СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Харків Справа №922/863/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення №072883 від 01.03.2023 року;
позивача - не з`явився;
першого відповідача - не з`явився;
другого відповідача - Печерний С.Л. (адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000229 від 24.11.2017 року, ордер серія СВ№1181315 від 18.08.2026 року;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» (вх.№1771Х/1) та апеляційну скаргу першого відповідача - Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх.№1775Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26,
за позовом Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова,
в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
до 1. Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екополіс Харків»,
про визнання недійним договору оренди та повернення земельної ділянки,-
ВСТАНОВИВ:
Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до АТ «Харківський тракторний завод» та ТОВ «Хаб Солюшинз», в якій просила суд:
- визнати недійсним договір від 29.12.2021 року оренди земельної ділянки загальною площею 7,1185 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018 по проспекту Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та АТ «ХТЗ»;
- зобов`язати ТОВ «Хаб Солюшинз» повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018, що розташована за адресою: Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові.
Фактичними підставами позову є порушення Харківською міською радою вимог земельного законодавства, а саме надання в оренду АТ «ХТЗ» без проведення земельних торгів земельної ділянки для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, площа якої значно перевищує площу, необхідну для обслуговування нерухомості.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26 (повне рішення складено 30.07.2026 року, суддя Добреля Н.С.) позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір від 29.12.2021 року оренди земельної ділянки загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018 по проспекту Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод».
Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» (Україна, 04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 10-А, поверх 1, приміщення 16, код ЄДРПОУ 44252580) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018, що розташована за адресою: проспект Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (Україна, 61007, Харківська обл., м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 275, код ЄДРПОУ 05750295) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» (Україна, 04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 10-А, поверх 1, приміщення 16, код ЄДРПОУ 44252580) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26;
- прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в силу статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України право оренди земельної ділянки перейшло до апелянта автоматично, разом із набуттям ним права власності на нерухоме майно. Водночас, апелянт зазначає, що не був і не є стороною договору оренди, оскільки його сторонами є Харківська міська рада (орендодавець) та відповідач-1 (орендар), апелянт не брав участі у процедурі відведення земельної ділянки, не мав і не міг мати відомостей про порушення, на які посилається позивач, а при купівлі нерухомого майна правомірно покладався на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які не містили жодних відомостей про обтяження, спори чи дефекти права оренди земельної ділянки.
Також відповідач зазначає, що стороною договору оренди апелянт не є та нічого не одержував від Харківської міської ради на виконання цього правочину, між апелянтом та орендодавцем - Харківською міською радою немає того первісного стану, до якого закон приписує повернути сторони. Тому, на думку заявника апеляційної скарги, покласти на апелянта реституційний обов`язок за статтею 216 ЦК України юридично неможливо.
Відповідач зазначає, що земельна ділянка вибула з володіння громади за волею Харківської міської ради, а апелянт є добросовісним набувачем відповідного права оренди на земельну ділянку, передбачені статтею 388 ЦК України підстави для витребування ділянки відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції здійснив неправильне застосування норм матеріального права: статей 377, 387 та 388 ЦК України та статті 120 ЗК України.
Заявник апеляційної скарги також повідомляє про неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального права: статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що повернення земельної ділянки та припинення права оренди апелянта становить втручання держави у мирне володіння майном, яке має одночасно відповідати трьом критеріям: законності, суспільного інтересу та пропорційності. Відповідач зазначає, що у цій справі прокурор не навів і не довів жодного обґрунтування того, що припинення права оренди апелянта та повернення земельної ділянки є пропорційним і виправданим втручанням саме щодо апелянта як добросовісного набувача; позовна заява не містить оцінки індивідуального тягаря, який покладається на апелянта, котрий інвестував кошти у придбання нерухомого майна та правомірно розраховував на пов`язане з ним право користування земельною ділянкою.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що станом на момент відведення земельної ділянки на ній було розташована нерухоме майно площею 9896,40 кв. м, що належала відповідачу-1 на праві власності, а отже підстава для позаконкурентного надання ділянки, необхідній для обслуговування наявного нерухомого майна, - об`єктивно існувала. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції, відхиливши доводи позивача про перевищення (надмірність) площі земельної ділянки як недоведених, визнав недійсним договір оренди щодо всієї земельної ділянки, що є суперечливим. На думку заявника, за відсутності доказів того, що земельна ділянка (повністю або в частині) не є потрібною для обслуговування наявного нерухомого майна, немає й доведених підстав вважати її надання таким, що потребувало проведення земельних торгів. Відповідач стверджує, що теза суду про необхідність торгів незалежно від того, чи відповідає площа ділянки площі, необхідній для обслуговування розташованих на ній будівель, фактично звільняє позивача від доказування обставини, яку він сам зобов`язаний був довести, та суперечить практиці Верховного Суду щодо обов`язкового з`ясування дійсного розміру необхідної ділянки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» зазначає, що в силу частини другої статті 134 ЗК України щодо земельної ділянки в межах, необхідних для обслуговування та експлуатації цього об`єкта, право на набуття оренди без проведення земельних торгів є безумовним. Отже, на думку заявника, у частині необхідній для обслуговування нерухомого майна, надання земельної ділянки закону не суперечить, а тому щодо цієї частини відсутні підстави як для визнання договору оренди недійсним, так і для повернення ділянки.
На думку другого відповідача, стверджуване порушення (необхідність проведення земельних торгів) могло стосуватися щонайбільше тієї частини земельної ділянки, яка перевищує площу, об`єктивно необхідну для обслуговування нерухомого майна, тому за наявності відповідних підстав договір оренди міг бути визнаний недійсним, а частина земельної ділянки - повернута, щонайбільше в частині такого перевищення, але не щодо всієї ділянки.
Перший відповідач - Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» також не погодився з вищевказаним рішенням суду першої інстанції та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26;
- прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що право оренди земельної ділянки перейшло до відповідача-2 автоматично, в силу статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, одночасно з набуттям ним права власності на нерухоме майно. Відповідач зазначає, що стороною договору оренди відповідач-2 ніколи не був; цей договір укладено між Харківською міською радою (орендодавцем) та скаржником (орендарем); відповідач-2 не брав участі у процедурі відведення земельної ділянки; не володів і об`єктивно не міг володіти відомостями про порушення, на які покликається позивач, а купуючи нерухоме майно, правомірно довірився даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому не було жодних записів про обтяження, спори чи вади права оренди земельної ділянки.
Заявник апеляційної скарги також зазначає, що відповідач-2 не є стороною договору оренди й нічого не одержував від Харківської міської ради на виконання цього правочину, між відповідачем-2 та орендодавцем - Харківською міською радою відсутній той первісний стан, з яким закон приписує повернути сторони, тому поширити на відповідача-2 реституційний обов`язок за статтею 216 ЦК України юридично неможливо.
Перший відповідач зазначає, що відповідач-2 є добросовісним набувачем: він придбав нерухоме майно за відплатним, нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 25.02.2026 року, не був стороною договору оренди, не брав участі у відведенні земельної ділянки, не знав і не міг знати про порушення, на які покликається позивач, і покладався на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не містили відомостей про обтяження чи спори щодо права оренди.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що оскільки земельна ділянка вибула з володіння громади з волі Харківської міської ради, а відповідач-2 є добросовісним набувачем права оренди на неї, визначених статтею 388 ЦК України підстав для витребування ділянки немає, тому, на думку заявника, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права: статті 377, 387, 388 ЦК України та статтю 120 ЗК України.
Заявник апеляційної скарги також повідомляє про неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального права - статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що повернення земельної ділянки та припинення права оренди апелянта становить втручання держави у мирне володіння майном, яке має одночасно відповідати трьом критеріям: законності, суспільного інтересу та пропорційності. Відповідач зазначає, що у цій справі прокурор не навів і не довів жодного обґрунтування того, що припинення права оренди відповідача-2 та повернення земельної ділянки є пропорційним і виправданим втручанням саме щодо відповідача-2 як добросовісного набувача; позовна заява не містить оцінки індивідуального тягаря, який покладається на відповідача-2, котрий інвестував кошти у придбання нерухомого майна та правомірно розраховував на пов`язане з ним право користування земельною ділянкою.
Перший відповідач зазначає, що тягар доведення дійсного розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомого майна, а також факту перевищення відведеної площі покладається саме на позивача. Як зазначає апелянт, позивач ані не ініціював, ані не надав судової експертизи чи висновку експерта і жодним належним доказом не підтвердив, яка саме частина земельної ділянки виходить за межі площі, необхідної для обслуговування нерухомого майна. Перший відповідач зазначає, що суд першої інстанції, відхиливши доводи позивача про перевищення (надмірність) площі земельної ділянки як недоведені, визнав договір оренди недійсним щодо всієї земельної ділянки, що є суперечливим, а за відсутності доказів того, що земельна ділянка повністю або частково не є потрібною для обслуговування наявного нерухомого майна, немає й доведених підстав вважати її надання таким, що потребувало проведення земельних торгів. На думку заявника апеляційної скарги, теза суду про необхідність торгів незалежно від того, чи відповідає площа ділянки площі, необхідній для обслуговування розташованих на ній будівель, фактично звільняє позивача від доказування обставини, яку він сам був зобов`язаний довести, і суперечить практиці Верховного Суду щодо обов`язкового з`ясування дійсного розміру необхідної ділянки.
На думку першого відповідача, оскільки позивач не довів висновком судової експертизи, що земельна ділянка не використовується та не є необхідною для обслуговування розташованого на ній нерухомого майна, підстави для визнання договору оренди недійсним за частиною першою статті 203 ЦК України відсутні, а презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) залишилася неспростованою.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26. Учасникам справи встановлено строк до 21.09.2026 року протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 24.09.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Призначено справу №922/863/26 за апеляційною скаргою другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року до розгляду на 28.09.2026 року на 11:30 год. Ухвалено повідомити учасників справи про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/863/26.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи у підсистемі Електронний суд і доставлена 04.09.2026 року після 17 год, тобто вважається врученою 07.09.2026 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого відповідача - Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26. Ухвалено апелянту - Приватному акціонерному товариству «Харківський тракторний завод» здійснити дії по доплаті судового збору у розмірі 720,00 грн до дати призначеного судового засідання і надати докази такої сплати до суду. Учасникам справи встановлено строк до 21.09.2026 року протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 24.09.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Призначено справу №922/863/26 за апеляційною скаргою першого відповідача - Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року до розгляду на 28.09.2026 року на 11:30 год. Ухвалено повідомити учасників справи про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/863/26.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи у підсистемі Електронний суд і доставлена 04.09.2026 року після 17 год, тобто вважається врученою 07.09.2026 року.
Водночас, як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екополіс Харків» не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.
Тому вказані ухвали суду від 04.09.2026 року були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Екополіс Харків» за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 61022, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, 67).
Як вбачається з рекомендованих повідомлень R067273406490, R067273406430 вказані ухвали суду отримані представником третьої особи - 09.09.2026 року.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Екополіс Харків» про розгляд апеляційних скарг у цій справі.
09.09.2026 року матеріали справи №922/863/26 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
22.09.2026 року від керівника Немишлянської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Хаб Солюшинз» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
22.09.2026 року від керівника Немишлянської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Харківський тракторний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі № 922/863/26, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» та Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» подані на один процесуальний документ - рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26, колегія суддів дійшла висновку про доцільність їх об`єднання до розгляду в одне апеляційне провадження.
У судовому засіданні 28.09.2026 року представник другого відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Прокурор проти апеляційних скарг заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалах від 04.09.2026 року доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи належне повідомлення першого відповідача та третьої особи, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників прокуратури та другого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Листом від 15.02.2021 року №60/15-Д ПрАТ «ХТЗ» звернулося до Харківської міської ради, в якому просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 7,95 га за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275 (цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.
Рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 24.02.2021 року №48/21 вирішено надати ПрАТ «ХТЗ» дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності по просп. Московському, 275 в Індустріальному районі, зокрема, площею, орієнтовно 7,9500 га для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.
На підставі договору від 19.03.2021 року №02/21 ТОВ «Інженерно правовий центр «Грант» був складений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПрАТ «ХТЗ» для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд за адресою: просп. Московський, 275, Індустріальний район м. Харкова.
Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у користування фізичним та юридичним особам» від 22.12.2021 року №244/21 вирішено, зокрема: затвердити ПрАТ «ХТЗ» проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки площею 7,1185 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0018) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд по просп. Московському, 275 (Індустріальний район). Надати ПрАТ «ХТЗ» в оренду земельну ділянку площею 7,1185 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0018) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд на період будівництва та реконструкції строком до 01.01.2025 року, на період експлуатації строком до 01.01.2071 року по просп. Московському, 275 (Індустріальний район).
На підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою як орендодавцем та ПрАТ «ХТЗ» як орендар було укладено договір оренди землі від 29.12.2021 року (надалі - договір), за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018, яка розташована м. Харків, просп. Московський, 275.
Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "А/1-1-4", а також інші об`єкти інфраструктури - будівлі, споруди та обладнання.
Договір укладено строком на період будівництва та реконструкції до 01.01.2025 року, на період експлуатації до 01.01.2071 року (пункт 8 договору).
Згідно з положеннями пункту 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить: на період будівництва та реконструкції - 1,8%; на період експлуатації - 2,4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У відповідності до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.
Пунктом 37 договору передбачено, що перехід права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на орендованій земельній ділянці до іншої особи є підставою для зміни умов договору. У разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на орендованій земельній ділянці іншою особою, зміна орендаря за цим договором на нового власника (власників) нерухомого майна може здійснюватися шляхом укладення додаткової угоди про заміну сторони в договорі.
У подальшому, між ПрАТ «ХТЗ» як продавцем та ТОВ «Екополіс Харків» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу від 31.01.2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І.О. та зареєстрованим у реєстрі за №156. Згідно з його умовами продавець продає та передає покупцю, а покупець купує та приймає від продавця нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4" загальною площею 9.896,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Московський, будинок 275. Продавець підтверджує, що будівля розташована на земельній ділянці площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275, яка відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021 року, права оренди за яким зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право від 29.12.2021 року №46004023), відведена продавцю «для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд». Згідно з приписами статті 120 ЗК України, статті 7 Закону України «Про оренду землі», статті 377 ЦК України, статті 31-6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право оренди земельної ділянки площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018, яка розташована за адресою: м.Харків, просп. Московський, 275, переходить до покупця одночасно з державною реєстрацією переходу права власності на будівлю. З моменту державної реєстрації переходу права власності на будівлю покупець несе всі права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 29.12.2021 року.
На підставі акту приймання-передачі від 31.01.2022 року до договору купівлі-продажу, ПрАТ «ХТЗ» передав ТОВ «Екополіс Харків», а останній прийняв: нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4" загальною площею 9.896,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Московський, будинок 275, а також право оренди земельної ділянки площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275, відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021 року.
Надалі між ТОВ «Екополіс Харків» як продавцем та ТОВ «Хаб Солюшинз» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2026 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований у реєстрі за №370. Згідно з його предметом продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість нежитлової будівлі літ. "А/1-1-4", яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова (колишня назва - Московський), будинок 275. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 631013800:02:001:0018, загальною площею 7,1185 га, що перебуває в строковому платному користуванні на підставі договору оренди землі від 29.12.2021 року, право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з приписами статті 120 ЗК України, статті 7 Закону України «Про оренду землі», статті 377 ЦК України, статті 31-6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право оренди земельної ділянки площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275, переходить до покупця одночасно з державною реєстрацією переходу права власності на нерухоме майно.
Згідно з актом прийому-передачі від 25.02.2026 року до договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ «Екополіс Харків» передало, а ТОВ «Хаб Солюшинз» прийняло нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4", яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова (колишня назва - Московський), будинок 275, загальною площею 9.896,40 кв.м.
Листом від 20.01.2026 року №51-116-26 Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Харківської міської ради, в якому прокурором повідомлено про наявність підстав для судового захисту інтересів держави в сфері земельних правовідносин за фактом передачі Харківською міською радою земельної ділянки комунальної власності в користування юридичній особі для будівництва, реконструкції та експлуатації об`єктів всупереч ст.ст. 116, 134 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів.
Листом-повідомленням від 06.03.2026 року №15-116-26 Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Харківської міської ради в порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому, посилаючись на наявність у Харківської міської ради повноважень та правомочностей, остання до теперішнього часу відповідні заходи реагування не вжила. У зв`язку з чим, прокурор повідомив про намір звернутися до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2021 року та про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Харкова земельну ділянку з кадастровим номером 631013800:02:001:0018.
За твердженням прокурора, спірний правочин був укладений з порушенням вимог ЗК України та Закону України «Про оренду землі», оскільки земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018 була передана в оренду без земельних торгів, а тому існують підстави визнання його (договору) недійсним, що стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом повідомлення позивача про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до суду в інтересах позивача з відповідним позовом.
Місцевий господарський суд зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 була надана відповідачу-1 ПрАТ «ХТЗ» без проведення земельних торгів та з метою, не пов`язаною з обслуговуванням розташованого на цій ділянці нерухомого майна, та дійшов висновку, що спірний договір суперечить вимогам статей 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.
Суд першої інстанції встановив, що умови договору передбачали передання в оренду ПрАТ «ХТЗ» земельної ділянки комунальної власності, в т.ч. для будівництва та реконструкції будівель та споруд, що в свою чергу виключає застосування до таких правовідносин частини другої статті 134 ЗК України, тобто без проведення земельних торгів, приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка мала передаватись в оренду з проведенням земельних торгів, а отже зміст цього правочину суперечить діючому на час його укладення законодавству, тобто частині другій статті 124 ЗК України, що відповідно до частини першої статті 203 ЦК України та частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Місцевий господарський суд встановив, що позовні вимоги прокурора про повернення ТОВ «Хаб Солюшинз» земельної ділянки загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018, що розташована за адресою: проспект Героїв Харкова (Московський), 275 в м.Харкові, в порядку реституції відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи задоволення позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до приписів частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Положеннями частини четвертої статті 120 ЗК України унормовано, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.
Водночас статтею 377 ЦК України також визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
За приписами частини першої статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно із статтею 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша). Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абзац 2 частина другої).
Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів Аналогічні усталені висновки (щодо можливості особи отримати в користування земельну ділянку комунальної власності лише в межах та з метою, пов`язаною із розміщенням та обслуговуванням належних особі на праві власності нежитлових приміщень) викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №922/1323/20, від 11.08.2021 року у справі №922/443/20, від 04.10.2023 року у справі №916/2319/22, від 24.01.2024 року у справі №916/1022/23.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19, отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної особі будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України.
Таким чином, Верховний Суд неодноразово вказував на можливість отримати комунальну земельну ділянку в користування лише в межах та з метою, пов`язаною із розміщенням та обслуговуванням належних особі на праві власності нежитлових приміщень.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 01.07.2025 року у справі №918/1131/22.
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.
У межах справи №922/863/26 суд першої інстанції встановив та правильно зазначив, що в порушення наведених норм земельного законодавства Харківська міська рада надала на позаконкуретних засадах (без проведення земельних торгів) спірну земельну ділянку не для розміщення та обслуговування належного заявнику об`єкту нерухомого майна (нежитлова будівля літ. "А/1-1-4" загальною площею 9.896,4 кв.м, котра в період з 26.01.2018 року до 31.01.2022 року належала на праві власності ПрАТ «ХТЗ»), а для здійснення будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18 і власник, і користувач земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що цільове призначення земельної ділянки визначається відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (далі - Класифікатор), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.11.2020 року за №31011/18306, яка була чинною до 17.04.2023 року. При цьому в багатьох випадках цільове призначення земельних ділянок згідно із Класифікатором містить одночасно посилання як на будівництво, так і на обслуговування будівель, а окремо визначеного виду цільового призначення - лише для обслуговування будівель та споруд Класифікатор не містить. Таким чином, визначення компетентним органом цільового призначення земельної ділянки з включенням у тому числі слів «для будівництва» свідчить про те, що цільове призначення було визначено відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, оскільки саме такі коди використовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі і застосовуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями для ведення обліку земель та формування звітності щодо земельних ресурсів.
Звідси органи державної влади та органи місцевого самоврядування не мають можливості визначити цільове призначення земельної ділянки, яке не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель.
Водночас види використання земельної ділянки у межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно у межах вимог, встановлених законом щодо використання земель цієї категорії з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 ЗК України). Тобто, визначаючи вид використання земельної ділянки, органи державної влади і органи місцевого самоврядування можуть зазначати у таких випадках вид її використання саме для обслуговування будівель та споруд, а не для будівництва, зокрема, шляхом зазначення відповідних обмежень при прийнятті відповідних рішень про надання земельної ділянки у власність або користування та/або укладення відповідних договорів.
Натомість, як вбачається зі змісту листа ПрАТ «ХТЗ» від 15.02.2021 року №60/15-Д, проекту землеустрою, рішень Харківської міської ради від 24.02.2021 року №48/21, 22.12.2021 року №244/21 земельна ділянка надавалася відповідачу саме для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, а не для обслуговування нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А/1-1-4", яка належала йому на праві власності.
Колегія суддів зауважує, що правовідносини щодо оренди землі є договірними, і саме договір визначає права та обов`язки сторін щодо користування земельною ділянкою на певний строк та за певну плату.
Так, умовами укладеного договору було передбачено, зокрема: строк його дії на період будівництва та реконструкції до 01.01.2025 року, на період експлуатації до 01.01.2071 року (пункт 8); розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить: на період будівництва та реконструкції - 1,8%; на період експлуатації - 2,4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9); земельна ділянка передається в оренду для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд (пункт 15).
Таким чином, умовами оспорюваного договору також було передбачено, що земельна ділянка з 631013800:02:001:0018 площею 7,1185 га передається не тільки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд, які належали на праві власності ПрАТ «ХТЗ» станом на момент укладення правочину, а й для будівництва та реконструкції будівель та споруд.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що надання земельної ділянки в оренду з метою нового будівництва здійснюється виключно за результатами проведення земельних торгів, незалежно від того, чи відповідає площа цієї ділянки площі, необхідній для обслуговування розташованих на ній будівель.
Колегія суддів зауважує, що ключовими мотивами задоволення позову є те, що земельна ділянка надана для нового будівництва і без проведення торгів, а обставини визначення площі земельної ділянки не є такими, що впливають на оцінку обґрунтованості позовних вимог.
Отже, безпідставним є також посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, оскільки висновки суду не суперечать висновкам наведених у зазначених постановах, а зроблені судом з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі.
Статтею 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам законодавства, є порушенням частини 1 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
Ураховуючи зазначені вище положення законодавства, встановлені обставини набуття права оренди спірною земельною ділянкою із порушенням земельного законодавства, без проведення земельних торгів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність оспорюваного договору оренди землі, та застосування наслідків недійсності такого договору - повернення спірної земельної ділянки, щодо якої заявлені такі позовні вимоги, власнику.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 20.11.2024 року у справі №918/391/23 позовна вимога про зобов`язання повернути нерухоме майно, отримане за правочином, який визнано судом недійсним є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, в разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Тож, особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2026 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований у реєстрі за №370, право власності на нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4", яка розташована земельній ділянці з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 набуто ТОВ «Хаб Солюшинз», то саме останнє й виступає орендарем спірної земельної ділянки. При цьому, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, зміни щодо нового орендаря спірної земельної ділянки знайшли своє відображення в реєстрі, про що свідчить інформаційна довідка від 16.03.2026 року №468233331.
Щодо доводів скаржників про необхідність врахування приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 року за заявою №29979/04 «Рисовський проти України», колегія суддів зазначає таке.
За змістом рішення ЄСПЛ від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була би рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.04.2023 року у справі №915/1912/19, від 12.06.2019 року у справі №916/1986/18, від 29.01.2020 року у справі №927/83/19.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.
Разом із тим висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.12.2023 року у справі №927/84/19, від 05.11.2020 року у справі №922/3472/19, від 30.11.2022 року у справі №924/82/20.
Водночас у справі, що розглядається зазначені критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не дотримані, а отже, непропорційне та необґрунтоване втручання у мирне володіння земельною ділянкою ТОВ «Хаб Солюшинз» з боку держави відсутнє, оскільки саме дії ПрАТ «ХТЗ» були спрямовані на отримання спірної земельної ділянки в позаконкурентний спосіб.
Як обґрунтовано було зазначено судом першої інстанції, задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки не нівелює майнові права ТОВ «Хаб Солюшинз» щодо об`єкту нерухомого майна, який розташований на ній, а відповідач-2, відповідно до вимог законодавства, не позбавлений права звернутись до власника земельної ділянки для її оформлення саме для обслуговування та експлуатації належного на праві власності об`єкту нерухомого майна, розташованого на такій спірній земельній ділянці.
Крім того, саме ПрАТ «ХТЗ» було ініціатором поза конкурентної процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку. Саме за результатами розгляду ініціативної заяви ПрАТ «ХТЗ», Харківською міською радою було прийнято рішення від 22.12.2021 року №244/21 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» (пункт 1 додатку) стосовно передачі відповідачу поза конкурсом спірної земельної ділянки.
Разом з тим, визнання в судовому порядку недійсним спірного договору від 29.12.2021 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0018 та зобов`язання ТОВ «Хаб Солюшинз» повернути зазначену земельну ділянку Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради є єдиним можливим способом задоволення порушених інтересів територіальної громади у економному та ефективному користуванні і розпорядженні належною їй на праві комунальної власності спірною земельною ділянкою - повернення її у правовий режим, який існував до встановленого порушення.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» та Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26 без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників апеляційних скарг.
У той час колегія суддів враховує, що при перевірці зарахування сплати судового збору Приватним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод» встановлено, що при визначені розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі помилково вказано суму у розмірі 9084,00 грн, а з урахуванням ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 7267,20 грн.
Так, спір по даній справі містить дві вимоги немайнового характеру, а отже і розмір судового збору необхідно розраховувати як за ставкою подання позовної заяви за немайновим спором і з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року.
Таким чином належним розміром судового збору за подання наразі апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 9984,00 грн, а з урахуванням ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 7987,20 грн.
Апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 7267,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.08.2026 року, що на 720,00 грн менше ніж має бути сплачено за апеляційний перегляд рішення у даній справі.
В ухвалі суду від 04.09.2026 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду ухвалено апелянту - Приватному акціонерному товариству «Харківський тракторний завод» здійснити дії по доплаті судового збору у розмірі 720,00 грн до дати призначеного судового засідання і надати докази такої сплати до суду.
Проте, апелянтом - Приватним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод» відповідних дій не вчинено і не надано відповідних доказів.
За загальною практикою, у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд стягує недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.
Отже, оскільки, станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги, апелянтом судовий збір не сплачено у належному розмірі, то у зв`язку із закінченням апеляційного провадження, враховуючи надані суду апеляційної інстанції повноваження, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» недоплаченого розміру судового збору за подання апеляційної скарги, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Солюшинз» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року у справі №922/863/26 залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (Україна, 61007, Харківська обл., м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 275, код ЄДРПОУ 05750295) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 720,00 грн (сімсот двадцять гривень 00 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 08.10.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов