УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3280/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області (Саванчук С.О.)
від 16.05.2024
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Сулім В.В., Майданевич А.Г., Коротун О.М.)
від 27.08.2026 (повний текст складений 31.08.2026)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Заліське"
про зобов`язання внести відомості про перелік учасників товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" (надалі - Відповідач) про зобов`язання внести відомості про перелік учасників товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2. Позов обґрунтовано невиконанням Відповідачем обов`язку, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 4, пунктом 8 частини 2 статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - не подало інформацію про членів (учасників) СТ "Заліське", а саме: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дату народження, країну громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серію та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа.
3. Справа судами розглядалась неодноразово.
4. Господарський суд Київської області рішенням від 16.05.2024 у задоволенні позову відмовив.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2026 у справі № 911/3280/23 рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3280/23 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині залишив без змін.
6. Верховний Суд постановою від 03.06.2026 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №911/3280/23 скасував, справу передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.08.2026 у справі № 911/3280/23 рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3280/23 залишив без змін.
8. 18 вересня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3280/23;
- відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3280/23;
- призначити розгляд касаційної скарги Скаржника в судовому засіданні з повідомленням сторін;
- проводити всі судові засідання за участю Скаржника в режимі відео конференції поза приміщенням Суду;
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3280/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача у повному обсязі;
- або скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3280/23 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції;
- або скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3280/23 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- судові витрати стягнути з Відповідача.
9. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, застосування норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (що є підставами касаційного оскарження, відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).
10. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Скаржник стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, а також порушення норм процесуального права.
11. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
12. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
13. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
14. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
15. З огляду на наведене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітку вказівку на норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень;
пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
16. Посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про неправильне тлумачення підпункту 8 пункту 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15 травня 2003 року, однак не навів постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
17. Крім того, в касаційній скарзі відсутні обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
18. Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
19. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
20. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
21. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
22. Оскільки у цій справі позов поданий у 2023 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 684,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
23. Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
24. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
25. Таким чином у даному випадку судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 911/3280/23 підлягав сплаті у сумі 4 294,40 грн, а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2 684,00х200%х0,8=4 294,40 грн.
26. Однак, до касаційної скарги Скаржник не додав платіжний документ про сплату судового збору.
27. Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
28. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
29. З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- викладення належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України;
- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 4 294,40 грн за подання касаційної скарги.
30. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 911/3280/23 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, у спосіб, визначений у цій ухвалі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська