ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення частини позовних вимог без розгляду
06 жовтня 2026 року м. Ужгород № 260/6638/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про усунення недоліків в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , через представника - адвоката Смірнову Ганну Василівну, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд: 1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням фіксованої розрахункової величини 1762 грн. за періоди, у яких відповідно до чинного на той час законодавства підлягав застосуванню інший порядок визначення таких складових грошового забезпечення. 2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 06.11.2024, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та відповідних тарифних коефіцієнтів за періоди, у яких такий порядок визначення грошового забезпечення був передбачений чинним законодавством, із урахуванням раніше виплачених сум. 3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі проведеного перерахунку здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, премій та інших належних виплат, розмір яких визначався з урахуванням посадового окладу та/або окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум. 4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити відповідні розрахунки та виплату належних позивачу сум з урахуванням вимог пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. 5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 належним чином засвідчену довідку про результати проведеного перерахунку із зазначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, застосованих тарифних коефіцієнтів, усіх складових грошового забезпечення, сум фактично виплаченого та донарахованого грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено за період проходження служби не виплачено грошове забезпечення (основні та додаткові види), які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.
Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
02.10.2026 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду посилається на те, що про порушення своїх прав у частині правильності визначення розміру грошового забезпечення він не міг дізнатися лише з факту отримання грошового атестата, оскільки для встановлення правильності проведених нарахувань необхідно було з`ясувати застосовану відповідачем методику розрахунку, розрахункову величину та порядок визначення складових грошового забезпечення. Позивач посилається на те, що 03.08.2026 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та надання відповідної інформації, а з отриманої відповіді дізнався про застосування при розрахунку величини 1762 грн. З огляду на характер спірних правовідносин, тривалість спірного періоду, особливості нормативного регулювання грошового забезпечення військовослужбовців та необхідність перевірки правильності визначення всіх його складових позивач просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до суду.
Питання повноти усунення недоліків позову вирішено судом у встановлені нормами КАС України строки з урахування періоду перебування головуючого судді Калинич Я.М. у відпустці.
Розглянувши подану позивачем на виконання ухвали суду від 29 вересня 2026 року заяву, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ч.1 ст.120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.
Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980).
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Поряд з цим, нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що є спеціальним законодавчим актом у сфері трудових правовідносин, передбачено інші терміни оскарження.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній після змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року), з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відтак, ключовим для вирішення даної справи є встановлення моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав та визначення процесуального строку на звернення до суду за захистом своїх прав.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція).
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Згідно з ч.3 розділу І Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби (п.9 розділу І Інструкції).
Так, п.1 розділу ХХХІ Інструкції передбачено, що при переміщеннях по службі, переведеннях, а також при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий підрозділ (бухгалтерія) зобов`язаний забезпечити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті (додаток 4).
Грошовий атестат видається під розписку в журналі, де реєструються грошові атестати (п.2 розділу ХХХІ Інструкції).
Відповідно до п.3 розділу ХХХІ Інструкції, грошові атестати розбірливо заповнюють і підписують керівник органу управління (підрозділу) та керівник фінансового підрозділу, після чого скріплюють печаткою.
При заповненні грошового атестата в пункті 1 зазначаються, в тому числі, розмір фактично виплаченого грошового забезпечення особі рядового та начальницького складу за останній період служби (в межах місяця, за який проводиться виплата) з розбивкою по видах.
Поряд із сумою фактично виплачених додаткових видів грошового забезпечення зазначаються у відсотках розміри надбавок та доплат, що були фактично встановлені особі відповідно до чинного законодавства (наказів керівника органу управління (підрозділу).
У пункті 4 грошового атестата зазначаються одноразові грошові виплати особі, які були здійснені протягом поточного року, із зазначенням назви одноразової виплати (допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань тощо) та фактичної суми виплати.
Пунктом 4 розділу ХХХІ Інструкції передбачено, що у грошовому атестаті має бути підпис його власника, що підтверджує правильність записів за проведеними розрахунками.
Отже, дата вручення грошового атестату є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду при оскарженні правильності проведення розрахунку та виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
При цьому визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам ч.2 ст.233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 у справі №240/16469/24.
Судом встановлено, що 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) та при звільненні зі служби видано грошовий атестат, що підтверджено підписом позивача про його отримання.
Однак з даним позовом до суду позивач звернувся тільки 15 вересня 2026 року, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України 3-місячного строку.
Суд не бере до уваги посилання позивача на листи-відповіді відповідачів, як на момент, з якого слід обчислювати строки звернення до суду. Суд вважає, що отримання таких відповідей на запит щодо проведення перерахунку раніше отриманого грошового забезпечення не змінює моменту, з якого позивач повинен був та мав можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Разом з тим, позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини невиплати йому грошового забезпечення у належному розмірі.
Отже, пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій для своєчасного звернення до суду з оскарження протиправності дій відповідача не може слугувати достатнім обґрунтування для визнання причин пропуску до суду поважними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, встановлюючи часові рамки звернення до суду, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі №640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Разом з тим, суд не може вважати заявлені позивачем у поданій на виконання ухвали суду мотиви пропуску строку звернення поважними, оскільки вони жодним чином не свідчать про існування будь-яких непереборних перешкод та труднощів для своєчасного звернення до суду.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Отже, враховуючи не усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду від 29.09.2026 року та звернення до суду поза межами встановленого процесуального строку без доказів поважності пропуску таких, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, які охоплюють період з 19.07.2022 по 06.11.2024 слід залишити без розгляду.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежувалось строками.
Відтак, суд продовжує розгляд справи в частині позовних вимог що стосуються періоду з 29.01.2020 по 19.07.2022, у відповідності до вимог ч.14 ст.171 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись ч.3 ст.123, ч.15 ст.171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, які охоплюють період з 19.07.2022 по 06.11.2024 - залишити без розгляду.
Продовжити розгляд справи за позовом про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії (в іншій частині позовних вимог).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в частині залишення позовних вимог без розгляду може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтею 293-295 КАС України, в іншій частині ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.
Суддя Я. М. Калинич