Постанова № 140385958 у справі № 914/2450/22 від 29.09.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 914/2450/22(914/461/25)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Галушко Н.А.

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від відповідача: Акціонерного товариства "Банк Альянс" - Круковська Р.І.,

арбітражний керуючий: Коваль В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Альянс" б/н від 25.06.2025 (вх. №01-05/1957/25 від 26.06.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 (повне рішення - 06.06.2025)

у справі №914/2450/22(914/461/25) (суддя Чорній Л.З.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА"

до відповідача: Акціонерного товариства "Банк Альянс"

про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22 957 658,44 грн

у межах провадження у справі №914/2450/22

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ", м. Львів

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА"

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення судів.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна".

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "БНК-Україна"; припинено повноваження розпорядника майна; визнано банкрутом ТОВ "БНК-Україна"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "БНК-Україна" арбітражного керуючого Коваля В.В.

21.02.2025 ТОВ "БНК-Україна" подало позовну заяву до відповідача - Акціонерного товариства "Банк Альянс" про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22 957 658,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовим рішенням у справі №914/2450/22 (914/3749/23) встановлено безпідставність володіння АТ "Банк Альянс" грошовими коштами ТОВ "БНК-Україна" в розмірі 5 033 700,67 євро та період безпідставного володіння з 24.02.2022 до моменту фактичного виконання судового рішення. Позивач посилається на те, що кошти в сумі 5033 700,67 євро були його майном та підлягали розподілу виключно на покриття витрат ліквідаційної процедури та погашення вимог кредиторів ТОВ "БНК-Україна".

Заподіяні збитки позивач обґрунтовує як неодержаний дохід (упущену вигоду), оскільки вважає, що отримував би реальні доходи із розміщення власних коштів згідно умов Генерального договору строкового банківського вкладу "Овернайт" та продовжує їх отримувати із 24.07.2023.

Оскаржуваним Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/2450/22(914/461/25) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з АТ "Банк Альянс" на користь ТОВ "БНК-Україна" 22 957 658,44 грн заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди та 275491,90 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено наявність всіх чотирьох елементів для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме:

- протиправної поведінки АТ "Банк Альянс", яка полягала в протиправному утриманні коштів ТОВ "БНК-Україна";

- збитків, заподіяних відповідачем (АТ "Банк Альянс") у вигляді недоотриманих доходів (упущеної вигоди), які б ТОВ "БНК-Україна" реально отримало в разі своєчасного повернення коштів;

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками, який полягає в тому, що саме неповернення АТ "Банк Альянс" коштів ТОВ "БНК-Україна" зумовило неотримання коштів у вигляді упущеної вигоди;

- вини АТ "Банк Альянс" у заподіяні збитків - попри те, що позивач вживав всіх заходів, спрямованих на повернення коштів, Банк не повертав майно, натомість прийняв рішення про розірвання договірних відносин з ТОВ "БНК- Україна" та закрив рахунки позивача, відкриті на підставі договору банківського рахунка в односторонньому порядку, а кошти були отримані позивачем в порядку примусового стягнення рішення суду у справі №914/2450/22(914/3749/23), що в сукупності свідчить про наявність вини відповідача.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 976 240, 64 грн. У цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У решті частині оскаржуване рішення залишено без змін.

Стягнуто з АТ "Банк Альянс" на користь ТОВ "БНК-Україна" 210 596,19 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Частково скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виснував про помилковість висновків суду першої інстанції про доведеність наявності усього складу цивільно-правової відповідальності у діях відповідача, що підтверджує правомірність позовних вимог позивача про понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди за період 24.07.2023 по 12.08.2024 у сумі 22 957 658,44 грн.

Роблячи такі висновки, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не доведено реальність отримання доходів за вказаний період з огляду на дію арешту на грошові кошти, які перебували на рахунках.

Так, апеляційний суд встановив, що керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва 12.04.2022 накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ "БНК-Україна" у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у АТ "Банк Альянс" (МФО 300119), а саме: НОМЕР_1 (українська гривня) та НОМЕР_1 (євро).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2023 у справі №461/9916/23 скасовано арешт, накладений згідно постанови від 12.04.2022, що видана Подільською окружною прокуратурою міста Києва. Ухвала набрала законної сили, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Таким чином, як зазначив апеляційний суд, арешт, накладений згідно з постановою Подільської окружної прокуратури міста Києва від 12.04.2022, діяв протягом періоду із 24.07.2023 по 24.11.2023.

Окрім цього, апеляційний суд зазначив, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №760/20158/23 накладено арешт у кримінальному провадженні №4202211[телефон приховано] від 12.07.2022 на майно ТОВ "БНК-Україна" (код ЄДРПОУ 36949031), а саме грошові кошти у розмірі 5026262,47 євро, що знаходяться транзитному рахунку НОМЕР_2 АТ "Банк Альянс" (МФО 300119).

Врахувавши наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у період із 24.07.2023 по 24.11.2023 позивач був позбавлений можливості вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами у зв`язку з накладенням арешту постановою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва від 12.04.2022, який був чинним до моменту його скасування ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023 у справі №461/9916/23.

Здійснивши перерахунок розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, апеляційний суд встановив, що такі не підлягають стягненню за період із 24.07.2023 по 24.11.2023 в загальному розмірі 7 976 240,64 грн, оскільки в цей час позивач не мав об`єктивної можливості одержати зазначений дохід.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №914/2450/22(914/461/25) касаційні скарги Акціонерного товариства "Банк Альянс" та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №914/2450/22(914/461/25) скасовано. Справу № 914/2450/22(914/461/25) передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що неповернення коштів банком було єдиною причиною неотримання доходу, проігнорувавши комплексні доводи відповідача про дію інших публічно-правових заборон протягом спірного періоду (з 24.07.2023 по 12.08.2024):

- дію арешту коштів, накладеного ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.09.2023 у справі № 760/20158/23 (скасованого судом лише 24.05.2024);

- передачу всіх коштів ТОВ «БНК-Україна» на рахунках у банку в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2022 у справі №758/4113/22 (кошти повернено власнику лише 02.10.2024).

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції обмежився оцінкою лише першого арешту (прокурора від 12.04.2022, скасованого 24.11.2023) та взагалі не навів мотивів відхилення доводів банку щодо неможливості вільного розпорядження цими коштами та їх комерційного розміщення через арешт Солом`янського суду та перебування активів в АРМА.

У зв`язку із цим Верховний Суд постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №914/2450/22(914/461/25) скасував справу № 914/2450/22(914/461/25) та передав на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

27.04.2026 від Акціонерного товариства «Банк Альянс» надійшли письмові пояснення б/н від 24.04.2026 (вх. №01-04/3464/26) в яких банк зазначає, що позивач був позбавлений права вільного розпорядження цими коштами та їх комерційного розміщення через низку самостійних, незалежних від банку публічно-правових чинників:

Арешт Подільської окружної прокуратури м. Києва: діяв з 12.04.2022 по 24.11.2023 року у кримінальному провадженні № 42022102070000082 щодо всіх коштів товариства (охоплює період стягнення з 24.07.2023 по 24.11.2023);

Арешт Солом`янського районного суду м. Києва: накладений ухвалою від 05.09.2023 у справі № 760/20158/23 безпосередньо на грошові кошти ТОВ «БНК-Україна» у сумі 5 026 262,17 євро та діяв до його скасування 24.05.2024 року (охоплює період стягнення з 05.09.2023 по 24.05.2024);

Управління активами АРМА: на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2022 у справі № 758/4113/22 всі арештовані кошти підприємства були перераховані в управління АРМА (розміщені на депозиті в АТ «Ощадбанк») і фактично повернуті власнику лише 02.10.2024 року в порядку примусового виконання судових рішень.

Також, вказує, що навіть у разі перерахування банком коштів 24.02.2022 року вони підлягали б обов`язковій передачі в управління АРМА та арешту слідчими суддями, що повністю виключало можливість їх вільного розміщення ліквідатором на умовах Овернайту. Таким чином, неповернення коштів банком не було єдиною причиною неотримання доходу.

Окрім цього, зазначає, що укладення ліквідатором 24.07.2023 року з ПуАТ «КБ «Акордбанк» Генерального договору банківського вкладу «Овернайт» № DK-200723/001-151 та відкриття депозитного рахунку для отримання процентів є здійсненням забороненої господарської діяльності банкрута на шкоду кредиторам, а тому розрахунок упущеної вигоди, побудований на моделі таких правочинів, є протиправним та не може слугувати підставою для цивільно-правової відповідальності банку.

11.05.2026 від ТзОВ "БНК-УКРАЇНА" надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 08.05.2026 (вх. №01-04/3884/26) в яких боржник зазначає, що судовими рішеннями першої, апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема постановою КГС ВС від 07.08.2024, встановлено факт безпідставного утримання АТ «Банк Альянс» коштів ТОВ «БНК-Україна» у сумі 5 033 700,67 євро з 24.02.2022 до 12.08.2024, а також відсутність на 24.02.2022 законодавчих заборон чи арештів, які перешкоджали їх поверненню. Позивач зазначає, що саме неповернення коштів 24.02.2022 позбавило його можливості розмістити їх на депозитних рахунках Овернайт, тоді як відповідні кримінальні обтяження виникли лише у квітні 2022 року.

Окрім цього, боржник зазначає, що арешт стосувався конкретних рахунків ТОВ «БНК-Україна» в АТ «Банк Альянс», які банк закрив 11.10.2022, тоді як спірні кошти утримував на власному позабалансовому рахунку. Тому, на думку скаржника, з 24.07.2023 цей арешт не міг перешкоджати поверненню коштів, а новий рахунок у ПуАТ «КБ «Акордбанк» арештований не був.

Також вказує, що арешт, накладений ухвалою у справі № 760/20158/23, виник після виникнення обов`язку банку повернути кошти та укладення ліквідатором договору вкладу «Овернайт». Доводи банку щодо можливого передання 5 033 700,67 євро в управління АРМА скаржник вважає припущеннями, оскільки фактично АРМА були передані лише 170 960,96 євро та 215,09 грн, а спірні кошти, за його твердженням, банком не декларувалися та не передавалися.

Крім цього зазначає, що вимога КУзПБ про використання одного ліквідаційного рахунку стосується поточного рахунку банкрута та не забороняє відкриття вкладних (депозитних) рахунків. На його думку, розміщення коштів на умовах «Овернайт» не є підприємницькою діяльністю ліквідатора, а є банківською операцією, спрямованою на збереження та примноження ліквідаційної маси.

Також боржник посилається на чинність Генерального договору банківського вкладу «Овернайт» від 20.07.2023, який не визнавався недійсним, та вважає, що передбачена ним модель розміщення коштів є належною основою для розрахунку заявленої упущеної вигоди.

03.06.2026 від Акціонерного товариства «Банк Альянс» надійшли письмові пояснення б/н від 02.06.2026 (вх. №01-04/4709/26) в яких банк зазначає, що 23.02.2022 ТОВ «БНК-Україна» ініціювало переказ 5 033 700,67 євро білоруським контрагентам, однак 24.02.2022 у зв`язку із запровадженням НБУ відповідних обмежень завершення операції стало неможливим. Надалі на кошти товариства накладалися арешти та вони передавалися в управління АРМА, що, за твердженням відповідача, унеможливлювало їх використання протягом спірного періоду.

Також, відповідач вказує на відсутність прямого причинного зв`язку між утриманням коштів банком та неотриманням доходу від їх розміщення на умовах «Овернайт», оскільки кошти в будь-якому разі підлягали б арешту та передачі в управління АРМА. Крім того, відповідач зазначає, що вже сплатив позивачу 275 957,12 євро 3 % річних за ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим вважає додаткове стягнення 22,9 млн грн збитків за той самий період подвійною відповідальністю.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Іванчук С.В.

Ухвалою суду від 13.03.2026 призначено розгляд справи на 12.05.2026.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкладено розгляд справи на 09.06.2026.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкладено розгляд справи на 30.06.2026.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкладено розгляд справи на 11.08.2026.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Галушко Н.А.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкладено розгляд справи на 29.09.2026.

У судовому засіданні 29.09.2026 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Ліквідатор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, враховуючи фактичні обставини справи, ухвалила відмовити у задоволені заявленого клопотання.

Надалі у судовому засіданні ліквідатор заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у письмових поясненнях.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

04.07.2023 між ТОВ "БНК-Україна" в особі ліквідатора Коваля В.В. та ПАТ "КБ "Акордбанк" укладено договір банківського рахунку № PRUO- 040723/016-151, на підставі якого ПАТ "КБ "Акордбанк" відкрито ТОВ "БНК-Україна" поточний банківський рахунок (ліквідаційний рахунок).

20.07.2023 між ТОВ "БНК-Україна" та ПАТ "КБ "Акордбанк" укладено Генеральний договір №DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу "Овернайт" або "Генеральний договір", відповідно до якого здійснювалось розміщення грошових коштів ТОВ "БНК-Україна" на умовах визначених Овернайтом.

На підставі вказаного договору, з рахунку позивача щоденно в робочі дні, починаючи із 24.07.2023, здійснювалось автоматичне регулярне перерахування залишків коштів ТОВ "БНК-Україна", нарахування процентів за користування ними. Вказане підтверджується банківською випискою із рахунку позивача.

Відповідно до долученої до матеріалів справи виписки за період з 24.07.2023 по 17.02.2025, починаючи із 24.07.2023, кошти ТОВ "БНК-Україна" розміщувались на умовах Овернайту, за результатами такого розміщення нараховувались та реально отримувались проценти за користування ПАТ "КБ "Акордбанк". Тобто позивач отримував дохід у вигляді процентів із розміщення коштів (які були на єдиному ліквідаційному рахунку) на умовах Овернайту за період із 24.07.2023 по 23.07.2024.

