УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 754/19005/25
провадження № 61-6963св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - директор Територіального центру соціального обслуговування Деснянського району міста Києва ОСОБА_2,
розглянув заяву судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Територіального центру соціального обслуговування Деснянського району міста Києва ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до директора Територіального центру соціального обслуговування Деснянського району міста Києва ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд стягнути на його користь 59 108,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до директора Територіального центру соціального обслуговування Деснянського району міста Києва ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня
2026 року повернуто особі, яка її подала.
25 травня 2026 року на офіційну електронну адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня
2026 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2026 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року у вказаній справі відмовлено. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
24 червня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2026 року заяву (доповнення до касаційної скарги) ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду, оскільки вказана заява не підписана електронним цифровим підписом.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Коломієць Г. В. від розгляду справи визнано необґрунтованою, передано заяву для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України, іншому судді.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2026 року у задоволенні заяви
ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. від участі у розгляді справи відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року справу призначено до розгляду колегією в складі п`яти суддів.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого визначення складу колегії суду від 28 вересня 2026 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. (головуючий), Черняк Ю. В.
Перед початком розгляду справи по суті суддя Лідовець Р. А. заявив про самовідвід з тих підстав, що він є відповідачем у справах № 754/17764/25,
№ 754/1281/25, № 754/912/26 та № 754/753/26 за позовами ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Європейський суд з прав людини наголосив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (справа «Hauschildt Case» від 24 травня 1989 року, заява № 10486/83, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (справа «Hauschildt Case» від 24 травня 1989 року, заява, № 10486/83, § 46).
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З метою недопущення сумнівів сторін у справі в об`єктивності та неупередженості суддів та суду у розгляді зазначеної справи та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, заява судді Верховного Суду
Лідовця Р. А. про самовідвід підлягає задоволенню, а справа - передачі для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Заявлений суддею Верховного Суду Лідовцем Русланом Анатолійовичем самовідвід задовольнити.
Справу за позовом ОСОБА_1 до директора Територіального центру соціального обслуговування Деснянського району міста Києва ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк