ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/711/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп"
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 (суддя ДемченкоТ.І.)
по справі № 916/711/26
за позовом Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп"
про стягнення 730 855,40 грн,
(суддя першої інстанції Демченко Т.І., дата та місце ухвалення рішення: 15.06.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року Фізична особа-підприємець Маєвський Сергій Борисович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" (далі - Відповідач) заборгованість за Агентським договором від 30.01.2024 № 30012024/П у розмірі 730 855,40 грн та судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 8 770,26 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 у даній справі позовну заяву Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" на користь Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича заборгованість за агентським договором від 30.01.2024 № 30012024/П у розмірі 730855,40 грн, 8770,26 грн - судового збору, 8 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області у даній справі в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" про стягнення 730855,40 грн - відмовити.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 по справі № 916/711/26 - задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 по справі № 916/711/26 - скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, селище Затока, вул. Приморська, будинок 54/1, офіс 15, код 37089864) на користь Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за Агентським договором від 30.01.2024 № 30012024/П у розмірі 630 855,40 грн, 7 570,49 грн судового збору, 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В решті позовних вимог Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп"- відмовити".
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, селище Затока, вул. Приморська, будинок 54/1, офіс 15, код 37089864) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1799,66 грн.
Судова колегія зазначає, що у поданому 20.07.2026 Фізичною особою-підприємцем Маєвським Сергієм Борисовичем відзиві на апеляційну скаргу, останнім було заявлено про стягнення судових витрат, що складаються з витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у суді апеляційної інстанції - у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат Позивачем було додано копію додаткової угоди від 07.07.2026 до Договору про надання правничої від 10.02.2026.
16.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича надійшла заява у якій Позивач зазначив, що 09.09.2026 за надання правничої допомоги пов`язану з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції ним було сплачено 1 0000 грн, на підтвердження чого було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 09.09.2026 № 1/09.
При прийнятті постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2026, колегією суддів не вирішено питання про судові витрати, а саме заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 вирішено розглянути питання про ухвалення додаткового рішення у справі №915/156/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Норма Трейд Груп" надати письмові пояснення та заперечення щодо заявлених Позивачем судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у строк до 06.10.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 по справі №916/711/26, замінено у пункті першому невірно зазначений номер справи з:
"Розглянути питання про ухвалення додаткового рішення у справі №915/156/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи".
на:
"Розглянути питання про ухвалення додаткового рішення у справі №916/711/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи".
Відповідач своїм правом на подання заперечень на заяву щодо відшкодування витрат, понесених Позивачем в якості витрат на професійну правничу допомогу, не скористався, що не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем під час апеляційного перегляду справи, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.
За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи
Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Як свідчать матеріали справи, Позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подав відповідні докази, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного провадження у справі, Позивачем надано такі докази:
- Договір про надання правничої допомоги від 10.02.2026;
- Додаткова угода від 07.07.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 10.02.2026;
- Квитанція до прибуткового касового ордера №109 від 09 вересня 2026 року.
Так судовою колегією було встановлено, що 10.02.2026 між Фізичною особою-підприємцем Маєвським Сергієм Борисовичем (Клієнт) та Адвокатом Осадчим Анатолієм Юрійовичем (Адвокат) було укладено Договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат приймає доручення з представництва інтересів Клієнта у справі про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОРМА ТРЕЙД ГРУП" (ідентифікаційний код юридичної особи 37089864) заборгованості за Агентським договором від 30.01.2024 №30012024/П у Господарському суді Одеської області.
Пунктом 1.2. Договору про надання правничої допомоги передбачено, що предметом цього Договору є надання правничої допомоги Адвокатом як представником Клієнта, а саме: складання та подання процесуальних документів, у тому числі позовної заяви; участь у судових засіданнях; збір доказів Адвокатом на користь Клієнта (направлення адвокатських запитів до будь-яких осіб).
Згідно з п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги Клієнт зобов`язаний забезпечити Адвоката засобами, необхідними для виконання зобов`язань за цим Договором, а саме всіма належними до предмета Договору документами (офіційними та неофіційними).
Відповідно до п. 3.2 Договору про надання правничої допомоги у разі потреби Клієнт зобов`язаний самостійно сплачувати судові витрати.
Згідно з п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги Клієнт зобов`язаний оплатити гонорар Адвокату в порядку визначеному даним Договором.
Пунктом 3.6 Договору про надання правничої допомоги встановлено, що у випадку укладення Сторонами додаткових угод до цього Договору щодо представництва інтересів Клієнта у судах вищих інстанцій, у відповідних додаткових угодах також встановлюється розмір гонорару за надання правничої допомоги під час розгляду справи у суді відповідної інстанції.
Відповідно до п.5.1. Договору про надання правничої допомоги цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до повного виконання зобов`язань Сторонами Договору.
Крім того між 07.07.2026 між Фізичною особою-підприємцем Маєвським Сергієм Борисовичем (Клієнт) та Адвокатом Осадчим Анатолієм Юрійовичем (Адвокат) було укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 10.02.2026.
Так відповідно до п. 1 Додаткової угоди правнича допомога надається також на стадії апеляційного провадження у справі № 916/711/26 у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Згідно з п. 3. Додаткової угоди за надання правничої допомоги за Договором у суді апеляційної інстанції гонорар встановлюється у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордера №109 від 09 вересня 2026 року, Адвокатом Осадчим А.Ю. було прийнято від ФОП Маєвського Сергія Борисовича 10 000,00 грн, підстава - Договір про надання правничої допомоги від 10.02.2026 та Додаткова угода від 07.07.2026.
Дослідивши заяву ФОП Маєвського С.Б. про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з апеляційним переглядом справи та надані на її підтвердження докази, суд апеляційної інстанції, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на Відповідача всі витрати Позивача у заявленій ним сумі 10 000,00 грн, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено вище, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Такий же правовий висновок викладено і в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У контексті оцінки доказів, поданих Позивачем на обґрунтування заяви, суд апеляційної господарський зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведені такі висновки:
"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".
"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Водночас згідно з приписами частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".
Судова колегія також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:
"… У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".
"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
"У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Судова колегія зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Судова колегія враховує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правова позиція Позивача по суті не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом, який представляв його інтереси і в суді першої інстанції. Відтак адвокат був обізнаний із предметом спору, фактичними обставинами справи, специфікою спірних правовідносин, правовою позицією Позивача та наявними у справі доказами, що об`єктивно зменшувало обсяг часу та зусиль, необхідних для підготовки до розгляду справи в апеляційному суді.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відбулося лише одне судове засідання - 16 вересня 2026 року.
Крім того, у межах апеляційного провадження Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу Відповідача. Водночас зі змісту зазначеного відзиву вбачається, що викладена в ньому правова позиція значною мірою ґрунтується на доводах, наведених Позивачем у його позовній заяві. Отже, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала формування нової правової позиції та повторного комплексного аналізу обставин і доказів у справі.
Судова колегія також враховує, що за результатами апеляційного перегляду справи доводи Відповідача знайшли своє часткове підтвердження, у зв`язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" було задоволено частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 у справі № 916/711/26 - скасовано в частині.
Зокрема, за результатами апеляційного перегляду справи розмір заборгованості, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп"на користь Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича була зменшена до 630 855,40 грн.
Отже, апеляційний перегляд справи призвів до зміни висновків суду першої інстанції в частині заявлених позовних вимог, а доводи Апелянта щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині були визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими. Зазначене також підлягає врахуванню судом під час вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
Наведене у своїй сукупності свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
З огляду на подані Позивачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що у наведеному випадку доведеними та обґрунтованими є витрати Позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3 000,00 грн та підлягають стягненню з Відповідача.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає заяву Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича такою, що підлягає частковому задоволенню, а витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" з відмовою в іншій частині заяви.
Керуючись статтями 123 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма трейд груп" (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, селище Затока, вул. Приморська, будинок 54/1, офіс 15, код 37089864) на користь Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
3. У задоволенні іншої частини заяви Фізичної особи-підприємця Маєвського Сергія Борисовича - відмовити.
4. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Н.С. Богацька
Я.Ф. Савицький