Ухвала № 140437680 у справі № 560/3298/26 від 08.10.2026

У Х В А Л А

Справа № 560/3298/26

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення його на військовому обліку як військовозобов`язаного; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») та мобільного застосунку «Резерв+» про його статус «виключений з військового обліку»; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») та мобільного застосунку «Резерв+», відновивши статус «виключений з військового обліку» / «невійськовозобов`язаний»; скасувати статус «у розшуку» щодо нього в реєстрі «Оберіг» та мобільному застосунку «Резерв+», а також скасувати накладений адміністративний штраф.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.10.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року, призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

08.10.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації, в тому числі приймати наказ про призов та направляти до місць проходження служби (військових частин), до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у цій справі, а також заборонити відповідачу та органам Національної поліції здійснювати щодо ОСОБА_1 примусове затримання або доставлення до ТЦК та СП на підставі відомостей про розшук, до набрання рішенням суду законної сили; тимчасово зупинити стягнення, дію рішень відповідача про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень (штрафів), інформація про які міститься в Єдиному державному реєстрі "Оберіг", до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі, до ухвалення остаточного судового рішення апеляційним судом.

Вважає, що наразі існує реальна необхідність у тимчасовому судовому захисті його прав до остаточного вирішення спору.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі №826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі №640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Як видно із прохальної частини позовної заяви, предметом розгляду у цій справі є оскарження бездіяльності відповідача щодо не виключення позивача з військового обліку у зв`язку із засудженням за вчинення тяжкого злочину на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що він був офіційно виключений з військового обліку на підставі норми п.6 ч.6 ст.37 Закону, яка діяла на момент виключення. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідач наголошує, що ТЦК, повторно взявши його на військовий облік на підставі нових змін у законодавстві, порушив принцип правової визначеності та незворотності дії норм права в часі, оскільки правовий статус особи як "виключеної з обліку" вже був остаточно сформований.

Щодо існування підстав для забезпечення позову згідно з пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України суд зазначає, що, за твердженням позивача, існують підстави стверджувати, що відповідачем можуть здійснюватися або вже здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призведе до зміни його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця, призов, в свою чергу, є незворотною подією.

Разом з тим, наявність вказаної обставини не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на призов позивача. Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв`язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.

Суд звертає увагу позивача, що згідно п.28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Додатком № 1 до Порядку № 560 затверджено форму повістки.

Таким чином, заходи з призову позивача можуть бути здійснені шляхом вручення йому повістки.

Водночас, сама лише незгода заявника з діями відповідача - суб`єкта владних повноважень, щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно виключення позивача з військового обліку та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем надано докази щодо надання йому відстрочки відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як студенту денної форми навчання у Новокаховський політехнічний фаховий коледж Національного університету «Одеська політехніка».

Зазначені відомості відображаються у військово-обліковому документі в електронній формі , застосунку «Резерв+».

Отже, відсутні станом на день постановлення цієї ухвали підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки позивача не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову, зважаючи на наявність у нього діючої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.

Також, Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Предмет позову охоплює наявність чи відсутність підстав для зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про позивача з виключенням з військового обліку.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборонити відповідачу та органам Національної поліції здійснювати щодо ОСОБА_1 примусове затримання або доставлення до ТЦК та СП на підставі відомостей про розшук, до набрання рішенням суду законної сили, а також тимчасово зупинити стягнення, дію рішень відповідача про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень (штрафів), інформація про які міститься в Єдиному державному реєстрі "Оберіг", до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі, до ухвалення остаточного судового рішення апеляційним судом, не узгоджується з предметом позову, оскільки позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо затримання або доставлення до ТЦК та СП на підставі відомостей про розшук, а також не оскаржується безпосередньо постанова про накладення адміністративного стягнення (штрафу).

Вказані дії не охоплюються предметом заявленого на розгляд суду спору, тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає предмету судового спору, та в силу пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не може бути застосований судом.

З цих підстав суд не вважає, що права позивача, про захист і поновлення яких ідеться у позові, неможливо чи ускладнено буде поновити без застосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень нормативно-правових актів, та надавши оцінку наведеному представником позивача обґрунтуванню щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає, що у даному випадку підстави, передбачені частиною другою статті 150 КАС України для забезпечення даного позову, відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.150, 154, 243,325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 560/3298/26 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.