Справа № 645/9791/26
Провадження № 2-з/645/32/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого - судді Мартинової О.М.,
секретар судових засідань - Касьяненко Т.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Клопотов Станіслав Давидович про визнання заповіту недійсним, -
в с т а н о в и в:
08.10.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвокатом Шестопал К.Є. надійшла заява, якою заявник просить суд накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,6 кв. м, житловою площею 61,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2771482263120, номер відомостей про речове право 51142608, власник - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
В обґрунтування заяви представником зазначено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, спадкоємцем першої черги за законом. 18 серпня 2026 року вона подала заяву про прийняття спадщини, яку приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д. зареєстрував у спадковій справі № 09/2026. З відповіді приватного нотаріуса Клопотова С.Д. від 03.10.2026 вих. № 03.10/01-16 на адвокатський запит від 02.10.2026 позивачу стало відомо, що 23.04.2026 до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, ОСОБА_3 , «який залишив Заповіт на її ім`я». У наданні копії Заповіту та матеріалів спадкової справи нотаріус відмовив з посиланням на нотаріальну таємницю. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 496758505, сформованою 05.10.2026, спадкодавцю на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,6 кв. м, житловою площею 61,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2771482263120, номер відомостей про речове право 51142608. Право власності зареєстровано 11.07.2023 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії 3- 2368, виданого 07.12.2004 Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 8608713). Заборон відчуження, іпотек та інших обтяжень щодо цього будинку в реєстрах не зареєстровано. Будинок набутий спадкодавцем у порядку спадкування, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Отже, він у повному обсязі входить до складу спадщини і в повному обсязі є предметом розпорядження за оспорюваним Заповітом.
Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.
За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: "конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.
Як вбачається з інформації Автоматизованої системи документообігу суду Д-3 02.10.2026 року до Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Клопотов Станіслав Давидович про визнання заповіту недійсним справа №645/9791/26 (суддя Шевченко Г.С.)
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №496758505 від 05.10.2026, ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,6 кв. м, житловою площею 61,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2771482263120, номер відомостей про речове право 51142608. Право власності зареєстровано 11.07.2023 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії 3- 2368, виданого 07.12.2004 Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 8608713).
Вищезазначений будинок у повному обсязі входить до складу спадщини і в повному обсязі є предметом розпорядження за оспорюваним заповітом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що невжиття заходів забезпечення реально загрожує ефективному захисту прав позивача. Якщо після 07.10.2026 відповідач оформить право власності на будинок і відчужить його третій особі, то навіть після визнання Заповіту недійсним позивач не зможе поновити свої права лише цим рішенням. Їй доведеться ініціювати нові спори про скасування свідоцтва про право на спадщину, державної реєстрації права власності та витребування майна, можливо, від добросовісного набувача. Відсутність у реєстрах будь-яких обтяжень щодо будинку означає, що наразі ніщо не перешкоджає такому відчуженню.
Зважаючи на те, що позов має майновий характер, між сторонами дійсно виник спір, у зв`язку з чим наявний ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі, а також обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження майна на користь третіх осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Зазначені вище обставини дають достатні підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Також суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. ст.149,150, 260-261,353-354 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
В порядку забезпечення позову заборонити відчуження житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 61,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2771482263120, власник - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.М. Мартинова