Постанова № 141377979 у справі № 560/3298/26 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3298/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення його на військовому обліку як військовозобов`язаного; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ("Оберіг") та мобільного застосунку "Резерв+" про його статус «виключений з військового обліку»; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ("Оберіг") та мобільного застосунку "Резерв+", відновивши статус "виключений з військового обліку"/"невійськовозобов`язаний"; скасувати статус "у розшуку" щодо нього в реєстрі "Оберіг" та мобільному застосунку "Резерв+", а також скасувати накладений адміністративний штраф.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 відомостей, які в електронному військово-обліковому документі, сформованому 20.02.2026 о 09:41, відображені як «порушення правил військового обліку» та «причина звернення до Національної поліції: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей стосовно ОСОБА_1 , які в електронному військово-обліковому документі, сформованому 20.02.2026 о 09:41, відображені як «порушення правил військового обліку» та «причина звернення до Національної поліції: не прибув за повісткою до ТЦК та СП».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, з електронного військово-облікового документа, сформованого 19.06.2024 о 14:22, вбачається, що щодо ОСОБА_1 відображено категорію обліку "не військовозобов`язаний".

У документі також зазначено, що військово-обліковий документ дійсний до 19.06.2025, наведено номер у реєстрі "Оберіг", ВОС, дані ІНФОРМАЦІЯ_3 , адресу проживання, телефон, електронну адресу та дату уточнення даних 19.06.2024.

З електронного військово-облікового документа, сформованого 20.02.2026 о 09:41, вбачається, що щодо позивача відображено категорію обліку «військовозобов`язаний».

У цьому документі зазначено ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер у реєстрі "Оберіг", ВОС 956647, дату уточнення даних 04.07.2024, а також відомості: "порушення правил військового обліку".

Причиною звернення до Національної поліції зазначено: "не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

Матеріали справи містять медичну документацію, зокрема виписку №3955, у якій зазначені відомості щодо обстеження, лікування та рекомендацій лікаря.

Разом з тим матеріали справи не містять постанови військово-лікарської комісії про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

До матеріалів справи також долучено звернення позивача до відповідача, у якому позивач просив, зокрема, надати письмові роз`яснення щодо правових підстав перебування на військовому обліку, копії документів, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про адміністративне правопорушення та відомості щодо внесення інформації до «Оберіг» і «Резерв+».

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача саме з окремою вимогою про виключення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку чи причину звернення до Національної поліції.

При цьому, відповідач не надав суду: рішення, наказу, облікової картки або іншого документа, на підставі якого змінено військово-обліковий статус позивача; доказів, які підтверджують підставу та дату внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку; повістки, у зв`язку з неприбуттям за якою щодо позивача відображено спірні відомості; доказів належного вручення такої повістки або іншого належного повідомлення позивача; документа, який підтверджує звернення до Національної поліції щодо позивача; протоколу про адміністративне правопорушення; постанови про накладення адміністративного стягнення; доказів існування адміністративного штрафу, його розміру, дати накладення та органу чи посадової особи, яка прийняла відповідну постанову.

Позивач вважає протиправними зазначені дії відповідача, а тому звернувся з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9).

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Відповідно до положень п.79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно із приписами ч.1 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній станом на 18.02.2021) було передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX статтю 37 Закону №2232-XII викладено в новій редакції.

Після набрання цим Законом чинності з 18.05.2024 попередня підстава виключення з військового обліку через попереднє засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин у частині шостій статті 37 Закону №2232-XII відсутня.

За частинами першою і п`ятою статті 33 Закону №2232-XII, у редакції, чинній станом на 20.02.2026, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 34 Закону №2232-XII встановлено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За пунктом 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.

Абзац третій пункту 56 Порядку №1487 передбачає, що Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Пунктом 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560, у редакції, чинній станом на 20.02.2026), передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пункт 41 Порядку №560 визначає, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Частина перша статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом (далі - вимога).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За статтею 6 цього Закону, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.

Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.

У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Пункт 5 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (далі - Порядок № 559 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Пункт 8 Порядку №559 визначає, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (за наявності); 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов`язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку (за наявності); 16) адреси електронної пошти (за наявності);17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резному військово-обліковому документі, сформованому 20.02.2026 о 09:41, відображені як «порушення правил військового обліку» та «причина звернення до Національної поліції: не прибув за повісткою до ТЦК та СП».

Верховний Суд, серед інших, у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 зазначив, що законодавець розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку»; різними є як підстави, так і правові наслідки цих облікових дій.

У постанові від 08.10.2025 у справі №520/2626/24 Верховний Суд звернув увагу, що для вирішення спору щодо правомірності взяття на військовий облік особи, яка раніше була виключена з обліку через засудження, необхідно встановити, чи була особа взята на військовий облік, яким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки і на якій підставі; без установлення таких обставин формування висновку щодо правомірності відповідної облікової дії є передчасним.

У постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24 Верховний Суд застосував підхід, за яким дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності та поширюється на відносини, які виникли після набуття ним чинності; до події або факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У постанові від 09.06.2026 у справі №320/29761/25 Верховний Суд наголосив, що формулювання у військово-обліковому документі має відповідати правовій підставі внесення відповідного запису; суб`єкт владних повноважень не наділений дискрецією на власний розсуд визначати, чи за однієї і тієї самої встановленої законом підстави особа підлягає зняттю з військового обліку або виключенню з нього.

Так, судом першої інстанції констатовано, що позивач довів факт відображення у військово-обліковому документі від 19.06.2024 категорії обліку «не військовозобов`язаний» та факт відображення у військово-обліковому документі від 20.02.2026 категорії «військовозобов`язаний».

Разом з тим, саме по собі попереднє виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у попередній редакції не означає, що після зміни законодавства позивач зберіг право вимагати відображення такого самого статусу за відсутності чинної правової підстави.

Слід зазначити, що правові наслідки попереднього виключення позивача з військового обліку мають оцінюватися за законодавством, чинним на момент вчинення відповідної облікової дії.

Натомість спір щодо актуального військово-облікового статусу позивача після 18.05.2024 підлягає вирішенню з урахуванням законодавства, чинного на момент виникнення відповідних спірних правовідносин.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних). На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави. У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України.

Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.

Отже, як вбачається з позиції Верховного Суду, яка сформульована у справі щодо аналогічних правовідносин, виключення з військового обліку в минулому не створює у особи «імунітету» на все життя, адже військовий обов`язок розглядається не як договір, який можна розірвати, а як конституційна функція, параметри якої держава може змінювати залежно від потреб самозахисту.

Таким чином, станом на час формування електронного військово-облікового документа від 20.02.2026 частина шоста статті 37 Закону №2232-XII не передбачала виключення з військового обліку з підстави попереднього засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Водночас, позивач не надав суду доказів існування іншої чинної підстави для виключення його з військового обліку.

Зокрема, матеріали справи не містять постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а наявна медична документація не замінює такого рішення ВЛК.

Суд не уповноважений самостійно встановлювати ступінь придатності чи непридатності особи до військової служби на підставі медичних документів, оскільки це належить до компетенції військово-лікарської комісії.

за вказаних обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанцією, що позивач не довів наявності чинної норми, яка станом на час спірних правовідносин зобов`язувала б відповідача відновити щодо нього статус «виключений з військового обліку» саме з підстави попереднього засудження.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій щодо поновлення позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного, визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення відомостей про статус «виключений з військового обліку» та зобов`язання відновити статус «виключений з військового обліку» / «невійськовозобов`язаний», що не спростовано в ході апеляційного розгляду справи.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.