Постанова
Іменем України
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 720/1713/25
провадження № 61-9971св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Мартєва С. Ю.,
суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Карпенко С. О., Фаловської І. М.
розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2026 року, постановлене суддею Ляху Г. О., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Одинака О. О., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заяви
1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив:
- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на АДРЕСА_1 , недієздатним та встановити над ним опіку;
- призначити його ( ОСОБА_1 ) опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
2. Заяву мотивував тим, що він є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу та внаслідок психічної хвороби не може себе самостійно обслуговувати, висловлювати свої думки, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може надавати оцінку своїм діям та діям оточуючих. Наявність у ОСОБА_2 захворювання та встановлення йому 1 групи інвалідності підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17 жовтня 2011 року серії 10ААА, № 332753, яка видана безстроково.
Зазначив, що іншими повнолітніми близькими родичами ОСОБА_2 є його батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 , рідна сестра ОСОБА_5 , які однак через різні обставини - похилий вік батьків, постійне проживання сестри за кордоном України, не можуть здійснювати догляд за хворим ОСОБА_2 та бути призначеними його опікунами.
Своєю чергою, він має можливість дбати про брата, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням. Інші члени сім`ї не заперечують проти призначення його ( ОСОБА_1 ) опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання його за рішенням суду недієздатним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Суди встановили, що за свідоцтвом про народження від 17 грудня 1977 року серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
4. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17 жовтня 2011 року серії 10ААА, № 332753, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи, підгрупи «А», з дитинства, та потребує постійного стороннього нагляду та догляду. Довідка видана безстроково.
5. За довідкою від 24 червня 2025 року № 965, виданою Виконавчим комітетом Магальської сільської ради, ОСОБА_2 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою також зареєстровані його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , брат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сестра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , племінник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
6. Згідно з довідкою від 26 червня 2025 року № 969, виданою Виконавчим комітетом Магальської сільської ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
7. У рішенні від 13 червня 2025 року Виконавчий комітет Магальської сільської ради вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 у разі визнання останнього недієздатним та надати до суду відповідне подання.
8. У поданні від 13 червня 2025 року № 520 Виконавчий комітет Магальської сільської ради просив суд у разі визнання ОСОБА_2 недієздатним встановити над ним опіку та призначити опікуном ОСОБА_1 .
9. За висновком судово-психіатричного експерта від 27 січня 2026 року № 162, складеним на виконання ухвали Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2025 року:
1) ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням у формі важкої розумової відсталості, обумовленої хворобою Дауна;
2) за своїм психічним станом, в силу наявного в нього хронічного психічного захворювання, ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними;
3) за своїм психічним станом ОСОБА_2 не може бути присутнім у залі судового засідання під час розгляду цієї справи.
10. Згідно із свідоцтвом про смерть від 13 лютого 2026 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Виконавчий комітет Магальської сільської ради склав актовий запис № 24.
11. За довідкою від 03 квітня 2026 року № 582 Магальська сільська рада не може здійснювати належного догляду за недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю денного стаціонару та відповідних спеціалістів у Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг».
Зміст рішення місцевого суду
12. Рішенням від 06 березня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області заяву задовольнив частково.
Визнав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця села Остриця Чернівецького району Чернівецької області, недієздатним.
Установив опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, поклав обов`язки опікуна на орган опіки та піклування Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.
Визначив строк дії рішення суду до 06 березня 2028 року.
13. Суд керувався тим, що у справі є достатньо доказів, які у своїй сукупності дають підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатним. Проте надане заявником подання Виконавчого комітету Магальської сільської ради не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки воно не містить жодних мотивів доцільності призначення саме ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 . Також не наведено причин неможливості виконання іншими близькими родичами ОСОБА_2 функцій його опікуна.
З огляду на це виснував, що немає законних підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , а тому з урахуванням дії в Україні воєнного стану та можливості уникнення опікуном мобілізації, суд вважав недоцільним призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
Зміст постанови апеляційного суду
14. Постановою від 09 червня 2026 року Чернівецький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2026 року залишив без змін.
15. Судове рішення мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеної заяви є правильними, зробленими на основі наявних у справі доказів, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Погодився з висновком місцевого суду про те, що наявне у справі подання не відповідає вимогам закону, оскільки не містить належного обґрунтування необхідності призначення опікуном саме ОСОБА_1 , неможливості когось з осіб першого ступеня спорідненості бути опікуном, і що таке призначення якнайкраще відповідатиме інтересам та потребам ОСОБА_2 , і водночас буде дотримано розумний баланс між приватними й публічними інтересами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. 24 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чернушка Й. І. подав до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2026 року, яку мотивував неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Просив скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 та передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
17. Підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме - суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2025 року у справі № 462/6374/23.
Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом
18. Ухвалою від 04 серпня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.
Зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 України, для відкриття касаційного провадження у справі.
19. 25 серпня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
20. Ухвалою від 10 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. Заявник зазначив, що чинне законодавство містить вичерпний перелік обмежень для призначення особи опікуном і перебування особи у статусі військовозобов`язаного чи дія воєнного стану не є перешкодою для виконання обов`язків опікуна. Суди фактично вдалися до оцінки гіпотетичних внутрішніх мотивів заявника, проігнорувавши його реальну спроможність та багаторічний догляд за рідним братом, який має синдром Дауна.
Наголосив, що під час вирішення питання про призначення опікуна підлягають врахуванню сімейні та родинні зв`язки між кандидатом і підопічним, характер особистих стосунків між ними, а також можливість кандидата належним чином виконувати обов`язки піклувальника.
Зауважив, що проживає разом із братом, між ними існують тривалі приязні стосунки, він повністю забезпечує його побутові потреби. Характерною особливістю брата є його надзвичайна прив`язаність до оточуючого середовища та обмеженого кола людей, які здійснюють щоденний догляд.
Ствердив, що є єдиною особою, яка спроможна доглядати за братом. Орган опіки та піклування перевірив його кандидатуру і не виявив жодних ознак зловживання правами, вніс відповідне подання, яке базувалося насамперед на інтересах особи, щодо якої встановлено опіку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи касаційним судом
22. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).
23. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
24. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами в оскаржених судових рішеннях норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, наведених у касаційній скарзі
26. За частиною першою статті 39 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
27. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 41 ЦК України).
28. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).
29. Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
30. За частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
31. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи недієздатною (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).
32. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).
33. Згідно із частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
34. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України)
35. Установивши, що ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням у формі важкої розумової відсталості, обумовленої синдромом Дауна, не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки, проте до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, поклали обов`язки опікуна на орган опіки та піклування Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.
36. З огляду на межі касаційного оскарження Верховний Суд не переглядає судові рішення в цій частині.
37. Водночас, відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що наявне у справі подання не відповідає вимогам закону, оскільки не містить належного обґрунтування необхідності призначення опікуном саме ОСОБА_1 , неможливості когось з осіб першого ступеня спорідненості бути опікуном, і що таке призначення якнайкраще відповідатиме інтересам та потребам ОСОБА_2 , і водночас буде дотримано розумний баланс між приватними й публічними інтересами.
38. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
39. Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
40. За частинами другою-п`ятою статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
41. Згідно із частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
42. Державний комітет України у справах сім`ї та молоді, Міністерство освіти України, Міністерство охорони здоров`я України і Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затвердили Правила опіки та піклування, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).
43. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.
44. За пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
45. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. постанову Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскарженого рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.
47. Під час визначення опікуна важливо і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
48. У рішенні від 13 червня 2025 року Виконавчий комітет Магальської сільської ради вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 у разі визнання останнього недієздатним та надати до суду відповідне подання.
49. У поданні від 13 червня 2025 року № 520 Виконавчий комітет Магальської сільської ради, з урахуванням інтересів ОСОБА_2 та з метою захисту його особистих немайнових і майнових прав, здійснення за ним постійного належного нагляду та догляду, опіки, забезпечення його лікуванням та створення для нього необхідних побутових умов, просив суд у разі визнання ОСОБА_2 недієздатним встановити над ним опіку та призначити опікуном ОСОБА_1 .
50. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
51. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).
52. Отже, на відміну від позовного провадження, у справах окремого провадження суд не обмежується виключно доводами учасників справи та поданими на підтвердження таких доводів доказами, а зобов`язаний вжити передбачених процесуальним законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.
53. З огляду на це висновки судів про невідповідність закону і необґрунтованість рішення органу опіки та піклування (яке до того ж не має наперед встановленої сили для суду), є помилковими. Суди фактично ухилилися від з`ясування правового питання призначення опікуна недієздатній особі, яке власне у межах цієї справи і включає встановлення обставин необхідності призначення опікуном саме ОСОБА_1 , неможливості когось з осіб першого ступеня спорідненості бути опікуном, і що таке призначення якнайкраще відповідатиме інтересам та потребам ОСОБА_2 .
54. Що стосується міркувань судів про дотримання розумного балансу між приватними і публічними інтересами, то також не є правовою підставою для відмови у призначенні військовозобов`язаного опікуном.
55. Так, Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 зазначив, що сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.
Згідно з підпунктами 3.2, 3.4 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають піклувальника: повідомлення державних, громадських організацій або заява громадянина (громадян); копія свідоцтва про народження неповнолітньої особи, що потребує піклування, або рішення суду про визнання особи обмежено дієздатною; медичний висновок про стан здоров`я особи, що потребує піклування; довідка про місце проживання особи, що потребує піклування; заява майбутнього піклувальника про прийняття на себе обов`язків щодо піклування; довідки про стан здоров`я майбутнього піклувальника і про місце його проживання (лише при встановленні опіки над неповнолітнім); акт обстеження житлових умов майбутнього піклувальника (лише при встановленні піклування над неповнолітнім). Опікун над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров`я самостійно не можуть захищати свої права і виконувати свої обов`язки, може бути призначений тільки на прохання цих осіб.
Під час вирішення питання про призначення опікуна підлягають врахуванню сімейні та родинні зв`язки між кандидатом і підопічним, характер особистих стосунків між ними, а також можливість кандидата належним чином виконувати обов`язки піклувальника. Перевірка відповідності кандидата зазначеним вимогам та з`ясування наявності чи відсутності обставин, які перешкоджають його призначенню опікуном, належать до компетенції органу опіки та піклування, який за результатами проведеної перевірки вносить до суду відповідне подання.
Отже, обов`язковою умовою призначення судом конкретної особи піклувальником над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, є наявність подання органу опіки та піклування про доцільність призначення саме цієї особи піклувальником. За наявності такого подання суд повинен перевірити його відповідність вимогам закону щодо обґрунтованості та змісту, зокрема з`ясувати, чи складене воно на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування, а також чи відсутні встановлені законом обставини, які унеможливлюють призначення відповідної особи піклувальником.
56. Водночас суд не вправі підміняти орган опіки та піклування у здійсненні покладених на нього законом повноважень щодо оцінки кандидатури піклувальника та вирішення питання про доцільність її призначення, якщо відповідне подання є належним чином мотивованим, ґрунтується на передбачених законом документах і відсутні встановлені законом перешкоди для призначення такої особи піклувальником (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 751/3006/24).
57. Такий підхід щодо застосування наведених норм права підтвердив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24.
Зауважив, що стаття 64 ЦК України містить вичерпний перелік обставин, за яких фізична особа не може бути призначена опікуном або піклувальником, і не передбачає обмежень щодо призначення військовослужбовця чи іншої особи, яка проходить військову службу.
Наголосив, що сам собою факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення особи опікуном або піклувальником. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).
58. Законодавство не пов`язує можливість призначення особи опікуном чи піклувальником виключно з фактом проходження або непроходження військової служби. Вирішальне значення мають найкращі інтереси особи, яка потребує опіки чи піклування, відсутність встановлених законом перешкод для призначення відповідної особи та з`ясування, чи є інші особи, які можуть забезпечити належне здійснення опіки або піклування (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 751/3006/24).
59. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що орган опіки та піклування вніс подання про доцільність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . У справі немає відомостей про звернення інших осіб із заявою про призначення їх опікунами або про внесення органом опіки та піклування відповідного подання щодо іншої кандидатури. Також суди не встановили жодної з обставин, передбачених статтею 64 ЦК України та Правилами, які б виключали можливість призначення заявника опікуном.
60. Суди не звернули уваги на те, що питання встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.
61. За змістом абзацу першого частини четвертої статті 63 ЦК України під час вирішення питання про призначення опікуна враховується можливість особи виконувати обов`язки опікуна, а не статус військовозобов`язаного. Тому для висновку про неможливість виконання кандидатом обов`язків опікуна суд повинен установити конкретні обставини, які об`єктивно свідчать про його нездатність забезпечувати захист прав та інтересів підопічного.
62. Проте суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили, як і не перевірили доводів заявника, який є рідним братом ОСОБА_2 , щодо неможливості виконання обов`язків опікуна іншими близькими особами [заявник зазначав, що батьки ОСОБА_2 є особами похилого віку (батько помер під час розгляду справи місцевим судом), а сестра постійно проживає за кордоном] підопічного, який дійсно потребує опіки в силу особливостей, спричинених синдромом Дауна .
63. Не звернули уваги на твердження заявника про те, що він може забезпечити належну опіку і брат, психічний стан якого залежить від сталості найближчого оточення, сприймає його близькою особою.
64. Варто зауважити, що сама собою наявність родинного зв`язку не свідчить про здатність особи здійснювати опіку.
65. З огляду на це, залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд неправильно застосувавши наведені вище норми матеріального права та порушивши норми процесуального права, всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не дав належної правової оцінки поданню органу опіки та піклування та іншим наявним у справі доказам, не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення опікуна, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в цій частині.
66. Водночас за статтею 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не має можливості вирішити по суті та ухвалити нове рішення за результатами касаційного перегляду цієї справи.
67. Доводи касаційної скарги, наведені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є обґрунтованими та формують підстави для висновку про незаконність оскаржених судових рішень.
68. Верховний Суд звернув увагу на те, що в касаційній скарзі заявник просив скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, проте справу просив направити на новий розгляд до апеляційного суду, що не узгоджується з його проханням про скасування обох судових рішень.
69. З огляду на це касаційну скаргу належить задовольнити частково, скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Щодо суті касаційної скарги
70. За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
71. За змістом частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
72. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови щодо неправильного застосування судами норм статей 60, 63, 64, 67 ЦК України, статті 300 ЦПК України та невстановлення суттєвих обставин, що мають значення для правильного розгляду справи, Верховний Суд вважає за неодмінне частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржені судові рішення і передати справу на новий розгляд до місцевого суду.
Щодо судових витрат
73. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
74. За правилом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
75. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до місцевого суду, то він не здійснює розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2026 року скасувати в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді В. М. Ігнатенко
А. А. Калараш
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська