Справа №175/2313/21
провадження 4-с/175/36/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 pоку Дніпровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Васюченко О.Г.,
при секретарі Кульпіній Л.Г..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Слобожанське скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Статьєвої Ауріки Василівни, Служба у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в якій просить суд Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєвої Ауріки Василівни по складенню Актів державного виконавця від 28.04.2026 року про невиконання боржником судового рішення та винесення постанови про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 від 29.04.2026 року в рамках виконавчого провадження № 80440548 на підставі виконавчого листа №175/2313/21, виданого 27.02.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області, про встановлення систематичних побачень з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати головного державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєву Ауріку Василівну поновити порушені права боржника та скасувати Постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 від 29 квітня 2026 року на користь держави у розмірі 3400,00 грн. за невиконання рішення суду боржником згідно акта державного виконавця від 28.04.2026 року.
В своїй скарзі заявник посилається на те, що в провадженні Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сищик Олександром Олександровичем було винесено перебуває виконавче провадження № 80440548 на підставі виконавчого листа №175/2313/21, виданого 27.02.2026 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про «Встановити систематичні побачення з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання. Ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження 3493А7117114 На виконання цього виконавчого листа 13 квітня 2026 року головним державним виконавцем Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєвою А.В. в рамках виконавчого провадження №80440548 було винесено Постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду боржником згідно акта державного виконавця від 09.04.2026 року. На вказану постанову державного виконавця 29.04.2026 року була подана скарга (повторно) про визнання неправомірними дій головного державного виконавця по складенню Актів державного виконавця від 09.04.2026 року, 14.04.2026 року, 16.04.2026 року, 21.04.2026 року невиконання боржником судового рішення та винесення постанови про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 від 13.04.2026 року в рамках виконавчого провадження №80440548; зобов`язання головного державного виконавця скасувати Постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 від 13 квітня 2026 року на користь держави у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду боржником згідно акта державного виконавця від 09.04.2026 року; зобов`язати головного державного виконавця виключити з Єдиного реєстру боржників інформацію про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по виконавчому провадженню 80440548 категорія стягнення «встановлення побачення з дитиною». Незважаючи на це, головний державний виконавець Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Статьєва Ауріка Василівна продовжила вчиняти неправомірні дії щодо боржника ОСОБА_1 при виконанні виконавчого листа №175/2313/21. Так, 21 квітня 2026 року головний державний виконавець Статьєва А.В. приїхала разом з ОСОБА_2 , капітаном поліції та психологом ОСОБА_5 та склала акт державного виконавця про те, що «з дітьми спілкувався психолог. В її присутності на питання матері ОСОБА_1 діти відмовились від спілкування з батьком ОСОБА_2 . Вирішено надати час для роботи психологу з дітьми для врегулювання психоемоційного стану дітей для подальшого спілкування з батьком.» При цьому працівник поліції та психолог безперешкодно зайшли до будинку та спілкувалися з дітьми. - 21 квітня 2026 року головним державним виконавцем Статьєвою А.В. складено ще один акт про те, що «побачення не відбулось. Рішення суду не виконано. Діти до батька не вийшли. ОСОБА_1 вручено вимогу держвиконавця від 21.04.2026 вих.№67400. Також ознайомлена з заявою ОСОБА_2 від 17.04.2026 року.» Заява стягувачем ОСОБА_2 була подана у відділ ДВС 17.04.2026 року про залучення спеціалістів до участі у виконавчому провадженні спеціаліста КЗ соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «ОБІЙМИ» Дніпровської міської ради. - 28 квітня 2026 року головним державним виконавцем Статьєвою А.В. складено акт про те, що «побачення не відбулось. Зі слів батька він спілкувався з психологом, якому надавався час для роботи з дітьми згідно акту від 21.04.2026 року. Мати не зверталась до центру психології ОСОБА_6 з приводу роботи з дітьми щодо вирішення питання побачення з батьком. Мати ОСОБА_1 доступ до дітей батькові ОСОБА_2 не надала. З її слів робота проводилась, але будь-яких пояснень або офіційних заяв нею не надано. Рішення суду не виконано.» Мною було проінформовано державного виконавця про те, що я зверталась до центру психології ОСОБА_6 і висновок буде пізніше. Але державним виконавцем це було проігноровано, вона Акт писала зі слів ОСОБА_2 , що безумовно порушує рівність сторін у виконавчому провадженні. - 28 квітня 2026 року складено ще один акт державного виконавця про те, що: « ОСОБА_1 вийшла та повідомила, що діти не будуть бачитись з батьком. Після повернулась до дітей в домоволодіння, перед цим повідомивши, що вернеться ознайомитись з актом. Після повернення вела себе агресивно та не коректно.» Вказаний акт на ознайомлення ОСОБА_1 не надавався, про відмову від ознайомлення не зазначено, в чому полягає «агресивна та не коректна» поведінка ОСОБА_1 також не вказано. 29 квітня 2026 року на підставі цих актів державного виконавця від 28.04.2026 року була винесена ще одна постанова про накладення штрафу на ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 3400,00 грн. Викладені в Актах обставини не відповідають дійсності і не свідчить про невиконання ОСОБА_1 рішення суду без поважних причин. Так, 26.04.2026 року ОСОБА_1 зверталась до ФОП ОСОБА_6 . Приватна психологічна практика, та отримала Психологічний висновок, згідно якого «Загалом результати психодіагностичного обстеження підтверджуть наявність у Гордія емоційного напруження та негативного досвіду, пов`язаного з батьком, що зумовлює уникнення взаємодії, а у Амалії - емоційної відстороненості без вираженого страхового компоненнту. На даний момент діти не готові до спілкування з батьком, оскільки така взаємодія сприймається ними як психотравмуюча ситуація та супроводжується вираженим емоційним напруженням. Будь-які спроби контакту викликають у дітей негативні переживання, тривожні реакції та прагнення до уникненнея. У зв`язку з цим встановлення або відновлення спілкування потребує вкрай обережєного підходу, поступовості та обов`язкового врахування їхнього психологічного стану з метою недопущення повторної психотравматизації.» 16 квітня 2026 року при проведенні старшим державним виконавцем виконавчих дій в присутності залучених представника поліції громади ВЛ ДРУП2 Бердо О.В., головного спеціаліста Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради було складено Акт №35/26, згідно висновку якого: «При спілкуванні з дітьми з`ясовано, що у них немає бажання спілкуватися з батьком. В даному випадку повинні бути враховані інтереси дітей та їх права, якщо контакт з батьком може загрожувати їхнім інтересам.» 24 квітня 2026 року Обухівською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області головному державному виконавцю Статьєвій А.В. було направлено лист № 758/02-17, в якому зазначено: «…Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради заперечує проти вчинення будь-яких примусових дій щодо дітей та вчиняти будь-яке психологічне/ фізичне насилля по відношенню до них та їх волевиявленню. Вищевказані діти категорично відмовились від спілкування з батьком.» В даному випадку ОСОБА_2 та головний державний виконавець Статьєва А.В. ставлять в приорітет інтереси ОСОБА_2 , а не інтереси неповнолітніх дітей, та продовжують регулярно своїми вимогами зустрічей батька з дітьми завдавати їм психологічну травму.
В свою чергу я, ОСОБА_1 , як мати, не можу їх примусити психологічно або фізично вийти до батька та спілкуватися з ним, і не можу допустити ще більшого психологічного тиску та травмування дітей. Проте, ОСОБА_2 та головний державний виконавець Статьєва А.В. цю обставину повністю ігнорують, а також ігнорують інтереси самих дітей, стверджуючи, що тим самим я перешкоджаю виконанню судового рішення. Все це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 взагалі не турбує психологічний стан дітей та їх відношення до необхідності спілкування з ним. Всі його дії не спрямовані на налагоджування відносин з дітьми, а спрямовані в першу чергу на створення для мене ОСОБА_1 неможливих умов для спокійного проживання разом з дітьми в спірному будинку. Отже вважаю дії головного державного виконавця Статьєвої А.В. по складанню актів від 28.04.2026 року про моє невиконання судового рішення та винесенню постанови від 29.04.2026 року по накладенню штрафу за невиконання рішення суду боржником також неправомірними, упередженими на користь стягувача ОСОБА_2 . Тож, складені головним державним виконавцем акти та винесена постанова порушують мої права, а також права неповнолітніх дітей.
Всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» головний державний виконавець Статьєва А.В. не зазначила в складених нею актах та постанові про накладення штрафу про те, в чому саме полягає перешкоджання з боку боржника ОСОБА_1 у виконанні судового рішення, а також взагалі не взяла до уваги та не відобразила в актах та постанові повідомлені їй дійсні причини неможливості виконання судового рішення, які не залежать від боржника ОСОБА_1 . Тож, державним виконавцем порушень вимоги ч.2 статті 63, частини 3 статті 64-1 Закону «Про виконавче провадження», оскільки невиконання судового рішення відбувається з поважних, незалежних від мене причин .
Заявник та його представник в судовому засіданні на задоволенні скарги наполягали, просили суд задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судовому засідання заперечував проти задоволення скарги, підтримав раніше поданий відзив на скаргу та просив відмовити в задоволенні скарги.
Заінтересована особа ОСОБА_4 в судовому засідання заперечував проти задоволення скарги та просив відмовити в задоволенні скарги.
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області в судовому засіданні скаргу підтримав та просив суд задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про причини не явки суду не повідомив, заяв клопотань не подавав.
За таких підстав суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність вказаної заінтересованої особи, оскільки відповідно до ч. 2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд вислухавши осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали скарги, оцінивши надані та добуті докази, а саме: ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № 80440548, вважає скаргу не обґрунтованою та не підлягаючою задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до п. 1 положення про Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, Іммобільяре Саффі проти Італії від 28 липня 1999 року).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, виданих судом.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних чи приватних виконавців.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, при розгляді скарги на дії/бездіяльність державних (або приватних) виконавців суд перевіряє лише, чи діяв державний (або приватний) виконавець в межах своїх повноважень, чи відповідали його рішення та дії вимогам чинного законодавства.
З огляду на ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, виконавець під час виконання рішення має діяти об`єктивно, неупереджено, своєчасно та ефективно, виконувати всі необхідні дії у межах закону і документувати їх належним чином, щоб забезпечити повне виконання рішення.
В судовому засіданні встановлено, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року позов задоволено частково. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом встановлення наступного порядку у спілкування з дітьми: - два рази на тиждень щовівторка та щочетверга з 17:30 години до19:30 години у присутності матері дитини ОСОБА_1 ; - другого і четвертого тижня місяця з 18:30 години п`ятниці до 19:00 години неділі у присутності матері дітей ОСОБА_1 ; - щороку травневі свята з 18:30 години 30 квітня до 17:00 години 02 травня у присутності матері дітей ОСОБА_1 ;- з нагоди дня народження ОСОБА_7 з 14:00 години 25 березня до 19.00 години 26 березня року у присутності матері дітей ОСОБА_1 - день народження ОСОБА_8 з 14:00 години 22 січня до 19.00 години 23 січня року у присутності матері дітей ОСОБА_1 ;- один тиждень протягом зимових канікул без присутності матері дітей ОСОБА_1 ;- один місяць протягом літніх канікул на час щорічної відпустки батька ОСОБА_2 без присутності матері дітей ОСОБА_1 , без виїзду за межі України;- з метою відвідування реабілітаційного центру для проходження лікування та реабілітація ДЦП (дитячого церебрального паралічу) ОСОБА_4 в супроводі батька чотири рази на рік до 20 днів (в залежності від умов курсу реабілітації в закладі) за межами м. Дніпро. Зобов`язано ОСОБА_1 :- не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в тому числі засобами мобільного зв`язку, месенджерів Viber, Telegram, WhatsApp тощо, та за допомогою соціальних мереж;- інформувати ОСОБА_2 щодо будь-яких фактів та обставин життя дитини, зокрема: про стан здоров`я дітей; зміну номеру засобів зв`язку; методів лікування у разі хвороби; вибраного педіатра чи іншого лікаря; графіку щеплень дитини; вибраних позашкільних закладів; про переміщення дитини за межі населеного пункту, в якому вона постійно проживає; повідомляти прізвище ім`я та по батькові, засоби зв`язку осіб, які здійснюють догляд за дитиною під час відсутності ОСОБА_1 на території населеного пункту, в якому вона постійно проживає (м. Дніпро).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада
2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , а також представника ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 , задоволено частково, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визначено ОСОБА_2 такий спосіб його участі у вихованні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та спілкуванні з ними: - встановлено адаптаційний період, а саме протягом першого місяця, починаючи з 22 листопада 2024 року, передбачено проводити зустрічі кожну п`ятницю з 15-00 години до 16-00 години, в присутності матері дитини ОСОБА_1 та органу опіки та піклування, на нейтральній території в межах смт. Обухівка, Дніпропетровської області; - наступний місяць, з 22 грудня 2024 року, передбачено проводити зустрічі кожну другу та четверту п`ятницю з 15-00 години до 16-30 години, в присутності матері ОСОБА_1 на нейтральній території в межах смт. Обухівка, Дніпропетровської області; - в подальшому встановлено систематичні побачення з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожної другої та четвертої суботи з 11-00 годин до 17-00 годин без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання; - встановлено необмежене спілкування ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_4 засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку; - з метою відвідування реабілітаційного центру для проходження лікування та реабілітація ДЦП (дитячого церебрального паралічу) ОСОБА_4 в супроводі батька чотири рази на рік до 20 днів (в залежності від умов курсу реабілітації в закладі) за межами м. Дніпро. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду України від 25 червня 2025 року змінено постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові Верховного Суду, а саме: у резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду
від 12 листопада 2024 року абзац « - в подальшому, встановити систематичні побачення з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , кожної другої та четвертої суботи з 11-00 годин до 17-00 годин без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання» змінено, виклавши в новій редакції: « - в подальшому, встановити систематичні побачення з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , щовівторка та щочетверга з 17:30 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 годин до 17-00 годин без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання». В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду
від 12 листопада 2024 року залишено без змін.
Враховуючи наведене вказане судове рішення (постанова Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, яку змінено Постановою Верховного Суду України від 25 червня 2025 року) у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв`язку з чим за заявою стягувача судом було видано виконавчий лист по справі.
06 березня 2026 року стягувач ОСОБА_2 звернувся до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання.
09 березня 2026 року державним виконавцем керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, яку за вих. №50642 було направлено постанову сторонам виконавчого провадження, а саме боржнику для виконання та стягувачу для відома. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк на виконання 10 робочих днів, що передбачено нормами ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження: «За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною)».
Тобто судом встановлено і не заперечувалося сторонами, що на виконанні у Слобожанському відділі державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №80440548 з примусового виконання виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання.
Судом встановлено, що 03 квітня 2026 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржника ОСОБА_1 в дома не було, залишено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що було зафіксовано в акті державного виконавця.
07 квітня 2026 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржником ОСОБА_1 вимоги виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області - не виконано. Побачення батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відбулося.
У зв`язку з вище вказаним державним виконавцем було складено акт від 07 квітня 2026 року та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
09 квітня 2026 державним виконавцем керуючись ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» було направлено вимогу боржнику ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду по справі №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання. А також вимогою державного виконавця від 09.04.2026 було попереджено боржника ОСОБА_1 про відповідальність у відповідності до ст. 64-1 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
09 квітня 2026 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржником ОСОБА_1 вимоги виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області - не виконано. Побачення батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відбулося. Боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у побаченні батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Державним виконавцем було складено акт від 09 квітня 2026 року та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
10 квітня 2026 року державним виконавцем керуючись частиною 2 ст. 14, ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ, для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавця та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 14.04.2026 о 17:30 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Обухівка, вул. Тернова, 4а.
Вище зазначена постанова про проведення виконавчих дій та залучення працівників органів внутрішніх справ, була направлена сторонам виконавчого провадження для відома та до ВП № 11Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для виконання.
Нормами ч. 3 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У частині 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
13.04.2026 державним виконавцем за невиконання вимог виконавчого документа без поважних причин у встановлений виконавцем строк, було винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 (17*100=1700,00 грн.), яку було направлено боржнику для виконання та стягувачу для відома. 14.04.2026 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржником ОСОБА_1 вимоги виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області - не виконано. Побачення батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відбулося. Боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у побаченні батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державним виконавцем було складено акт від 14.04.2026 та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
14.04.2026 державним виконавцем керуючись ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» було направлено вимогу боржнику ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду по справі №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання. А також вимогою державного виконавця від 14.04.2026 було попереджено боржника ОСОБА_1 про відповідальність у відповідності до ст. 64-1 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
15.04.2026 державним виконавцем керуючись частиною 2 ст. 14, ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ, для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавця та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 16.04.2026 о 17:30 за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись частиною другою статті 14, статтею 64 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 15.04.2026 було винесено постанову про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій, яку було направлено сторонам виконавчого провадження для відома та до служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради 16.04.2026 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржником ОСОБА_1 вимоги виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області - не виконано. Побачення батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відбулося. Боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у побаченні батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Державним виконавцем було складено акт від 16.04.2026 та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
Керуючись частиною другою статті 14, статтею 64 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 17.04.2026 було винесено постанову про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій, яку було направлено сторонам виконавчого провадження для відома та до служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради.
17.04.2026 державним виконавцем керуючись частиною 2 ст. 14, ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ, для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавця та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Обухівка, вул. Тернова, 4а.
21.04.2026 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржником ОСОБА_1 вимоги виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області - не виконано. Побачення батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відбулося. Боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у побаченні батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Державним виконавцем було складено акт від 21.04.2026 у присутності стягувача ОСОБА_2 та долучено до матеріалів виконавчого провадження. 21.04.2026 державним виконавцем керуючись ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» було направлено вимогу боржнику ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду по справі №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання. А також вимогою державного виконавця від 21.04.2026 було попереджено боржника ОСОБА_1 про відповідальність у відповідності до ст. 64-1 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». Також слід зазначити, що вимога від 21.04.2026 була вручена боржнику ОСОБА_1 особисто під підпис.
28.04.2026 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржником ОСОБА_1 вимоги виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області - не виконано. Побачення батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відбулося. Боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у побаченні батька ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Державним виконавцем було складено акт від 28.04.2026 та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
Нормами частини 4 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі.
У частині 2 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
29.04.2026 державним виконавцем за невиконання вимог виконавчого документа без поважних причин у встановлений виконавцем строк, було винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 (17*200=3400,00 грн.), яку було направлено боржнику для виконання та стягувачу для відома.
Тобто з вище викладеного витікає, що боржник ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про відкриття виконавчого провадження, а також про відповідальність за невиконання вимог виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання.
Також знаючи про відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_1 дійсно чинить перешкоди у виконанні вимог виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, що проявляється у перешкоджанні у побаченнях батька ОСОБА_2 малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлені рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетрвоської області у справі №175/2313/21.
Боржником ОСОБА_1 жодного разу не надавалися письмові пояснення разом з підтверджуючими документами про не можливість виконати вимоги виконавчого документа, а саме виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.
Водночас, з актів державного виконавця не вбачається, що боржником були здійснені конкретні дії, спрямовані на забезпечення виконання судового рішення.
Матеріали скарги та виконавчого провадження не містять відомостей, яким чином боржник намагався виконати рішення суду та реалізувати право батька на побачення з дітьми, чи були вжиті заходи для створення відповідних умов для зустрічі.
Суд враховує позицію сторін щодо думки дітей з вище вказаного питання. Але слід зазначити, що дійсно, відповідно до статті 6 Конвенції про контакт з дітьми, думці та бажанням дитини повинно надаватись належне значення. Однак, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Вихованок проти України», «А.В. проти Словенії», право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.
Стаття 6 Конвенції про контакт з дітьми (ратифікована 20 вересня 2006 року) визначає, що дитина, яка відповідно до внутрішнього законодавства вважається достатньо свідомою, за винятком, коли це явно суперечить її найвищим інтересам, має право одержувати всю суттєву інформацію, отримувати консультації, висловлювати свою думку. Такій думці та переконливим бажанням і почуттям дитини повинно надаватись належне значення.
Суд наголошує, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції, проте як і в будь-якому спорі, який стосується дитини, її інтереси повинні мати першочергове значення.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Отже, між інтересами дитини в подальшому перебуванні у звичному середовищі та інтересами батька у возз`єднанні з дитиною має бути забезпечено справедливу рівновагу та заявник, як мати та стягував, як батько, не мають права за статтею 8 Конвенції домагатися вжиття таких заходів, які можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.
У зв`язку з чим думка дитини, особливо за наявності ознак відчуження, не є безумовним вето. Право дитини висловлювати погляди не означає надання їй права блокувати виконання рішення без оцінки її найкращих інтересів, які зазвичай полягають у підтримці зв`язків з обома батьками.
Обов`язок ДВС полягає не в констатації невиконання, а в активному застосуванні всіх можливих заходів: накладення штрафів на боржника (ст. 63, 64- 1 Закону України «Про виконавче провадження»), звернення до суду щодо тимчасового обмеження боржника у правах (ст. 64-1, 75 Закону), направлення органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 КК України та вжиття заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. За тривалого невиконання необхідною є розробка комплексної стратегії примусового виконання рішення, яка включає залучення спеціалістів та цільову підтримку дитини.
Судом встановлено, що заявником (боржник) не надано та не зазначено відомостей про конкретні дії, вчинені для реалізації права батька на побачення з дітьми, а також про заходи, вжиті для створення відповідних умов для зустрічі.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що мати будучи обізнана у часі перебування дітей з батьком, проте заздалегідь усвідомлюючи, що діти відмовляться перебувати з ним протягом часу, визначеного судом, не підготувала дітей до такого часу перебування.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 5 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Головним державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
Статьєвою А.В. у відповідності до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про накладення штрафу на боржника від 13.04.2026 у розмірі 1700,00 грн. за не виконання боржником вимог виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, а також боржник був повідомлений про відповідальність за повторне не виконання вимог виконавчого документа, а тому 29.04.2026 за не виконання боржником вимог виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі, а саме 3400,00 грн.
Судом встановлено, що станом на 23.09.2026, а також на день розгляду скарги судом боржником вимоги виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області виконано не було.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативноправовими актами.
Пунктом 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (із змінами) визначено, що: Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні.
У сатті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що: Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі.
03.04.2026, 07.04.2026, 09.04.2026, 14.04.2026, 16.04.2026, 21.04.2026, 28.04.2026 виходом державного виконавця за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Обухівка, вул. Тернова, буд. 4-а було складено, акти державного виконавця в яких було зафіксовано суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, а також події виконання вимог виконавчого документа, виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про встановлення систематичних побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга з 17:00 години до 19:30 години, а також кожної другої та четвертої суботи з 11-00 години до 17-00 години без присутності матері ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати дітей за адресою їх проживання.
Стягувачем за виконавчим провадження ОСОБА_2 здійснювалося відео-фіксування виходів державного виконавця під час перевірки виконання вимог виконавчого листа №175/2313/21 виданого 27.02.2026 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.
Судом встановлено, що акти державного виконавця від 03.04.2026, 07.04.2026, 09.04.2026, 14.04.2026, 16.04.2026, 21.04.2026, 28.04.2026 були складені у відповідності та з дотриманням норм ч. 1 ст. 13 та 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (із змінами).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Тому підсумовуючи вище, викладене відомості відносно боржника ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру боржників за рішенням про встановлення побачення з дитиною одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника та можуть бути виключені відомості відносно боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено приписами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
З метою реалізації положень статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та для більш повного і докладного нормативного регулювання правовідносин щодо примусового виконання рішень судів щодо встановлення побачень з дитиною, окремі процедурні питання порядку виконання таких рішень були висвітлені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі по тексту - Інструкція №512/5).
Так пунктами 8, 9 та 10 розділу ІХ Інструкції №512/5 встановлено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
Пунктом 7 розділу ІХ Інструкції №512/5 встановлено, що у разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.
Положеннями статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Відмова дитини контактувати зі стягувачем, особливо за наявності ознак відчуження, на яких наполягає боржник, не є поважною причиною невиконання судового рішення.
Оскільки судове рішення щодо встановлення побачення з дітьми не було виконане, державний виконавець мав право накласти на боржника штраф у порядку, передбаченому статтями 64-1 та 75 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому боржник не довів, що вчинив усі необхідні дії для забезпечення виконання судового рішення, зокрема не продемонстрував, що сприяв реалізації права батька на побачення з дітьми.
Суд також не погоджується з тим, що небажання дітей спілкуватися з батьком, може бути розцінено як поважна причина невиконання позивачем, як боржником, судового рішення у виконавчому провадженні, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дітей та очевидно не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Оскільки з матеріалів справи слідує, що єдиним доказом, зазначеного є психологічні висновки від 26.04.2026 та 03.08.2026, однак слід зазначити, що у період з 09.03.2026 включно по 29.04.2026 року від боржника чи її представника надходили звернення, клопотання, заяви щодо виникнення у боржника поважних причин, які унеможливлюють забезпечення особистої зустрічі дітей, з батьком у визначених судовим рішенням час та місці, крім того за змістом цих висновків причини виникнення у дітей невротичної реакції на момент складення висновків не пов`язувалися з обставинами спілкування з батьком.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав того, що обставини, які викладені виконавцем у актах є такими, що не відповідають дійсності, оскільки в рамках розгляду даної справи вказані обставини стороною скаржника спростовано не було, а тому підстав для задоволення вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця по складанню оскаржуваних актів та постанови про накладення штрафу на боржника судом не встановлено, у зв`язку з чим вказані вимоги є безпідставними, не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог особи, яка подала скаргу, зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до висловлених раніше висновків ВП ВС про застосування ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог Закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене в разі задоволення скарги та скасування такої постанови.
Велика Палата ВС врахувала те, що за змістом ч. 3 ст. 74 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам Закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), ухвалені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному ч. 3 ст. 74 Закону, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено ч. 1 ст. 74 цього Закону та ч. 1 ст. 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
ВП ВС дійшла висновку, що застосоване апеляційним судом у цій справі визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо своєчасного ненаправлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення не відповідає зазначеним критеріям, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає ОСББ реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, після розгляду судом скарги залишилась чинною.
Велика Палата ВС зауважила, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 41 Закону підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.
Враховуючи наведене, ВП ВС відступила від висновків КГС ВС про застосування ч. 2 ст. 343 ГПК України, сформульованих у низці постанов цього суду, а також висновків КЦС ВС про застосування аналогічних положень ч. 2 ст. 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 1005/7141/2012, про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
Тобто враховуючи наведене, суд не може втручатися в діяльність ДВС, зобов`язавши виконавця скасувати постанову про накладення штрафу на боржника, оскільки суд у межах цивільного провадження позбавлений можливості зобов`язати виконавця вчинити певні дії або скасувати акт, оскільки це виходило б за межі його повноважень і втручалося б у реалізацію адміністративних функцій органу державної влади.
Також слід зазначити, що обрання заявником неефективного способу захисту порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні скарги.
Згідно вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заінтересованою особою не було допущено неправомірних дій, які оскаржує ОСОБА_1 у цій скарзі.
А тому, посилання скаржника, щодо неправомірних дій державного виконавця є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються належними та допустимими доказами, що знаходяться в матеріалах скарги та були досліджені в ході судового засідання,
Розглядаючи скаргу в межах наведених в ній доводів, проаналізувавши в сукупності надані докази і застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, судом не встановлено порушень прав і законних інтересів стягувача у виконавчому провадженні, які б підлягали захисту у спосіб задоволення скарги.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що скарга безпідставна, необґрунтована та не ґрунтується на вимогах закону і не підлягає задоволенню.
Згідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника та його представника на вимогах скарги, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає, що обставини скарги не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, а тому в задоволенні скарги слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Статьєвої Ауріки Василівни, Служба у справах дітей Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 09 жовтня 2026 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.Г. Васюченко