УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 675/375/24
провадження № 61-12671ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргуСлужби відновлення та розвитку інфраструктури
у Хмельницькій області на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 01 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП», Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» (далі - ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП»), Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області про відшкодування шкоди в розмірі 113 253,40 грн.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого
2026 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду
від 01 вересня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто
зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області
на користь ОСОБА_1 81 976,40 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 876,67 грн судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
02 жовтня 2026 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури
у Хмельницькій області, через підсистему «Електронний суд», звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2026 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області
від 24 лютого 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 01 вересня 2026 року в частині стягнення коштів зі Служби відновлення
та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову в цій справі є відшкодування шкоди в розмірі 113 253,40 грн.
Отже, ціна позову в цій справі становить 113 253,40 грн, яка станом на 01 січня
2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 * 250 = 832 000,00 грн).
Враховуючи зазначене, рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі представник заявник зазначає, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зважаючи на правову невизначеність та суперечливу практику щодо розмежування цивільної відповідальності між балансоутримувачем (замовником) та виконавцем, який за договором узяв на себе повну юридичну
та фінансову відповідальність за безпеку дорожнього руху та утримання ділянки дороги в належному експлуатаційному стані, враховуючи те, що покладання вини виключно на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, яка фінансується з державного бюджету, нівелює суть договірних відносин, зокрема принципу свободи договору (статті 627 ЦК України) та принципу обов`язковості договору для його сторін (стаття 629 ЦК України) у сфері публічних закупівель та публічного управління інфраструктурою. Ця справа стосується системного та безпідставного стягнення бюджетних коштів з державних установ
за протиправну бездіяльність підрядних організацій, в тому числі приватних.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Однак, у чому саме полягає фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння
та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, заявником не обґрунтовано.
Наведені представником заявника обставини не дають підстав вважати,
що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вона на обґрунтування своїх доводів не навів переконливих та обґрунтованих аргументів, які підтверджували б те, що касаційна скарга повинна бути розглянута Верховним Судом на підставі зазначеного підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Зазначені ним обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Особа, яка подає касаційну скаргу у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов`язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин,
що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.
З огляду на викладене представник заявника не обґрунтував необхідність відкриття касаційного провадження в справі, судове рішення в якій не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує ціну і предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження
та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області подала касаційну скаргу на судові рішення
у справі з ціною позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року
та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП», Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області про відшкодування шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара