УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 753/23854/25
провадження № 61-12320ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ВСТАНОВИВ:
12 травня 2026 року рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитом в розмірі 7 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 18 942,00 грн, а всього - 25 942,00 грн та судовий збір в сумі 2318,12 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
У решті вимог позову відмовлено.
04 червня 2026 року ОСОБА_1 вперше подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення.
15 червня 2026 року ухвалою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для сплати судового збору.
01 липня 2026 року ухвалою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року повернуто особі, яка її подала.
04 вересня 2026 року ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення.
11 вересня 2026 року ухвалою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
16 вересня 2026 року ухвалою Хмельницького апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року.
Суд виснував, що станом на 16 вересня 2026 року вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 11 вересня 2026 року у повному обсязі не виконані, а саме у встановлений строк не подано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
У вересні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2026 року, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки суд апеляційної інстанції фактично позбавив його права на доступ до суду та оскарження судового рішення. Вказує, що після повернення його апеляційної скарги у липні 2026 року він не відмовився від апеляційного оскарження судового рішення, однак оскаржив ухвалу про повернення вперше поданої апеляційної скарги до Верховного Суду. Вважає, що його поведінка свідчить про послідовне та добросовісне здійснення ним процесуальних обов`язків.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це
є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав
і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи
у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження
№ 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження».
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року в справі № 640/11452/19 вказав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Встановлено, що 04 червня 2026 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 12 травня 2026 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 червня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для надання платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 3 633,60 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року повернуто особі, яка її подала.
Повний текст вказаної ухвали складено 01 липня 2026 року.
Копію ухвали Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року
ОСОБА_1 отримано 02 липня 2026 року після 17 год 00 хв у своєму електронному кабінеті в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, тому вважається врученим 02 липня
2026 року на наступний робочий день.
Згідно з відомостями, що містяться в системі «Електронний суд», заяву про усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції 03 липня 2026 року, тобто після повернення його апеляційної скарги.
27 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду в справі № 753/23854/25 (провадження № 61-11122ск26) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року повернуто.
04 вересня 2026 року ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення, в якій заявивклопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду посилаючись на те, що він вже звертався з апеляційною скаргою до суду, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху сплатив судовий збір, але ухвалою Хмельницького апеляційного суду
від 01 липня 2026 року його апеляційну скаргу було повернуто. Вказав, що звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 вересня 2026 року зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків, а саме для звернення до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне провадження з наведенням інших підстав для поновлення строку; зазначення інформації про позивача; подачі виправленої апеляційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій навів аналогічні підстави для поновлення строку, які ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 вересня 2026 року вже були визнані судом неповажними.
Водночас суд наголосив, що з моменту постановлення ухвали Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року до повторного подання апеляційної скарги минуло більше двох місяців, а звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою не свідчать про наявність об`єктивних обставин, які б унеможливлювали повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 12 травня 2026 року.
Верховний Суд погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з частиною третьою статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що заявником не було подано доказів для підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Вказане позбавило суд можливості відкрити апеляційне провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Установивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження і заявником не надано доказів для підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 357 та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, водночас заявник наводить мотиви щодо незгоди з відмовою у відкритті апеляційного провадження, наполягаючи на суб`єктивній оцінці обставин, які стали підставою для такої відмови.
Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин на підставі заяви учасника справи, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська