СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Харків Справа №922/1371/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
прокуратури - Лахтюк Л.В., посвідчення №072996 від 01.03.2023 року;
першого позивача - не з`явився;
другого позивача - не з`явився;
відповідача (у режимі відеоконференції) - Мартиненко А.М. (адвокат) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1942 від 22.07.2015 року, ордер серія АХ№1350375 від 18.05.2026 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.№1710Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 року у справі №922/1371/26
за позовом Берестинської окружної прокуратури (63304, Харківська обл., м. Берестин, вул. Історична, 73; код ЄДРПОУ: [номер приховано]),
в інтересах держави в особі:
1. Наталинської сільської ради Берестинського району (63343, Харківська обл., Берестинський р-н, с. Наталине, вул. І. Сенченка, 89; код ЄДРПОУ:24288081),
2. Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району (63343, Харківська обл., Берестинський р-н, с. Наталине, вул. І. Сенченка, 89; код ЄДРПОУ: 45278107),
до Фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ),
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
21.04.2026 року Берестинська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Наталинської сільської ради Берестинського району та Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району до Фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича, в якій просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 30.12.2024 року до договору №428/24 від 25.10.2024 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем та Наталинською сільською радою;
- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 29.05.2025 року до договору №428/24 від 25.10.2024 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем та Наталинською сільською радою;
- стягнути з фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича на користь Наталинської територіальної громади в особі Наталинської сільської ради неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 року у розмірі 196501,30 грн;
- судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, стягнути на користь Харківської обласної прокуратури.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 року у справі №922/1371/26 (повне рішення складено 20.07.2026 року, суддя Пономаренко Т.О.) у задоволенні позову Берестинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Наталинської сільської ради Берестинського району та Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району до Фізичної особи-підприємця Крамаренка В`ячеслава Миколайовича про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів - відмовлено.
Прокурор з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, просить:
- відкрити апеляційне провадження у справі №922/1371/26;
- рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 року у справі №922/1371/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
- судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок: [рахунок приховано], банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: Повернення судового збору) за рахунок відповідача;
- справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури;
- про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням, неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 509, 525, 526, 611 ЦК України, статті 193, 218, 224 ГК України (що діяли на час виникнення спірних правовідносин) та процесуального права (ст. ст. 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК України), а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову прокурора.
Як вказує скаржник, уклавши договір №428/24, ФОП Крамаренко В.М. засвідчив можливість виконання робіт у термін, визначений договором (до 31.12.2024 року), усвідомлюючи, що роботи мають бути виконані до 31 грудня 2024 року та погодився з передбаченою договором відповідальністю за порушення строків виконання робіт. При цьому у грудні 2024 та травні 2025 року, на момент ініціювання ФОП Крамаренком В.М. продовження строку виконання робіт, істотна зміна обставин у розумінні ст. 652 ЦК України виключена. Під час ініціювання внесення змін до договору ФОП Крамаренком В.М. не надано Наталинській сільській раді жодного документа, який би підтверджував факт настання форс-мажорних обставин під час виконання зобов`язань, взятих за договором. Сам лист ФОП Крамаренка В.М. до Наталинської сільської ради із проханням продовжити строк дії договору не є належним документальним підтвердженням об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт та укладення додаткових угод №1 та №3 до договору, а навпаки свідчить про обізнаність ФОП Крамаренка В.М. про такі обставин, що вичерпує їх непередбачуваність для сторін договору. Отже ФОП Крамаренко В.М., усвідомлюючи відсутність нових та непередбачених для нього обставин, ініціював зміну істотних умов договору шляхом продовження строку його дії, всупереч вимогам, передбаченим ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Враховуючи те, що додаткові угоди №1 та №3 до договору №428/24 укладені з порушенням вимог підпункту 4 п. 19 Особливостей, то відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України вони підлягають визнанню недійсними. У подальшому, оскільки ФОП Крамаренко В.М. у визначений договором строк роботи не виконав, у Наталинської сільської ради виникло право стягнути штрафні санкції за порушення строків виконання робіт, передбачені п. 7.2., 7.3. договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.
Апелянт наполягає на тому, що договір був укладений відповідачем 25.10.2024 року, тобто після спливу 2,5 років із дати введення в Україні воєнного стану, а отже, відповідач, який здійснює господарську діяльність на території Харківської області, частина якої є тимчасово окупованою, більшість території області наближена до лінії фронту та майже щоденно обстрілюється Російською Федерацією, достеменно знав, що сигнал «повітряної тривоги» у Харківській області оголошується щодня та може тривати години. Така обставина є загальновідомою та не могла бути неочікуваною для відповідача, а отже відповідач, взявши на себе виконання зобов`язання у конкретно визначений строк, мав та був зобов`язаний передбачити такі обставини. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, сторона договору повинна розумно оцінювати підприємницькі ризики та несе негативні наслідки їх неврахування. Доказів, які б переконливо підтверджували існування обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження строку виконання зобов`язань щодо виконання робіт за договором, станом саме на час укладення спірних додаткових угод, відповідачем надано не було. Оскільки відсутні підстави для продовження строку виконання зобов`язання, то наявний факт прострочення щодо виконання робіт у встановлений договором строк, що є підставою для застосування відповідальності за цивільним правом викладені у ст. 611 ЦК України, частиною 1 якої встановлено правові наслідки порушення зобов`язань, одним з яких є сплата неустойки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 року у справі №922/1371/26. Учасникам справи встановлено строк протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено учасникам справи строк для подання до апеляційного господарського суду клопотань, заяв та документів в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1371/26.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлені їм
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 14.08.2026 року.
20.08.2026 року матеріали справи №922/1371/26 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9528 від 01.09.2026 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Харківська обласна прокуратура надала відповідь на відзив відповідача (вх.№9709 від 07.09.2026 року), який колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 10.09.2026 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, колегією суддів оголошено перерву до 28.09.2026 року про шо винесено відповідну ухвалу.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 11.09.2026 року (вважається врученою 12.09.2026 року).
У судовому засіданні 28.09.2026 року представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
Представники позивачів у судове засідання не з`явилися, про час та місце належним чином повідомлені, про причини неявки суд не сповістили.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалах від 14.08.2026 року та від 10.09.2026 року доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи належне повідомлення позивачів, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Берестинською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, розміщену в електронній системі публічних закупівель «Рrоzorrо» щодо проведення Наталинською сільською радою закупівлі: «Капітальний ремонт покрівлі, фасаду та вимощення з виконанням заходів з енергозбереження адміністративної будівлі Наталинської сільської ради за адресою: вул. Сенченка І., 126, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область» (ідентифікатор закупівлі: UА-2024-10- 03-011432-а).
За результатом проведеної процедури закупівлі, 25.10.2024 року між Наталинською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем укладено договір про закупівлю робіт №428/24 на предмет виконання робіт «Капітальний ремонт покрівлі, фасаду та вимощення з виконанням заходів з енергозбереження адміністративної будівлі Наталинської сільської ради за адресою: вул. Сенченка І., 126, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область» (далі - договір).
Ціна цього договору становить 5782578,00 грн (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок), ПДВ не передбачено (п.3.1.договору).
Проміжні та остаточний розрахунки за виконаний обсяг робіт здійснюються замовником у безготівковій формі на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 (тридцяти) календарних днів (п.4.1. договору).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що фінансові зобов`язання замовника за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних асигнувань. Джерелом фінансування виконання робіт є кошти місцевого бюджету. Фінансування робіт здійснюється згідно з планом фінансування - додатком №3, що є невід`ємною частиною цього договору.
Строк виконання робіт: до 31 грудня 2024 року (п.5.1.договору).
Відповідно до п.5.2. договору місце виконання робіт: 63343, Україна, Харківська область, Красноградський район, село Наталине, вул. І. Сенченка, 126.
Підрядник зобов`язаний виконувати роботи у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт та положень загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2025 року №668. Невід`ємною частиною договору є календарний графік виконання робіт (додаток 4 до договору) (п.5.4. договору).
Згідно з п.6.3.1 договору підрядник зобов`язаний розпочати та забезпечити виконання робіт у порядку та строки, встановлені цим договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Відповідальність сторін за порушення зобов`язань за договором та порядок урегулювання суперечок визначається Цивільним і Господарським кодексами України, положеннями Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 року №668, та іншими нормативними актами, що регулюють ці питання (п.7.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі робіт підрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до п.7.3. договору у разі порушення строків виконання своїх зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.
Згідно з п.7.4. договору підрядник звільняється від майнової відповідальності, якщо він доведе, що порушення зобов`язань виникла не з його вини (обставини непереборної сили, дії іншої сторони).
Відповідно до п.8.1. договору під обставинами непереборної сили у цьому договорі розуміються випадки та непереборна сила, перелік яких визначений ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Згідно з п.8.2. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання, або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі невиконання зазначеного обов`язку протягом встановленого строку сторона позбавляється можливості посилатись на відповідні обставини, як на обставини непереборної сили (п.8.3. договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є виключно сертифікат, що видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою (п.8.4. договору).
У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна зі сторін має право в односторонньому порядку розірвати цей договір (п.8.5. договору).
Відповідно до п.8.6. договору сторони дійшли згоди, що укладання даного договору в період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-1X, з подальшими змінами, підтверджує намір та можливість підрядника виконувані договір у повному обсязі та позбавляє підрядника права посилатися на триваючу широкомасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України, у т.ч. на проведення бойових дій на території Красноградського району Харківської області, як на надзвичайні, невідворотні, та об`єктивні форс-мажорні обставини для підрядника у відношенні до зобов`язань, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в рамках даного договору. Підрядник усвідомлює та погоджується з умовами даного договору та несе відповідальність за їх порушення у повному обсязі у відповідності до умов договору.
У пункті 10.1. договору передбачено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим договором.
Згідно з п.10.2. договору строк дії договору може бути продовжено на підставі підпункту 4) пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 (із змінами).
Згідно п.11.6. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця;
4) продовження строку дії договору та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Листом від 18.12.2024 року №18 фізична особа-підприємець Крамаренко В`ячеслав Миколайович звернувся до Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району з пропозицією, у зв`язку з великою кількістю повітряних тривог, оголошених в Харківській області, з метою збереження життя працівників ФОП Крамаренка В.М. та враховуючи несприятливі погодні умови для проведення зовнішніх будівельних робіт, внести зміни до договору про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 року і продовжити строк виконання робіт до 30.05.2025 року. До листа відповідач додав копію наказу №2 від 02.09.2024 року «Про обмеження проведення ремонтно-будівельних робіт під час дії небезпечних чинників надзвичайної ситуації (повітряна тривога») та витяг з сайту https://air-alarms.in.ua про статистику повітряних тривог за період 25.10.2024 року по 17.12.2024 року в Харківській області.
30.12.2024 року між Наталинською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Крамаренком В`ячеславом Миколайовичем укладено додаткову угоду №1 до договору, зі змісту якої вбачається, що сторони на підставі та відповідно до п.п.4 п.11.6, пунктів 11.8, 11.9, 11.11, 11.12 договору, керуючись пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 (із змінами), враховуючи лист ФОП Крамаренка В.М. №18 від 18.12.2024 року, продовжили строк виконання робіт до 30.05.2025 року, а строк дії договору - до 31.12.2025 року (далі - додаткова угода №1).
Листом від 29.05.2025 року №301/5 фізична особа-підприємець Крамаренко В`ячеслав Миколайович звернувся до Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району з пропозицією, у зв`язку з великою кількістю повітряних тривог, оголошених в Харківській області, з метою збереження життя працівників ФОП Крамаренка В.М. та враховуючи несприятливі погодні умови для проведення зовнішніх будівельних робіт, внести зміни до договору про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 року і продовжити строк виконання робіт до 15.07.2025 року. До листа відповідач додав копію наказу №2 від 02.09.2024 року «Про обмеження проведення ремонтно-будівельних робіт під час дії небезпечних чинників надзвичайної ситуації (повітряна тривога») та витяг з сайту https://air-alarms.in.ua про статистику повітряних тривог за період 25.10.2024 року по 29.05.2025 року в Харківській області.
29.05.2025 року сторони уклали додаткову угоду №3 від 29.05.2025 року до договору, зі змісту якої вбачається, що сторони на підставі та відповідно до п.п.4 п.11.6, пунктів 11.8, 11.9, 11.11, 11.12 договору, керуючись пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 (із змінами), враховуючи лист ФОП Крамаренка В.М. №301/5 від 29.05.2025 року, продовжили строк виконання робіт до 15.07.2025 року (далі - додаткова угода №3).
Відповідно до даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua/new/) договір оплачений на суму 4177125,79 грн, а у 2025 році - 1425337,35 грн, всього - на суму 5602463,14 грн.
Згідно звіту про виконання договору про закупівлю UА-2024-10-03-011432-а договір про закупівлю робіт №428/24 від 25.10.2024 року на предмет виконання робіт «Капітальний ремонт покрівлі, фасаду та вимощення з виконанням заходів з енергозбереження адміністративної будівлі Наталинської сільської ради за адресою: вул. Сенченка І., 126, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область» виконано. Сума оплати за договором про закупівлю становить 5782578,00 грн. Строк дії договору про закупівлю: 25 жовтня 2024 року - 31 грудня 2025 року. Причини розірвання договору відсутні.
За фактом виконаних будівельних робіт сторонами було підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт без жодних зауважень.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України «Про прокуратуру». Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Пред`являючи позов в інтересах держави в особі позивачів, прокурор зазначив, що необхідність подання позову у даному випадку зумовлена потребою якнайшвидшого стягнення з ФОП Крамаренка В.М. коштів до бюджету з метою їх подальшого раціонального та ефективного використання. Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням. Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України. Невиконання відповідачем зобов`язань за договором №428/24 від 25.10.2024 року порушує інтереси держави та не відповідає матеріальним інтересам Наталинської територіальної громади щодо своєчасного отримання результату від виконаних робіт за договором, що фінансується за бюджетні кошти. Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правочини, що порушують інтереси держави та суспільства, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають. Не стягнення штрафних санкцій, передбачених договором, до відповідних бюджетів призводить до фінансових збитків місцевому бюджету та неможливості спрямування органами місцевого самоврядування коштів на розвиток як селища, так і громади в цілому, та її об`єктів інфраструктури, що призводить до погіршення якості життя територіальної громади, що безумовно суперечить їх інтересам.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Частиною 2 статті 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Згідно зі ст.26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 10 Закону визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з положеннями ст.142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.
Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст.62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Отже, дотримання вимог законодавства під час зміни істотних умов договору про закупівлю становить не лише приватний інтерес його сторін, а й безпосередньо пов`язане із захистом інтересів держави у сфері використання бюджетних коштів.
Наталинська сільська рада, як головний розпорядник коштів, виділених на вищевказану публічну закупівлі UA-2024-10-03-011432-a, та сторона договору є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та є належним позивачем.
Водночас, відповідно до ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Згідно з ст.119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Відповідно до Указу Президента України від 06.06.2023 року №319/2023 «Про утворення військової адміністрації» та Постанови ВРУ від 22.11.2023 року №3492-ІХ «Про здійснення начальником Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського (нині Берестинського) району Харківської області повноважень передбачених ч.2 ст.10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» на території Наталинської територіальної громади утворено Наталинську сільську військову адміністрацію.
На підставі вказаних нормативно-правових актів начальник Наталинської сільської військової адміністрації Красноградського (нині Берестинського) району Харківської області, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Наталинської сільської ради, її виконавчого комітету, Наталинського сільського голови.
Окружною прокуратурою відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді на адресу Наталинської сільської ради скеровано лист від 06.08.2025 року №59-3123вих-25 та від 21.01.2026 року №59-265вих-24, в якому повідомлено уповноважені органи про безпідставне продовження строку дії договору №428/24 від 25.10.2024 року. Роз`яснено положення чинного законодавства, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання поінформувати прокуратуру про те, чи вживатимуться Наталинською сільською радою заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності неустойки (пені) за порушення умов договору.
Листами від 14.08.2024 року №02-23/2679 та від 04.02.2026 року №5092 Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією надано запитувані документи та повідомлено окружну прокуратуру про невбачання порушень інтересів Наталинської сільської ради з боку ФОП Крамаренка В.М. та вказано про відсутність, на їх думку, будь-яких порушень під час виконання договору №428/24 відповідачем.
Як зазначив прокурор, як вбачається із загальнодоступних джерел - «Судова влада. Стан розгляду справ» Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією в судовому порядку будь-якого позову до ФОП Крамаренка В.М., у тому числі про стягнення неустойки (пені) в розмірі 196501,30 грн, не подано. Отже, Наталинською сільською радою та Наталинською сільською військовою адміністрацією не вживались та не планується вживати заходи цивільно-правового характеру, в тому числі в судовому порядку, щодо стягнення неустойки (пені) в розмірі 196501,30 грн за порушення строку виконання робіт за договором №428/24. За таких обставин наведені факти свідчать про бездіяльність уповноважених органів, тобто невжиття дієвих, швидких та ефективних заходів до захисту державних інтересів.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено та встановлено дотримання прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність бездіяльності компетентного органу, що підтверджує існування виключного випадку, який обумовлює здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
При цьому ефективність способу захисту визначається тим, чи здатний він реально відновити порушене право або усунути наслідки його порушення з урахуванням характеру спірних правовідносин та змісту порушеного інтересу.
У даній справі прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними додаткових угод, якими, на його думку, без належних правових підстав було змінено істотні умови договору про закупівлю, а також про стягнення передбаченої договором пені, яка, на переконання прокурора, підлягала нарахуванню саме у разі неврахування зазначених додаткових угод.
Таким чином, вимога про стягнення пені є похідною від вимог про визнання недійсними додаткових угод, оскільки саме правомірність продовження строків виконання робіт визначає наявність або відсутність прострочення виконання зобов`язання.
Предметом судового розгляду є встановлення наявності чи відсутності передбачених законом підстав для внесення сторонами змін до істотних умов Договору про закупівлю шляхом продовження строків виконання робіт та строку дії Договору.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
За приписами статті 629 цього кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені у Законі України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Як встановлено судом, за результатами проведення процедури закупівлі між Наталинською сільською радою та ФОП Крамаренком В.М. 25.10.2024 року укладено договір №428/24, відповідно до якого строк виконання робіт визначено до 31.12.2024 року.
Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України виконані підрядником роботи мають відповідати вимогам, визначеним договором підряду, а за відсутності таких умов - загальним вимогам до робіт відповідного виду. Момент передання результату робіт замовникові є ключовим для оцінки якості, оскільки робота повинна бути придатною для використання за призначенням у розумний строк після її приймання.
У свою чергу стаття 875 Цивільного кодексу України визначає зміст договору будівельного підряду: підрядник зобов`язаний виконати будівельні роботи або звести об`єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник - передати необхідну документацію та будівельний майданчик, прийняти результат робіт і оплатити його.
Частина четверта статті 882 цього кодексу встановлює, що факт виконання робіт та їх приймання оформлюється актом, який підписується підрядником і замовником, що свідчить про досягнення сторонами відповідного етапу виконання зобов`язань.
Згідно з частинами першою та другою статті 883 Цивільного кодексу України підрядник несе відповідальність за недоліки виконаних робіт, прострочення передання результату замовникові або інші порушення договору, якщо не доведе відсутність своєї вини. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором будівельного підряду тягне для підрядника обов`язок сплатити передбачену договором або законом неустойку та відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Згідно з п.4 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Із вищенаведеного та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що у даному випадку визначена сторонами у договорі така умова як строк виконання робіт є істотною умовою договору про закупівлю.
Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами 3, 4 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України «Про публічні закупівлі», норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі №926/3421/22).
Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі №910/21806/17, від 06.06.2023 року у справі №910/21100/21).
Згідно з приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, 18.12.2024 року відповідач звернувся до замовника із письмовою пропозицією про продовження строку виконання робіт, обґрунтувавши її значною кількістю повітряних тривог на території Харківської області, необхідністю забезпечення безпеки працівників та несприятливими погодними умовами для виконання зовнішніх будівельних робіт, додавши відповідні документи на підтвердження викладених обставин.
За результатами розгляду такого звернення замовником було укладено додаткову угоду №1 від 30.12.2024 року, якою сторони погодили продовження строку виконання робіт до 30.05.2025 року.
Аналогічно 29.05.2025 року відповідач повторно звернувся до замовника із відповідним листом, до якого були долучені документи на підтвердження наведених обставин, після чого сторонами було укладено додаткову угоду №3, якою строк виконання робіт продовжено до 15.07.2025 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що обидві додаткові угоди були укладені не в односторонньому порядку відповідачем, а за взаємною згодою сторін договору після розгляду замовником відповідних звернень підрядника та оцінки наданих ним документів.
Підпункт 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель та відповідні положення договору передбачають можливість продовження строків виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови незбільшення ціни договору.
Наведені норми не містять вичерпного переліку документів, якими можуть підтверджуватися відповідні обставини, а також не покладають на суд обов`язок підміняти дискреційні повноваження сторін договору щодо оцінки достатності таких документів у випадку, коли сторони добровільно досягли згоди про внесення змін до договору.
Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, систематичні ракетні та авіаційні удари по території Харківської області, а також регулярне оголошення повітряних тривог на території Берестинського (Красноградського) району у період виконання спірного договору є загальновідомими обставинами, які не потребують спеціального доказування в силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому документальне підтвердження загальновідомих обставин у цьому випадку є надмірним формалізмом у контексті сучасних реалій.
Чинне законодавство України покладає на роботодавця безумовний обов`язок щодо забезпечення безпечних умов праці та вжиття заходів для збереження життя і здоров`я працівників.
Відповідно до статті 3 Конституції України життя і здоров`я людини визнаються найвищою соціальною цінністю.
Аналогічний обов`язок роботодавця щодо створення безпечних умов праці передбачений статтею 13 Закону України «Про охорону праці».
Під час дії правового режиму воєнного стану виконання сигналу «Повітряна тривога» є обов`язковим заходом цивільного захисту, спрямованим на збереження життя людей. Після оголошення такого сигналу громадяни зобов`язані невідкладно припинити виконання робіт та перейти до найближчого укриття або захисної споруди цивільного захисту відповідно до рекомендацій органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
У цьому контексті суд також необхідно врахувати специфіку предмета договору. Згідно з договором відповідач виконував роботи з капітального ремонту покрівлі, фасаду та вимощення адміністративної будівлі Наталинської сільської ради, тобто значна частина будівельних робіт здійснювалася безпосередньо на покрівлі будівлі та на відкритих зовнішніх конструкціях.
Виконання робіт на покрівлі об`єктивно пов`язане з перебуванням працівників на значній висоті та на відкритій місцевості, що істотно підвищує ризик їх ураження у разі ракетного удару, застосування безпілотних літальних апаратів або падіння уламків засобів повітряного нападу.
За таких умов продовження виконання будівельних робіт після оголошення сигналу «Повітряна тривога» суперечило б не лише вимогам законодавства про охорону праці та цивільний захист, а й основоположному конституційному принципу пріоритетності життя та здоров`я людини.
Оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод не може здійснюватися без урахування реальних умов виконання договору в Харківській області під час триваючої збройної агресії, оскільки вимога продовжувати виконання будівельних робіт на покрівлі адміністративної будівлі під час систематичних повітряних тривог фактично означала б покладення на підрядника обов`язку наражати своїх працівників на очевидну небезпеку для життя та здоров`я, що є неприпустимим як з точки зору законодавства, так і загальних засад цивільного права щодо добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідач ще до укладення додаткових угод письмово повідомив замовника про зазначені обставини, надав відповідні матеріали щодо кількості повітряних тривог та запропонував змінити строки виконання робіт. Замовник, розглянувши наведені обставини та надані документи, погодився з ними і двічі уклав додаткові угоди про продовження строків виконання робіт.
Отже, саме замовник як сторона договору визнав, що інтенсивність повітряних тривог, необхідність неухильного виконання заходів цивільного захисту та неможливість проведення будівельних робіт на покрівлі під час їх оголошення є достатніми та документально підтвердженими об`єктивними обставинами для зміни строків виконання договору.
За таких обставин, твердження прокурора про необхідність подання додаткових доказів існування обставин, які є загальновідомими, фактично зводиться до вимоги формального підтвердження очевидних фактів, що не відповідає змісту частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Доказів того, що зазначені оскаржувані додаткові угоди були укладені під впливом помилки, обману, насильства, примусу чи внаслідок зловмисної домовленості сторін, матеріали справи не містять. Навпаки, зі змісту додаткових угод вбачається, що замовник свідомо погодився зі зміною строків виконання робіт та строку дії договору.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, сама по собі ініціатива підрядника щодо продовження строку виконання робіт не породжує жодних правових наслідків та не змінює умов договору. Звернення відповідача із відповідними листами мало характер пропозиції внести зміни до договору та не могло призвести до продовження строку виконання робіт без волевиявлення замовника. Вирішальне значення для зміни строків виконання робіт мало саме рішення замовника, який після розгляду звернень відповідача, оцінки наведених у них обставин та доданих документів погодився із необхідністю продовження строків виконання робіт та підписав відповідні додаткові угоди. Таким чином, продовження строку виконання договору стало результатом не односторонніх дій відповідача, а узгодженого волевиявлення обох сторін договору.
Замовник є самостійним суб`єктом публічно-правових відносин, який під час виконання договору здійснює контроль за його реалізацією та наділений повноваженнями приймати рішення щодо погодження або відмови у погодженні змін до істотних умов договору. У разі якщо замовник дійшов би висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для продовження строків виконання робіт або про недостатність документального підтвердження обставин, на які посилався відповідач, він мав усі юридичні підстави відмовити у внесенні змін до договору. За відсутності згоди замовника жодна додаткова угода не могла бути укладена, а строк виконання робіт залишався б незмінним.
Натомість, як уже було зазначено, матеріали справи свідчать про протилежне, замовник двічі погодив продовження строків виконання робіт, добровільно підписавши додаткові угоди №1 та №3, чим підтвердив, що визнав наведені відповідачем обставини достатніми для внесення змін до договору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірна зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій виконавцю, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини. При цьому суд враховує, що замовник визнав обставини поважними та добровільно погодився на збільшення таких строків виконання зобов`язання. За висновком суду, зміна строку виконання робіт шляхом його збільшення не призвела до будь-яких негативних наслідків для замовника, зокрема до збільшення вартості цих робіт, яка була визначена в договорі.
Апеляційний господарський суд також зазначає, що прокурор не надав доказів того, яким чином продовження строку виконання робіт на доволі незначний строк порушило законні інтереси держави та/або позивача. Важливим також є те, що позивач в цій справі не підтримав позовних вимог прокурора, і це додатково свідчить про те, що права та інтереси позивача внаслідок укладення спірних додаткових угод не були порушені.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2026 року у справі №910/3213/25 зазначив, що правомірна зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій постачальнику, який об`єктивно не мав змоги виконати умови через встановлені судами причини.
У даному випадку прокурором не доведено, що укладення спірних додаткових угод саме по собі порушило інтереси держави або призвело до неефективного використання бюджетних коштів.
Аналогічні правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 16.06.2026 року у справі №904/4822/25 та від 25.08.2026 року у справі №927/478/25.
Відповідно до статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, доки його недійсність не встановлена законом або судом. Обов`язок доведення обставин, що є підставою для визнання правочину недійсним, покладається на особу, яка заявляє відповідну вимогу.
Наразі прокурором не доведено наявності передбачених законом підстав для висновку про недійсність додаткових угод.
Суд першої інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, ураховуючи вимоги пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підпункті 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, та умови договору №428/24 від 25.10.2024 року, дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання додаткових угод №1 від 30.12.2024 року та №3 від 29.05.2025 року до договору №428/24 від 25.10.2024 року недійсними.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені з огляду на встановленні обставини виконання зобов`язань за договором у строк, обумовлений таким договором із урахуванням додаткових угод про продовження такого строку.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі. За результатами перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів дійшла висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судового рішення, що оскаржується.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 року у справі №922/1371/26 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 року у справі №922/1371/26 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 08.10.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук