Ухвала № 140343338 у справі № 293/1448/26 від 06.10.2026

Справа № 293/1448/26

Провадження № 2-з/293/9/2026

УХВАЛА

06 жовтня 2026 року селище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Лось Л.В., розглянувши заяву керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову у справі за позовом Коростишівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного доровору

ВСТАНОВИВ:

28.09.2026 керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно:

цех по обробці граніту загальною площею 1129,7 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор об`єкта нерухомого майна - 01.2879086.5048344.20251027.02.0000.15;

земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0002 площею 0,5941 га, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що розташована на території Бежівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202406[телефон приховано] від 13.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 367, ч.5 ст.191, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, 30.09.2025 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України. Санкція статті ч.3 ст.369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Після повідомлення про підозру на підставі іпотечного договору від 05.11.2025 ОСОБА_2 , який є майновим поручителем ОСОБА_3 за укладеним нею договором позики від 05.11.2025, в особі якого діє за довіреністю ОСОБА_4 , з однієї сторони та ОСОБА_1 , уклали договір про те, що іпотекодавець з метою належного виконання зобов`язання передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах визначених у цьому договорів предмет іпотеки, що належить іпотекодержателю на праві власності. Предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно.

Ураховуючи, що підставою подальшого звернення прокурора до суду з позовом є дії ОСОБА_2 щодо відчуження наявного у нього майна, шляхом укладення договору іпотеки нерухомого майна з метою уникнення можливої його конфіскації, тому прокурор вказує, що невжиття заходів забезпечення цього позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист державних інтересів, є достатньо обґрунтованим.

За таких обставин, позивач який діє в інтересах держави вважає, що існує реальна загроза того, що звернення стягнення на вказане нерухоме майно унеможливить ефективне поновлення порушених інтересів держави та зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Суд, вивчивши доводи заявника викладені в заяві про забезпечення позову заяви з додатками, дійщов наступного переконання.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін

Суд не вбачає необхідності виклику особи, яка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, а також для призначення розгляду заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на майно без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18.01.2017.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Із поданої заяви про забезпечення позову та додатків до неї убачається, що відповідно копії витягу з ЄРДР№ 1202506[телефон приховано] від 26.09.2025 внесено відомості щодо реєстру про неправомірних дій гр. ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.3, ст. 369 КК України, та 30.09.2025 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 366,ч2,367,ч.5 ст.191, ч.2, ст.15, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України. Відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу 1841/2025/5693771 від 22.10.2025, укладеного між ним та ОСОБА_3 (дочкою), відчужив належний йому транспортний засіб марки Volkswagen моделі Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

Також між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори дарування земельних ділянок від 22.10.2025, від 23.10.2025 та від 05.11.2025, які мають кадастрові номери [номер приховано]:05:000:0039,[номер приховано]:03:000:0096,[номер приховано]:05:000:0046,[номер приховано]:05:000:0004,[номер приховано]:04:000:0020,[номер приховано]:04:000:0107,[номер приховано]:01:000:0288,[номер приховано]:06:002:0065,[номер приховано]:06:003:0082,[номер приховано]:06:004:0089,[номер приховано]:06:002:0064,[номер приховано]:06:002:0063, [номер приховано]:06:003:0080, [номер приховано]:06:003:0081.

Також, на підставі договору про встановлення довірчої власності від 24.10.2025 ОСОБА_2 передав довірчому власнику ОСОБА_5 на праві довірчої власності нерухоме майно, а саме: будівлю корівника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1606,4 м2. земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0267площею 0,606 га, цільове призначення - землі промисловості, транспорту; земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:06:003:0079загальна площа 0,25 га; земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:06:004:0090 загальна площа 0,25 га; житлові будинки за адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,6 м2 та АДРЕСА_2 , загальною площею 90,6 м2.

На підставі іпотечного договору від 05.11.2025 ОСОБА_2 , який є майновим поручителем ОСОБА_3 за укладеним нею договором позики від 05.11.2025, в особі якого діє за довіреністю ОСОБА_4 , з однієї сторони та ОСОБА_1 , уклали договір про те, що іпотекодавець з метою належного виконання зобов`язання передає в іпотеку, а іпотеко держатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах визначених у цьому договорів предмет іпотеки, що належить іпотеко держателю на праві власності. Предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно:

- цехом по обробці граніту загальною площею 1129,7 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор обєкта нерухомого майна - 01.2879086.5048344.20251027.02.0000.15; земельною ділянкою із кадастровим

- номером [номер приховано]:01:000:0002площею 0,5941 га, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що розташована на території Бежівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Таким чином, з метою недопущення вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій спрямованих на відчуження спірного майна, дій щодо повторної передачі його в іпотеку або дій наслідком яких є додаткове обтяження об`єкту спору правами інших осіб, необхідним, доцільним та співмірним позовним вимогам та предмету позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Разом з тим суд зазначає , що відповідно до актуальної судової практики Верховного Суду України (зокрема, ключової постанови Об`єднаної палати КЦС ВС від 5 травня 2025 року у справі № 466/2651/23),у випадку забезпечення позову у справі, у якій іпотекодержатель не є учасником справи та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, а право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 149-153, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову - задовольнити.

2. Накласти арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно:

- цех по обробці граніту загальною площею 1129,7 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор об`єкта нерухомого майна - 01.2879086.5048344.20251027.02.0000.15;

- земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0002 площею 0,5941 га, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що розташована на території Бежівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

5. Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам у справі для відома.

6. Примірник ухвали про забезпечення позову для її негайного виконання надіслати до Житомирський ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: вул. Леха Качинського, 12-А, м Житомир, 10014)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.У

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дані стягувача: Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області ( адреса вул. Різдвяна,9Б, м. Коростишів, Житомирська область, ЄДРПОУ [номер приховано])

Дані боржників:

Боржник 1: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Боржник 2: ОСОБА_1 ( адреса, АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Ухвала складена та підписана: 06.10.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