УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 383/60/25
провадження № 61-12579ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про розірвання договорів оренди землі 12 грудня 2016 року щодо земельної ділянки площею 9,7259 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0166, від 12 грудня 2016 року щодо земельної ділянки площею 1,8841 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2166 та стягнення заборгованості по орендній платі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 9,7259 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0166 та земельна ділянка площею 1,8841 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2166, які розташовані на території Кетрисанівської сільської ради Кіровоградської області надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
12 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,7259 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0166 та відповідно проведена державна реєстрація права оренди, а саме дата державної реєстрації 21 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18304194.
Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів 9, 10, 11 Договору орендар зобов`язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 3 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, тобто 10 307,58 грн. (нормативно грошова оцінка 343586,00 х 3 %) на момент укладення договору, з урахуванням її щорічної індексації і індексів інфляції в строки щорічно до 25 грудня.
Також 12 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,8841 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2166 та відповідно проведена державна реєстрація права оренди, а саме дата державної реєстрації 22 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18316066.
Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів 9, 10, 11 Договору орендар зобов`язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 3 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, тобто 1 998,00 грн. (нормативно грошова оцінка 66600,00 х 3 %) на момент укладення договору, з урахуванням її щорічної індексації і індексів інфляції в строки щорічно до 25 грудня.
Позивач стверджує, що в порушення зазначених умов договорів ФОП ОСОБА_1 не сплачує орендну плату у визначеному договорами розмірі. Тому за період з 2017 по 2024 роки включно утворилася заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 109 767,27 грн.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 просив розірвати договори оренди та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2026 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 12 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 9,7259 га. кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0166, дата державної реєстрації 21 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18304194.
Розірвано договір оренди землі від 12 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,8841 га. кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2166, дата державної реєстрації 22 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18316066.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договорами оренди від 12 грудня 2016 року в сумі 109 767,27 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 909,88 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У вересні 2026 року ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Попович С. М., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову визначається: у справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України); у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки (пункт 3 частини першої статті 176 ЦПК України).
Оскільки ціна позову (10 307,58 х 3 + 1 998,00 х 3 + 109 767,27 = 153 641,04) станом на 01 січня 2026 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 80 = 266 240,00 грн), справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційні скарги не містять посилань на підпункти «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник