У Х В А Л А
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 487/2511/20
провадження № 61-11836ск26
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Воробйової І. А., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації і запису про право власності,
ВСТАНОВИВ:
09 вересня 2026 року адвокат Порошина Н. Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року та залишити в силі рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2026 року у справі № 487/2511/20.
За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України щодо її форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
У травні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Дельта Банк», а саме рішення про державну реєстрацію від 17 лютого 2016 року, індексний номер 28298670, та запис про право власності від 11 лютого 2016 року за № 13306832, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30 серпня 2017 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 і посвідчений приватним нотаріусом Горбуровим К. Є.;
- скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_5 , здійснену на підставі цього договору, а саме рішення про державну реєстрацію від 30 серпня 2017 року, індексний номер 36836438, та запис про право власності від 30 серпня 2017 року за № 22094276, вчинені приватним нотаріусом Горбуровим К. Є.
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_6 , подала заяву про зміну предмета позову, якою доповнила раніше заявлені вимоги вимогою про витребування на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 від її правонаступників - спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позовна заява містить три вимогм немайнового характеру - про скасування державної реєстрації і визнання договору недійсним - та вимогу майнового характеру - про витребування майна.
Водночас заявники вважають, що вони звільнені від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Стаття 22 Закону підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
У даній справі заявлені позовні вимоги стосуються державної реєстрації права власності на нерухоме майно, її скасування, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування нерухомого майна, тобто правовідносини, які не стосуються споживчого правочину та не порушують прав позивачів як споживачів.
Отже, заявники не звільнені від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2 102,00 грн.
Щодо вимог немайнового характеру, то відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2020 рік становить 840,80 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Суд також зазначає, що відповідно частини 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Отже, за подання касаційної скарги на вимогу немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті кожним заявником окремим платіжним документом у розмірі 4 035,84 грн (840,80 грн ? 3 ? 200 % ? 0,8).
Щодо вимоги майнового характеру, то відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше ніж 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із вимогою про витребування майна (квартири) позивачі звернулись у 2025 році. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
З урахуванням наведеного судовий збір за подання цієї касаційної скарги в частині майнової вимоги становить 1 % ціни позову (вартості спірного майна) х 200% х 0,8, але не може становити менше 1 211,20 грн, та не більше 15 140,00 грн.
У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина 7 стаття 6 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення судів першої та апеляційної інстанцій відомостей про вартість спірного майна станом на дату звернення до суду (2025 рік) із вказаною вимогою не містять. У касаційній скарзі та доданих до неї документах така інформація теж відсутня. Матеріали справи № 487/2511/20 на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження в розпорядженні Верховного Суду відсутні.
Таким чином, заявникам необхідно сплатити судовий збір за майнову вимогу, виходячи з ціни позову та з урахуванням роз`яснень, наведених у цій ухвалі. Також, заявникам необхідно надати суду докази вартості спірного майна станом на дату звернення до суду з відповідною вимогою.
Також, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, коли така скарга та додані до неї матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих до неї матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Адвокат подала касаційну скаргу в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд», однак усупереч наведеним вимогам до касаційної скарги не долучила доказів надсилання її копії разом із копіями доданих до неї документів на адресу ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Літвінова А. В.
Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі (частина дев`ята статті 43 ЦПК України).
Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її заявнику.
Виконуючи вимоги ухвали, заяву про усунення недоліків заявник повинен надіслати суду разом із доказами її надсилання всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома - дев`ята статті 43 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року у справі №487/2511/20 - залишити без руху.
Запропонувати заявникам (представнику) в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України шляхом усунення вищевказаних недоліків.
Роз`яснити, що якщо копію судового рішення вручено представнику, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова