ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/22663/25
УХВАЛА
за наслідками провадження
за нововиявленими обставинами
05 жовтня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача про перегляд рішення суду від 07.05.2026 за нововиявленими обставинами у справі №380/22663/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В:
Львівським окружним адміністративним судом розглядалась справа №380/22663/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . Рішенням від 07.05.2026 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 15.09.2025 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, а також одноразової допомоги при звільненні, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024).
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ- НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 на території в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 15.09.2025 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти відмовлено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
29.07.2026 року представник відповідача подав заяву у якій просить переглянути та скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року, та за наслідками розгляду заяви ухвалити нове.
Ухвалою суду від 03.08.2026 року заяву залишено без руху. Вимоги ухвали виконані у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.08.2026 відкрито провадження у справі №380/22663/25 за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; призначено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні на 30.09.2026.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.09.2026 не прибули. У заяві від 23.09.2026 представник позивача просить розгляд заяви здійснювати без їх участі.
За приписами частини другої статті 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, суд, керуючись положеннями частини другої статті 368 та частини дев`ятої статті 205 КАС України, продовжив розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що 04.08.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (далі - Постанова № 481) про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704). За результатами касаційного розгляду 16.07.2026 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову (далі постанова Верховного суду) якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 (адміністративне провадження №К/990/31448/25) сформулював правову позицію щодо повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри (у тому числі базову величину) для розрахунку посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Спір виник у зв`язку з оскарженням дій Уряду під час прийняття постанови від 12 травня 2023 року № 481, якою внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом встановлення базового розміру для розрахунку посадових окладів у фіксованій величині - 1762,00 гривні. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали такі дії неправомірними, однак Верховний Суд ці рішення скасував та відмовив у задоволенні позову. У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що з аналізу положень статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей": "…встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме КМУ (у тому числі, встановлення базової величини)". Суд визнав помилковими твердження судів попередніх інстанцій про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки за відсутності базового спеціального закону структура, складові розрахунку та розміри грошового забезпечення встановлюються актами КМУ (Постановою № 704). Право встановлювати умови, порядок та розміри складових грошового забезпечення є дискреційним повноваженням Уряду, що узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду у справах №640/33771/20 та № 520/2098/19. Постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у адміністративній справі №320/29450/24 зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 у чинній редакції (у тому числі з базовою величиною 1762,00 грн, є чинним нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню під час обчислення та виплати грошового забезпечення. Правомірність встановлення КМУ базової величини підтверджена Верховним Судом. Вказує, що ці обставини і є істотними для встановлення законного рішення судом, які не були відомі ні суду, ні відповідачу а стали відомими після набрання законної сили рішення суду від 07.05.2026 року по справі № 380/22663/25.
Отже, відповідач просить суд: скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/22663/25 від 07.05.2026 року та ухвалити нове рішення, яким (задовольнити/ відмовити у позові повністю або частково).
Позивач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Фактично, предметом заяви відповідача є не нововиявлена обставина, в незгода з правовою оцінкою, наданою судом під час ухвалення рішення. Отже, для застосування вказаної процесуальної норми недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке міститься посилання у мотивувальній частині рішення, що переглядається. Необхідним є встановлення такого зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення становило підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого порушено питання, а його скасування усуває відповідну підставу. Так, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 міститься посилання на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, якими було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481. Разом з тим саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України. Для застосування зазначеної норми скасоване судове рішення повинно мати такий зв`язок із рішенням, що переглядається, за якого встановлені ним обставини або правові наслідки були покладені в основу вирішення спору та мали визначальне значення для результату його розгляду.
Отже, позивач просить суд у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.226 у справі №380/22663/25 за нововиявленими обставинами - відмовити.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.12.2022, справа № 460/801/20, зауважує, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі N 2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 у справі N 303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі N 809/824/17, від 22.11.2018 у справі N 826/14224/15, від 06.02.2019 у справі N 822/862/15, від 10.07.2020 у справі N 823/1440/17.
Заява Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містить посилання на правову підставу: "скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду".
Тобто, відповідач просить суд скасувати судове рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026, зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 15.09.2025 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, а також одноразової допомоги при звільненні, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024); зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ- НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 15.09.2025 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позов у зазначеній частині, суд, серед іншого, виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що з 18.06.2025 пункт 2 Постанови №481 втратив чинність та підлягає застосуванню редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, чинна до внесення змін Постановою №481, - без розмежування в межах спірного періоду часу дії Постанови №481 (з 20.05.2023 по 18.06.2025), протягом якого розміри посадових окладів та окладів за військовим званням підлягали обчисленню виходячи з фіксованого розміру 1762 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено; рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 скасовано; ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними та скасування пункту 2 Постанови №481 відмовлено повністю.
У Постанові Верховний Суд дійшов висновку, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційним; встановлення Постановою №481 фіксованого розміру 1762 грн як розрахункової величини не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, оскільки пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено обмеження щодо застосування як розрахункової величини лише мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, суд зазначає, що для застосування процесуальної норми, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України "скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду" недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке міститься посилання у мотивувальній частині рішення, що переглядається.
Необхідним є встановлення такого зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення становило підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого порушено питання, а його скасування усуває відповідну підставу.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України "скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду", суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень.
Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною у випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням чи виходив із нього та прийнято новий судовий акт, протилежний за змістом скасованому, або саме скасування такого акта означає протилежне вирішення відповідного питання.
Преюдиційний зв`язок полягає в такому:
1) неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;
2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Тобто йдеться саме про встановлення в іншій справі фактів та обставин, які мають значення для справи, що вирішується.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.
Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).
На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігається як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиції утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиції утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Важливо також, що у разі скасування рішення, яке встановлює преюдиції, викають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.
У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 814/1130/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
судове рішення набрало законної сили;
у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").
Отже, саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Отже, обставини, встановлені у справі №320/29450/24, не мали саме преюдиційного значення для вирішення справи №380/22663/25, а скасування судових рішень у справі №320/29450/24 не призвело до зміни чи припинення обставин спірних правовідносин між сторонами цієї справи.
Суд зазначає, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої (нової) судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За правилами частини першої статті 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.
Зазначене вище свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Керуючись статтями 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №380/22663/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №22663/25 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05.10.2026.
Суддя Карп`як Оксана Орестівна