У Х В А Л А
"12" жовтня 2026 р. Справа153/1271/26
Провадження2/153/656/26-ц
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М. розглянувши у письмовому провадженні заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні,
В С Т А Н О В И В :
В провадженні суду знаходиться зазначена цивільна справа.
12 жовтня 2026 року за вх..№8455 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді, в якій вказав, що у даній справі існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності головуючого судді Дзерина М.М., що відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України є підставою для його відводу. Зокрема, відповідач послався на постановлення суддею 02 жовтня 2026 року ухвали про відмову в задоволенні його заяви про закриття провадження у справі, яку вважає необґрунтованою та безпідставною. Крім того, відповідач висловив незгоду з ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року, якою відмовлено у прийнятті поданих ним доказів до розгляду в цій справі. На переконання відповідача, зазначені процесуальні рішення свідчать про порушення рівності учасників судового процесу та позбавлення його права на захист, а також викликають сумніви щодо можливості забезпечення судом об`єктивного й неупередженого розгляду справи. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив задовольнити заяву про відвід головуючого судді Дзерина М.М. та передати справу для розгляду іншому судді в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України. У разі відхилення заяви головуючим суддею просив передати її на автоматизований розподіл для вирішення іншим суддею Ямпільського районного суду Вінницької області.
Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про відвід та наведені в ній обставини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім`ї або близьким родичем сторони чи інших учасників судового процесу, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також за наявності інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.
Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також публічно висловлена думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.
Отже, процесуальним законом визначено вичерпні обставини, за наявності яких суддя підлягає відводу, при цьому сама по собі незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді не свідчить про його упередженість або необ`єктивність та не може бути самостійною підставою для відводу.
Як убачається зі змісту заяви, доводи відповідача фактично зводяться до незгоди з процесуальними ухвалами суду від 02 жовтня 2026 року, якими відмовлено в задоволенні його заяви про закриття провадження у справі та у прийнятті поданих ним доказів до розгляду.
Водночас відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про особисту, пряму чи опосередковану заінтересованість головуючого судді в результаті розгляду справи, наявність особистих стосунків з учасниками справи або існування інших об`єктивних обставин, які могли б поставити під сумнів його безсторонність.
Посилання заявника на порушення рівності учасників судового процесу та права на захист у зв`язку з постановленням зазначених ухвал не свідчать самі по собі про наявність передбачених законом підстав для відводу судді. Незгода з процесуальними рішеннями суду може бути предметом їх оскарження у випадках та порядку, передбачених ЦПК України, однак не може підміняти встановлені законом підстави для відводу.
Так само твердження відповідача про можливу заангажованість судді на користь позивача мають характер припущень, оскільки не підкріплені конкретними обставинами, які об`єктивно свідчили б про упередженість судді або його заінтересованість у результаті розгляду справи.
Саме лише суб`єктивне сприйняття стороною процесуальних дій судді та незгода з прийнятими ним рішеннями не є достатніми для висновку про відсутність безсторонності суду.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявлятися протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу зазначеного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу встановленого строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 липня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду. До початку підготовчого засідання відповідач ОСОБА_1 відвід головуючому судді не заявляв. Разом із тим обставини, на які він посилається в заяві від 12 жовтня 2026 року, пов`язані з постановленням процесуальних ухвал від 02 жовтня 2026 року, тобто після закриття підготовчого провадження. Однак сам факт постановлення зазначених ухвал не свідчить про наявність обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України, які об`єктивно викликали б сумнів у неупередженості чи об`єктивності головуючого судді.
Відповідно до частин другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні або раніше до наступного судового засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Якщо ж заява про відвід надійшла пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід вирішується судом, що розглядає справу.
З матеріалів справи вбачається, що наступне судове засідання у цій цивільній справі призначено на 14 жовтня 2026 року, тоді як заява відповідача про відвід надійшла до суду 12 жовтня 2026 року. Таким чином, заява про відвід надійшла менш ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України вона не підлягає передачі для вирішення іншому судді, а питання про відвід вирішується судом, що розглядає справу.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи відповідача ґрунтуються переважно на незгоді з процесуальними рішеннями суду та припущеннях щодо можливої позиції головуючого судді, не підтверджують наявності обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України, які б свідчили про його упередженість або необ`єктивність, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
За таких обставин заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Дзерина М.М. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258-259, 265, 268,354 36-40 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Визнати заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні, необґрунтованою та відмовити в задоволенні відводу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М.М.Дзерин