Справа № 555/896/26
Номер провадження 2/555/758/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2026 року м.Березне
Березнівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Собчука А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Стасюк Я.І.,
представника позивача - адвоката Смертенюк О.Д.,
представника відповідача - адвоката Костюк Т.П.,
представника третьої особи Міністерства оборони України - Балтака Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Збройних Сил України, про визнання особистого розпорядження недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 звернулася до Березнівського районного суду Рівненської області з позовною заявою про визнання особистого розпорядження недійсним.
Позивач просила визнати недійсним особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги, складене ОСОБА_3 на користь його сестри ОСОБА_2 , засвідчене командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_4 та яке на момент звернення до суду вважалося зареєстрованим військовою частиною НОМЕР_1 23 червня 2025 року за вхідним № 93.
Позов мотивовано тим, що оспорюване особисте розпорядження не містить повної календарної дати та часу його складення, а також окремо зазначеної дати засвідчення справжності підпису військовослужбовця командиром військової частини. На думку позивача, зазначені недоліки не дають можливості встановити конкретний момент волевиявлення ОСОБА_3 , перевірити його дієздатність і фізичну можливість особисто підписати документ, а також перевірити додержання процедури його засвідчення, передачі та реєстрації.
Факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується свідоцтвом про смерть від 13 січня 2026 року серії НОМЕР_2 .
Позивач ОСОБА_1 також зазначала, що 17 червня 2025 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, після чого чоловік повідомляв їй про складення особистого розпорядження на її користь. На думку позивача, це свідчить про невідповідність спірного документа дійсній внутрішній волі ОСОБА_3
13 травня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Костюк Т.П. подано Відзив на позовну заяву від 13 травня 2026 року. У відзиві відповідач позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Вказувала, що спірне особисте розпорядження було особисто підписане ОСОБА_3 , справжність його підпису засвідчена командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , після чого документ передано до військової частини, зареєстровано та долучено до особової справи військовослужбовця.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник також посилалися на те, що спірне особисте розпорядження містить усі відомості, необхідні для однозначного встановлення особи військовослужбовця, особи одержувача та розміру належної їй частки - 100 відсотків одноразової грошової допомоги.
Крім того, відповідач зазначала, що намір ОСОБА_3 визначити отримувачем виплат саме свою сестру підтверджується письмовими поясненнями військовослужбовців, які проходили з ним військову службу, а доказів існування пізнішого належно оформленого особистого розпорядження на користь позивача матеріали справи не містять.
17 травня 2026 року представником позивача адвокатом Смертенюк О.Д. подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач підтримала заявлені вимоги та заперечила проти доводів відповідача. Посилалася на те, що відсутність повної дати і часу складення особистого розпорядження та дати засвідчення підпису командиром не є незначним технічним недоліком, оскільки позбавляє можливості достовірно встановити, коли саме було сформовано волевиявлення ОСОБА_3 , де він перебував на той час, чи мав можливість особисто підписати документ і чи відповідав зміст документа його внутрішній волі.
05 червня 2026 року представником відповідача адвокатом Костюк Т.П. подано додаткові пояснення, які за своїм змістом містять заперечення на доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив. Відповідач ОСОБА_2 зазначила, що відсутність дати та часу складення не спростовує факту особистого підписання документа ОСОБА_3 , справжності його підпису, засвідчення такого підпису командиром військової частини та подальшої реєстрації документа.
Відповідач ОСОБА_2 також посилалася на письмові пояснення співслужбовців померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які разом із ним проходили військову службу, зі змісту яких, за твердженням відповідача, вбачається, що ОСОБА_3 висловлював намір визначити саме свою сестру ОСОБА_2 одержувачем відповідних виплат.
Представник позивача, адвокат Смертенюк О.Д., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, визнати недійсним особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги, складене ОСОБА_3 на користь його сестри ОСОБА_2 .
Представник відповідача, адвокат Костюк Т.П., у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Вказала, що спірне особисте розпорядження було особисто підписане ОСОБА_3 , справжність його підпису засвідчена командиром військової частини, особисте розпорядження містить усі відомості, відсутність дати та часу складення не спростовує факту особистого підписання документа ОСОБА_3 .
Представник третьої особи Міністерства оборони України - Балтак Д.О. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими, зазначив про відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для визнання особистого розпорядження недійсним, та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військова частина НОМЕР_1 Збройних Сил України - у судове засідання не з`явилася, однак подала письмове клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. Проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказуючи на відсутність належних і достатніх доказів, які б свідчили про недійсність оспорюваного особистого розпорядження, порушення волевиявлення ОСОБА_3 чи невідповідність змісту документа його дійсній волі, у зв`язку з чим просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
13 травня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
17 травня 2026 року представником позивача - адвокатом Смертенюк О.Д. подано відповідь на відзив.
05 червня 2026 року представником відповідача подано додаткові пояснення від 05 червня 2026 року,
09 червня 2026 року представником позивача адвокатом Смертенюк О.Д. подано клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати у військової частини НОМЕР_1 документи та інформацію щодо фактичного часу, порядку складення, передачі, засвідчення та реєстрації особистого розпорядження ОСОБА_3 , місцезнаходження ОСОБА_3 та командира військової частини, принципу нумерації особистих розпоряджень та записів відповідних журналів.
Ухвалою суду від 11 червня 2026 року клопотання представника позивача задоволено частково та витребувано від військової частини НОМЕР_1 відомості.
19 червня 2026 року представником позивача подано клопотання про зміну процесуального статусу учасника судового процесу, яким просила змінити процесуальний статус військової частини НОМЕР_1 з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 30 червня 2026 року зазначене клопотання задоволено, військову частину НОМЕР_1 виключено зі складу відповідачів та визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
14 серпня 2026 року представником військової частини НОМЕР_1 Вальчуком І.О. подано клопотання про долучення доказів, на виконання ухвали суду про витребування доказів.
16 серпня 2026 року представником військової частини НОМЕР_1 Вальчуком І.О. подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначили, що особисті розпорядження на випадок полону та особисті розпорядження на випадок загибелі реєструються в різних електронних журналах, нумерація в яких є наскрізною протягом календарного року. Також зазначено, що особисте розпорядження ОСОБА_3 на випадок загибелі було особисто підписано ним та засвідчено командиром військової частини ОСОБА_4 , документ надійшов командиру військової частини 23 червня 2025 року, після чого був засвідчений та зареєстрований. Водночас військова частина уточнила, що правильним реєстраційним індексом спірного документа є № 98 від 23 червня 2025 року, а не № 93, як зазначалося раніше. Помилку пояснено неправильним прочитанням рукописної цифри «8» у відбитку штампа як цифри «3».
01 вересня 2026 року представником позивача адвокатом Смертенюк О.Д. подано клопотання про повторне витребування доказів, у якому просила повторно витребувати, зокрема, відомості електронного журналу щодо записів №№ 93-98.
Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року клопотання задоволено частково та витребувано від військової частини НОМЕР_1 відомості електронного журналу реєстрації особистих розпоряджень загиблих військовослужбовців за 2025 рік щодо реєстраційних записів №№ 93, 94, 95, 96 та 97.
18 вересня 2026 року військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання про долучення доказів, до якого долучено витяг з електронного журналу реєстрації особистих розпоряджень загиблих військовослужбовців за 2025 рік, у частині реєстраційних записів №№ 93, 94, НОМЕР_3 , 96, 97 та 98.
Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року у справі підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 28 вересня 2026 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.
17 червня 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17 червня 2025 року серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 було складено особисте розпорядження на випадок його загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги, дата складення в документі зазначена лише як 2025 рік, окремий номер документа відсутній, реєстраційний індекс за електронним журналом - № 98 від 23 червня 2025 року. Місцем складення в тексті особистого розпорядження зазначено «н.п. Покровськ».
