ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
09 жовтня 2026 року Справа №160/18530/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кошлія Романа Васильовича про відвід судді у справі № 160/18530/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кошлій Роман Васильович до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 30.06.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кошлій Роман Васильович до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вичини певні дії.
Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 зазначену ухвалу суду скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 05.10.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кучугурною Н.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.10.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кошлія Романа Васильовича надійшла заява про відвід судді Кучугурної Н.В., в якій вказується, що у тексті ухвали від 06.07.2026 суддя сама цитує підпункт 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (рішення Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 та наводить положення, за яким під назвою органу розуміється як назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зокрема «судові органи»), з прямим посиланням на редакцію відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17.11.2020. Тобто суддя встановила та навела норму, яка прямо допускає зазначення групи органів, але водночас дійшла протилежного висновку, що ордер без конкретної назви суду не підтверджує повноважень.
Ігнорування норми, яку суддя сама навела у тексті рішення та вибіркове використання застарілої судової практики поза контекстом наступних змін регулювання не дозволяють сторонній розумній особі виключити сумнів щодо того, що рішення було ухвалене без належного, неупередженого ставлення до позову.
Позов подано представником - адвокатом із ордером, що визначає коло органів, у яких адвокат має повноваження та підписано його кваліфікованим електронним підписом.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд входить до групи органів «адміністративні суди України». Жодних інших підстав для повернення позову, крім відсутності в ордері конкретної назви суду, в ухвалі від 06.07.2026 не наведено. Таким чином, замість вирішення питання про відкриття провадження і розгляду спору по суті суддя застосувала надмірно формальний підхід, що завершився поверненням позову і втратою позивачем понад двох місяців (з 30.06.2026 по 02.09.2026) у справі, предметом якої є нерозглянута з 28.05.2026 дисциплінарна скарга.
Позивач - пенсіонер, особа з інвалідністю другої групи. Така особа потребує не меншого, а підвищеного процесуального захисту. Відповідно до статті 13 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю держава повинна забезпечувати їм ефективний доступ до правосуддя нарівні з іншими.
Повернення позовної заяви з формальної підстави, спростованої як нормативним актом, так і практикою Верховного Суду, поклало на особу з інвалідністю II групи додатковий невиправданий тягар проходження апеляційного оскарження та відтермінувало судовий захист на понад два місяці. З точки зору стороннього об`єктивного спостерігача, такий непропорційний тягар свідчить про ігнорування судом обов`язку забезпечувати ефективний і недискримінаційний доступ до суду (ст. 13 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю), що істотно знижує рівень довіри до безсторонності даного складу суду.
Кожна з викладених обставин, взята окремо, могла б розцінюватися лише як помилка. Проте їх поєднання - ігнорування норми, яку суддя сама навела; вибіркове застосування застарілих правових позицій попри усталену практику Верховного Суду та обов`язок її враховувати; відмова від розгляду питання про відкриття провадження з формальних мотивів і ставлення до позову особи з інвалідністю - формує об`єктивно виправданий сумнів у тому, що суддя Кучугурна Н.В. зможе розглянути цю справу неупереджено. Запобігти такому сумніву, зберегти довіру до суду та уникнути повторного затягування розгляду можна лише шляхом відводу судді.
Позивач враховує, що судова помилка сама по собі усувається апеляційним переглядом. Разом з тим, системне ігнорування суддею чинної норми матеріального/ процесуального регулювання, яку вона сама процитувала та застосування скасованих або нерелевантних практик з метою повернення позову без розгляду виходить за межі звичайної добросовісної суддівської помилки і створює для об`єктивного спостерігача враження умисного ухилення від розгляду позову проти органу адвокатського самоврядування (КДКА).
Між тим, представник позивача вказує, що позивач усвідомлює положення частини четвертої статті 36 КАС України, за якими незгода сторони з процесуальними рішеннями судді сама по собі не є підставою для відводу. Тому ця заява не оскаржує ухвалу від 06.07.2026 (вона скасована апеляційним судом) і не ґрунтується на самій лише помилковості рішення. Підставою відводу є сукупність наведених вище обставин, які у своїй цілості об`єктивно викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді саме в цій справі.
Ухвалою від 06.10.2026 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив визнати необґрунтованою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кошлія Романа Васильовича про відвід судді та передати матеріали адміністративної справи № 160/18530/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2026 для розгляду заяви про відвід судді призначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Качанка О.М.
Дослідивши підстави для відводу, викладені в заяві про відвід судді, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини 11 статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 КАС України).
Відповідно до положень частин першої-третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, а також порядок здійснення такого відводу (самовідводу). При цьому, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості, і такі обставини мають бути доведеними.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу судді Кучугурної Н.В., суд зазначає, що заявлений відвід, зокрема, обумовлений незгодою представника позивача з процесуальними рішеннями судді щодо розгляду позовної заяви у справі № 160/18530/26, а саме з ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. від 06.07.2026, якою позовну заяву повернуто позивачу.
Суд вказує, що частиною 4 статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Застосовуючи норму пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, слід мати на увазі, що встановлена нею підстава відводу судді означає не просто сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а обґрунтований сумнів.
Не можуть бути підставою для відводу судді тільки припущення про існування обставин, за яких участь судді в розгляді справи виключається.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.
Норми національного права не розкривають змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у статті 36 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Водночас, такі обставини мають бути доведеними. Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Суд зауважує, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кошлія Романа Васильовича про відвід судді Кучугурної Н.В. мотивована виключно незгодою позивача із процесуальними рішеннями судді та не містить інших обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для відводу, які б могли об`єктивно вказувати на упередженість судді Кучугурної Н.В. при розгляді цієї адміністративної справи, а також зважаючи на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суд доходить висновку, що наведені представником позивача обставини та підстави для відводу судді не можуть бути достатніми для висновку про упередженість судді Кучугурної Н.В. при розгляді цієї адміністративної справи.
З наведених позивачем доводів в обґрунтування заявленого відводу судом не встановлено підстав, які б свідчили про упередженість судді Кучугурної Н.В., у зв`язку із чим не встановлено і обставин, які б підтверджували, що заявлений спір буде розглянуто упереджено або необ`єктивно.
Не встановлено судом й інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність її відводу.
Відтак, підстави, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. у справі № 160/18530/26 відсутні.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених підстав для відводу судді, а тому у задоволенні заяви про відвід судді Кучугурної Н.В. слід відмовити.
Відповідно до частини 12 статті 40 КАС України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Згідно зі статтею 294 КАС України, ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 36, 37, 39 - 41, 241, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кошлія Романа Васильовича про відвід судді у справі № 160/18530/26 - відмовити.
Адміністративну справу № 160/18530/26 передати для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.
Суддя О.М. Качанок