П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/11241/24
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Миколаївській області від проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.04.2019 року, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2024 № 9/1/146 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління ПФУ у Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 01.04.2019 року, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2024 № 9/1/14614, з урахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати частини доходу за затримку строків виплати пенсії, за період із 01.04.2019 року на момент фактичної виплати заборгованості з пенсії.
04 січня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі № 400/11241/24 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсії за період з 01.04.2019 по 30.03.2025 в сумі 328464,64 та нарахованої компенсації втрат частини доходу за затримку термінів виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.03.2025 року в сумі 138 754,81 гривні.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року змінено спосіб та порядок виконання зазначеного рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.04.2019 по 30.03.2025 в сумі 328464,64 та нарахованої компенсації втрат частини доходу за затримку термінів виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.03.2025 року в сумі 138 754,81 гривні.
Водночас, 13 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №400/11241/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за затримку термінів виплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 30.03.2025 року в сумі 138754,81 грн, на зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити позивачеві компенсацію втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії після її перерахунку, за період з 01.04.2019 року по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії.
Доводи вказаної заяви ґрунтувались на тому, що Казначейством України виконавчий лист в частині стягнення на користь позивача нарахованої компенсації втрати частини доходу в сумі 138 754,81 гривень за затримку строків виплати пенсії віднесено, з посиланням на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми, а повторні заяви позивача до Казначейства про віднесення зазначеної заборгованості до першої черги - залишені без задоволення. Позивач вважав, що обраний судом спосіб виконання судового рішення виявився повністю неефективним, порушені права позивача не відновлені.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та винести нове рішення про зміну способу виконання рішення Миколаївського адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №400/11241/24 в частині виплати компенсації втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії на зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити позивачеві компенсацію втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії після її перерахунку, за період з 01.04.2019 року по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судове рішення не виконано протягом півтора років; попередня зміна способу виконання судового рішення не привела до відновлення прав і захисту законних інтересів позивача; у справі мають місце обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; включення Казначейством України заборгованості з компенсації в "третю чергу", згідно з бюджетною процедурою погашення боргів за рішеннями суду, фактично заблокувало реальне виконання судового рішення на невизначений термін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спосіб виконання рішення суду вже був змінений ухвалою суду від 15.01.2026, а заявником не доведено наявності нових обставин, передбачених статтею 378 КАС України, які об`єктивно унеможливлюють виконання судового рішення у визначений судом спосіб, відсутні правові підстави для повторної зміни способу виконання судового рішення.
Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим
Приписами ч.3 ст. 378 КАС України передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Водночас, у межах даної справи, звертаючись до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення, позивач не навів жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Віднесення заборгованості перед позивачем не до першої, а до третьої черги не свідчить про наявність таких обставин. Більш того, враховуючи загальновідомий факт систематичної відсутності бюджетних асигнувань на виплату перерахованих на підставі судових рішень пенсій, а також враховуючи прийняття органом Державної казначейської служби до провадження відповідних виконавчих документів, повторна зміна порядку і способу виконання рішення жодним чином не може сприяти його ефективному та оперативному виконанню.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені заявником обставини фактично свідчать лише про тривалість виконання судового рішення та особливості бюджетного фінансування, однак не підтверджують існування таких виняткових обставин, які б унеможливлювали його виконання способом, уже визначеним судом.
Більш того, виходячи зі змісту ч.3 ст. 378 КАС України, у межах спірних правовідносин, враховуючи невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, в частині здійснення пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є підставою для зміни способу виконання рішення на стягнення відповідних сум заборгованості, що і було зроблено ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка на переконання позивача ускладнює виконання рішення суду, є тривалість здійснення відповідних виплат, суд вважає безпідставними аргументи апелянта про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко