УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 638/8782/20
провадження № 61-7981св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
розглянув заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання та дії постанови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного підприємства «Ренто», Приватного підприємства «Ренто-Капітал», за участю третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними рішень та правочинів, виділення частки в натурі, витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування шкоди
УСТАНОВИВ:
1. У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного підприємства (далі - ПП) «Ренто», ПП «Ренто-Капітал», у якому, з урахуванням уточнених вимог, просила:
- визнати недійсним рішення співвласників ПП «Ренто» від 19 червня 2013 року в частині внеску ОСОБА_1 та визнати недійсним (фіктивним) з моменту укладення правочин щодо відчуження ОСОБА_1 шляхом внесення нерухомого майна - нежитлових приміщень ІХ-го поверху № 1, 1-а, 1-6, 1-в, 1-г, 2, 7, 7-а, 7-6, 7-в, 7-г, 7-д,
7-е, 8, 8-а, 8-6, 8-в, 8-г, 9-а, 10-:-15 площею 1218,7 кв. м, антресолі дев`ятого поверху № 10-1 площею 112,5 кв. м, загальною площею 1331,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно, нежитлові приміщення) як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто», вчинений на підставі цього рішення;
- визнати недійсним (фіктивним) з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 квітня 2015 року, укладений ПП «Ренто» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С. О. за № 676;
- визнати недійсним рішення про створення ПП «Ренто-Капітал» від 09 квітня 2015 року в частині внеску ОСОБА_3 та визнати недійсним (фіктивним) з моменту укладення правочин щодо відчуження ОСОБА_3 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто-Капітал», вчинений на підставі цього рішення;
- припинити право спільної власності та виділити їй в особисту приватну власність в натурі 1/2 частку спірного нерухомого майна;
- витребувати у ПП «Ренто-Капітал» та ОСОБА_1 1/2 частки спірного нерухомого майна;
- стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на свою користь 19 918 094 грн майнової шкоди.
2. Рішенням від 06 червня2024 року Дзержинський районний суд міста Харкова у позові відмовив.
3. Додатковим рішенням від 27 червня 2024 року Дзержинський районний суд міста Харкова стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн.
4. Постановою від 07 листопада 2024 року Харківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково.
Змінив рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 червня 2024 року в частині вирішення спору про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшив їх розмір із 100 000,00 грн до 10 000,00 грн.
У решті рішення місцевого суду залишив без змін.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
5. Постановою від 03 вересня 2025 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року:
- у частині позовних вимог про визнання недійсним рішення співвласників ПП «Ренто» від 19 червня 2013 року в частині внеску ОСОБА_1 та визнання недійсним (фіктивним) з моменту укладення правочину щодо відчуження ОСОБА_1 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто», вчинений на підставі цього рішення; недійсним рішення про створення ПП «Ренто-Капітал» від 09 квітня 2015 року щодо внеску ОСОБА_3 та визнання недійсним (фіктивним) з моменту укладення правочин щодо відчуження ОСОБА_3 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто-Капітал», вчинений на підставі цього рішення скасував та закрив провадження у справі в цій частині;
- у частині позовних вимог про визнання недійсним (фіктивним) з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 квітня 2015 року; припинення права спільної власності, виділення в особисту приватну власність частини нерухомого майна; витребування у ПП «Ренто-Капітал» та ОСОБА_1 1/2 частки спірного нерухомого майна змінив, виклав їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови;
- у частині позовних вимог про стягнення компенсації із ОСОБА_1 скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у решті позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишив без змін.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 червня 2024 року скасував.
6. Постановою від 13 травня 2026 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Скасував рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 червня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації із ОСОБА_1 та ухвалив нове рішення.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини нерухомого майна у розмірі 26 108 105,00 грн.
7. 12 червня 2026 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Власюк К. П. з використанням функціоналу підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, яку мотивував неправильним застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Просив скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього компенсації.
8. Ухвалою від 29 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.
9. 25 вересня 2026 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Власюк К. П. з використанням функціоналу підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання та дії постанови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року до закінчення касаційного перегляду справи.
10. Мотивував заяву тим, що оскаржена постанова перебуває на примусовому виконанні, 18 вересня 2026 року державний виконавець відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення з нього на користь позивачки компенсації половини вартості нерухомого майна в розмірі 26 108 105,00 грн. У межах цього виконавчого провадження державний виконавець вже ухвалила постанови про арешт коштів та майна боржника від 18 вересня 2026 року, а також 21 вересня 2026 року направила банкам платіжні інструкції про стягнення з його банківських рахунків 28 719 218,50 грн.
Зауважив, що його вимога про термінове зупинення оскарженої постанови ґрунтується не на припущеннях, а на фактах, підтверджених доказами (доданими до заяви), відповідно він довів нагальну потребу у терміновому зупиненні виконання та дії оскарженої постанови.
Наголосив, що незупинення виконання оскарженої постанови створює реальну загрозу непоправної шкоди для нього, оскільки стягнена з нього сума є вкрай значною і її стягнення в умовах подальшого можливого скасування постанови у касаційному порядку може призвести до незворотних майнових втрат, які буде неможливо компенсувати. Водночас зупинення виконання судових рішень дозволить уникнути порушення принципу справедливості, забезпечити ефективний перегляд справи в касаційному порядку та не допустити виконання судового рішення, яке у майбутньому може бути скасоване. Крім цього, для здійснення повороту виконання судового рішення він змушений буде нести значні судові витрати, зокрема на правничу допомогу.
11. 29 жовтня 2026 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Тарасенко Г. О. з використанням функціоналу підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до Верховного Суду письмові заперечення проти заяви ОСОБА_1 , у якій просила відмовити у зупиненні виконання та дії оскарженої постанови.
Зауважила, що зупинення виконання судового рішення є винятковим заходом, а не наслідком касаційного оскарження. Сама собою наявність у суду касаційної інстанції права на зупинення виконання судового рішення та незгода сторони із цим рішенням не є підставою для зупинення його виконання. Заява про зупинення виконання повинна бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб) та наявністю доказів на підтвердження таких обставин.
Зазначила, що заявник не навів і не довів жодних наслідків виконання, які виходили б за межі звичайного стягнення. Зокрема, він не довів загрози припинення своєї діяльності, втрати єдиного житла, неможливості утримання себе або невідворотної загибелі майна. Також заявник не надав ані державному виконавцю, ані суду доказів свого майнового стану.
Наголосила, що значний розмір суми стягнення сам по собі не є передбаченою законом підставою для зупинення виконання. Крім того, стягнута сума не є «шкодою» заявнику. Це грошовий еквівалент частки стягувача у спірному нерухомому майні, яким вона протягом тривалого часу не може скористатися.
Послалася на те, що предметом спору від початку було вибуття спірних нежитлових приміщень з володіння шляхом послідовного внесення до статутних капіталів ПП «Ренто» та ПП «Ренто-Капітал» і продажу за правочинами, сторонами яких були заявник та інші пов`язані з ним відповідачі у справі. За таких обставин реальний ризик ухилення від виконання та виведення активів пов`язаний саме з боржником, а не зі стягувачем. Зупинення виконання фактично надасть боржнику додатковий час для такого ухилення і позбавить стягувача ефективного захисту, що суперечить завданню цивільного судочинства.
12. Верховний Суд вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
13. Відповідно до частини восьмої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
14. За частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
15. У такий процесуальний спосіб забезпечується гарантія захисту прав та інтересів учасників процесу на випадок ухвалення незаконного судового рішення, а його основною метою є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням (дією) оскарженого судового рішення.
16. Набуття судовим рішенням чинності і, як наслідок, його виконання чи дія, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання та дія судового рішення саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
17. Сама лише незгода заявника із судовим рішенням не є автоматичною підставою для зупинення його виконання або дії, а касаційний суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що заявник вважає його незаконними.
18. Звертаючись із клопотанням про зупинення виконання (або зупинення дії) оскарженого судового рішення, особа має переконати суд касаційної інстанції у наявності об`єктивних ризиків щодо того, що невжиття заходів зупинення виконання (дії) рішення суду вплине на неможливість або ускладнить відновлення порушеного права заявника у випадку скасування в подальшому Верховним Судом такого рішення.
19. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, для забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
20. Водночас застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог. В ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
21. ОСОБА_1 обґрунтував свою заяву виключно здійсненням дій щодо примусового виконання оскарженого рішення та значною сумою, що підлягає стягненню. Водночас, як небезпідставно зауважила позивачка, заявник послався на розмір стягнення безвідносно до наслідків такого стягнення для його дійсного майнового стану. Фактично заявник пов`язав необхідність зупинення виконання судового рішення лише із ймовірністю його скасування за наслідками касаційного перегляду. Зупинення виконання оскарженої постанови апеляційного суду виключно з цих міркувань не відповідатиме балансу інтересів сторін, а необхідність вжиття дій щодо повороту виконання рішення суду та понесення у зв`язку із цим судових витрат не превалює на правом іншої сторони на виконання рішення суду, що набрало законної сили.
22. Отже, заявник не довів наявності об`єктивних ризиків щодо того, що невжиття заходів зупинення виконання (дії) рішення суду вплине на неможливість або ускладнить відновлення його порушеного права у випадку скасування в подальшому Верховним Судом оскарженого ним рішення.
23. З огляду на наведене у заяві ОСОБА_1 належить відмовити.
Керуючись статтями 260, 394, 496 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання та дії постанови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська