УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 460/1646/19
провадження № 61-12120ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту батьківства, визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту батьківства, визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня
2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 02 червня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період
з 15 грудня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено факт батьківства громадянина України ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , із внесенням до актового запису від 24 грудня 2009 року № 211 в Книзі реєстрації народжень Яворівського районного відділу ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) запису про батька: ОСОБА_5 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер [номер приховано]:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок за вказаною адресою.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 автомобіль марки «Фольксваген Кадді», 1996 року виробництва, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер [номер приховано]:12:001:0197, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку за вищезазначеною адресою.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Фольксваген Кадді», 1996 року виробництва, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
07 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Заявнику запропоновано подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, сплатити судовий збір надавши докази на підтвердження дійсної вартості майна.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2026 року визнано неподаною та повернено заявнику.
14 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2026 року.
Проте, повторно подана касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 02 червня 2026 року не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження та підлягає поверненню з наступних підстав.
За змістом статей 185, 393 ЦПК України повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Натомість, обставини, які стали підставою для повернення касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року існувати не перестали, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не врахувавши викладені у вказаній ухвалі роз`яснення, повторно подав касаційну скаргу не надав суду квитанцію про доплату судового збору та докази, з яких можливо встановити ціну позову.
Об`єктивних перешкод для виконання роз`яснень викладених в ухвалі Верховного Суду від 01 грудня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не навів та Верховний Суд їх не встановив.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Оскільки представник заявника при зверненні вдруге до Верховного Суду із касаційною скаргою на ті самі судові рішення не усунув обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року (провадження
№ 61-9441ск26), вдруге подана та оформлена в аналогічний спосіб касаційна скарга у цій справі також підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Керуючись статтями 43, 44, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2026 року визнати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун