Справа №463/510/26
Провадження №2/463/937/26
УХВАЛА
про відвід судді
07 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді - Мармаша В.Я.,
з участю секретаря с/з - Цебрик Х.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шкарупська-Баранова Наталія Богданівна звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і припинити право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки AUDI, модель Q7, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 2995 см?, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 ; автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO ЗНГ, 1995 року випуску, об`ємом двигуна 2972 см?, номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_2 ; а також грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, у тому числі депозитних, та у банківських скриньках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 як фізичної особи та фізичної особи-підприємця станом на 01.10.2025 у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Кредобанк». Крім того, позивач просить здійснити поділ спільного майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 431 090 грн 00 коп., а також 1/2 частину грошових коштів, розміщених на зазначених банківських рахунках і у банківських скриньках.
Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
01.10.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судді Мармаша В.Я. з підстав та мотивів викладених у письмовій формі, зокрема, що існують обставини, які підтверджують заінтересованість судді Мармаша В.Я. в розгляді справи на користь позивача. Подану заяву мотивує тим, що на його думку суддя брав пряму та особисту участь у протиправних діях щодо члена його родини. Зокрема вказує, що підставою для відводу попередніх суддів у цій справі стала їх доведена упередженість щодо його родини, а саме - свідомі дії для позбавлення його батька ОСОБА_3 статусу присяжного, що було визнано незаконним у справі №380/8222/25. При цьому вказує, що відповідно до копії протоколу зборів суддів Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року суддя ОСОБА_4 брав особисту участь у цих зборах і безпосередньо голосував за прийняття незаконного рішення про виключення його батька зі списку присяжних. Таким чином вважає, що суддя Мармаш В.Я. є безпосереднім співвиконавцем колективних дій проти його родини, протиправність яких встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, а відтак такий не може бути безстороннім арбітром у даній справі.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 7, 8 ст. 40 ЦПК України подана заява про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу, невідкладно без повідомлення учасників справи та відтак, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, подану заяву, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Так відповідно до ч. 1 такої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
При цьому згідно з ч. 2 даної статті питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Так статтями 36, 37 ЦПК України визначено перелік підстав, коли суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), у зв`язку з якими відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України йому може бути заявлено відвід учасниками справи.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Положення статті 36 ЦПК України містять в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Статтею 37 ЦПК України передбачено випадки, коли участь судді в розгляді справи є недопустимою у зв`язку з повторністю такої.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Таким чином, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, навести відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
При цьому положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу, відповідно, - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, батьком відповідача у даній справі ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , якого згідно з ухвалою Львівської міської ради від 25 травня 2023 року №3153 та відповідного додатку до неї (затвердженого списку присяжних) було призначено присяжним в Личаківському районному суді м. Львова строком на 3 роки. Протоколом зборів суддів Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року було вирішено уповноважити голову суду ОСОБА_5 звернутись до Львівської міської ради із зверненням про виключення ОСОБА_3 із списку присяжних Личаківського районного суду м. Львова, суддя Мармаш В.Я. був присутнім на вказаних зборах та проголосував за затвердження вказаного порядку денного. В подальшому ухвалою Львівської міської ради від 20 лютого 2025 року №5941 ОСОБА_3 було виключено зі списку присяжних, однак рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №380/8222/25 визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 20 лютого 2025 року № 5941 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 25 травня 2023 року №3153 «Про затвердження списку присяжних районних судів м. Львова», а також визнано протиправним та скасовано наказ голови Личаківського районного суду м. Львова Жовніра Г.Б. від 4 березня 2025 року № 5 «Про внесення змін до списку присяжних». Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у вказаній справі апеляційні скарги Личаківського районного суду м. Львова та Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/8222/25 - без змін.
Відтак вивчивши підстави для відводу головуючого судді Мармаша В.Я., які заявлені представником відповідача, суд вбачає, що останні знаходять своє підтвердження, оскільки головуючий суддя дійсно голосував за звернення до Львівської міської ради із зверненням про виключення ОСОБА_3 із списку присяжних Личаківського районного суду м. Львова, однак дослідивши заяву та матеріали справи суд вважає, що на даний час підстав для ствердження того, що суддя є небезстронннім у розгляді справи немає, оскільки вказана справа не стосується прав та інтересів ОСОБА_3 .
Водночас враховуючи наведені вище норми та практику Європейського суду з прав людини, хоч на думку суду на даний час і відсутні підстави для ствердження того, що суддя є небезстронннім у розгляді справи, однак з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду справи незалежним і безстороннім судом в очах будь-якого розумного спостерігача та суспільства в цілому, а також забезпечення, умов за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнів в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної справи, заявлений відвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 260, 261 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в:
заяву ОСОБА_2 про відвід судді Мармаша Володимира Ярославовича -задовольнити.
Відвести суддю Мармаша Володимира Ярославовича від розгляду цивільної справи № 463/510/26 (провадження № 2/463/937/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Матеріали справи № 463/510/26 (провадження № 2/463/937/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя передати на розгляд іншому судді Личаківського районного суду м.Львова, якого визначити автоматизованою системою документообігу суду в порядку ст.33 ЦПК України.
Ухвала суду у відповідності до ст. 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена та підписана суддею 07 жовтня 2026 року .
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: Мармаш В. Я.