ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Справа № 500/3046/26
30 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Фаранюк О.Л.,
представників позивача Бравермана В.О., Чехлова А.Ю.,
представника відповідача Ковальової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 09.04.2026 №0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування за 2023, 2024 роки на загальну суму 11148581,59 грн (з яких 18918865,27 грн за основним платежем та 2229716,32 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);
визнати протиправним та скасувати ППР від 09.04.2026 №0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за 2023, 2024 роки на загальну суму 1076705,54 грн (з яких 861364,43 грн за основним платежем та 215341,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2026 №0[телефон приховано], яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за 2023, 2024 рік на загальну суму 680,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Тернопільській області проведено позапланову перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, за результатами якої 27.02.2026 складено акт №2674/19-00-24 -05/2275603025 (далі - Акт перевірки). Актом документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023, 2024 року; заниження об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2023-2024 роки та несплати військового збору за цей же період; договір про спільну діяльність, на підставі якого здійснювалось будівництво та розподіл об`єктів нерухомості, не перебував на обліку у контролюючих органів.
Перевіркою зроблено висновок, що позивач набувала у власність об`єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва, замовником якого вона виступала. Після введення багатоквартирних житлових будинків в експлуатацію відповідні записи вносилися до Державного реєстру речових прав державним реєстратором на нових власників. З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що ОСОБА_1 здійснювала реалізацію об`єктів нерухомості іншим фізичним особам, використовуючи схему заниження бази оподаткування з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки від 27.02.2026 та винесеними за результатами такої перевірки ППР, з посиланням на положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 1130-1131, 1133 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і зазначає, що перевіркою правильності визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором відповідачем встановлено продаж об`єктів нерухомого майна фізичним особам за двома адресами. Проте відповідачем не взято до уваги, що будівництво вказаних квартир здійснювалось відповідно до укладених договорів про спільну сумісну діяльність у будівництві квартир (перелік договорів наведений в акті перевірки). Відповідно до умов договорів сторони зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль, без створення юридичної особи, спільно діяти для досягнення загальної мети: здійснення будівництва окремих квартир за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 . Висновок контролюючого органу щодо отриманого доходу позивачем від реалізації квартир є безпідставним та необгрунтованим, оскільки будівництво вказаних квартир здійснювалось на підставі договорів про спільну сумісну діяльність у будівництві квартир, вкладення учасників були спрямовані на будівництво квартир та в подальшому передані їх власникам, що, в свою чергу, підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, у зв`язку з цим у ОСОБА_1 відсутній обов`язок декларування доходу, який вона не отримувала.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву зазначає, що враховуючи, що проведено будівництво індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено реконструкції 1/2 індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , власником яких була ОСОБА_1 , та утворено нові об`єкти житлової нерухомості (квартири) та за відсутності документів щодо реконструкції, введення в експлуатацію та умов набуття права власності на нові об`єкти, перевіркою встановлено відчуження ОСОБА_1 квартир, нежитлових приміщень та паркомість, які утворилися в результаті будівництва та реконструкції вище зазначених будинків на користь інших фізичних осіб, та зроблено висновок про реалізацію ОСОБА_1 за період перевірки нерухомого майна на загальну суму 57 022 327,40 грн.
Спростовуючи аргументи позивача, представник відповідача зазначив, що не знайшов свого відображення у позовній заяві жоден договір спільної діяльності на будівництво, укладений ОСОБА_1 з фізичними особами, не пояснюються реальні умови передачі часток нерухомого майна у вигляді квартир згідно умов вказаних договорів. Договори спільної діяльності на об`єкти нерухомості (7 квартир та 2 гаражі), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні в матеріалах справи. ОСОБА_1 не надала їх не тільки на перевірку, а й не долучила до позовної заяви. Позивач на запит контролюючого органу первинних документів не надала, а Білобожницька сільська рада надала запитувану інформацію щодо державної реєстрації власності на об`єкти нерухомого майна (у тому числі договори про спільну діяльність у будівництві), за адресою: АДРЕСА_2 , вже після складання Акта перевірки.
Підставою для проведення державної реєстрації за фізичними особами права власності на відповідні квартири були договір про спільну діяльність у будівництві, акт прийому-передачі виконаних робіт, довідки про повний розрахунок. Головне управління ДПС у Тернопільській області вважає вказані правочин про спільну діяльність у будівництві фіктивними та такими, що не вчинялись. Жодним чином не підтверджено факт спільного будівництва квартир в багатоквартирному житловому будинку. Умови договору про спільну діяльність у будівництві, наявні в контролюючого органу, не відповідають умовам типового договору про спільну діяльність; документальне оформлення таких правовідносин як спільна діяльність в будівництві є удаваним, з метою приховування іншого виду правочину - договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості.
Платник податку зобов`язаний був задекларувати отриманий дохід в сумі 57 022 327,40 грн від відчуження нерухомого майна та сплатити податок з таких доходів та військовий збір, подати відповідні декларації за 2023-2024 роки, однак цього не зробив, чим порушив вимоги податкового законодавства. Представник відповідача просила відмовити у позові.
Сторонами подавалися й інші заяви по суті справи.
Ухвалою суду від 11.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні по розгляду справи по суті 30.09.2026 представник відповідача заявила клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тобто з тих підстав, що позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Таке клопотання обґрунтоване тим, що протокольною ухвалою від 08.07.2026 суд встановив сторонам строки для надання заяв по суті (відповідь на відзив та заперечення), також суд витребував у представника позивача декларації про готовність до експлуатації об`єктів за адресами: вул. Над Ставом, 3 та вул.Урожайна, 1, а також усіх документів, що стосуються будівництва та участі в ньому ОСОБА_1 і подальшого набуття права власності на об`єкти нерухомого майна в цих будинках іншими особами. 14.07.2026 представником позивача надана відповідь на відзив без долучення витребуваних документів. Протокольною ухвалою від 16.09.2026 суд витребував від сторони позивача документи на підтвердження обставин, на які вони посилалися при наданні пояснень. Зазначає, що позивач систематично не надає на вимогу суду витребувані документи, а без надання таких доказів, обставини, на які покликається сторона при обґрунтуванні підстав позову, є непідтвердженими та необґрунтованими. Без них суд не може встановити ці обставини, а відтак, об`єктивно вирішити спір по суті заявлених позовних вимог та підстав позову.
У судовому засіданні представник позивача проти такого клопотання заперечував, вказуючи, що не може надати інші документи, бо такі не збереглися у позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Поняття доказів міститься у статті 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.
За змістом частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Питання подання доказів в адміністративному судочинстві врегульоване статтею 79 КАС України, відповідно до частин першої-третьої якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
У цій справі в межах підготовчого провадження судом вживалися заходи для витребування в учасників справи доказів, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Представник позивача надав пояснення про фізичну відсутність інших доказів, окрім тих, які вже подані суду. Жодних документів у ОСОБА_1 немає в наявності, бо такі нею не зберігалися через відсутність потреби. Зобов`язання за договорами про спільну діяльність учасниками виконані, право власності на нерухоме майно учасниками спільної діяльності у будівництві зареєстроване, претензій у сторін договорів про спільну діяльність у будівництві один до одного не було.
Суд звертає увагу, що в даному випадку мова йде про правомірність донарахувань грошових зобов`язань позивачу контролюючим органом, тому, в першу чергу, саме відповідач має обов`язок підтвердити підставність та обгрунтованість своїх рішень. Проте це не звільняє позивача від зобов`язання доведення перед судом своїх вимог з посиланням та наданням суду належних та допустимих доказів, враховуючи принцип змагальності.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
В даному випадку, враховуючи предмет доказування у цій справі, а саме правомірність ППР ГУ ДПС у Тернопільській області про донарахування грошових зобов`язань з податків і зборів та вимоги частини другої статті 77 КАС України щодо покладення обов`язку доказування правомірності свого рішення на суб`єкта владних повноважень обов`язок, підстави для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 9 частини першої статті 240 КАС України відсутні.
З урахуванням наведеного у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 90, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею. Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 05 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.