ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 296/5038/25 Головуючий у 1-й інст. Адамовича О.Й.
Категорія 38 Доповідач Миколайчук П.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Миколайчука П.В.,
суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,
при секретарі Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.05.2026
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
08.05.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 26.12.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1321-9080, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 24 000 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,5% на день або за зниженою процентною ставкою 1,2% на день (у межах програми лояльності), а також комісії за видачу кредиту в розмірі 15% від суми кредиту. Відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 04.04.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 134 592 грн.
Посилаючись на Правила акції «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості», позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 120 000 грн, з яких 24 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 96 000 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
19.05.2026 Корольовський районний суд м. Житомира ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив та стягнув з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1321-9080 від 26.12.2023 у розмірі 120 000 грн, з яких 24 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 96 000 грн - проценти за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення мотивоване тим, що договір укладено сторонами в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; відповідач, будучи обізнаним з умовами кредитування, погодив умови сплати процентів за користування кредитними коштами; розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів належного виконання зобов`язань не надано; позовні вимоги підлягають задоволенню в заявлених межах з урахуванням принципу диспозитивності.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.07.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 07.08.2026 через підсистему «Електронний суд» подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення за результатами повного дослідження доказів: у разі недоведеності позивачем факту укладення договору, факту отримання кредитних коштів та/або розміру заборгованості - відмовити у відповідних позовних вимогах; у разі встановлення факту належного укладення договору та отримання кредитних коштів - змінити рішення та визначити розмір заборгованості виключно в межах сум, підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами. Також просить вирішити питання про судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин справи та неналежною оцінкою доказів.
Апелянт зазначає, що у рішенні наявні суперечності щодо розміру заборгованості: сума зазначених судом складових (24 000 грн, 106 992 грн та 36 000 грн) арифметично не відповідає загальній сумі 134 592 грн, а комісія в розмірі 36 000 грн не відповідає 15% від суми кредиту; у рішенні відсутній розрахунок стягнутих 96 000 грн процентів (періоди, ставки, кількість днів) та не пояснено різницю між нарахованими 106 992 грн і стягнутими 96 000 грн процентів.
На думку апелянта, розмір процентів у чотири рази перевищує тіло кредиту, що з огляду на засади справедливості, добросовісності та розумності вимагало від суду особливо ретельної перевірки їх правової підстави, періоду нарахування та застосованої ставки.
Апелянт указує, що суд не надав оцінки відповідності умов договору вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX, не встановив розміру денної процентної ставки, її розрахунку, складу загальних витрат за кредитом та їх відповідності граничним значенням, чинним на дату укладення договору.
Вважає, що обов`язок доказування кожної складової заборгованості покладено на позивача, а ненадання відповідачем контррозрахунку не робить розрахунок позивача безспірним доказом.
Наголошує, що у мотивувальній частині рішення не конкретизовано, якими доказами підтверджено підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також фактичне перерахування кредитних коштів (платіжний документ, його номер і дата, номер картки та її належність відповідачу).
Крім того, посилається на те, що у підсистемі «Електронний суд» у провадженні № 2/296/1077/26 відсутні позовна заява та додані до неї докази, про що апелянт повідомив суд 03.08.2026, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати детальний аналіз доказів позивача та власний контррозрахунок.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
08.09.2026 представник позивача Богданова В.С. надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. 26.12.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1321-9080 на наступних умовах: сума кредиту - 24 000 грн.; комісія за видачу кредиту - 15% від суми виданого Кредиту; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 1,2% в день; стандартна % ставка - 1,5% в день. Сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C2898.
Зауважує, що між сторонами погоджено строк кредитування згідно п. 4.9. Договору, а саме 300 календарних днів (до 20.10.2024), протягом якого позивач має право нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначено в п. 4.6. та 10.2. Договору, та строк 140 днів носить рекомендований характер для здійснення повного погашення кредиту.
Вказує, що всі нарахування за кредитним договором здійснено відповідно до вимог Закон України «Про споживче кредитування».
Щодо денної процентної ставки представник позивача зазначає, що відповідно до пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» станом на 26.12.2023 максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%. Денна процентна ставка є розрахунковим показником, який не тотожний процентній ставці, встановленій договором; за наведеним у відзиві розрахунком вона становить 1,38%. Визнає, що в Договорі відсутня інформація про денну процентну ставку, та пояснює це тим, що Договір укладено в межах 30 днів з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, наданих надавачам фінансових послуг для приведення своєї діяльності та документів у відповідність із вимогами цього Закону.
Вказує, що за період з 26.12.2023 по 08.01.2024 проценти нараховувалися за зниженою ставкою 1,2%, а з 09.01.2024 по 20.10.2024 - за стандартною ставкою 1,5% у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості. Після закінчення строку кредитування нарахування процентів зупинено. Штраф, пеня та проценти відповідно до статті 625 ЦК України відповідачу не нараховувалися, а комісія за видачу кредиту є одноразовою платою, передбаченою законодавством про споживче кредитування.
Вважає, що розрахунок заборгованості є належним доказом її розміру, відповідач його не спростував і не заперечує факту укладення Договору та отримання кредитних коштів. Пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на думку позивача, стосується неустойки, а не процентів за користування кредитом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
14.09.2026 ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій апеляційну скаргу підтримав. Зазначає, що не заперечує сам факт існування кредитних правовідносин; спірними для нього є розмір заборгованості, правильність і правові підстави нарахування процентів, а також те, що він був позбавлений можливості подати заперечення і докази до ухвалення заочного рішення.
Вказує, що відзив містить суперечливі відомості щодо дати повернення кредиту (20.10.2024 та 15.09.2024), арифметичну помилку в розрахунку загальних витрат за кредитом (99 036,12 грн замість 99 936,12 грн) та посилання на інший договір (№ 1321-6397 від 25.12.2023), що, на його думку, не дає підстав покладатися на розрахунки позивача без їх перевірки судом.
Зауважує, що позивач сам пов`язує застосування ставки 1,5% з виникненням простроченої заборгованості, тоді як у доданому до відзиву роз`ясненні Національного банку України від 19.02.2024 зазначено про заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України. Також посилається на те, що позивач визнав відсутність у Договорі денної процентної ставки, хоча договір про споживчий кредит повинен містити її розрахунок. Доводи відзиву щодо комісії за видачу кредиту вважає такими, що не стосуються стягнутих сум.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення його сплати, апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою від 18.08.2026 у задоволенні повторного клопотання з тих самих питань відмовлено, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжено.
Ухвалою від 27.08.2026 задоволено клопотання про відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн до ухвалення судового рішення за результатами апеляційного розгляду, відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою від 27.08.2026 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
28.09.2026 ОСОБА_1 надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без його участі.
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
26.12.2023 о 15 год 56 хв між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1321-9080 продукту «НА ВСЕ», невід`ємними частинами якого, відповідно до п. 11.13 Договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, а також Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (графіки платежів), розраховані за умови застосування зниженої (Додаток 3) та стандартної (Додаток 4) процентних ставок.
Договір, Правила, Паспорт споживчого кредиту та додатки до Договору підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором C2898. У Договорі зазначено паспортні дані позичальника, його реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання, адресу електронної пошти та номер особистого електронного платіжного засобу 516874 ** 2817.
Умовами Договору передбачено: загальний розмір кредиту - 24 000 грн, дата надання кредиту - 26.12.2023 (пункт 4.1); спосіб надання - безготівковий переказ на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником (п. 4.2); тип процентної ставки - фіксована (п. 4.3); базовий період - 14 календарних днів (п. 4.4); стандартна процентна ставка - 1,5% за кожен день користування кредитом (п. 4.6); комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту (п. 4.7); строк кредитування - 300 календарних днів, дата повернення кредиту - 20.10.2024 (п. 4.9); реальна річна процентна ставка - 27 135% (п. 4.10); орієнтовна загальна вартість кредиту - 123 936,12 грн (п. 4.11).
Розділом 10 Договору передбачено програму лояльності, відповідно до якої позичальник сплачує проценти за зниженою процентною ставкою 1,2% на день за умови своєчасної та повної сплати платежів згідно з Графіком платежів за зниженою ставкою (Додаток 3). У разі несплати платежу не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду з наступного дня нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою (п. 10.2 Договору).
У Паспорті споживчого кредиту зазначено, що у разі кредитування на суму 24 000 грн протягом усього строку кредитування із застосуванням стандартної ставки 1,5% на день та комісії за видачу кредиту 15% загальні витрати за кредитом становитимуть не більше 99 936,12 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача не перевищуватиме 123 936,12 грн. Відповідно до Додатка 4 до Договору, загальна сума процентів за весь строк кредитування за стандартною ставкою становить 96 336,12 грн, комісія за видачу кредиту - 3 600 грн.
Згідно з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту 26.12.2023 через платіжну систему LiqPay здійснено платіж № [номер приховано] у сумі 24 000 грн на картку НОМЕР_2 .
Листом АТ КБ «ПриватБанк», підписаним кваліфікованим електронним підписом начальника департаменту Чаплінської М.В. 14.04.2025, підтверджено перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, зокрема платежу ID [номер приховано] від 26.12.2023 у сумі 24 000 грн за договором № 1321-9080 на картку НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором станом на 04.04.2025 заборгованість відповідача становить 134 592 грн, з яких: 24 000 грн - основний борг, 106 992 грн - проценти, 3 600 грн - комісія за видачу кредиту. Відомостей про здійснення відповідачем будь-яких платежів на погашення заборгованості розрахунок не містить.
Наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 26.12.2023 року № 96-П затверджено Правила акції «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості», відповідно до яких участь в акції мають можливість взяти клієнти, щодо яких товариством подано позовну заяву до суду, а розмір позовних вимог становить меншу суму, ніж загальний розмір заборгованості за кредитним договором (п. 5.2 Правил акції).
Мотиви та висновки апеляційного суду
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частиною другою статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в повному обсязі. Оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача та відзив на позов ним не подавався, доводи апеляційної скарги заявлено вперше в суді апеляційної інстанції. Нових доказів до апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду апелянт не додав.
Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.
Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
За змістом частин 3, 4, 6, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі, відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання, згідно зі ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою - шостою.
Відповідно до пункту 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Згідно з частиною четвертою статті 8 цього Закону, денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % (частина п`ята статті 8 Закону).
Водночас, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023. З урахуванням правил обчислення строків, визначених частиною першою статті 253 ЦК України, граничний розмір денної процентної ставки, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону, становив: з 25.12.2023 по 22.04.2024 (120 днів) - 2,5%; з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) - 1,5%; починаючи з 21.08.2024 - 1%.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. За частиною третьою статті 8 Закону, обчислення денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір залишається дійсним протягом погодженого строку та що сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Абзацом другим частини п`ятої статті 12 Закону визначено, що договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним
Згідно з пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX), у разі прострочення споживачем у період з 1.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. У разі неспростування цієї презумпції всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц вказала, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти або смс-повідомлення на номер мобільного телефону, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну та пароля і без використання одноразового ідентифікатора кредитний договір між сторонами не був би укладений.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Щодо укладення договору та отримання кредитних коштів
Матеріалами справи підтверджено, що Договір, Правила, Паспорт споживчого кредиту та додатки до Договору підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором C2898. Договір містить персональні дані відповідача, у тому числі паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу місця проживання, яка збігається з адресою, зазначеною самим апелянтом в апеляційній скарзі, а також реквізити особистого електронного платіжного засобу, на який позичальник просив перерахувати кредит.
Відповідно до пункту 3.4 Договору кредитодавець проводить автентифікацію банківської платіжної картки позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем, а позичальник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки, що належить особисто йому.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується не лише довідкою самого позивача, а й листом АТ КБ «ПриватБанк» від 14.04.2025, підписаним кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи банку, яким засвідчено виконання платежу ID [номер приховано] від 26.12.2023 року в сумі 24 000 грн за договором № 1321-9080 на картку НОМЕР_2 . Реквізити цієї картки збігаються з номером особистого електронного платіжного засобу, зазначеного позичальником у Договорі.
Зазначення в платіжних документах лише частини цифр номера картки зумовлене тим, що такі відомості становлять таємницю фінансової послуги, і не свідчить про недостовірність цих документів.
