ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 560/21880/23
адміністративне провадження № К/990/26981/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №560/21880/23
за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою адвоката Добрянської Ольги Дем`янівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сушка О.О., суддів Мацького Є.М. Залімського І. Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, від 16 листопада 2023 року №07/1/1-18п-23;
- визнати протиправним та скасувати наказ Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 04 грудня 2023 року №670к.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що звільнений з посади, яка не передбачена штатним розписом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, оскільки з 17 березня 2023 року посада керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, яку позивач обіймав з 15 березня 2021 року, була скорочена та позивача було зараховано до резерву Офісу Генерального прокурора. Отже керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в силу положень частини 2 та підпункту 3 частини 3 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» не наділений щодо керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону жодними адміністративними, дисциплінарними та управлінськими повноваженнями, оскільки не являється для нього прокурором вищого рівня. Позивач указує на те, що Комісією прийнято рішення стосовно особи, яка не здійснює управлінських функцій та посада якої не передбачена діючим штатним розписом. Крім того позивач звертає увагу на те, що з 10 серпня 2023 року його правовідносини з органами прокуратури України взагалі були призупинені у зв`язку із призовом позивача на військову службу.
3. Також позивач зазначає про те, що рішення Комісії ухвалено поза межами строку, визначеного пунктом 8 Розділу І Порядку розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, затвердженого наказом Генерального прокурора № 113 від 01.07.2022.
4. Позивач також зазначив, що Комісія під час прийняття рішення від 16.11.2023 №07/1/1-18п-23 дійшла помилкових висновків про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" для звільнення його з адміністративної посади.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, від 16 листопада 2023 року №07/1/1-18п-23. Визнано протиправним та скасовано наказ Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 04 грудня 2023 року №670к.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до нових структури та штатної чисельності органів прокуратури, затверджених наказом від 17.03.2023 №14ш, Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону та посада її керівника у штатній структурі органів прокуратури не передбачені, що виключає можливість покладення на позивача відповідальності за неналежне виконання обов`язків за неіснуючою адміністративною посадою. Крім того Комісія не довела неналежного виконання позивачем посадових обов`язків; причинного зв`язку між діяльністю позивача та збільшенням кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень не встановлено, а висновки щодо невжиття заходів з відшкодування шкоди та порушення етичних норм є передчасними й необґрунтованими. Отже, наведені Комісією обставини не могли бути правовою підставою для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 47 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим суд першої інстанції скасував рішення Комісії та прийнятий на його підставі наказ про звільнення.
7. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим що позивач, обіймаючи адміністративну посаду керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури, неналежно виконував посадові обов`язки, зокрема не забезпечив належної координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності, не вжив достатніх заходів щодо відшкодування шкоди, завданої державі, а також допустив порушення вимог прокурорської етики. При цьому суд зазначив, що позивач на час розгляду звернення Комісією продовжував обіймати адміністративну посаду, оскільки рішення про його звільнення з цієї посади до прийняття оскаржуваного наказу не приймалося, а звільнення з адміністративної посади не припиняє повноважень прокурора та трудових відносин з органами прокуратури. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» підстави для звільнення позивача з адміністративної посади та правомірність рішення Комісії і оскаржуваного наказу.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, адвокат Добрянська Ольга Дем`янівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, представник позивача посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з пунктом 1 частин другої статті 353 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
11. У касаційній скарзі представник позивача вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 5 розділу І Порядку розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, затвердженого наказом Генерального прокурора №113 від 01 липня 2022 року (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора №206 від 30 вересня 2022 року, №200 від 26 липня 2023 року), щодо наявності чи відсутності у Комісії повноважень розглядати звернення та приймати рішення щодо осіб, посади яких не передбачені у структурі та штатній чисельності органів прокуратури. Так, представник позивача звертає увагу на те, що станом на дату прийняття Комісією спірного рішення (16 листопада 2023 року), Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону не увійшла до структури реформованих спеціалізованих прокуратур у сфері оборони, а посада керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в структурі та штатній чисельності органів прокуратури не передбачена. Крім того позивач був увільнений з 10 серпня 2023 року від виконання обов`язків керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади до фактичного звільнення з військової служби. У звязку з наведеними обставинами, на думку касатора, в силу пункту 5 розділу І Порядку, повноваження Комісії не поширюються на позивача.
12. Також, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та як наслідок, в оскаржуваному судовому рішенні не надав жодної правової оцінки доказам, які вказують на протиправність спірного рішення та наказу. Зокрема, позивач у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу вказував на протиправність спірного рішення Комісії з огляду на прийняття останнього поза межами строку, встановленого пунктом 8 розділу І Порядку, що свідчить про його протиправність та є безумовною підставою для скасування. Проте у мотивувальній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року відсутні положення, які вказували б на оцінку факту прийняття Комісією спірного рішення поза межами строку, встановленого пунктом 8 розділу І Порядку.
13. Крім того касатор звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку аргументам позивача щодо відсутності підстав для твердження про неналежне виконання ним, як керівником органу прокуратури, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Комісією не було висвітлено таких істотних обставин як тяжкість проступку; наявність або відсутність заподіяної шкоди чи інших наслідків та відповідно причинного зв`язку між поставленими позивачеві у провину порушеннями та їх наслідками; попередня поведінка особи; наявність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.
ІV. Позиція інших учасників справи
14. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону надала Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року залишити без мін, а касаційну скаргу - без задоволення.
15. Офіс Генерального прокурора у відзиві на касаційну скаргу просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Прокопенка О.Б., Уханенка С.А., від 18 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Добрянської Ольги Дем`янівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року.
17. Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Шевченка О.М. від 30 вересня 2026 року №1303/0/78-26 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Прокопенка О.Б. на суддю Смоковича М.І.
19. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 06 жовтня 2026 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 15.03.2021 №178к ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
21. Наказами Генерального прокурора від 17.03.2023 №74 "Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 05.02.2020 №66", від 17.03.2023 №14ш "Про затвердження структури та штатної чисельності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах обласних прокуратур)" спеціалізовані прокуратури у військовій і оборонній сфері перейменовані в спеціалізовані прокуратури у сфері оборони та затверджена їх нова штатна структура та чисельність.
22. Пунктом 3 наказу від 17.03.2023 №74 юридична особа "Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону" (на правах обласної прокуратури) перейменована на юридичну особу "Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону" (на правах обласної прокуратури) без змін коду ЄДРОПУ.
23. Згідно з додатком до наказу від 17.03.2023 №75 до структури Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (на правах обласної) увійшли Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька спеціалізовані прокуратури у сфері оборони (на правах окружних).
24. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.03.2023 №14ш, яким затверджена нова структура і штатна чисельність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, втратив чинність наказ №3ш від 17.01.2021, відповідно до якого посада керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (яку обіймав позивач з 15 березня 2021 року) була введена в штат органів прокуратури безпосередньо до структури та штатної чисельності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури).
25. У пункті 3.2 наказу від 17.03.2023 №74 зазначено "Скоротити у структурі та штатній чисельності спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (на правах обласної прокуратури) загальну штатну чисельність 193 одиниці та зарахувати їх до резерву Офісу Генерального прокурора з відповідним фондом заробітної плати".
26. В подальшому до Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади 12.07.2023 надійшло звернення керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_2 щодо неналежного виконання керівником Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_1 посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
27. Головою Комісії попередній розгляд звернення ОСОБА_2 доручено члену Комісії ОСОБА_3 , яким за результатами попереднього розгляду звернення відповідно до вимог Порядку 17.07.2023 прийнято рішення про відкриття провадження №07/1/1-13зв/к-9п-23 стосовно керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_1 .
28. За результатами перевірки, проведеної у межах обставин, повідомлених у зверненні ОСОБА_2 , членом Комісії ОСОБА_3 03.10.2023 складено висновок про відсутність у діяльності керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_1 підстави, передбаченої пунктом 3 частиною першою статті 41 Закону №1697-VII, для звільнення з указаної адміністративної посади.
29. За результатами розгляду указаного висновку, Комісією на підставі проведених засідань 12.10.2023 (протокол засідання Комісії № 14) та 16.11.2023 (протокол засідання Комісії № 20) прийнято рішення № 07/1/1-18п-23 про те, що в діяльності керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_1 наявна підстава, передбачена пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» для звільнення з указаної адміністративною посади.
30. На підставі вказаного рішення керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону прийняв наказ від 04.12.2023 №670к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII) у перший робочий день після фактичного його звільнення з військової служби.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
31. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
33. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1697-VII) звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з таких підстав: 1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням; 2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону); 3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади; 4) наявність заборгованості із сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
34. Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 11-15 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.
35. Звільнення з адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором, а з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4 і 5 частини третьої статті 39 цього Закону, - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Звільнення з таких адміністративних посад здійснюється виключно з підстав, передбачених частиною першою статті 51 цього Закону.
36. Згідно з частиною третьою статті 41 Закону №1697-VII наявність підстави, передбаченої пунктом З частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
37. За приписам частини четвертої статті 41 Закону №1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
38. Частини третя статті 51 Закону №1697-VII. Повноваження прокурора припиняються у зв`язку з: 1) досягненням шістдесяти п`яти років; 2) смертю; 3) визнанням його безвісно відсутнім або оголошенням померлим; 4) рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
39. Пунктом 9-2 частини першої статті 9 Закону №1697-VII встановлено, що порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади визначає Генеральний прокурор.
40. Відповідно до частини третьої статті 41 та пункту 9-2 статті 9 Закону №1697-VII, наказом Генерального прокурора №113 від 01.07.2022 затверджено Порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади (далі - Порядок №113). З метою удосконалення роботи Комісії наказами Генерального прокурора №206 від 30.09.2022 та №200 від 26.07.2023 внесені зміни до Порядку №113.
41. Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №113 остаточне рішення у провадженні приймається Комісією у строк, що не перевищує тридцяти робочих днів з дня складання висновку членом Комісії. У строк розгляду звернення, у тому числі перевірки у провадженні, не враховується період тимчасової непрацездатності прокурора, стосовно якого подано звернення, або перебування його у відпустці.
42. Пунктом 2 розділу І Порядку встановлено, що розгляд звернень здійснюється Комісією з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
43. Пунктом 1 розділу VІ Порядку №113 передбачено, що засідання Комісії проводяться відкрито з дотриманням строку, передбаченого пунктом 8 розділу I цього Порядку.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
44. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
45. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
46. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
47. Спір у цій справі виник у зв`язку із прийняттям Комісією рішення про неналежне виконання прокурором який обіймає адміністративну посаду посадових обов`язків та прийнятий відповідачем на підставі цього рішення наказ про звільнення позивача з адміністративної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII у зв`язку з неналежним виконанням ним посадових обов`язків.
48. У касаційній скарзі представник позивача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає ро відсутність висновку щодо застосування пункту 5 розділу І Порядку розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, затвердженого наказом Генерального прокурора №113 від 01 липня 2022 року (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора №206 від 30 вересня 2022 року, №200 від 26 липня 2023 року) щодо наявності чи відсутності у Комісії повноважень розглядати звернення та приймати рішення щодо осіб, посади яких не передбачені у структурі та штатній чисельності органів прокуратури. На думку касатора, в силу пункту 5 розділу І Порядку повноваження Комісії не поширюються на позивача.
49. З цього приводу Верховний Суд зазначає наступне.
50. Як установлено судами, позивача було призначено на посаду керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону наказом від 15 березня 2021 року № 178к. Наказом від 17.03.2023 № 74 юридична особа «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону» була перейменована на «Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону» без зміни коду ЄДРПОУ, а наказом № 14ш затверджено нову структуру та штатну чисельність.
51. Унаслідок проведених у березні 2023 року організаційно-штатних заходів відбулася зміна найменування юридичної особи, затверджено нову структуру та штатну чисельність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, а 193 штатні одиниці скорочено та зараховано до резерву Офісу Генерального прокурора.
52. При цьому, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, до прийняття оскаржуваного наказу № 670к рішення про звільнення позивача із адміністративної посади не приймалося. Також у 2023 році за позивачем зберігалося грошове забезпечення за посадою керівника прокуратури, він користувався правом на щорічну відпустку та отримував матеріальну допомогу на оздоровлення. Отже, сам факт затвердження нової структури та штатної чисельності органів прокуратури наказом від 17 березня 2023 року № 14ш не свідчить про припинення перебування позивача на раніше займаній адміністративній посаді, оскільки таке припинення пов`язане з відповідним кадровим рішенням.
53. Відтак, із позивачем правовідносини з органом прокуратури відповідно до частини третьої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за посадою керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону не припинялись.
54. За таких обставин положення пункту 5 розділу І Порядку №113, визначаючи коло осіб, щодо яких Комісія здійснює розгляд звернень, слід застосовувати у взаємозв`язку з предметом провадження, визначеним пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», тобто з урахуванням того, що наслідком такого провадження є встановлення наявності чи відсутності підстав для звільнення прокурора саме з адміністративної посади. Тому визначальним для встановлення компетенції Комісії у цій справі є не лише формальне зіставлення назви посади з чинним штатним розписом на момент розгляду звернення, а встановлення того, чи зберігався на цей момент юридичний статус особи як прокурора, щодо якого могло бути прийняте рішення про звільнення з адміністративної посади, та чи не було до цього моменту належним чином припинено відповідні правовідносини. Такий підхід узгоджується із процедурою, передбаченою Порядком №113, яка передбачає розгляд звернення, перевірку наведених у ньому відомостей та прийняття Комісією рішення про наявність або відсутність підстави для звільнення прокурора з адміністративної посади.
55. Також Верховний Суд ураховує, що пункт 5 розділу І Порядку № 113 не ставить поширення його положень у залежність від фактичного здійснення прокурором управлінських повноважень на день розгляду звернення Комісією, а визначає суб`єктом відповідного провадження прокурора, який обіймає адміністративну посаду. За встановлених у цій справі обставин позивач на момент розгляду Комісією звернення не був звільнений із посади керівника прокуратури, а тому формально продовжував перебувати на відповідній адміністративній посаді.
56. Таким чином, Комісія не була позбавлена повноважень розглянути звернення та прийняти за його результатами рішення, оскільки на момент розгляду звернення адміністративний статус позивача не був припинений у встановленому порядку, а спірне рішення Комісії було спрямоване саме на вирішення питання про наявність підстав для звільнення його з адміністративної посади. Відсутність цієї посади у новій структурі та штатній чисельності прокуратури, з урахуванням конкретних обставин справи, не нівелювала повноважень Комісії та не зумовлювала протиправності її рішення лише з цієї підстави.
57. Стосовно доводів касатора про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку аргументам позивача щодо протиправність спірного рішення Комісії з огляду на прийняття останнього поза межами строку, встановленого пунктом 8 розділу І Порядку та відсутності підстав для висновків про неналежне виконання ним, як керівником органу прокуратури, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, Верховний Суд зазначає наступне.
58. Верховний Суд встановив, що позивач посилався у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу на прийняття Комісією спірного рішення поза межами строку, визначеного пунктом 8 розділу І Порядку № 113.
59. Водночас суд апеляційної інстанції зазначеного доводу не дослідив та правової оцінки йому не надав, не встановив моменту початку перебігу відповідного строку, дати його закінчення, а також наявності чи відсутності передбачених Порядком підстав для неврахування певних періодів або продовження розгляду звернення. Отже, обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо дотримання Комісією встановленої процедури прийняття спірного рішення, судом не встановлені.
60. Також Верховний Суд зазначає про те, що з огляду на характер спірних правовідносин визначальним для правильного вирішення цієї справи є встановлення того, чи доведено належними, допустимими та достатніми доказами саме неналежне виконання позивачем конкретних посадових обов`язків, яке за своїм змістом та наслідками утворює передбачену законом підставу для звільнення його з адміністративної посади.
61. Звільнення прокурора з адміністративної посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VII, не може ґрунтуватися виключно на загальній оцінці результатів роботи відповідного органу прокуратури, несприятливій динаміці статистичних показників, наявності окремих недоліків у діяльності підпорядкованих органів чи працівників або на самому факті настання негативних наслідків.
62. Зміст наведеної норми закону передбачає необхідність встановлення персональної поведінки конкретного прокурора, який обіймає адміністративну посаду, та її співвідношення з покладеними на нього посадовими обов`язками.
63. Отже, для застосування зазначеної підстави звільнення необхідно встановити сукупність таких обставин: які саме посадові обов`язки були покладені на прокурора; у чому конкретно полягало їх неналежне виконання або невиконання; чи мав прокурор реальну можливість виконати відповідний обов`язок належним чином; чи є його поведінка винною; а також чи існує причинний зв`язок між такою поведінкою та обставинами, на які посилається суб`єкт прийняття рішення.
64. Такий підхід відповідає природі гарантій, установлених Законом №1697-VII для прокурора, зокрема у зв`язку зі звільненням з адміністративної посади.
65. Крім того Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції встановив факт зарахування позивача до резерву Офісу Генерального прокурора, однак не дослідив та не надав оцінки змісту і обсягу його прав та обов`язків у період перебування в резерві. Зокрема, суд не з`ясував, чи передбачало зарахування до резерву збереження за позивачем обов`язку виконувати повноваження за адміністративною посадою, а також які саме обов`язки покладалися на нього в цей період.
66. Ураховуючи наведене Верховний Суд уважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про доведеність неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, оскільки при вирішенні спору суд не встановив належним чином усіх обставин, які відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VII мають значення для вирішення питання про наявність цієї підстави для звільнення з адміністративної посади.
67. Зокрема, апеляційний суд, надаючи оцінку наведеним Комісією обставинам, фактично виходив із наявності окремих недоліків у діяльності очолюваного позивачем органу прокуратури, невжиття певних заходів, динаміки статистичних показників, несвоєчасності вжиття заходів щодо відшкодування збитків та обставин, пов`язаних із використанням службового кабінету. Проте сам по собі факт існування таких обставин не є достатнім для висновку про неналежне виконання посадових обов`язків саме позивачем.
68. Верховний Суд звертає увагу, зокрема, на те, що збільшення кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень не може безпосередньо свідчити про неналежне виконання керівником прокуратури своїх обов`язків, оскільки на відповідні показники впливає сукупність чинників; аналогічно сама по собі несвоєчасність подання позовів не доводить особистої вини керівника без встановлення його конкретного обов`язку, строку його виконання та реальної можливості забезпечити відповідні дії.
69. Не надано апеляційним судом належної оцінки й доводам позивача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між наведеними Комісією обставинами та його особистою поведінкою. Зокрема, суд не встановив, що саме конкретні дії чи бездіяльність позивача зумовили відповідні негативні наслідки, а не інші об`єктивні обставини, пов`язані з діяльністю органу прокуратури. Відтак висновок про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків зроблено без встановлення необхідної сукупності елементів відповідного порушення.
70. За таких обставин суд апеляційної інстанції фактично обмежився перевіркою наявності обставин, покладених Комісією в основу оскаржуваного рішення, однак не перевірив, чи утворюють ці обставини у своїй сукупності передбачену пунктом 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VII підставу для звільнення позивача з адміністративної посади.
71. Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено всіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо дотримання Комісією встановленого пунктом 8 розділу І Порядку № 113 строку розгляду звернення, а також щодо конкретного змісту посадових обов`язків позивача, факту їх неналежного виконання, його персональної вини, реальної можливості виконати відповідні обов`язки та причинного зв`язку між його поведінкою і встановленими наслідками.
72. За таких обставин Верховний Суд позбавлений можливості перевірити зазначені доводи та встановити відповідні фактичні обставини, оскільки відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення або переоцінки доказів.
73. Відповідно до пункту 1 частини другої та частини четвертої статті 353 КАС України неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого належить встановити наведені обставини, надати оцінку доводам позивача щодо дотримання Комісією строку, визначеного Порядком № 113, а також щодо відсутності фактичних і правових підстав для висновку про неналежне виконання ним посадових обов`язків та наявності його персональної вини і, залежно від установленого, вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу адвоката Добрянської Ольги Дем`янівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №№560/21880/23 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: М.І.Смокович
С.А. Уханенко