виконання рішення у даній справі, з урахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду суд вказує, що сама по собі відсутність власних грошових коштів або недостатнє фінансування не є тією обставиною, яку слід вважати істотною та як наслідок виключною при ухваленні судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, адже в такому випадку обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили втрачало б свою правову цінність як акт правосуддя.
При цьому суд вважає встановленими обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що свідчить про наявність підстав для розстрочення виконання рішення.
Вирішуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд вважає за доцільне врахувати ті обставини, що ТОВ "РОЕК" є єдиним постачальником універсальних послуг на території Рівненської області, від якого залежить надійне та якісне забезпечення електричною енергію населення всього регіону. Джерелом доходів ТОВ "РОЕК" є оплата за поставлену електричну енергію споживачам, та надані послуги в рамках положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 (із змінами та доповненнями) яким на Товариство покладено виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, інші джерела доходів відсутні. В той же час виконуючи функції постачальника електричної енергії, Товариство забезпечує стабільне постачання електричної енергії не лише населенню, а також органам державної влади та місцевого самоврядування, комунальним установам, закладам освіти, дитячим будинкам, лікарням, пологовим будинкам, військовим формуванням, правоохоронним органам, судам та іншим підприємствам, установам та організаціями, які мають стратегічне значення для всього регіону.
Суд враховує, що опалювальний сезон 2026/27 років має розпочатися у жовтні 2026 року і триватиме до квітня 2027 року. Наразі в Україні триває воєнний стан, а енергетична система України продовжує зазнавати систематичних атак, унаслідок яких пошкоджуються та руйнуються об`єкти генерації, передачі та розподілу електричної енергії. Такі пошкодження безпосередньо впливають на стабільність функціонування енергосистеми, створюють додаткове фінансове та організаційне навантаження на учасників ринку електричної енергії та потребують забезпечення безперебійного постачання електроенергії споживачам.
В той час як негайний початок примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 22.01.2026 може призвести до певного обмеження господарської діяльності ТОВ «РОЕК», зокрема у зв`язку з можливим арештом коштів на рахунках Товариства, що, у свою чергу, створить ризики для своєчасного виконання ним зобов`язань перед учасниками ринку електричної енергії та належного забезпечення електропостачання споживачів.
На переконання суду, це є важливою обставиною, яка підлягає врахуванню під час вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення, оскільки дозволяє забезпечити баланс інтересів стягувача та боржника і водночас не допустити негативних наслідків для безперебійного постачання електричної енергії споживачам.
Суд враховує, що рішення у справі № 918/881/25 від 22.01.2025 може бути розстрочене виключно до 22.01.2027, адже згідно з ч 5 ст. 331 ГПК України розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При цьому до 22.01.2027 залишається приблизно 3,5 місяці.
Суд виснує, що період у близько 3,5 місяців є відносно нетривалим, проте його надання дозволить ТОВ "РОЕК" поступово виконати судове рішення без надмірного одномоментного фінансового навантаження. У той же час цей строк розстрочення не створить неймовірно істотної затримки у відновленні прав стягувача та безперечно забезпечить розумний баланс інтересів обох сторін, оскільки ТОВ "РОЕК" отримає можливість належним чином виконати рішення, а стягувач - отримати присуджені йому кошти.
У свою чергу, суд враховує, що заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості призведуть до арешту коштів відповідача, що може призвести до зриву підготовки до опалювального сезону 2026/2027 у Рівненській області. Такий розвиток подій, у свою чергу, завдасть шкоди суспільним інтересам - зокрема споживачам послуг з постачання електроенергії.
Розстрочення виконання рішення у даній справі не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
На думку суду, у даному випадку затримка у виконанні рішення зумовлена особливими та непереборними обставинами, оскільки боржник не може вплинути на надходження коштів від споживачів за фактично надані послуги з постачання електричної енергії. Саме ці кошти становитимуть реальне джерело виконання рішення, і їх надходження залежить від фактичного надання послуг, а не від фінансових ресурсів боржника станом на жовтень 2026 року (дата розгляду заяви про розстрочення).
Суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менш ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення п. 1 статті 6 Конвенції (наприклад, справа "Корнілов та інші проти України").
Таким чином, при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, суд урахував зокрема, матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, та інші обставини справи.
Із урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі № 918/881/25. При цьому суд зауважує, що запропонований графік погашення виходить за межі одного року з моменту ухвалення рішення (боржник просить розстрочити до лютого 2027 року), а відтак підлягає коригуванню судом до 22.01.2027. При цьому суд враховує здійснену боржником 29.09.2026 проплату.
Оскільки залишок заборгованості Боржника перед Стягувачем становить 3 927 661 грн 35 коп., суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення шляхом щомісячної сплати по 981 915 грн 34 коп., при цьому останній платіж становитиме 981 915 грн 33 коп.
Суд звертає увагу сторін, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочки виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 196, 202, 331, 233, 234 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі № 918/881/25 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 22.01.2026 у справі № 918/881/25 із 01.10.2026 у межах залишку заборгованості 3 927 661 грн 35 коп., щомісячними платежами за наступним графіком:
- до 22.10.2026 - 981 915 грн 34 коп.
- до 22.11.2026 - 981 915 грн 34 коп.
- до 22.12.2026 - 981 915 грн 34 коп.
- до 22.01.2026 - 981 915 грн 33 коп.
3. У решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" про розстрочення виконання рішення від 22.01.2026 у справі № 918/881/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано "05" жовтня 2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О.Пашкевич