Оцінивши наведені докази в їх сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, апеляційний суд уважає доведеним, що Договір укладено саме відповідачем та що кредитні кошти у сумі 24 000 грн були перераховані на платіжну картку, зазначену ним у Договорі. Відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про протилежне: в апеляційній скарзі він не заперечує факту укладення Договору та отримання кредитних коштів, належності йому зазначеної картки, а лише вказує на відсутність у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції конкретизації відповідних доказів.
Крім того, у відповіді на відзив відповідач прямо зазначив, що не заперечує сам факт існування кредитних правовідносин, а спірними для нього є розмір заборгованості та підстави нарахування процентів.
Щодо розміру заборгованості та розрахунку процентів
Перевіривши розрахунок заборгованості, апеляційний суд встановив, що проценти нараховано позивачем у такому порядку: за період з 26.12.2023 по 08.01.2024 (перший базовий період, 14 днів) - за зниженою ставкою 1,2% на день від суми кредиту 24 000 грн, тобто 288,00 грн на день, що становить 4 032 грн; за період з 09.01.2024 по 20.10.2024 (286 днів) - за стандартною ставкою 1,5% на день, тобто 360,00 грн на день, що становить 102 960 грн. Разом нараховано 106 992 грн процентів.
Застосування стандартної процентної ставки з 09.01.2024 відповідає пункту 10.2 Договору, оскільки відповідач не сплатив перший платіж, строк сплати якого настав 08.01.2024, та взагалі не здійснював платежів за Договором. Нарахування процентів здійснено лише в межах строку кредитування - до 20.10.2024, що узгоджується з наведеним висновком Великої Палати Верховного Суду; після спливу строку кредитування проценти не нараховувалися.
Різниця між нарахованими процентами (106 992 грн) та заявленими до стягнення (96 000 грн) у сумі 10 992 грн, а також заборгованість за комісією в сумі 3 600 грн не заявлені позивачем до стягнення відповідно до Правил акції «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості». Визначення розміру позовних вимог є правом позивача, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України. Заявлення до стягнення меншої суми, ніж нараховано, прав відповідача не порушує.
Крім того, стягнута сума процентів (96 000 грн) не перевищує загальної суми процентів за весь строк кредитування за стандартною ставкою, визначеної в Додатку 4 до Договору (96 336,12 грн), та загальних витрат за кредитом, зазначених у Паспорті споживчого кредиту (99 936,12 грн), з якими відповідач був ознайомлений до укладення Договору.
Щодо денної процентної ставки та загальних витрат за споживчим кредитом
Договір укладено 26.12.2023, тобто протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, а отже, максимальний розмір денної процентної ставки за ним не міг перевищувати 2,5%.
Такий висновок узгоджується з роз`ясненнями Національного банку України щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування від 19.02.2024, наданими у доповнення до листа від 15.01.2024 № 14-0004/3433, відповідно до яких «за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту)». Зміни до Договору щодо строку кредитування, загальних витрат за кредитом чи загального розміру кредиту сторони не вносили.
Загальні витрати за Договором, розраховані із застосуванням стандартної процентної ставки, з урахуванням комісії за видачу кредиту, становлять 99 936,12 грн (96 336,12 грн процентів + 3 600 грн комісії). Відтак денна процентна ставка за Договором становить: (99 936,12 грн / 24 000 грн) / 300 днів ? 100 % ? 1,39 %. За зниженою ставкою цей показник є ще меншим.
Навіть у разі обчислення денної процентної ставки виходячи з фактично нарахованих позивачем процентів (106 992 грн) та комісії (3 600 грн) її розмір становить ? 1,54%, а виходячи зі стягнутої судом суми процентів (96 000 грн) - ? 1,33 %, що не перевищує граничного розміру 2,5%, встановленого на дату укладення Договору.
Оскільки строк кредитування за Договором (з 26.12.2023 по 20.10.2024) охоплює всі три перехідні періоди, апеляційний суд перевірив дотримання граничних розмірів денної процентної ставки також за кожним із них окремо. З 26.12.2023 по 22.04.2024 (119 днів) за граничного розміру 2,5% проценти нараховувалися за ставками 1,2% та 1,5% на день; з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) за граничного розміру 1,5% - за ставкою 1,5% на день; з 21.08.2024 по 20.10.2024 (61 день) за граничного розміру 1% - за ставкою 1,5% на день.
Отже, навіть у разі застосування граничних розмірів денної процентної ставки за періодами нарахування максимально допустимий розмір процентів за період з 21.08.2024 по 20.10.2024 становив би 14 640 грн (24 000 грн ? 1 % ? 61 день) замість нарахованих 21 960 грн, тобто на 7 320 грн менше. За такого підходу загальний розмір процентів за весь строк кредитування становив би 99 672 грн (4 032 грн + 81 000 грн + 14 640 грн), а загальні витрати за кредитом з урахуванням комісії - 103 272 грн.
Стягнута судом першої інстанції сума процентів (96 000 грн) є меншою як за розмір процентів, нарахованих відповідно до умов Договору (106 992 грн), так і за розмір процентів, обчислений із застосуванням граничних розмірів денної процентної ставки за кожним із перехідних періодів (99 672 грн). Таким чином, незалежно від підходу до застосування пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» стягнення з відповідача 96 000 грн процентів не призводить до перевищення встановлених законом обмежень вартості споживчого кредиту.
Договір та його невід`ємні частини містять усі складові, необхідні для обчислення денної процентної ставки: загальний розмір кредиту, строк кредитування, загальні витрати за кредитом (99 936,12 грн), а також орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку. Граничного розміру денної процентної ставки за Договором не перевищено.
Отже, умови Договору щодо розміру процентів за користування кредитом не суперечать вимогам статті 8 та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Суд першої інстанції цього питання не досліджував, однак цей недолік не призвів до неправильного вирішення справи.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
Щодо доводів апеляційної скарги про суперечності в розмірі заборгованості, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, наводячи в рішенні розрахунок позивача, зазначив, що заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 36 000 грн. Водночас, відповідно до розрахунку позивача, ця заборгованість становить 3 600 грн (15% від 24 000 грн), що відповідає пункту 4.7 Договору та Додатку 4 до Договору, а загальна сума заборгованості 134 592 грн є сумою 24 000 грн основного боргу, 106 992 грн процентів та 3 600 грн комісії. Отже, зазначення в рішенні суду першої інстанції суми комісії в розмірі 36 000 грн є опискою, яка на правильність вирішення спору не вплинула, оскільки заборгованість за комісією позивач до стягнення не заявляв і судом вона не стягувалася.
Обґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок процентів і не навів у рішенні періоду їх нарахування та застосованих ставок.
Доводи апелянта про те, що ненадання відповідачем контррозрахунку не робить розрахунок позивача безспірним, по суті є правильними, оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, обов`язок доказування обставин, на які посилається позивач, покладено саме на нього. Водночас у цій справі позивач свій обов`язок доказування виконав: розмір заборгованості підтверджено не лише розрахунком, а й умовами Договору, графіками платежів, Паспортом споживчого кредиту та доказами перерахування кредитних коштів, які узгоджуються між собою. Арифметична та правова правильність розрахунку перевірена апеляційним судом.
Разом з тим апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині рішення конкретних доказів, якими підтверджено факт перерахування кредитних коштів, та не надав їм оцінки, що є недоліком мотивування судового рішення, відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України.
Апелянт посилається на те, що розмір процентів у чотири рази перевищує тіло кредиту, та на засади справедливості, добросовісності та розумності, визначені статтею 3 та частиною третьою статті 509 ЦК України. При цьому він сам зазначає, що не посилається на існування законодавчої заборони такого співвідношення.
Апеляційний суд ураховує, що споживач у кредитних правовідносинах є слабкою стороною та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013. Водночас такий захист у сфері споживчого кредитування щодо ціни кредиту законодавець реалізував через встановлення імперативного граничного розміру денної процентної ставки, який у цій справі не перевищено.
Проценти, стягнуті з відповідача, є платою за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку та умов кредитування, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання. Неустойку, штраф, інфляційні втрати та проценти річних, відповідно до статті 625 ЦК України, позивач до стягнення не заявляв. Загальні засади цивільного законодавства не надають суду повноважень на власний розсуд зменшувати погоджений сторонами розмір процентів за користування кредитом, який відповідає вимогам закону.
Співвідношення розміру процентів і тіла кредиту зумовлене насамперед тим, що відповідач протягом усього строку кредитування (300 днів) не сплатив жодного платежу, а за умови своєчасного виконання Договору мав право на застосування зниженої процентної ставки. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є підставою для зміни розміру стягнутої заборгованості.
Щодо доводів про відсутність доступу до матеріалів справи апеляційний суд зазначає, що позовну заяву з додатками подано позивачем до суду першої інстанції в електронній формі через підсистему «Електронний суд» 08.05.2025, і вони містяться в матеріалах справи. Апелянт, як учасник справи, мав право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України, у тому числі в приміщенні суду. Під час апеляційного розгляду справи апелянт мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, однак будь-яких додаткових доказів чи контррозрахунку заборгованості не подав.
Відсутність у електронному кабінеті апелянта копій документів, поданих позивачем, після ухвалення рішення не є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення, згідно із частиною другою статті 376 ЦПК України.
Оцінка доводів відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив
Відповідь на відзив, подання якої на стадії апеляційного провадження ЦПК України не передбачено, апеляційний суд оцінює як письмові пояснення відповідача щодо доводів відзиву, згідно пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України.
Посилання у відзиві на дату повернення кредиту 15.09.2024, на загальні витрати за кредитом у розмірі 99 036,12 грн та на договір № 1321-6397 від 25.12.2023 не відповідають матеріалам справи: відповідно до пункту 4.9 Договору датою повернення кредиту є 20.10.2024, загальні витрати за кредитом становлять 99 936,12 грн, а предметом спору є Договір № 1321-9080 від 26.12.2023. Ці неточності відзиву апеляційний суд оцінює як описки, які не впливають на висновки суду, оскільки розрахунок заборгованості та денної процентної ставки апеляційний суд перевірив самостійно за матеріалами справи, а не за даними відзиву.
Доводи відповідача про те, що він був позбавлений можливості подати заперечення до ухвалення заочного рішення, не є підставою для його скасування. На неналежне повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції відповідач в апеляційній скарзі не посилався, а всі його заперечення щодо розміру заборгованості та правових підстав нарахування процентів розглянуто апеляційним судом по суті, чим право відповідача на судовий захист забезпечено.
Щодо доводів відповідача про заборону збільшення процентної ставки апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до пунктів 4.3, 4.6 Договору, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 1,5% на день (стандартна ставка). Саме за цією ставкою обчислено реальну річну процентну ставку, загальні витрати за кредитом та орієнтовну загальну вартість кредиту, зазначені в Договорі, Паспорті споживчого кредиту та Додатку 4 до Договору. Знижена ставка 1,2% відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору є знижкою в межах програми лояльності, право на яку позичальник має за умови своєчасного виконання зобов`язань. Невиконання відповідачем умови, з якою Договір пов`язує надання знижки, має наслідком нарахування процентів за погодженою сторонами фіксованою ставкою і не є збільшенням процентної ставки у розумінні пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Доводи відзиву щодо правомірності комісії за видачу кредиту апеляційний суд не оцінює, оскільки комісія позивачем до стягнення не заявлялася і судом першої інстанції не стягувалася.
Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, серед яких - право змінити рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За частиною четвертою статті 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 120 000 грн. Водночас мотивувальна частина рішення не містить оцінки доказів перерахування кредитних коштів, перевірки розрахунку процентів, оцінки відповідності умов Договору вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо граничного розміру денної процентної ставки, а також містить описку щодо розміру заборгованості за комісією.
З урахуванням викладеного апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції змінено лише в мотивувальній частині, а розмір задоволених позовних вимог не змінився, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, немає.
Ухвалою від 27.08.2026 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн до ухвалення судового рішення за результатами апеляційного розгляду. Оскільки розмір стягнутої з відповідача заборгованості за результатами апеляційного перегляду не змінено, зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави.
Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.05.2026 у справі № 296/5038/25 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.05.2026 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 05.10.2026.
Судді
П.В. Миколайчук Н.Й. Григорусь В.А. Панкеєва