ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м.Суми
Справа №589/2945/26
Номер провадження 22-ц/816/2805/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Нестеренка М. В.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубровної Валентини Володимирівни на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2026 року, постановлену у м. Шостка у складі судді Темірова Ч.М. про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування заборони відчуження майна та зняття арешту,
в с т а н о в и в :
04 червня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дубровної В.В. звернувся до суду з позовом до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування заборони відчуження майна та зняття арешту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 1,8937 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0628, що розташована на території Чапліївського старостинського округу.
Згідно із відомостями Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо всього нерухомого майна позивача зареєстровано арешт на підставі постанов старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Берко О.М. від 06 травня та 01 червня 2006 року, винесених на виконання судового наказу Шосткинського міськрайонного суду № 2«н»-14 від 13 березня 2006 року.
Відповідно до повідомлення Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України немає можливості вилучити вищезазначені обтяження у зв`язку з тим, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 16 березня 2026 року відкриті виконавчі провадження, за якими стороною є ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не перебувають та зареєстрованими не значаться. Таким чином у Відділі відсутня інформація у рамках яких виконавчих проваджень накладені вищезазначені арешти.
Посилаючись на те, що у зв`язку з наявністю зазначеного обтяження позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатися належним йому нерухомим майном, просив суд зняти всі обтяження, заборону на відчуження та арешти з усього належного йому майна, у тому числі із земельної ділянки площею 1,8937 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0628, накладені на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження, б/н, 06.05.2006 та 01.06.2006, ДВС у Ковпаківському районі м. Суми, судовий наказ Шосткинського міськрайсуду №2 «н»-14 від 13.03.2006 р ст. державний виконавець О.М.Берко.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування заборони відчуження майна та зняття арешту.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, 12 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дубровна В.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постановляючи ухвалу, суд зазначив про те, що позивач, як боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.
Вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законі. Позивачу на праві власності належить земельна ділянка, якою він не може розпорядитися на власний розсуд через накладений арешт.
Вказує, що відповідно до отриманих відомостей з Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України немає можливості вилучити обтяження майна позивача у зв`язку з тим, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 16 березня 2026 року відкриті виконавчі провадження, за якими стороною є позивач, у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не перебувають та зареєстрованими не значаться; у Відділі відсутня інформація, у рамках яких виконавчих проваджень накладені вищезазначені арешти.
Питання зняття арешту державним виконавцем вирішується саме в межах відповідного виконавчого провадження. Водночас виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на майно позивача, не існує, воно не зареєстроване та не перебуває на виконанні у відповідача.
Посилається на положення ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив у знятті арешту, оскільки відсутні передбачені пунктами 1-10 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для його зняття державним виконавцем. Водночас частина п`ята цієї статті передбачає можливість зняття арешту за рішенням суду в усіх інших випадках, чим позивач і скористався.
Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому статтею 447 ЦПК України, посилаючись на те, що виконавче провадження, у межах якого було накладено арешт, на час звернення до суду не існує, не перебуває на виконанні відповідача, а тому позивач не має статусу боржника виконавчого провадження та не може скористатися порядком оскарження, визначеним статтями 447, 448 ЦПК України.
Як свідчать матеріали справи, у відповідача відсутня інформація, в яких виконавчих провадженнях накладені вищезазначені арешти, виконавчі провадження не зареєстровані і не перебувають на виконанні, відсутні відомості про стягувача, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документу, що унеможливлює подати скаргу на дії, бездіяльність державного виконавця.
Відповідач у справі, відмовляючи у знятті арешту, діяв у межах закону, відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення позивача з позовом до суду зумовлене неможливістю державним виконавцем зняти накладений арешт, у зв`язку з відсутністю визначених законом підстав для його зняття саме державним виконавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи встановлено, що, звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач обґрунтовував порушення свого права тим, що на належне йому нерухоме майно, у тому числі земельну ділянку, накладено арешт як на майно боржника та встановлено заборону його відчуження, що обмежує його право вільно ним розпоряджатися.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до інформації Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявні наступні обтяження:
№ 3248709, зареєстровано 24.05.2006 за № 3248709 реєстратором: Сумська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н, 06.05.2006, видана ДВС у Ковпаківському районі м. Суми, судовий наказ Шосткинського міськрайсуду № 2 «н»-14 від 13.03.2006. Об`єкт обтяження - все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ;
№ НОМЕР_2 , зареєстровано 16.06.2006 за № 3344853 реєстратором: Сумська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н, 06.05.2006, видана ДВС у Ковпаківському районі м. Суми, судовий наказ Шосткинського міськрайсуду № 2 «н»-14 від 13.03.2006. Об`єкт обтяження - все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Відділ державної виконавчої служби зазначає, що немає можливості вилучити вищевказані обтяження, у зв`язку з тим, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 16 березня 2026 року відкриті виконавчі провадження, за якими стороною є ОСОБА_1 , у відділі не перебувають та зареєстрованими не значаться.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про скасування арешту майна, накладеного у межах виконавчого провадження з виконання судового рішення у цивільній справі, підлягають розгляду не в позовному провадженні, а в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Тому суд дійшов висновку, що порушені права ОСОБА_1 не підлягають захисту у порядку позовного провадження, він, як боржник повинен захищати свої права шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця відповідно до розділу VII ЦПК України, а не шляхом пред`явлення позову про зняття арешту з майна.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам процесуального закону та встановленим обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право саме в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За нормами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до абз.5 п. 1 та 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 447-1 ЦК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна здійснювався державним виконавцем, скарги сторін виконавчого провадження розглядаються в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України. Водночас інші особи, які не є боржниками у виконавчому провадженні, але вважають себе власниками (володільцями) майна, на яке накладено арешт, мають право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
У справі, яка переглядається, з наданих до позовної заяви документів встановлено, що
ОСОБА_1 був боржником у виконавчих провадженнях № 3248709 та № 3344853, під час примусового виконання якого державним виконавцем Ковпаківського ВДВС Сумського МУЮ Берко О.М.05 травня 2006 року та 01 червня 2006 року винесені постанови про арешт майна боржника.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».
У постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті».
У постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено».
Встановивши, що ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні, в якому накладено оспорюваний арешт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.
Такий висновок суду першої інстанції також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 квітня 2025 року у справі № 489/2337/24.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за вказаним позовом та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є боржником у виконавчому провадженні, а звернувся до суду як власник майна, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як доводи позовної заяви, так і приєднані до неї докази, вказують на те, що арешт на нерухоме майно був накладений в межах виконавчих проваджень № 3248709 та № 3344853 за постановами державного виконавця Ковпаківського ВДВС СМУЮ Берко О.М. стосовно майна боржника ОСОБА_1 .
При цьому та обставина, що зазначені виконавчі провадження не перебувають у відділі державної виконавчої служби, не перешкоджає позивачу звернутися зі скаргою на дії (бездіяльність) та рішення державного виконавця в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, оскільки він був боржником у виконавчих провадженнях, в межах яких був накладений арешт на належне йому майно.
У пункті 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що в разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі, від сторін виконавчого провадження.
Таким чином при вирішенні заяви сторони виконавчого провадження про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України має вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) з урахуванням відсутності майнових претензій з боку кредитора, та прийняти рішення за результатами розгляду відповідної заяви.
За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, наведених в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі, і не містять підстав, які б вказували на порушення або неправильне застосування судом норм права.
Тому законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубровної Валентини Володимирівни залишити без задоволення, а ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - А. П. Сидоренко
Судді: О. І. Собина
М. В. Нестеренко