У період із 24.07.2024 по 28.07.2024 грошові кошти ТОВ "БНК-Україна" перебували на поточному рахунку ТОВ "БНК-Україна", а не розміщувались на умовах Овернайту, тому цей період в розрахунок упущеної вигоди позивачем не включався.

29.07.2024 між ТОВ "БНК-Україна" та ПАТ "КБ "Акордбанк" укладено додаткову угоду до договору банківського рахунку N PRUO-040723/016-151 від 04.07.2023. Згідно із додатком №1 до додаткової угоди від 29.07.2024 до договору банківського рахунку № PRUO-040723/016-151 від 04.07.2023 визначено, що ТОВ "БНК-Україна" дає згоду Банку на договірне списання з рахунку НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_4 в сумі всього залишку коштів із 29.07.2024 кожного дня з 16:45 год по 17:00 год.

Водночас, рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 у справі № 914/2450/22(914/3749/23), яка залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, вирішено стягнути з АТ "Банк Альянс" на користь ТОВ "БНК-Україна" 5 033 700,67 євро заборгованості, 275 957,12 євро 3 % річних та 751 520,00 грн судового збору, а також визначити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 5 033 700,67 євро за період із 23.12.2023 до моменту виконання рішення суду АТ "Банк Альянс".

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №914/2450/22 (914/3749/23) від 07.08.2024 залишено без змін вказані вище судові рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Так, в межах справи № 914/2450/22 (914/3749/23) судами встановлено, що кошти в сумі 5 033 700,67 євро перебували у безпідставному володінні відповідача з 24.02.2022.

07.08.2024 на рахунок ТОВ "БНК-Україна" приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Корольовим М.А. з метою часткового виконання рішення суду у справі №914/2450/22 (914/3749/23) перераховано грошові кошти, які становили еквівалент 5 016 625,69 євро.

Надалі 13.08.2024 приватним виконавцем Корольовим М.А. на користь ТОВ "БНК-Україна" з метою часткового виконання рішення суду у справі №914/2450/22(914/3749/23) перераховано грошові кошти, які становили еквівалент 17 074,98 євро.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 у справі №914/2450/22(914/3749/23) виконане, а сума основного боргу повністю погашена 13.08.2024.

З огляду на зазначене, ТОВ "БНК-Україна" вважає, що у зв`язку із неправомірною поведінкою АТ "Банк Альянс" Товариство зазнало збитків (упущеної вигоди), які полягають в недоодержаних ТОВ "БНК-Україна" доходах із розміщення грошових коштів на умовах Овернайту, які б воно одержало, якщо б відповідач здійснив своєчасне (24.02.2022) повернення коштів у сумі 5033 700,67 євро, власником яких є позивач.

Саме ці обставини, на думку позивача, свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Банку та завданими збитками, що й стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Предметом спору у даній справі є стверджуванні позивачем збитки (упущена вигода), які полягають в недоодержаних ТОВ "БНК-Україна" доходах з розміщення грошових коштів на умовах Овернайту, які б Товариство одержало, якщо б відповідач здійснив своєчасне повернення коштів, власником яких є позивач.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 ЦК України).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх шкода з боржника не стягується.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як було зазначено раніше, рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.24 у справі №914/2450/22 (914/3749/23) встановлено, що кошти в сумі 5 033 700,67 євро перебували у володінні АТ "Банк Альянс" (відповідача) починаючи з 24.02.2022 без достатньої правової підстави, а тому вказана сума коштів вважається утриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, доводи відповідача, про те, що AT "Банк Альянс" діяв правомірно, утримуючи грошові кошти ТОВ "БНК-Україна" в розмірі 5 033 700,67 євро з 24.02.2022 є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Звертаючись із позовом у цій справі, позивач визначив, що загальний розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яка полягає в недоотриманих доходах, які б позивач отримав за умови повернення коштів відповідачем, за період із 24.07.2023 (початок розміщення коштів на умовах Овернайту) по 12.08.2024 (оскільки 13.08.2024 Банк повернув кошти) (за винятком періоду із 24.07.2024 по 28.07.2024) становить 22 957 658,44 грн.

Згідно із матеріалами справи, починаючи із 24.07.2023, грошові кошти ТОВ "БНК-Україна" розміщувались на умовах Овернайту та за результатами такого розміщення ТОВ "БНК-Україна" нараховувались проценти за користування ПуАТ "КБ "Акордбанк".

Як вбачається із виписки за період із 24.07.2023 по 17.02.2025, позивач отримував дохід: із 24.07.2023 по 12.08.2024 (із суми коштів без врахування 5 033 700,67 євро, які безпідставно утримувались відповідачем) та із 12.08.2024 року (після повернення позивачу 5 033 700,67 євро).

Разом з тим, в період із 24.07.2024 по 28.07.2024 грошові кошти ТОВ "БНК-Україна" перебували на його поточному рахунку та не розміщувались на умовах Овернайту, тому цей період в розрахунок упущеної вигоди позивачем не включався.

Щодо вини відповідача суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що ТОВ "БНК-Україна" неодноразово зверталось до АТ "Банк Альянс" з проханням здійсненими повернення грошових коштів, які безпідставно утримувались останнім.

07.04.2022 позивач звернувся з листом до АТ "Банк Альянс" з проханням здійснити повернення коштів на банківський рахунок ТОВ "БНК-Україна".

Листом від 28.04.2022 за № 01-418 відповідач повідомив позивача, що АТ "Банк Альянс" надіслав до відповідних банків кореспондентів запит щодо розшуку та уточнення знаходження коштів по цьому запиту, а також повідомив, що станом на 28.04.2022 відповідь він не отримав.

Також 28.04.2022 листом №01-416 АТ "Банк Альянс" повідомив позивача про відмову в підтримані ділових відносин на підставі вимог абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" на 28.04.2022.

14.06.2022 позивач звернувся повторно до АТ "Банк Альянс" з листом-вимогою щодо вчинення дій з повернення коштів в сумі 4 025 635,67 євро та 1 008 065,00 євро, які повинні були бути повернені на рахунок ТОВ "БНК-Україна" 24.02.2022. Однак відповіді на вказаний лист від відповідача не надходило.

05.09.2022 позивач звернувся до АТ "Банк Альянс" з листом за № 0802 про надання підтверджень про виконання SWIFT-інструкцій та зарахування коштів на рахунок ЗАТ "Білоруська нафтова компанія".

11.10.2022 листом № 19/2780-БТ відповідач відмовив позивачу в наданні вказаної інформації, з огляду на те, що ділові відносини з ТОВ "БНК-Україна" припинені, а банківські рахунки закриті. Відтак в банку відсутні будь-які правові підстави для надання інформації, що становить банківську таємницю.

В ліквідаційній процедурі ліквідатором ТОВ "БНК-Україна" відправлено запит № 01-27/914/2450/22/216 від 23.06.2023 до АТ "Банк Альянс" про надання інформації та документів з вимогою надати копію договору банківського рахунку, укладеного між ТОВ "БНК-Україна" та АТ "Банк Альянс", на підставі якого відкритий банківський рахунок/ рахунки (включно із всіма додатками, додатковими угодами, актами приймання-передачі) та зазначити строк дії такого договору; повідомити про перелік документів, які необхідно подати ліквідатору ТОВ "БНК-Україна" для закриття рахунку/рахунків ТОВ "БНК-Україна" та АТ "Банк Альянс".

12.07.2023 АТ "Банк Альянс" листом № 19.2/1811-БТ повідомило позивача про те, що Банком прийнято рішення про розірвання договірних відносин з ТОВ "БНК-Україна" та закриття рахунків відкритих на підставі договору банківського рахунка в односторонньому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що позивач неодноразово вживав заходів для повернення відповідачем належних йому коштів, однак відповідач не повідомляв про їх утримання на власному позабалансовому рахунку.

Як зазначав позивач, про факт безпідставного утримання коштів йому стало відомо з листа АТ «Банк Альянс» вих. № 007/3008-БТ від 01.11.2022, адресованого Національному банку України. До вказаного листа банком було долучено витяг із виписки за рахунком [номер приховано], відповідно до якого кошти, списані з поточного рахунку клієнта 23.02.2022, були зараховані на зазначений рахунок, після чого подальше їх списання не здійснювалося.

Зазначений витяг підтверджує, що кошти ТОВ «БНК-Україна» за невиконаними платіжними інструкціями перебували на позабалансовому рахунку АТ «БАНК АЛЬЯНС» з 24.02.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом тривалого часу неправомірно не повертав позивачу належні йому кошти, що зумовило необхідність їх стягнення у судовому порядку.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неповерненням відповідачем коштів та неотриманням позивачем доходу. Як убачається з матеріалів справи, саме неповернення відповідачем грошових коштів з 24.02.2022 позбавило ТОВ «БНК-Україна» можливості розпоряджатися власними активами та отримувати вигоду від їх використання. Відтак така бездіяльність відповідача перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням у позивача збитків у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільно-правової відповідальності та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 24.07.2023 по 12.08.2024 у розмірі 22 957 658,44 грн.

Однак наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність реальної можливості отримання позивачем доходу за період з 05.09.2023 по 24.05.2024, оскільки відповідних обставин матеріалами справи не підтверджено, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі № 914/2450/22 ТОВ «БНК-УКРАЇНА» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Коваля В.В.

24.05.2023 оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про визнання ТОВ "БНК-Україна" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КУзПБ під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один ( ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника.

Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника.

Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

04.07.2023 між ТОВ "БНК-Україна" в особі ліквідатора Коваля В.В. та ПАТ "КБ "Акордбанк" укладено договір банківського рахунку № PRUO- 040723/016-151, на підставі якого ПАТ "КБ "Акордбанк" відкрито ТОВ "БНК-Україна" поточний банківський рахунок (ліквідаційний рахунок).

Докази обмеження або накладення арештів на ліквідаційний рахунок позивача в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлений загальний розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яка полягає в недоотриманих доходах у вигляді процентів за Овернайтом , які б позивач отримав за умови повернення коштів відповідачем за період з 24 липня 2023 року по 12 серпня 2024 року( за винятком періоду з 24.07.2024 по 28.07.2024).

Враховуючи вищевикладене зокрема, період, що вказаний в позовній заяві, відповідач мав можливість повернути грошові кошти у розмірі 5026262,47 євро, що належали позивачу саме на ліквідаційний рахунок позивача, що був відкритий 04.07.2023.

Апеляційний господарський суд зазначає, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.09.2023 у справі № 760/20158/23 було накладено арешт у кримінальному провадженні №4202211[телефон приховано] від 12 липня 2022 року на майно ТОВ «БНК-Україна», а саме грошові кошти у розмірі 5 026 262,47 євро, що знаходилися на транзитному рахунку № НОМЕР_2 АТ «Банк Альянс».

Надалі, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.05.2024 у справі №760/20158/23, яка набрала законної сили 24.05.2024 , скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2023 у справі №760/20158/23 (провадження №1-кс/760/8510/23) у кримінальному провадженні №4202211[телефон приховано], на майно ТОВ «БНК-УКРАЇНА», а саме грошові кошти у розмірі 5 026 262,47 євро, що знаходяться на транзитному рахунку № НОМЕР_5 АТ «Банк Альянс».

Таким чином, у період із 05.09.2023 по 24.05.2024 АТ «Банк Альянс» був позбавлений можливості повернути зазначені кошти у зв`язку з накладенням на них арешту в межах кримінального провадження, який був скасований лише 24.05.2024. Відтак, колегія суддів вважає, що саме обставини, що не залежали від волі банку, унеможливлювали розпорядження відповідними коштами у зазначений період, а отже період з 05.09.2023 по 24.05.2024 має бути виключений із розрахунку позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне самостійно здійснити розрахунок заявлених до відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди , виходячи з установлених у справі обставин, із вирахування періоду з 05.09.2023 по 24.05.2024 (протягом якого АТ «Банк Альянс» був позбавлений можливості розпоряджатися спірними коштами). Такий розрахунок становить:

День тижня Дата Сума на дату розміщення (UAH) початок дня Сума на дату розміщення (UAH) кінець дня Відсоткова ставка, % Сума %, грн

Пн 24.07.2023 204 691 914,16 204 691 914,16 14% 78 511,97

Вт 25.07.2023 204 770 426,13 204 770 426,13 14% 78 542,08

Ср 26.07.2023 204 848 968,21 204 848 968,21 14% 78 572,21

Чт 27.07.2023 204 927 540,42 204 927 540,42 14% 78 602,34

Пт 28.07.2023 205 006 142,76 205 006 142,76 14% 78 632,49

Сб 29.07.2023 205 006 142,76 205 006 142,76 14% 78 632,49

Нд 30.07.2023 205 006 142,76 205 006 142,76 14% 78 632,49

Пн 31.07.2023 205 242 040,23 205 242 040,23 14% 78 722,97

Вт 01.08.2023 205 320 763,20 205 320 763,20 14% 78 753,17

Ср 02.08.2023 205 399 516,37 205 399 516,37 14% 78 783,38

Чт 03.08.2023 205 478 299,75 205 478 299,75 14% 78 813,59

Пт 04.08.2023 205 557 113,34 205 557 113,34 14% 78 843,82

Сб 05.08.2023 205 557 113,34 205 557 113,34 14% 78 843,82

Нд 06.08.2023 205 557 113,34 205 557 113,34 14% 78 843,82

Пн 07.08.2023 205 793 644,80 205 793 644,80 14% 78 934,55

Вт 08.08.2023 205 872 579,35 205 872 579,35 14% 78 964,82

Ср 09.08.2023 205 951 544,17 205 951 544,17 14% 78 995,11

Чт 10.08.2023 206 030 539,28 206 030 539,28 14% 79 025,41

Пт 11.08.2023 206 109 564,69 206 109 564,69 14% 79 055,72

Сб 12.08.2023 206 109 564,69 206 109 564,69 14% 79 055,72

Нд 13.08.2023 206 109 564,69 206 109 564,69 14% 79 055,72

Пн 14.08.2023 206 346 731,85 206 346 731,85 14% 79 146,69

Вт 15.08.2023 206 425 878,54 206 425 878,54 14% 79 177,05

Ср 16.08.2023 206 505 055,59 206 505 055,59 14% 79 207,42

Чт 17.08.2023 206 584 263,01 206 584 263,01 14% 79 237,80

Пт 18.08.2023 206 663 500,81 206 663 500,81 14% 79 268,19

Сб 19.08.2023 206 663 500,81 206 663 500,81 14% 79 268,19

Нд 20.08.2023 206 663 500,81 206 663 500,81 14% 79 268,19

Пн 21.08.2023 206 901 305,38 206 901 305,38 14% 79 359,40

Вт 22.08.2023 206 980 664,78 206 980 664,78 14% 79 389,84

Ср 23.08.2023 207 060 054,62 207 060 054,62 14% 79 420,29

Чт 24.08.2023 207 139 474,91 207 139 474,91 14% 79 450,76

Пт 25.08.2023 207 218 925,67 207 218 925,67 14% 79 481,23

Сб 26.08.2023 207 218 925,67 207 218 925,67 14% 79 481,23

Нд 27.08.2023 207 218 925,67 207 218 925,67 14% 79 481,23

Пн 28.08.2023 207 457 369,36 207 457 369,36 14% 79 572,69

Вт 29.08.2023 207 536 942,05 207 536 942,05 14% 79 603,21

Ср 30.08.2023 207 616 545,26 207 616 545,26 14% 79 633,74

Чт 31.08.2023 207 696 179,00 207 696 179,00 14% 79 664,29

Пт 01.09.2023 207 775 843,29 207 775 843,29 10% 56 924,89

Сб 02.09.2023 207 775 843,29 207 775 843,29 10% 56 924,89

Нд 03.09.2023 207 775 843,29 207 775 843,29 10% 56 924,89

Пн 04.09.2023 207 946 617,96 207 946 617,96 10% 56 971,68

Сб 25.05.2024 207 946 617,96 207 946 617,96 10% 56 971,68

Нд 26.05.2024 207 946 617,96 207 946 617,96 10% 56 971,68

Пн 27.05.2024 207 946 617,96 208 117 533,00 10% 56 971,68

Вт 28.05.2024 208 117 533,00 208 174 551,50 10% 57 018,50

Ср 29.05.2024 208 174 551,50 208 231 585,62 10% 57 034,12

Чт 30.05.2024 208 231 585,62 208 288 635,37 10% 57 049,75

Пт 31.05.2024 208 288 635,37 208 345 700,75 10% 57 065,38

Сб 01.06.2024 208 345 700,75 208 345 700,75 10% 57 081,01

Нд 02.06.2024 208 345 700,75 208 345 700,75 10% 57 081,01

Пн 03.06.2024 208 345 700,75 208 516 943,78 10% 57 081,01

Вт 04.06.2024 208 516 943,78 208 574 071,71 10% 57 127,93

Ср 05.06.2024 208 574 071,71 208 631 215,29 10% 57 143,58

Чт 06.06.2024 208 631 215,29 208 688 374,53 10% 57 159,24

Пт 07.06.2024 208 688 374,53 208 745 549,43 10% 57 174,90

Сб 08.06.2024 208 745 549,43 208 745 549,43 10% 57 190,56

Нд 09.06.2024 208 745 549,43 208 745 549,43 10% 57 190,56

Пн 10.06.2024 208 745 549,43 208 917 121,11 10% 57 190,56

Вт 11.06.2024 208 917 121,11 208 974 358,68 10% 57 237,57

Ср 12.06.2024 208 974 358,68 209 031 611,93 10% 57 253,25

Чт 13.06.2024 209 031 611,93 209 088 880,86 10% 57 268,93

Пт 14.06.2024 209 088 880,86 209 146 165,48 10% 57 284,62

Сб 15.06.2024 209 146 165,48 209 146 165,48 10% 57 300,32

Нд 16.06.2024 209 146 165,48 209 146 165,48 10% 57 300,32

Пн 17.06.2024 209 146 165,48 209 318 066,44 10% 57 300,32

Вт 18.06.2024 209 318 066,44 209 375 413,86 10% 57 347,42

Ср 19.06.2024 209 375 413,86 209 432 776,99 10% 57 363,13

Чт 20.06.2024 209 432 776,99 209 490 155,83 10% 57 378,84

Пт 21.06.2024 209 490 155,83 209 547 550,39 10% 57 394,56

Сб 22.06.2024 209 547 550,39 209 547 550,39 10% 57 410,29

Нд 23.06.2024 209 547 550,39 209 547 550,39 10% 57 410,29

Пн 24.06.2024 209 547 550,39 209 719 781,26 10% 57 410,29

Вт 25.06.2024 209 719 781,26 209 777 238,73 10% 57 457,47

Ср 26.06.2024 209 777 238,73 209 834 711,95 10% 57 473,22

Чт 27.06.2024 209 834 711,95 209 892 200,91 10% 57 488,96

Пт 28.06.2024 209 892 200,91 209 949 705,62 10% 57 504,71

Сб 29.06.2024 209 949 705,62 209 949 705,62 10% 57 520,47

Нд 30.06.2024 209 949 705,62 209 949 705,62 10% 57 520,47

Пн 01.07.2024 209 949 705,62 210 122 267,03 10% 57 520,47

Вт 02.07.2024 210 122 267,03 210 179 834,77 10% 57 567,74

Ср 03.07.2024 210 179 834,77 210 237 418,29 10% 57 583,52

Чт 04.07.2024 210 237 418,29 210 295 017,58 10% 57 599,29

Пт 05.07.2024 210 295 017,58 210 352 632,65 10% 57 615,07

Сб 06.07.2024 210 352 632,65 210 352 632,65 10% 57 630,86

Нд 07.07.2024 210 352 632,65 210 352 632,65 10% 57 630,86

Пн 08.07.2024 210 352 632,65 210 525 525,23 10% 57 630,86

Вт 09.07.2024 210 525 525,23 210 583 203,46 10% 57 678,23

Ср 10.07.2024 210 583 203,46 210 640 897,49 10% 57 694,03

Чт 11.07.2024 210 640 897,49 210 698 607,32 10% 57 709,83

Пт 12.07.2024 210 698 607,32 210 756 332,97 10% 57 725,65

Сб 13.07.2024 210 756 332,97 210 756 332,97 10% 57 741,46

Нд 14.07.2024 210 756 332,97 210 756 332,97 10% 57 741,46

Пн 15.07.2024 210 756 332,97 210 929 557,35 10% 57 741,46

Вт 16.07.2024 210 929 557,35 210 987 346,27 10% 57 788,92

Ср 17.07.2024 210 987 346,27 211 036 480,31 8,5% 49 134,04

Чт 18.07.2024 211 036 480,31 211 085 625,79 8,5% 49 145,48

Пт 19.07.2024 211 085 625,79 211 134 782,72 8,5% 49 156,93

Сб 20.07.2024 211 134 782,72 211 134 782,72 8,5% 49 168,37

Нд 21.07.2024 211 134 782,72 211 134 782,72 8,5% 49 168,37

Пн 22.07.2024 211 134 782,72 211 282 287,83 8,5% 49 168,37

Вт 23.07.2024 211 282 287,83 211 331 490,55 8,5% 49 202,72

Пн 29.07.2024 211 331 490,55 211 380 704,73 8,5% 49 214,18

Вт 30.07.2024 211 380 704,73 211 429 930,37 8,5% 49 225,64

Ср 31.07.2024 211 429 930,37 211 479 167,48 8,5% 49 237,11

Чт 01.08.2024 211 479 167,48 211 528 416,05 8,5% 49 248,57

Пт 02.08.2024 211 528 416,05 211 577 676,09 8,5% 49 260,04

Сб 03.08.2024 211 577 676,09 211 577 676,09 8,5% 49 271,51

Нд 04.08.2024 211 577 676,09 211 577 676,09 8,5% 49 271,51

Пн 05.08.2024 211 577 676,09 211 725 490,62 8,5% 49 271,51

Вт 06.08.2024 211 725 490,62 211 774 796,56 8,5% 49 305,94

Ср 07.08.2024 211 774 796,56 211 824 113,98 8,5% 49 317,42

Чт 08.08.2024 211 824 113,98 211 873 442,88 8,5% 49 328,90

Пт 09.08.2024 211 873 442,88 211 922 783,27 8,5% 49 340,39

Сб 10.08.2024 211 922 783,27 211 922 783,27 8,5% 49 351,88

Нд 11.08.2024 211 922 783,27 211 922 783,27 8,5% 49 351,88

Пн 12.08.2024 211 922 783,27 212 070 838,91 8,5% 49 351,88

Таким чином, розмір завданих в даному випадку позивачу збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами й підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, становить 7 435 896,43 грн, - у сумі 15 521 762,01 грн позов є необґрунтованим у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цієї частині підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Господарським судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що у робочий час кошти банкрута знаходились на ліквідаційному рахунку.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку ліквідатор під час здійснення повноважень з управління майном банкрута відкрив депозитний рахунок для розміщення грошових коштів на умовах Овернайту з метою захисту майна банкрута від інфляційних процесів та з метою максимального задоволення грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Щодо арешту грошових коштів ТОВ "БНК -Україна" накладеного 12.04.2022 постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва в рамках кримінального провадження № 42022102070000082 та передачі коштів ТОВ «БНК-Україна» на рахунках у банку в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) колегія суддів зазначає наступне.

Постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва в рамках кримінального провадження № 42022102070000082 від 12.04.2022 на грошові кошти, що належать ТОВ «БНК-Україна» (код ЄДРПОУ 36949031), у будь-якій валюті в готівковій чи безготівковій формі, включно з коштами та цінностями, які розміщені на банківських рахунках або перебувають на зберіганні в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119), а саме на рахунках:

- НОМЕР_1 (українська гривня);

- НОМЕР_1 (євро).

Надалі, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2022 у справі № 758/4113/22 передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів арештовані Подільською окружною прокуратурою міста Києва грошові кошти які розміщені на банківських рахунках або перебувають на зберіганні в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119), а саме на рахунках: НОМЕР_1 (українська гривня) та НОМЕР_1 (євро).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 у справі №903/421/24 у пунктах 8.5. - 8.45. Верховний Суд виснував наступне: «Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У частині першій статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зміст суб`єктивного права власності формулюється через відому «тріаду» прав або правомочностей (володіння, користування, розпорядження).У суб`єктивному розумінні, право власності є абсолютним правом особи вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а необмеженій кількості осіб заборонено порушувати таке суб`єктивне право і створювати перешкоди в його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (такий же висновок викладений у пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частини перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності можливе лише за умов суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості.

Право власності є безстроковим. Підстави припинення права власності передбачені, зокрема, статтею 346 ЦК України.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України).

Крім норм національного законодавства, право власності в Україні захищається також міжнародно-правовими актами, які відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Зокрема, стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає (далі - Протокол №1), що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на положення Протоколу №1 та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), будь-яке втручання держави у право мирного володіння майном має переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства, бути пропорційним та обґрунтованим. Зокрема, в рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Суд підкреслив необхідність наявності суспільного інтересу для виправдання обмеження права власності, а в рішенні «Трегубенко проти України» - вимогу дотримання принципу пропорційності і справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.

Отже, право власності в Україні є основоположним правом, яке охороняється Конституцією України, ЦК України та міжнародно-правовими актами, тощо.

Разом з тим, як вказано у реченні другому, третьому абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.10.2008 №24-рп/2008 право власності, в тому числі й приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян.

Законодавець поряд з державною, комунальною та приватною власністю на майно відповідно до частини 2 статті 316 ЦК України передбачив право довірчої власності як особливий вид права власності, яке виникає із закону або договору управління майном.

У главі 70 ЦК України (статті 1029 - 1045 ЦК України) передбачено особливості укладення, виконання та припинення договорів управління майном як різновиду цивільно-правових договорів, що визначають взаємні права та обов`язки установника управління як власника майна, що є предметом управління, та управителя майна, який в силу взятих на себе договірних зобов`язань за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

У частині другій статті 1029 ЦК України зазначено, що договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Водночас, за абзацом 2 частини другої статті 1029 ЦК України законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Отже, на відміну від права власності як цивільного права власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном (частина перша статті 316 ЦК України), що здійснюється власником в межах закону на власний розсуд та незалежно від волі інших осіб, право довірчої власності (частина друга статті 316 ЦК України) може обмежуватися (частина друга статті 1029 ЦК України) в силу закону або відповідно до умов договору управління майном.

Відтак, право довірчої власності залежить від волі законодавця, вираженої за змістом відповідного закону, або волі іншої особи - установника управління, встановленої в договорі управління майном, укладеного з управителем, правомочності якого щодо переданого йому в управління майна власника обмежуються умовами договору управління майном (частина п`ята статті 1033, частина перша статті 1037 ЦК України) та не можуть перевищувати обсяг прав та обов`язків установника управління щодо володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Зі змісту частини першої статті 1043 ЦК України вбачається, що законодавець презюмує виконання управителем своїх зобов`язань перед установником управління за умов належної турботливості про інтереси установника управління як власника майна, переданого в управління, оскільки інакше має наслідком настання в управителя обов`язку щодо відшкодування установникові управління завданих збитків.

Отже, в реалізації права довірчої власності на майно установника управління управитель зобов`язаний діяти добросовісно, розумно та в межах наданих йому законом та умовами договору управління повноважень.

З огляду на викладене, аналіз положень частини другої статті 1029 та частини п`ятої статті 1033 ЦК України дає підстави зробити висновок, що укладення договору управління майном саме по собі не призводить до переходу права власності до управителя. Управитель може набути статусу довірчого власника лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено умовами договору.

Об`єднана палата зазначає, що окрім механізму управління майном, передбаченого главою 70 ЦК України, існує також інститут управління активами, що регулюється нормами КПК України та Законом України №772-VIII.

Так, управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу АРМА, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими (пункт 4 частина перша стаття 1 Закону України №772-VIII).

Як зазначено у частині першій статті 2 Закону України №772-VIII, АРМА є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Так, відповідно до частини першої статті 170 КПК України арешт майна - тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку в тому числі на цінні папери, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (частина десята статті 170 КПК України).

Отже, норми кримінального процесуального законодавства передбачають можливість арешту акцій (цінні папери) та корпоративних прав.

Об`єднана палата зазначає, що арешт корпоративних прав із встановленням заборони на розпорядження акціями у кримінальному провадженні веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися цими акціями, згідно з частиною першою статті 170 КПК України. Цей арешт може також обмежувати право користування акціями, зокрема права на участь у управлінні компанією та інші корпоративні права, якщо такі обмеження чітко зазначені в ухвалі суду.

Також об`єднана палата звертає увагу на те, що господарський суд не має повноважень змінювати чи роз`яснювати ухвали слідчого судді, що постановлені у кримінальному провадженні. Господарський суд може лише дослідити зміст ухвали про арешт та її вплив на спірні правовідносини, тому керуючись принципом правової визначеності, зобов`язаний керуватися буквальним формулюванням резолютивної частини ухвали про арешт щодо встановлених заборон та обмежень.

За загальним правилом, якщо акції передані в управління на підставі ухвали слідчого судді, управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником акцій. Такий обов`язок відсутній - якщо акції передані в управління підприємству за рішенням Кабінету Міністрів України у порядку особливої процедури.

Водночас, одним із важливих аспектів забезпечення права особи на мирне володіння майном у межах кримінального провадження є порядок збереження речових доказів, який визначений у статті 100 КПК України.

У частині шостій статті 100 КПК України передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Абзац сьомий частини шостої цієї статті визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що норма абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України розмежовує (1) передання речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості та (2) передання речових доказів для їх реалізації (такий висновок див. у пункті 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №910/18647/19).

У частині першій статті 19 Закону України №772-VIII зазначено, що АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до частин першої, другої, абзацу першого частини третьої статті 21 Закону України №772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснює АРМА шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті АРМА в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених Законом України №772-VIII.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Отже, аналіз статей 317, 1033 ЦК України та пункту 4 частини першої статті 1 Закону України №772-VIII свідчить, що право власності, право довірчої власності, а також управління активами включає так звану «тріаду» правомочностей власника.

Проте наявність однакових правомочностей не дозволяє ототожнювати зазначені правові інститути, оскільки право власності - це класичний інститут приватного права, у межах якого особа має повне, самостійне і незалежне право розпоряджатися майном у власних інтересах, а право довірчої власності (управління майном) - також належить до приватноправової сфери, але передбачає фідуціарний характер відносин: управитель володіє, користується і розпоряджається майном не для себе, а в інтересах іншої особи, тобто установника управління. Натомість управління активами відповідно до Закону №772-VIII є правовим механізмом, що застосовується у кримінальному провадженні та у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами.

Об`єднана палата висновує, що управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна). При цьому управитель відповідно до частини третьої статті 21 Закону України №772-VIII не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Отже, власник активу зберігає право власності навіть у випадку передачі майна в управління АРМА. Управління не змінює титулу власності - воно лише обмежує реалізацію окремих правомочностей, як-от користування чи розпорядження, і лише на час дії арешту. Це узгоджується зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини, які гарантують непорушність права власності та передбачають, що позбавлення цього права можливе лише за законом, в інтересах суспільства та з дотриманням принципу пропорційності.

Чітке розмежування між правом власності та управлінням майном у межах КПК України та Закону України №772-VIII є необхідною умовою дотримання конституційного принципу недоторканності власності та забезпечення балансу між публічним інтересом і захистом прав особи. Це також узгоджується з положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини щодо втручання у мирне володіння майном.

Отже, управління активами, переданими відповідно до статті 100 КПК України та положень Закону України №772-VIII, не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому статтями 316 та 317 ЦК України.»

В подальшому, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2023 у справі № 461/9916/23 скасовано зазначений арешт, накладений згідно постанови про арешт майна від 12.04.2022, що видана керівником Подільської окружної прокуратури міста Києва, скасовано визначений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2022 у справі № 758/4113/22 порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №42022102070000082 від 05.04.2022 в частині передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» рухомого майна, майна ТОВ «БНК-Україна», а саме грошових коштів, на які постановою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва від 12.04.2022 накладено арешт, що знаходилися на рахунках ТОВ «БНК-Україна», а саме: 170 960,96 євро, які знаходилися на рахунку НОМЕР_1 (євро) відкритому в АТ «Банк Альянс», 215,09 грн, які знаходилися на рахунку НОМЕР_1 (українська гривня) відкритому в АТ «Банк Альянс» та зобов`язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути майно, а саме: 170 960,96 євро та усі нараховані за ними відсотки, а також 215,09 грн та усі нараховані за ними відсотки власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна». Ухвала набрала законної сили, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що накладений 12.04.2022 арешт та подальша передача арештованих коштів в управління АРМА не стосувалися грошових коштів у розмірі 5 026 262,47 євро, які знаходилися на транзитному рахунку № НОМЕР_2 АТ «Банк Альянс».

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2022 у справі № 758/4113/22 в управління АРМА були передані саме арештовані грошові кошти, що є іншим предметом та розміщені на рахунках № НОМЕР_1 , а саме 170 960,96 євро та 215,09 грн. При цьому транзитний рахунок № НОМЕР_2 , на якому знаходилися 5 026 262,47 євро, у зазначених судових рішеннях не визначений як рахунок, на кошти якого поширювався арешт або які підлягали передачі в управління АРМА.

Більше того, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2023 у справі № 461/9916/23 скасовано арешт саме щодо 170 960,96 євро та 215,09 грн, а також скасовано їх передачу в управління АРМА.

Отже, зазначені судові рішення не містять висновків щодо накладення арешту, передачі в управління АРМА чи обмеження розпорядження спірними грошовими коштами у розмірі 5 026 262,47 євро, які знаходилися на транзитному рахунку № НОМЕР_2 .

За таких обставин посилання відповідача на арешт, накладений 12.04.2022, та передачу коштів в управління АРМА як на обставини, що перешкоджали поверненню позивачу саме 5 026 262,47 євро, є необґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про незаконність дій ліквідатора щодо укладення ТОВ "БНК-Україна" із ПАТ "КБ "Акордбанк" Генерального договору №DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу "Овернайт" порушує права кредиторів банкрута ТОВ "БНК-Україна", оскільки ті грошові кошти, які містяться на ліквідаційному (поточному) рахунку, відкритому ТОВ "БНК-Україна" у ПАТ "КБ "Акордбанк" на підставі договору банківського рахунку №PRU0040723/016-151 від 04.07.2023, укладеного між ТОВ "БНК-Україна" та ПАТ "КБ "Акордбанк", мали бути розподілені між усіма кредиторами пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги, апеляційний суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 12 КУзПБ передбачено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 61 КУПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснює інші повноваження, передбачені КУПБ.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. У разі якщо кредитором боржника є нерезидент України, ліквідатор має право використовувати для розрахунків з таким кредитором валютний рахунок боржника в банківській установі.

Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, з наведених положень КУзПБ вбачається, що на ліквідатора покладено не лише обов`язок щодо збереження майна банкрута, а й обов`язок вживати заходів щодо ефективного управління активами з метою їх збереження та використання для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ст. 64 КУзПБ у разі наявності коштів достатніх для повного задоволення всіх вимог однієї черги, задоволення вимог кредиторів цієї черги здійснюється арбітражним керуючим протягом 10 робочих днів з дня надходження достатньої суми коштів на рахунок боржника.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що чинне законодавство про банкрутство не визначає конкретного строку для пропорційного задоволення вимог кредиторів у ліквідаційної процедурі, ліквідатор, в межах наданих йому повноважень діє на свій розсуд для досягнення мети ліквідаційної процедури.

Як встановив суд першої інстанції, 24 липня 2023, враховуючи укладення Генерального Договору, між ТОВ «БНКУКРАЇНА» та ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» укладено Додаткову угоду до Договору банківського рахунку № PRUO040723/016-151 від 04 липня 2023. Вказаною Додатковою угодою вирішено доповнити розділ 5 «Порядок розрахунків» Договору банківського рахунку № PRUO-040723/016- 151 від 04 липня 2023. Зокрема, згідно пункту 5.4 (яким доповнено Договір банківського рахунку № PRUO-040723/016-151 від 04 липня 2023), цим Клієнт надає Банку згоду на дебетовий переказ, що здійснюється Банком шляхом договірного списання коштів з будь-яких відкритих в Банку поточних рахунків Клієнта (надалі - «рахунки Клієнта») з метою здійснення автоматичних регулярних платежів та перерахувань залишків коштів із рахунків Клієнта за платіжною інструкцією, наданою Клієнтом у Заяві про автоматичне регулярне перерахування платежів та залишків коштів, яка є Додатком 1 до цієї Додаткової угоди (надалі - «Заява»).

Згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди від 24.07.2023 до Договору банківського рахунку № PRUO-040723/016-151 від 04 липня 2023 визначено, що ТОВ «БНК-УКРАЇНА» дає згоду Банку на договірне списання з рахунку НОМЕР_6 на рахунок НОМЕР_4 в сумі всього залишку коштів із 24.07.2023 по 23.07.2024 фіксовано кожного дня з 16:45 год по 17:00 год.

Відповідно до п.5.1. Договору банківського рахунку № PRUO-040723/016-151 від 04 липня 2023 повернення Вкладу та виплата процентів здійснюється в кінці строку розміщення вкладу шляхом переказу Вкладу та нарахованих процентів на Поточний рахунок Вкладника одночасно і в повному обсязі до 11:30 (одинадцятої години 30 хвилин) за Київським часом наступного операційного дня за днем розміщення вкладу на Депозитному рахунку.

Колегія суддів вважає, що відкриття депозитного рахунку (Овернайту), автоматичне списання на нього залишкових коштів із поточного рахунку в нічну пору доби та отримання, в результаті, доходів від розміщення грошових коштів боржника на умовах Овернайту не свідчить про здійснення ТОВ "БНК-Україна" господарської діяльності, а лише підтверджує укладення вказаного договору виключно для збереження (підтримання) вказаного майна.

Навпаки, наявні у матеріалах справи банківські виписки підтверджують, що розміщення коштів на депозиті забезпечувало нарахування на них процентів, унаслідок чого відбувалося збільшення обсягу ліквідаційної маси банкрута. Нараховані та отримані проценти є майновим активом ТОВ «БНК-Україна» та підлягають включенню до ліквідаційної маси і подальшому використанню для задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому КУзПБ.

За таких обставин саме по собі розміщення тимчасово вільних коштів банкрута на строковому банківському вкладі «Овернайт» не свідчить про їх вибуття з ліквідаційної маси чи здійснення банкрутом господарської діяльності. Навпаки, отримання вигоди у вигляді процентного доходу від такого розміщення свідчить про збереження відповідного активу в інтересах кредиторів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 59 КУзПБ.

При цьому доводи відповідача про необхідність негайного розподілу зазначених коштів між кредиторами не спростовують правомірності їх тимчасового розміщення на депозиті, оскільки сам факт перебування коштів на депозитному рахунку не змінює їх належності банкруту та не перешкоджає їх подальшому використанню для задоволення вимог кредиторів у порядку та черговості, визначених КУзПБ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати незаконними дії ліквідатора ТОВ «БНК-Україна» щодо укладення Генерального договору № DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу «Овернайт».

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/2450/22(914/461/25) в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 15 521 762,01 грн слід скасувати. із прийняттям нового рішення у цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 435 896,43 грн рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/2450/22(914/461/25) слід залишити без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Банк Альянс" підлягає задоволенню частково.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

При подані позовної заяви позивачем було заявлено позовну вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22 957 658,44 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Беручи до уваги задоволену частину позову у даній справі (7 435 896,43 грн), розмір судового збору який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача становить 111 538,45 грн (7 435 896,43 грн * 1,5%) за подання позовної заяви.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційних скарг у справі про банкрутство ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи, часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення першої інстанції в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 15 521 762,01 грн, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції належить покласти на позивача у сумі 279 391,72 грн (15 521 762,01 грн * 1,5 % * 150% * 0,8).

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" б/н від 25.06.2025 (вх. №01-05/1957/25 від 26.06.2025) - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/2450/22(914/461/25) в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 15 521 762,01 грн - скасувати. У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 435 896,43 грн рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/2450/22(914/461/25) - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) 7 435 896,43 грн заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506) 279 391,72 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) 111 538,45 грн судового збору за подання позовної заяви.

Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Галушко Н.А.