В особистому розпорядженні ОСОБА_3 визначив ОСОБА_2 особою, якій у разі його загибелі належить 100 відсотків одноразової грошової допомоги та інших передбачених законодавством виплат.
Особисте розпорядження містить підпис ОСОБА_3 , а також засвідчувальний напис і підпис командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 .
Водночас особисте розпорядження не містить повної календарної дати його складення, а біля засвідчувального напису командира не зазначено окремої календарної дати засвідчення справжності підпису.
Первинно реєстраційний штамп на паперовій копії документа було прочитано як № 93 від 23 червня 2025 року.
З витягу з електронного журналу реєстрації особистих розпоряджень військовослужбовців за 2025 рік, долученого військовою частиною НОМЕР_1 до клопотання про долучення доказів від 18 вересня 2026 року, встановлено, що реєстраційні записи №№ 93-98 внесені 23 червня 2025 року, при цьому запис № 98 стосується ОСОБА_3 та містить відомості про визначення ОСОБА_2 одержувачем 100 відсотків відповідних виплат.
Таким чином, судом установлено, що правильним реєстраційним номером спірного особистого розпорядження є № 98 від 23 червня 2025 року.
Відомості щодо реєстраційних записів №№ 93, 94, 95, 96 та 97 підтверджують послідовність електронного обліку та те, що ці номери стосуються інших особистих розпоряджень.
Судом також досліджено відомості електронного журналу реєстрації особистих розпоряджень на випадок полону за 2025 рік щодо запису № 303 від 15 лютого 2025 року, б/н, відповідно до яких ОСОБА_3 раніше також визначив ОСОБА_2 одержувачем відповідних виплат.
Військова частина у свої поясненнях від 16 серпня 2026 року, повідомила, що особисті розпорядження на випадок полону та на випадок загибелі обліковувалися у різних електронних журналах, а тому різниця між реєстраційним номером № 303 від 15 лютого 2025 року та № 98 від 23 червня 2025 року сама по собі не свідчить про порушення послідовності реєстрації.
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 15 червня 2025 року № 177 встановлено, що ОСОБА_3 надано щорічну відпустку до с. Яцьковичі Рівненської області з 16 червня 2025 року по 27 червня 2025 року, з терміном повернення 28 червня 2025 року до 08 год. 30 хв.
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 28 червня 2025 року № 190 встановлено, що 28 червня 2025 року ОСОБА_3 прибув із відпустки до пункту постійної дислокації в АДРЕСА_1 та цього ж дня вибув до пункту тимчасової дислокації в м. Покровськ.
Отже, станом на 23 червня 2025 року ОСОБА_3 відповідно до наказу перебував у періоді щорічної відпустки, місцем проведення якої визначено с. Яцьковичі Рівненської області. Водночас зазначений наказ сам по собі не підтверджує його фактичного місцезнаходження саме цього дня.
Військова частина у додаткових поясненнях у справі від 16 серпня 2026 року, повідомила, що станом на 23 червня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 перебував у пункті тимчасової дислокації військової частини у Покровському районі Донецької області. Тому матеріалами справи не підтверджено одночасного фізичного перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в одному місці саме 23 червня 2025 року.
Разом із тим військовою частиною у клопотанні про долучення доказів від 14 серпня 2026 року, та додаткових поясненнях у справі від 16 серпня 2026 року, повідомлено, що спірне особисте розпорядження було передано командиру військової частини службою персоналу штабу після отримання його від командира підрозділу, а між складенням і підписанням особистого розпорядження військовослужбовцем та його передачею до служби персоналу міг пройти певний проміжок часу у зв`язку з віддаленістю підрозділів.
Таким чином, дата 23 червня 2025 року достовірно підтверджує надходження та реєстрацію документа у військовій частині, однак сама по собі не дає підстав ототожнювати її з фактичним днем особистого підписання документа ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час виконання обов`язків військової служби. Зазначена обставина підтверджується сповіщенням сім`ї від 23 грудня 2025 року № 59, вихідний № 01-1/9342, лікарським свідоцтвом про смерть від 23 грудня 2025 року № НОМЕР_5 , довідкою про причину смерті від 23 грудня 2025 року № 1335, а також свідоцтвом про смерть від 13 січня 2026 року серії НОМЕР_2 .
Після загибелі ОСОБА_3 військова частина НОМЕР_1 листом від 04 січня 2026 року № 58/211 направила копію його особистого розпорядження до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Матеріали справи не містять іншого особистого розпорядження ОСОБА_3 на випадок загибелі, складеного на користь позивача, а також документів про скасування спірного особистого розпорядження чи його заміну новим.
Досліджені судом письмові докази
Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 17 червня 2025 року, актовий запис № 83, відповідно до якого зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
«Особисте розпорядження на випадок моєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги» ОСОБА_3 , у реквізиті дати складення якого зазначено лише 2025 рік, зареєстроване у військовій частині НОМЕР_1 23 червня 2025 року за № НОМЕР_6 , відповідно до якого ОСОБА_3 визначив свою сестру ОСОБА_2 одержувачем 100 відсотків одноразової грошової допомоги. У тексті розпорядження також зазначено про інші виплати, передбачені законодавством на день його смерті. Правильність реєстраційного індексу № 98 уточнена військовою частиною НОМЕР_1 у додаткових поясненнях після первинного помилкового прочитання його як № 93.
Відомості електронного журналу реєстрації особистих розпоряджень зниклих безвісти за 2025 рік, щодо реєстраційного запису № 303 від 15 лютого 2025 року, відповідно до яких зареєстровано особисте розпорядження ОСОБА_3 на випадок полону із визначенням ОСОБА_2 одержувачем відповідних виплат. Військовою частиною зазначено, що особисті розпорядження на випадок полону та на випадок загибелі реєструвалися в різних електронних журналах.
Копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 лютого 2025 року № 44, подана військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвал суду.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 червня 2025 року № 177, відповідно до якого сержанту ОСОБА_3 надано щорічну основну відпустку за 2025 рік до с. Яцьковичі Рівненської області терміном на 12 діб, з урахуванням двох діб на дорогу, з 16 червня 2025 року по 27 червня 2025 року, з терміном повернення 28 червня 2025 року до 08 год. 30 хв.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 червня 2025 року № 190, відповідно до якого ОСОБА_3 28 червня 2025 року прибув із відпустки до пункту постійної дислокації у АДРЕСА_1 та цього ж дня вибув до пункту тимчасової дислокації у м. Покровськ ОТУ «Донецьк» ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Витяг з електронного журналу реєстрації особистих розпоряджень військовослужбовців за 2025 рік, б/д, щодо реєстраційних записів №№ 93, 94, 95, 96, 97 та 98, долучений військовою частиною НОМЕР_1 до клопотання про долучення доказів від 18 вересня 2026 року.
Сповіщення сім`ї № 59 від 23 грудня 2025 року, вих. № 01-1/9342, яким повідомлено про загибель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 біля н.п. Добропілля Покровського району Донецької області.
Лікарське свідоцтво про смерть від 23 грудня 2025 року № 1335, яким підтверджується факт смерті ОСОБА_3 .
Довідка про причину смерті (до форми № 106/о № 1335), видана 23 грудня 2025 року, яка містить відомості про причину смерті ОСОБА_3 .
Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , повторно видане 13 січня 2026 року, яким підтверджується смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 15 складено 30 грудня 2025 року.
Лист військової частини НОМЕР_1 від 04 січня 2026 року, вих. № 58/211, яким копію особистого розпорядження ОСОБА_3 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідь на адвокатський запит військової частини НОМЕР_1 від 10 січня 2026 року № 58/973, у якій повідомлено про наявність у військовій частині особистого розпорядження ОСОБА_3 та направлення його копії до ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 04 січня 2026 року вих. № 58/211.
Відповідь на адвокатський запит військової частини НОМЕР_1 від 04 травня 2026 року № 58/10730 на адвокатський запит адвоката Костюк Т.П. від 30 квітня 2026 року № 30/04/26, у якій повідомлено, що ОСОБА_3 особисто підписав особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті), справжність його підпису була засвідчена командиром військової частини НОМЕР_1 , а під час складення розпорядження ОСОБА_3 не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи медикаментозного сп`яніння або хворобливому стані, розумів значення своїх дій та діяв добровільно, без фізичного чи психологічного примусу.
Письмове пояснення ОСОБА_5 , письмове пояснення ОСОБА_6 , письмове пояснення ОСОБА_7 .
Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить із того, що вони у своїй сукупності підтверджують існування письмового особистого розпорядження ОСОБА_3 , його зміст, визначення ОСОБА_2 одержувачем 100 відсотків відповідних виплат, наявність на документі підпису ОСОБА_3 та засвідчувального напису командира військової частини, а також фактичну реєстрацію документа 23 червня 2025 року за № 98.
Водночас матеріалами справи встановлено, що в особистому розпорядженні не зазначено конкретної календарної дати та часу його складення, як того вимагає пункт 3 Порядку № 550. Біля засвідчувального напису командира військової частини окремої дати засвідчення справжності підпису також не зазначено, що ускладнює встановлення хронології оформлення документа.
Разом із тим надані докази не підтверджують підроблення підпису ОСОБА_3 , відсутності у нього необхідної дієздатності, вчинення особистого розпорядження під впливом примусу чи невідповідності викладеного у документі волевиявлення його дійсній волі.
Норми права, які застосовує суд
За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до пункту 4 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках. Справжність підпису військовослужбовця Збройних Сил України на особистому розпорядженні засвідчує командир військової частини або нотаріус.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2024 року № 550 затверджено Порядок та строки передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі.
У редакції Порядку № 550, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 року № 449, пунктом 3 передбачено, що особисті розпорядження складаються письмово в довільній формі із зазначенням передбачених цим пунктом відомостей про військовослужбовця, а також місця і часу складення особистого розпорядження, та повинні бути особисто підписані військовослужбовцем.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 550 справжність підпису військовослужбовця Збройних Сил України на особистому розпорядженні засвідчує командир військової частини або нотаріус.
Пунктом 5 Порядку № 550 визначено строки передачі оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, зокрема в день засвідчення справжності підпису командиром, а в разі нотаріального засвідчення - у тридцятиденний строк.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 550 після засвідчення справжності підпису оригінал особистого розпорядження передається до служби діловодства (канцелярії) військової частини та реєструється у відповідному журналі.
При цьому ані пункт 4 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані Порядок № 550 не встановлюють прямого правового наслідку у вигляді недійсності особистого розпорядження виключно внаслідок недотримання окремих вимог до його оформлення чи порядку передачі та реєстрації. Водночас пункт 4 Порядку № 550 передбачає засвідчення справжності підпису військовослужбовця, однак не визначає дату такого засвідчення окремим обов`язковим реквізитом особистого розпорядження.
Отже, саме по собі встановлення формального недоліку в оформленні особистого розпорядження не є достатнім для висновку про його недійсність. Такий недолік підлягає оцінці з урахуванням його характеру та впливу на можливість встановити особу військовослужбовця, факт особистого складення і підписання документа, справжність підпису, зміст волевиявлення, визначену військовослужбовцем особу - одержувача допомоги та розмір її частки.
Оскільки позивач ОСОБА_1 на обґрунтування заявлених вимог посилається, зокрема, на положення статей 203, 215 ЦК України, суд надає оцінку встановленим у справі обставинам також з урахуванням вимог цивільного законодавства щодо вільності волевиявлення особи та підстав недійсності правочину.
Відповідно до статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а її волевиявлення має бути вільним і відповідати її внутрішній волі.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до статті 207 ЦК України письмова форма правочину передбачає фіксацію його змісту у відповідному документі, а за змістом частини першої статті 218 ЦК України недодержання письмової форми правочину саме по собі не має наслідком його недійсність, крім випадків, установлених законом.
Судом встановлено, що особисте розпорядження викладене у письмовій формі, містить відомості про військовослужбовця, визначеного ним одержувача одноразової грошової допомоги та розмір відповідної частки, підпис військовослужбовця, справжність якого засвідчена командиром військової частини.
За таких обставин вимогу щодо письмової форми волевиявлення дотримано. Водночас відсутність окремих реквізитів, передбачених Порядком № 550, підлягає самостійній правовій оцінці та сама по собі не свідчить про недодержання письмової форми особистого розпорядження.
Практика Верховного Суду, яку враховує суд
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновків Верховного Суду щодо правових наслідків відсутності в особистому розпорядженні військовослужбовця, передбаченому пунктом 4 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», окремих реквізитів, визначених Порядком № 550, зокрема місця чи часу його складення, судом не встановлено.
Водночас при вирішенні спору суд враховує сформовані Верховним Судом загальні підходи щодо необхідності розмежування дійсного волевиявлення особи на випадок смерті та формальних недоліків оформлення документа, у якому таке волевиявлення виражене.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, провадження № 14-173цс20, наголошено на необхідності уникати розширеного тлумачення вимог до форми та порядку посвідчення заповіту, яке призводило б до його недійсності за відсутності прямо встановленої законом підстави та нівелювало б належно виражене волевиявлення особи.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 681/196/20 сформульовано висновок, що місце складення заповіту є реквізитом документа, а не його змістом чи волевиявленням заповідача, а відсутність такого реквізиту сама по собі не має наслідком недійсність заповіту.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20, провадження № 61-21209св21, ВС виходив із того, що кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, прямо не передбачених законом, за відсутності відповідного дефекту волі та волевиявлення фактично призводить до нівелювання останньої волі особи після її смерті.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21, провадження № 61-5293сво23, ВС звернув увагу на те, що порушення окремих вимог до оформлення чи посвідчення заповіту, встановлених підзаконними нормативно-правовими актами, не може автоматично зумовлювати його нікчемність за відсутності передбаченої законом підстави для такого правового наслідку.
Аналогічний підхід викладено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 02 березня 2026 року у справі № 462/863/23 (провадження № 61-5396сво24), у якій наголошено, що свобода заповіту як фундаментальний принцип спадкового права вимагає поваги до дійсної волі заповідача, а кваліфікація заповіту як нікчемного внаслідок розширеного тлумачення формальних вимог за відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача є неприпустимою.
Наведені правові висновки ВС сформульовані у справах, що виникли зі спадкових правовідносин та стосувалися дійсності заповітів, у зв`язку з чим вони не можуть бути безпосередньо застосовані до спірних правовідносин.
Разом із тим суд враховує викладений у зазначених постановах загальний підхід щодо необхідності розмежування формальних недоліків оформлення документа та обставин, які свідчать про відсутність або дефект волевиявлення особи.
У зв`язку з цим при вирішенні питання щодо дійсності спірного особистого розпорядження суд оцінює не лише наявність окремих недоліків його оформлення, а й їх характер, істотність та вплив на можливість достовірно встановити волевиявлення ОСОБА_3 , факт особистого підписання ним розпорядження, справжність підпису та зміст такого волевиявлення.
Оцінка суду та мотиви відмови в позові
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом установлено, що при оформленні спірного особистого розпорядження не було повною мірою дотримано вимог пункту 3 Порядку № 550, оскільки у документі конкретної календарної дати та часу його складення не зазначено.
Крім того, біля засвідчувального напису командира військової частини відсутня окрема дата засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 . Водночас пункт 4 Порядку № 550 встановлює вимогу щодо засвідчення справжності підпису військовослужбовця, проте не визначає дату такого засвідчення окремим обов`язковим реквізитом особистого розпорядження. Тому цю обставину суд враховує не як самостійне порушення вимог до форми документа, а при оцінці можливості встановлення хронології його оформлення.
Разом із тим сама по собі наявність зазначених недоліків оформлення не є достатньою підставою для висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 чи невідповідність змісту особистого розпорядження його дійсній волі.
Справжність підпису ОСОБА_3 на особистому розпорядженні належними та допустимими доказами не спростована. Матеріали справи не містять висновку експерта, яким би було встановлено виконання підпису від імені ОСОБА_3 іншою особою, чи інших доказів, які б свідчили про підроблення цього документа.
Також суду не надано доказів того, що на час складення та підписання особистого розпорядження ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій або не міг керувати ними, а так само доказів складення чи підписання ним документа під впливом примусу, обману, насильства або інших обставин, які могли б свідчити про невільний характер його волевиявлення.
Натомість із відповіді військової частини НОМЕР_1 від 04 травня 2026 року, наданої на адвокатський запит від 30 квітня 2026 року № 30/04/26, убачається, що ОСОБА_3 особисто підписав відповідне особисте розпорядження, під час його підписання розумів значення своїх дій, діяв добровільно та не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи медикаментозного сп`яніння.
Наведені обставини узгоджуються з письмовими поясненнями співслужбовців ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у частині повідомлених ними відомостей про висловлюваний останнім намір визначити одержувачем відповідних виплат свою сестру ОСОБА_2 .
Зазначені пояснення не є показаннями свідків у розумінні статей 90, 91 ЦПК України, оскільки їх автори у судовому засіданні як свідки не допитувалися. Водночас суд враховує викладені у них фактичні відомості у сукупності з іншими доказами у справі, не надаючи самостійного доказового значення суб`єктивним оцінкам, припущенням та міркуванням їх авторів щодо мотивів поведінки ОСОБА_3 .
Суд також враховує відомості електронного журналу реєстрації особистих розпоряджень на випадок полону за 2025 рік, запис № 303 від 15 лютого 2025 року, в якому ОСОБА_3 раніше визначав одержувачем відповідних виплат відповідача ОСОБА_2 .
Зазначений запис сам по собі не доводить дійсності спірного особистого розпорядження на випадок загибелі, однак узгоджується з іншими доказами щодо спрямованості волі ОСОБА_3 на користь сестри.
Щодо доводів позивача ОСОБА_1 про суперечливість реєстраційних номерів № 93 та № 98 суд зазначає наступне, що у первинно наданих відомостях спірне особисте розпорядження помилково зазначалося за № 93. У додаткових поясненнях від 16 серпня 2026 року військова частина НОМЕР_1 уточнила, що правильним є номер № НОМЕР_6 , пояснивши помилку неправильним прочитанням рукописної цифри «8».
На виконання ухвали суду від 03 вересня 2026 року військовою частиною подано витяг з електронного журналу щодо записів №№ 93-98, з якого встановлено, що запис № 98 стосується саме ОСОБА_3 , тоді як записи №№ 93-97 - інших документів. Таким чином, зазначена розбіжність отримала об`єктивне пояснення та підтвердження даними електронного обліку. Доказів фальсифікації документа чи внесення до журналу недостовірних відомостей судом не встановлено.
Щодо різниці між реєстраційними номерами № 303 та № 98 суд зазначає, що згідно з додатковими поясненнями військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2026 року особисті розпорядження на випадок полону та на випадок загибелі обліковуються у різних електронних журналах з окремою наскрізною нумерацією, тому така різниця не свідчить про порушення хронології реєстрації.
Водночас наказом від 15 червня 2025 року № 177 підтверджено перебування ОСОБА_3 у відпустці з 16 по 27 червня 2025 року, тоді як командир ОСОБА_4 23 червня 2025 року перебував у Покровському районі Донецької області. Разом із тим матеріалами справи не встановлено, що саме 23 червня 2025 року було датою фактичного складення та підписання оспорюваного розпорядження. Військова частина пояснила, що між його підписанням військовослужбовцем та надходженням до служби персоналу міг минути певний час.
Тому відсутність точної дати складення документа суд оцінює як недолік його оформлення, однак не як доказ того, що ОСОБА_3 його не підписував. За відсутності доказів підроблення підпису, примусу чи невідповідності змісту розпорядження дійсній волі ОСОБА_3 встановлені недоліки службового оформлення самі по собі не є достатньою підставою для визнання особистого розпорядження недійсним.
Суд також ураховує, що Порядок № 550 передбачає передачу оригіналу особистого розпорядження командиру в день засвідчення справжності підпису. Надані військовою частиною пояснення свідчать про фактичне переміщення документа через командира підрозділу і службу персоналу штабу.
Закон № 2011-XII та Порядок № 550 не визначають порушення такого порядку самостійною безумовною підставою недійсності особистого розпорядження.
Крім того, відповідні організаційні дії після фактичного формування і підписання волевиявлення військовослужбовцем здійснюються посадовими особами військової частини.
Щодо твердження позивача ОСОБА_1 про існування нового особистого розпорядження на її користь суд зазначає, що матеріали справи не містять такого розпорядження, його копії, відомостей про реєстрацію, передачу командиру чи скасування попереднього розпорядження. Самі лише пояснення позивача про повідомлення їй чоловіком ОСОБА_3 про складення нового розпорядження належного підтвердження не мають, а відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Державна реєстрація шлюбу 17 червня 2025 року сама по собі не припиняла дії раніше висловленого волевиявлення ОСОБА_3 та не замінювала встановленої процедури скасування попереднього або складення нового особистого розпорядження.
Суд враховує недотримання вимоги пункту 3 Порядку № 550 щодо зазначення конкретної дати та часу складення особистого розпорядження, а також відсутність у документі окремої дати засвідчення справжності підпису, що ускладнює встановлення хронології його оформлення. Водночас позивачем ОСОБА_1 не доведено, що зазначені обставини свідчать про підроблення підпису, відсутність або дефект волевиявлення ОСОБА_3 , вчинення розпорядження під примусом чи існування пізнішого належно оформленого розпорядження на користь позивача.
Натомість зміст спірного розпорядження, його реєстрація у військовій частині за № 98 від 23 червня 2025 року, попереднє волевиявлення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розпорядженні на випадок полону та письмові пояснення його співслужбовців у сукупності узгоджуються між собою та підтверджують спрямованість його волі на користь сестри, відповідача у справі ОСОБА_2 .
Верховний Суд у наведеній вище практиці послідовно виходить із необхідності відмежовувати порушення, які стосуються реального волевиявлення особи, від формальних чи процедурних недоліків, для яких закон прямо не передбачає наслідку недійсності.
За таких обставин встановлені недоліки оформлення документа не є достатніми для визнання його недійсним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним особистого розпорядження на випадок загибелі (смерті) ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги, зареєстрованого військовою частиною НОМЕР_1 за № 98 від 23 червня 2025 року, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Судові витрати
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, підстав для покладення понесених ним судових витрат на відповідача немає, у зв`язку з чим такі витрати слід покласти на позивача.
Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, судом не встановлено.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 202-204, 207, 215, 218 ЦК України, пунктом 4 статті 16, статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком та строками передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2024 року № 550, суд-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Збройних Сил України, про визнання особистого розпорядження недійсним - відмовити повністю.
Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6.
Третя особа: військова частина НОМЕР_1 Збройних Сил України, код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , місцезнаходження: 39803, Полтавська область, м. Горішні Плавні.
Суддя А.Ю. Собчук