УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/164/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 (головуючий суддя - Чаплян С.Є., судді: Крижний О.М., Іванов В.П.)
у справі №910/164/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецметтранс"
про стягнення 1 251 672,79 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (далі за текстом також - ТОВ "Трайгон-Експорт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВТ" (далі за текстом також - ТОВ "ПВТ") про стягнення 1 251 672,79 грн, з яких: 1 012 850,71 грн неустойки (штрафних санкцій) та 238 822,08 грн збитків.
Господарський суд міста Києва рішенням від 07.04.2026 у справі №910/164/26 позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ "ПВТ" на користь ТОВ "Трайгон-Експорт" 140 734,44 грн штрафу, 238 822,08 грн збитків та 4 554,68 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.09.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/164/26 в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Трайгон-Експорт" про стягнення з ТОВ "ПВТ" 140 734,44 грн штрафу та 238 822,08 грн збитків, а також у частині розподілу судових витрат - скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Трайгон-Експорт" до ТОВ "ПВТ" про стягнення 140 734,44 грн штрафу та 238 822,08 грн збитків відмовив. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/164/26 в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови. Витрати ТОВ "Трайгон-Експорт" зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 15 020,10 грн поклав на ТОВ "Трайгон-Експорт". Стягнув з ТОВ "Трайгон-Експорт" на користь ТОВ "ПВТ" 22 530,13 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
ТОВ "Трайгон-Експорт" звернулось 18.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі №910/164/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 для розгляду справи №910/164/26 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 1 251 672,79 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження вищезазначеного судового рішення скаржник вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК) оскільки позивач порушує питання про визначення Верховним Судом належного загального підходу до тлумачення та застосування частини третьої статті 538 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку зі статтею 933 Цивільного кодексу України, що є необхідним для забезпечення єдності судової практики у подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) та про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).
Посилання скаржника на обставини, які, на його думку, доводять випадок, зазначений у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, за оцінкою Верховного Суду не підтверджують наявності цього випадку.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі №905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів: (1)кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; (2)якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Втім, касаційна скарга ТОВ "Трайгон-Експорт" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що ця справа містить виключну правову проблему, а касаційна скарга стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів якісного та кількісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку доказів, на підставі яких судами встановлені обставини, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК, та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Трайгон-Експорт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі №910/164/26 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі №910/164/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець