УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/431/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП" (далі - ТОВ "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП", скаржник)
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026
за заявою Фізичної особи-підприємця Панчук Ольги Дмитрівни (далі - ФОП Панчук О.Д., відповідач) (вх. №01-05/2585/26 від 05.08.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом ТОВ "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП"
до відповідача ФОП Панчук О.Д.,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс";
на стороні відповідача: Львівська міська рада; Приватне акціонерне товариство "Торговий центр "А"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест ЛВ",
про визнання недійсним Договору оренди приміщень №1 від 04.01.2021; стягнення сплаченої орендної плати у подвійному розмірі в сумі 292 464,00 грн; визнання відсутніми у відповідача прав вимоги щодо орендних платежів, пені, неустойки та трьох процентів річних,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП" 05.10.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у справі № 914/431/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Панчук О.Д. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, в сумі 64 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та 75 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції - відмовити в повному обсязі. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у справі № 914/431/24 та про зупинення виконання додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у справі № 914/431/24 до розгляду даної касаційної скарги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 914/431/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Так, предметом касаційного оскарження є додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у справі № 914/431/24 за наслідком розгляду заяви ФОП Панчук О.Д. (вх. №01-05/2585/26 від 05.08.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/431/24 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частина п`ята статті 244 ГПК України передбачає, що додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Щодо застосування частини п`ятої статті 244, частини третьої статті 287, статті 293 ГПК України Верховний Суд звертається до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, пункти 9-10. Отже, додаткове судове рішення, як похідне від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою й інший порядок оскарження додаткового судового рішення ГПК України не визначений, касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою/третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з частиною першою та/або третьою статті 310 ГПК України.
Водночас зазначення у касаційній скарзі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України як підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним, про що свідчить конструкція цієї норми.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
ТОВ "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП" зазначає у касаційній скарзі, що (дослівно): "Підставою касаційного оскарження Додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 р. у справі № 914/431/24 вважаю неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме:
ст.ст. 7, 13, 16, 126 ГПК України, ст. 59 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
також, вважаю, що оскаржувана Додаткова постанова ухвалена без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах ЄСПЛ, зокрема, рішення ЄСПЛ у справі «Загородній проти України» (Zagorodnyy v. Ukraine, заява № 27004/06), у справі «Сало проти України» (Salo v. Ukraine, заява № 40051/04), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення".
Проте, скаржник у касаційній скарзі не визначає, з яких підстав, передбачених пунктами 1 - 4 частини другої статті 287 ГПК України, він оскаржує додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі про розподіл судових витрат на надання професійної правничої допомоги.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, що закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, ураховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати / зазначити :
норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у зазначених скаржником постановах Верховного Суду (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України);
обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України);
щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, яку саме норму права суд апеляційної інстанцій застосував неправильно, а також не обґрунтовує, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України);
підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої та/або третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт / пункти), зокрема, якщо вважає, що попередні судові інстанції не з`ясували належно всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог, не дослідили зібраних у справі доказів та/або встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України),
та мотивувати підстави касаційного оскарження додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі належним чином, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції з вказанням / зазначенням:
норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у зазначених скаржником постановах Верховного Суду (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України);
обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України);
щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, яку саме норму права суд апеляційної інстанцій застосував неправильно, а також не обґрунтовує, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України);
підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої та/або третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт / пункти), зокрема, якщо вважає, що попередні судові інстанції не з`ясували належно всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог, не дослідили зібраних у справі доказів та/або встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (якщо додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі оскаржує з підстави, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України), та належним мотивуванням цих підстав касаційного оскарження додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі.
Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в установлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
З огляду на те, що касаційна скарга містить недоліки і підлягає залишенню без руху, наявні у касаційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції, до розгляду даної касаційної скарги, під час постановлення цієї ухвали Судом не розглядаються.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у справі № 914/431/24 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП" строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова