У Х В А Л А
"02" жовтня 2026 р. Справа153/1271/26
Провадження2/153/656/26-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Снітко В.А. в судове засідання не з`явились, представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність, крім цього надав суду заяву про закриття провадження у справі посилаючись на те, що між тими самими сторонами вже розглядалася цивільна справа №153/1291/25, предметом якої був поділ майна подружжя. Провадження у справі №153/1291/25 було закрито ухвалою суду у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову. Вказана ухвала набрала законної сили. Відповідач зазначає, що позивач у справі №153/1271/26 повторно звернувся до суду щодо того самого майна, за тих самих обставин його набуття, щодо тієї самої частки, а тому, на думку відповідача, наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 та ч.2 ст.256 ЦПК України.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, зазначивши, що предмет позову у справі №153/1271/26 відрізняється від предмета позову у справі №153/1291/25, оскільки у першій справі заявлялася вимога про поділ майна подружжя, а у цій справі - вимога про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.
У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи учасників справи, дійшов такого висновку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Частиною другою статті 256 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Отже, правовим наслідком прийняття судом відмови позивача від позову є, зокрема, недопустимість повторного звернення до суду лише за умови, якщо таке звернення стосується спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №404/6883/18 (провадження №61-5565св23), зазначено, що:"у пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження №14-225цс19) зазначено, що "за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі".
Судом враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18), відповідно до якого позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного із зазначених елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, тоді як у матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
З огляду на наведене суд вважає необхідним розмежувати матеріальний об`єкт спірних правовідносин та процесуальний предмет позову.
Судом установлено, що у справі №153/1291/25 та у справі №153/1271/26 спір дійсно стосується одного й того самого майна. Таким чином, у матеріальному розумінні об`єкт спору є тотожним. Разом із тим тотожність матеріального об`єкта спору сама по собі не свідчить про тотожність предметів позовів у процесуальному розумінні.
У справі №153/1291/25 позивачем заявлялася матеріально-правова вимога про поділ спільного майна подружжя та виділ належної йому частки у відповідному майні. Натомість у справі №153/1271/26 позивач заявляє матеріально-правову вимогу про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості належної йому частки у цьому майні. Отже, хоча об`єкт матеріального спору - майно - є тим самим, безпосередні матеріально-правові вимоги, щодо яких позивач просить суд ухвалити рішення, є різними.
Зазначена відмінність має істотне значення, оскільки відповідно до наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду саме матеріально-правова вимога позивача є предметом позову у процесуальному розумінні. Таким чином, вимога про поділ та виділ майна в натурі та вимога про стягнення грошової компенсації вартості частки у цьому майні не є тотожними предметами позову, незважаючи на те, що стосуються одного й того самого майна.
При цьому суд бере до уваги, що обставини набуття спірного майна, склад сторін та обставини, на які посилається позивач як на підставу виникнення права на частку у спільному майні подружжя, у зазначених справах є тотожними або пов`язаними між собою. Однак для визнання позовів тотожними необхідний одночасний збіг усіх трьох елементів - сторін, предмета та підстав позову.
Відсутність тотожності предмета позову виключає можливість визнання позовів тотожними та, відповідно, застосування положень частини другої статті 256 ЦПК України щодо недопустимості повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що між справами №153/1291/25 та №153/1271/26 відсутня необхідна сукупність трьох елементів тотожності позовів, а саме - тотожність сторін, предмета та підстав позову. Отже, положення частини другої статті 256 ЦПК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а передбачені п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі №153/1271/26 відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги необхідність забезпечення сторонам можливості належним чином підготуватися до подальшого розгляду справи по суті, подати додаткові пояснення, заяви та клопотання, суд, з метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників справи, вважає за необхідне оголосити перерву.
Керуючись ст.ст. 255, 256, 258-261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про закриття провадження справі - відмовити.
Оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні до 14 жовтня 2026 року о 11 годині 00 хвилин в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області (вул.Свободи,116 м.Ямпіль, Вінницької області).
Про дату, час та місце розгляду справи повідомити сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М.М.Дзерин