ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/13488/26
провадження № П/380/13613/26
УХВАЛА
З ПИТАНЬ СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ З ПОЗОВОМ ДО СУДУ
02 жовтня 2026 року м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/13488/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до військової частини НОМЕР_1 (відповідач) із такими позовними вимогами:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Ухвалою судді від 06 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог цієї ухвали представник позивача подав до суду заяву від 08 липня 2026 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що після подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби 03 лютого 2026 року командир військової частини не прийняв та не вручив йому жодного письмового рішення або наказу про відмову у звільненні. Позивача лише усно повідомили, що у звільненні відмовлено, без зазначення правових і фактичних підстав такого рішення та без вручення будь-якого документа. Лише 25 червня 2026 року, коли позивач звернувся за отримання довідки форми 5, поцікавився у стройовій військової частини НОМЕР_1 чи вже прийнято командиром рішення щодо поданого ним рапорту про звільнення. У відповідь позивач отримав копію внутрішнього рапорту помічника командира військової частини з правової роботи, у якому було викладено правовий висновок щодо підстав незвільнення, про що він підписався, а також позивача було повідомлено, що іншого документа не приймалося та прийматися не буде. Саме з цього документа позивачу вперше стало відомо про мотиви, з яких військова частина відмовила у його звільненні. До цього часу позивач об`єктивно не знав і не міг знати, які саме підстави покладено в основу відмови, оскільки будь-яке письмове рішення відповідачем не приймалося та позивачу не вручалося. За відсутності належного рішення суб`єкта владних повноважень та його мотивувальної частини позивач був позбавлений можливості належним чином оцінити законність дій відповідача та сформулювати підстави адміністративного позову у встановлені строки. Ба більше, отриманий позивачем документ є лише внутрішнім службовим рапортом юридичної служби військової частини та не є рішенням командира військової частини, прийнятим за результатами розгляду поданого рапорту. Зазначений документ також не містить доказів того, що його було ознайомлено з ним у момент його складення або що йому були повідомлені викладені у ньому мотиви. Після отримання цього документа позивач без невиправданих зволікань 28 червня 2026 року уклав договір з адвокатом Окуневичем М.В., який звернувся до суду, подавши позовну заяву 30 червня 2026 року, тобто фактично протягом короткого часу після того, як дізнався про справжні мотиви відмови.
З огляду на вказане просить суд визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновити його.
Ухвалою судді від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у військової частини НОМЕР_1 відомості повідомлення позивача про відмову у звільненні з військової служби, а також докази вручення позивачу відмови у звільненні з військової служби за наслідками розгляду його рапорту від 03 лютого 2026 року.
В цій ухвалі суд вказав, що питання дотримання позивачем строку звернення з цим позовом до суду суд вирішуватиме після отримання витребуваних доказів.
19 серпня 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вказане клопотання мотивоване тим, що 03 лютого 2026 року молодший сержант ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення його з військової служби у запас на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вказаний рапорт позивач подав через вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» та такий зареєстрований за допомогою засобів СЕДО військовою частиною 04 лютого 2026 року. За результатами розгляду вищевказаного рапорту позивача встановлено, що відсутні підстави для його звільнення з військової служби. Про це зазначено в рапорті помічника командира частини з правової роботи-начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 від 12 лютого 2026 року (вх. № 522). Також начальником складу пального та мастильних матеріалів ОСОБА_3 позивачу в усному порядку доведено про відсутність підстав для звільнення з військової служби. Відповідно до витягу з системи СЕДО військової частини НОМЕР_1 зазначено: «Результат розгляду: відмовлено в задоволенні, недостатньо підстав для погодження», знято з контролю 14 лютого 2026 року. Про результат розгляду рапорту позивач 14 лютого 2026 року отримав сповіщення про відмову у задоволенні рапорту. Це підтверджується витягом з системи СЕДО. Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що він дізнався про відмову у задоволенні рапорту про звільнення тільки 25 червня 2026 року, оскільки про відмову у задоволенні цього рапорту він дізнався 14 лютого 2026 року. Отже, з дня отримання відмови у задоволенні рапорту про звільнення - 14 лютого 2026 року позивач вважається таким, що дізнався про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, тому звернувшись з цим позовом 29 червня 2026 року пропустив строк звернення до суду. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З огляду на вказане просить суд залишити позовну заяву позивача без розгляду.
У відповіді на відзив від 19 серпня 2026 року представник позивача вказує, що відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Указ Президента України № 1153/2008) та Інструкції № 170 за результатами розгляду рапорту військовослужбовця командуванням має бути прийнято письмове мотивоване рішення (або наказ) з обов`язковим доведенням його змісту до відома військовослужбовця під підпис. Електронна позначка в системі «Армія+»/СЕДО або внутрішня резолюція юрисконсульта не є належним рішенням суб`єкта владних повноважень і не містить мотивів відмови.
Вирішуючи вищевказані заяви (клопотання) представників сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, частинами першою, другою якої передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд ураховує, що за загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини ураховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, тож у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновити можна лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
У цій справі суд встановив, що позивач 03 лютого 2026 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
12 лютого 2026 року військова частина НОМЕР_1 розглянула рапорт позивача від 03 лютого 2026 року та прийняла рішення відмовити у звільненні позивача з військової служби за вказаною ним підставою.
Підстави для відмови у звільненні викладені у рапорті помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 від 12 лютого 2026 року вх. № 522, на тексті якого є підпис позивача про отримання вказаного рапорту, проте відсутня дата його отримання.
З метою вирішення питання дотримання позивачем строку звернення з цим позовом до суду суд своєю ухвалою витребував у відповідача відомості повідомлення позивача про відмову у звільненні з військової служби, а також докази вручення позивачу відмови у звільненні з військової служби за наслідками розгляду його рапорту від 03 лютого 2026 року.
На виконання вимог ухвали суду представник відповідача разом з відзивом на позовну заяву надав витяг з електронної системи документообігу СЕДО військової частини НОМЕР_1 , який, за доводами представника відповідача, підтверджує, що про результат розгляду свого рапорту позивач 14 лютого 2026 року отримав сповіщення про відмову у задоволенні рапорту.
Суд ретельно дослідив зміст цього витягу та встановив, що такий не містить жодних відомостей про отримання позивачем сповіщення про відмову в задоволенні свого рапорту 14 лютого 2026 року.
Так, графа наданого витягу «Дата вручення» пуста.
Водночас графа «Знято з контролю 14.02.2026» за відсутності відмітки про дату вручення у графі «Дата вручення» сама собою не свідчить про те, що про результати розгляду свого рапорту від 03 лютого 2026 року позивач довідався саме 14 лютого 2026 року, як про це стверджує представник відповідача.
Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини представник відповідача суду не надав.
Отже, відповідач не довів, що про результати розгляду свого рапорту від 03 лютого 2026 року позивач довідався саме 14 лютого 2026 року.
Натомість представник позивача стверджує, що лише 25 червня 2026 року, коли позивач звернувся за отримання довідки форми 5, поцікавився у стройовій військової частини НОМЕР_1 чи вже прийнято командиром рішення щодо поданого ним рапорту про звільнення, у відповідь на що отримав копію внутрішнього рапорту помічника командира військової частини з правової роботи, у якому викладено правовий висновок щодо підстав незвільнення, про що він підписався, а також позивача було повідомлено, що іншого документа не приймалося та прийматися не буде.
За відсутності наданих відповідачем доказів, що про результати розгляду свого рапорту від 03 лютого 2026 року позивач довідався саме 14 лютого 2026 року чи після цієї дати, але до 25 червня 2026 року (дата, про яку вказує представник позивача), суд бере до уваги вищенаведені доводи представника позивача та доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду з поважних причин, тому з цих підстав його належить поновити, а заяву представника позивача від 08 липня 2026 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
Оскільки суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновив його, то підстави для залишення позовної заяви у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду відсутні, з огляду на що у задоволенні клопотання представника відповідача від 19 серпня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 248 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача від 08 липня 2026 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновити його.
У задоволенні клопотання представника відповідача від 19 серпня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 02 жовтня 2026 року.
Суддя Клименко О.М.