УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 515/1108/21
провадження № 61-14475св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув заяву судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Македонська Ірина Олександрівна, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року Одеська обласна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Татарбунарська міська рада), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просила:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Татарбунарської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за землю у розмірі 35 189,45 грн;
- розірвати договір оренди землі від 15 квітня 2015 року № 025, укладений між Головним управлінням Держземагенства в Одеській області та ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Татарбунарській міській раді спірні земельні ділянки.
Татарбунарський районний суд Одеської області ухвалою від 22 червня 2023 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог Одеської обласної прокуратури про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за землю у зв`язку з погашенням відповідачем зазначеної заборгованості.
Татарбунарський районний суд Одеської області рішенням від 25 жовтня 2023 року позов Одеської обласної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Татарбунарської міської ради, задовольнив.
Розірвав договір оренди землі від 15 квітня 2015 року № 025, укладений між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області та ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9490381, № 9491601, № 94922743, № 9493748, № 9494376, № 9494771.
Зобов`язав ОСОБА_1 повернути Татарбунарській міській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 47,8426 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:1992; площею 4,7812 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0817; площею 37,3685 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:1993; площею 9,2501 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0816; площею 14,2031 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0815; площею 15,9152 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:1994.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Одеський апеляційний суд постановою від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року - без змін.
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Македонська І. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. ухвалою від 13 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Татарбунарського районного суду Одеської області.
Вказана ухвала, на підставі частини третьої статті 415 ЦПК України, була оформлена суддею Петровим Є. В., оскільки Пророк В. В. , як суддя-доповідач у цій справі, не згоден з відкриттям касаційного провадження - на його переконання касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково, про що описано в його окремій думці від 13 січня 2026 року.
12 лютого 2026 року матеріали справи № 515/1108/21 надійшли до Верховного Суду.
03 липня 2026 року суддя Пророк В. В. заявив про самовідвід у справі, оскільки є обставини, які можуть викликати сумніви в його об`єктивності та неупередженості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 06 липня 2026 року у задоволенні заяви судді Пророка В. В. про самовідвід відмовив.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. ухвалою від 09 вересня 2026 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вказана ухвала, на підставі частини третьої статті 415 ЦПК України, була оформлена суддею Петровим Є. В., оскільки Пророк В. В. , як суддя-доповідач у цій справі, не згоден з відкриттям касаційного провадження - на його переконання касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково та підлягало закриттю, а справа могла бути розглянута колегією суддів у складі трьох суддів, про що описано в його окремій думці від 09 вересня 2026 року.
16 вересня 2026 року суддя Пророк В. В. заявив про самовідвід у справі, оскільки є обставини, які можуть викликати сумніви в його об`єктивності та неупередженості.
Суддя Пророк В. В. зазначив, що, будучи суддею-доповідачем у цій справі, він не погоджувався з відкриттям касаційного провадження, оскільки вважав, що касаційну скаргу подано на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, відповідно, не підлягає касаційному оскарженню. На його переконання, касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково та підлягало закриттю.
Крім того, суддя Пророк В. В. звернув увагу на те, що раніше Верховний Суд уже задовольняв заявлені ним самовідводи у зв`язку з висловленням в окремих думках правової позиції щодо результатів касаційного перегляду, зокрема у справі № 757/7499/17 (провадження № 61-9313св20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справі № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справі № 461/6975/23 (провадження № 61-8129св24) (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справі № 2-750/11 (провадження № 61-7603св24) (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року).
Оскільки в окремих думках від 13 січня 2026 року та від 09 вересня 2026 року суддя Пророк В. В. фактично висловив свою правову позицію щодо результату розгляду Верховним Судом справи № 515/1108/21, з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи чи стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви в його неупередженості, а також задля забезпечення довіри учасників справи до суду та ухвалених ним судових рішень, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України він заявив самовідвід від участі у розгляді справи № 515/1108/21 (провадження № 61-14475св25).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви судді Верховного Суду Пророка В. В., дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, від 09 листопада 2006 року).
Згідно з частиною дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Зазначені суддею, який входить до складу колегії, - Пророком В. В. у заяві про самовідвід доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості та об`єктивності під час вирішення цієї справи.
В окремих думках, викладених суддею Верховного Суду Пророком В. В. у цій справі, він висловив свою позицію щодо процесуального питання (щодо помилкового відкриття касаційного провадження), проте не робив жодних висновків щодо вирішення спору по суті.
Інших, визначених статтями 36, 37 ЦПК України підстав для самовідводу, також не встановлено.
За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відмовляє судді Верховного Суду Пророку В. В., який входить до складу зазначеної колегії суддів, у задоволенні заяви про самовідвід у зв`язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають його участь у розгляді цієї справи.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України оформлена суддею Петровим Є. В.
Суддя-доповідач В. В. Пророк
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров